Білозір’я, Черкаський район, Черкаська область
БІЛОЗІР’Я — село, центр сільської Ради, розташоване за 20 км на південний захід від районного і обласного центру та за 3 км від залізничної станції Білозір’я. Населення — 9925 чоловік. Сільраді підпорядковані селища Баси та Ірдинівка.
Колгосп ім. XXII з’їзду КПРС обробляє 2826,4 га орної землі і спеціалізується на виробництві зерна, овочів, молока і м’яса.
У Білозір’ї є середня і дві восьмирічні школи, дитячий садок, троє ясел, будинок культури, клуб, три бібліотеки. Тут діє лікарня на 35 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія, поліклініка, аптека. Працюють майстерня побутового обслуговування, 18 торговельних точок, ресторан. На території села розташовані електропідстанція потужністю в 300 квт.-год. і лісництво. 4 партійні організації налічують нині 130 комуністів, 6 комсомольських — 180 членів ВЛКСМ. За вирощування високих урожаїв 147 трудівників нагороджено орденами і медалями СРСР.
Село дістало свою назву від назви озера, біля якого воно містилося. В 1862 році в селі відбулося заворушення селян, обурених грабіжницькою реформою. В 1918—1919 рр. проти контрреволюції та окупантів тут боровся загін червоних партизанів.
Перші колективні господарства в селі організовані 1926 року.
З кінця 1941 року по серпень 1942 року на Білозір’я поширила свою діяльність Смілянська підпільна комсомольська організація під керівництвом Ю. В. Канарського. В цю організацію входили білозірці В. В. Ткаченко та М. М. Атамановський. За подвиги при форсуванні Дніпра уродженці Білозір’я О. А. Стрижаченко та М. Р. Чмиренко удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Вихідцем з села є Герой Соціалістичної Праці І. А. Стрижаченко (директор радгоспу в Кустанайській області Казахської РСР). За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, 1130 жителів села відзначено урядовими нагородами, 515 не повернулося з фронтових доріг. На честь воїнів-визволителів та односельців, що загинули за незалежність Батьківщини, в Білозір’ї споруджено обеліск Слави і два пам’ятники.