Геронимівка, Черкаський район, Черкаська область (продовження)
Глибоко запала в душу Г. Є. Буркацької сердечна теплота, з якою зустріли її односельці. У кожного, як і в неї, були свої душевні рани, своє горе. Окупанти зруйнували село, знищили худобу, сільськогосподарський інвентар, техніку, насіннєві фонди. Доводилося розбудовувати господарство спочатку. Та нарікань не було. Всі дружно бралися до праці. Держава допомогла геронимівцям, і вже в перші повоєнні роки господарство поновило поголів’я корів та швидко впорядкувало рільництво. В 1947 році було зміцнено керівництво господарством. Головою колгоспу селяни обрали комуніста М. Ю. Братка, а партійну організацію очолила Г. Є. Буркацька. Розгорнувся похід за рішуче піднесення колгоспного виробництва, за підвищення родючості землі. Вносили вдвічі більше добрив, запровадили сидеральні пари і люпинізацію грунтів. Особливу увагу приділили вирощуванню конопель. Вже 1948 рік приніс перші успіхи. Колгосп зібрав понад 16 цнт зернових та по 45 цнт кукурудзи з гектара. Рясно вродили коноплі.
Радянський уряд високо оцінив працю геронимівців— 38 передовиків нагородив орденами й медалями, а голові правління М. Ю. Братку та керівникові рільничої бригади П. К. Тацьку присвоїв звання Героя Соціалістичної Праці. Г. Є. Буркацьку, ланкову М. Д. Жирну, доярку П. М. Гапоненко, свинарку Н. С. Синегуб відзначено орденом Трудового Червоного Прапора. Окрилені успіхом колгоспники і механізатори почали працювати ще з більшим натхненням. 1949 року вони зібрали врожай зернових у середньому по 27 цнт з гектара. На славу вдалася кукурудза (по 45 цнт з гектара).
Влітку 1950 року Геронимівська артіль ім. ОДПУ об’єдналась з колгоспами сусідніх сіл Дахнівки та Василиці в одне господарство «Радянська Україна». Центральна садиба його розмістилася в Геронимівці. Об’єдналося 712 дворів, у яких проживало 1929 чоловік. Колгосп господарював на 2180 гектарах землі, в т. ч. 906 га — орної, 289 га — луків та пасовищ, 34 га — садів та ягідників, 68 га—лісу. Головою правління об’єднаного колгоспу селяни обрали Г. Є. Буркацьку. В ланках та бригадах колгоспу розгорнулося соціалістичне змагання. В тому ж 1950 році колгосп зібрав зернових по 28,6 цнт з га, а озимої пшениці на площі 278 га — по 25,3 цнт, кукурудзи — по 50,4 цнт. Середній річний надій молока на корову досяг 2275 кг — на 657 кг більше, ніж у попередньому році.
Зросли врожаї конопель. При державному плані врожайності 4,2 цнт волокна з гектара ланка Н. М. Гапоненко у 1951 році одержала по 8,5 цнт, а колгоспниця Г. 3. Онищенко — по 8,4 цнт. У 1951 році колгосп одержав від конопель понад 1 млн. крб. доходу, що становило 41,4 проц. всіх грошових прибутків господарства за рік. На той час тут діяла своя електростанція, добре були обладнані й механізовані майстерні. В селі з’явились професії електрика, машиніста, слюсаря. За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства, уряд нагородив орденами і медалями 42 чоловіка, а голові колгоспу Г. Є. Буркацькій присвоїв почесне звання Героя Соціалістичної Праці. Того ж року трудящі Черкащини обрали її депутатом Верховної Ради СРСР.
За роки четвертої п’ятирічки помітно зріс добробут працюючих. Так, у 1951 році члени ланки, якою керувала М. С. Боть, на кожен трудодень одержали до 15 крб. грошима і по 3,2 кг зерна.
Укрупнення колгоспів сприяло дальшому розвитку господарства. Значно зросли його прибутки. Якщо в 1950 році вони становили близько 1 млн. крб., то в 1955 р. — 6 млн. крб. (у старих цінах). Це дало можливість робити значні відрахування на капітальне будівництво. 1954 року артіль закінчила будівництво корівника на 112 голів, при якому був спеціальний зал для доїння на 16—20 корів, молочнопереробний цех з льодником і лабораторія. В 1955 році розширено електростанцію, споруджено теплицю, гараж, вітродвигун, два кукурудзосховища, польовий стан рільничої бригади, побудовано водопровідну магістраль та будинок культури.
В останнє десятиріччя тут прокладено водопровід зрошувальної системи (тепер колгосп має під поливом 340 гектарів, з них 37 га саду); побудовано восьмирічну школу, амбулаторію, пологовий будинок, дитячий садок, у Дахнівці — будинок культури й поліклініку.
В лютому 1958 року до колгоспу «Радянська Україна» була приєднана артіль «Більшовик», що в сусідньому селі Свидівку. Весняні роботи того року колгосп почав власною технікою, придбаною в МТС. Зріс обсяг робіт, виконаний тракторами.
З року в рік ширилося соціалістичне змагання. Змагалися ланки, бригади, ферми. В 1953 році добре працювала рільнича бригада Д. П. Биченка, за здобуті успіхи її удостоєно права взяти участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1954 року. Серед доярок перед вела П. М. Гапоненко, яка в тому ж році від кожної з 9 закріплених за нею корів надоїла по 2903 кг молока.
Учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки в 1953—58 рр. та Виставки досягнень народного господарства СРСР 1959 року, колгосп нагороджений трьома дипломами і премійований чотирма вантажними машинами, трьома легковими автомашинами, вітродвигуном та кіноустановкою.
Успішному виконанню планів сприяла злагоджена творча робота колгоспників, партійної організації, правління артілі та її голови Г. Є. Буркацької. На XVIII з’їзді КП України її обрали членом Центрального Комітету Комуністичної партії України. Вона була делегатом XIX, XX, XXI, XXII з’їздів КПРС. Обиралась депутатом Верховної Ради Союзу РСР третього, четвертого, п’ятого і шостого скликання, у 1958 році на першій сесії Верховної Ради СРСР п’ятого скликання її обрали членом Президії Верховної Ради СРСР. А 26-го лютого 1958 року за видатні успіхи в одержанні високих і сталих урожаїв, виробництво продуктів тваринництва, широке впровадження досягнень науки і техніки їй вдруге присвоєно почесне звання Героя Соціалістичної Праці.
Голова Геронимівського колгоспу — Г. Є. Буркацька—брала активну участь у громадському житті країни. Вона була учасником Всесвітнього Конгресу Миру, в складі радянської парламентської і партійно-урядової делегації відвідала Прагу, Берлін, Каїр, Софію, Стокгольм, побувала в Лондоні, де виступала перед радіослухачами та телеглядачами. Для участі в конгресі жінок латино-американських країн виїздила в столицю Чілі — Сант’яго. Нині кандидат економічних наук Г. Є. Буркацька працює в. о. доцента в Українській сільськогосподарській академії.
За чотири роки геронимівці виконали планові завдання восьмої п’ятирічки. Середньорічна врожайність становила вже 33,7 цнт з гектара, в т. ч. пшениці — 34,5 цнт. На 100 га сільськогосподарських угідь тут вироблено в середньому по 613,2 цнт молока і 120,4 цнт м’яса. 1970 року артіль одержала чистого прибутку 1700 тис. крб. і здійснила за п’ятирічку капітальне будівництво на суму 1385 тис. крб. Зараз вона має 35 тракторів, 10 комбайнів, 50 автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки.
За високі показники у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна ЦК КПРС, Президія Верховної Ради СРСР, Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС нагородили колгосп «Радянська Україна» Ленінською ювілейною почесною грамотою. Господарство, а також багато ветеранів і новаторів праці занесено до обласної Книги трудової слави. А 8 квітня 1971 року 10 передовиків відзначено урядовими нагородами: орденом Леніна — голову колгоспу С. Ф. Дітлова, 4 — орденом Трудового Червоного Прапора і 5 — орденом «Знак Пошани».
Наслідки праці першого року 9-ї п’ятирічки свідчать, що геронимівці упевнено нарощують темпи виробництва. Середній урожай зернових з кожного гектара досяг 38,9 цнт, у т. ч. озимої пшениці — 44,5 цнт. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено в середньому по 635,9 цнт молока і 163,5 цнт м’яса. Вподовж 1971—1975 рр. колгосп побудує ветамбулаторію, тепличний комбінат, корівник, пташник, кормоцех, гараж на 20 машин, склад міндобрив.
За останні 20 років значно зріс і добробут селян. Середньомісячна зарплата колгоспників у 1970 році становила: у рільництві — 140 крб., на молочнотоварній фермі — 167 крб., на свинотоварній фермі — 196 крб., у механізаторів — 155 крб. В побут мешканців села увійшов газ. Майже 500 сімей за післявоєнні роки збудували
просторі кам’яні будинки; до кожного з них підведені електрика, радіо, водопровід. Поліпшується благоустрій. В Геронимівці прокладено 15 км брукованих та асфальтованих шляхів і тротуарів. Вулиці обсаджені фруктовими та декоративними деревами. До обласного і районного центру ходить автобус.
За даними перепису 1970 року, зараз тут працюють 23 чоловіка з вищою і 470 із середньою та середньою спеціальною освітою.
При місцевому будинку культури працюють хоровий, вокальний та драматичний гуртки, гурток художнього слова і духовий оркестр.
Ще 1958 року колгосп «Радянська Україна» виступив ініціатором культурно-побутового будівництва, яке під назвою «трирічки культури» набуло великого поширення не лише на Черкащині, а й у республіці. В 1970 році на культурно-побутове будівництво колгосп витратив 45 751 крб. (удвічі більше, ніж у 1965).
В авангарді боротьби за зміцнення і піднесення колгоспного виробництва, за підвищення матеріального та культурного рівня колгоспників йдуть комуністи і комсомольці села (на січень 1972 р. в селі було—62 комуністи і 30 комсомольців).
Заслужену повагу здобули тут колишні комсомольці, а нині комуністи — І. Ф. Борисенко, заслужений механізатор сільського господарства УРСР, бригадир тракторної бригади; С. Ф. Дітлов — з 1967 року голова колгоспу та багато інших.
Геронимівка — відоме село. Вона часто приймає гостей, різні делегації та екскурсії. Сюди приїздять запозичити досвіду колгоспники Московської, Курської та інших областей. Так, 12—17 лютого 1954 року в Геронимівці гостювала делегація колгоспників з Івано-Франківщини. Були тут і поляки, чехи, німці. В серпні 1952 року село відвідала делегація жінок Бельгії і Люксембургу, яка приїздила до Радянського Союзу на запрошення Антифашистського комітету радянських жінок.
В липні 1962 року до Геронимівки завітали гості з Великобританії. Вони із захопленням оглядали господарство, сад, село, культурно-побутові заклади. В тому ж році тут побували представники прогресивних організацій Австрії, Бразіліі, Лівії, Норвегії, Франції, Уругваю, Шотландії, Японії.
Геронимівці присвячено багато рядків у радянській пресі, згадується вона і в літературних творах. їй присвячено виданий видавництвом «Мистецтво» альбом з чудовими краєвидами села. Творче життя передового колгоспу відображене і в кінострічках.
Добра слава працьовитих людей Геронимівки йде по всій нашій країні.
С. П. НАЙДЕНІ, О. О. ПАВЛЮЧЕНКО