Мошни, Черкаський район, Черкаська область (продовження)
Партійні організації та органи Радянської влади Мошенської волості приступили до ліквідації відновленого денікінцями поміщицького землеволодіння. Старанно працював комітет незаможних селян, створений у травні 1920 року. Він розподіляв поміщицьку і куркульську землю та сільськогосподарський реманент між безземельними і малоземельними селянами, допомагав радянським органам у проведенні продрозкладки, організовував боротьбу з куркульськими бандами. Ще у березні в Мошнах почала діяти комсомольська організація, яка налічувала 20 юнаків і дівчат (секретар X. X. Дробиш). Комсомольці організовували супряги для обробітку земель вдів і незаможних селян, збирали гроші для голодуючих, провадили антирелігійну пропаганду, керували піонерською організацією, створеною тут 1924 року. Після виборів місцевих органів влади у 1925 році до складу Мошенської сільської Ради увійшло 37 комсомольців. Її головою став комсомолець Я. А. Дудник.
Утвердження Радянської влади проходило в гострій класовій боротьбі. На території волості довгий час орудували залишки різних куркульсько-націоналістичних банд. Вони тероризували населення, вбивали комуністів, комсомольців, керівників комнезамів. Так, 1929 року убито секретаря Мошенського райкому комсомолу Матвія Теслю. Але трудящі вірили комуністам і рішуче обстоювали свою владу, давали рішучу відсіч бандитам.
У 1923 році Мошни стали районним центром, район охоплював 18 сіл. Існував він до 1931 року. Районний комітет партії та райрада багато уваги приділяли господарським справам. Навколо них згуртувався безпартійний селянський актив, що пожвавив їх діяльність. До 1926 року село відбудувало кілька дрібних підприємств. Почали працювати 14 вітряків, водяний і паровий млини, олійниця, 5 кузень, цегельня та лісопильня. Тут діяло найбільше на Черкащині кредитне товариство. В 1924 році воно налічувало 643 члени і його торговий оборот до 1 жовтня того року досяг 30 тис. крб. Товариство мало тартак, маслобійню, крупорушку, паровий млин, лісорозробки. У ті ж роки вдалося підвищити врожайність зернових культур. Якщо з 1913 до 1923 року вона становила: жита — 5 цнт гречки — 4, то за 1924—1926 рр. піднялася відповідно до 8,5 цнт. і 5,2 цнт з га. Зміцніло й тваринництво.
З 1921 року почав працювати лікнеп, а в 1924 — діяли початкова і семирічна школи, 2 хати-читальні, бібліотека. При сільському клубі, відкритому 1924 року, проводили роботу політичний, юридичний, військовий, кооперативний, фізкультурний, хоровий і драматичний гуртки. В 1925 році в селі урочисто відкрили пам’ятник В. І. Леніну, а в 1927 — збудували кінотеатр, сельбуд закупив духові інструменти. В селі з’явилося радіо, на центральній вулиці і в клубі засяяла електрика.
Хоч за кілька післявоєнних років урожайність і підвищилася, проте дрібне одноосібне селянське господарство району не могло повністю забезпечити хлібом навіть місцевого населення. Район щорічно збирав 87 266 цнт зернових, а потребував — 108 095 цнт. Єдиним шляхом до різкого збільшення товарності зернового господарства став шлях кооперування. І тут важливою була роль різних кооперативних форм — кредитного і споживчого товариств, прокатного пункту тощо. Так, напр., сільськогосподарське кредитне товариство організовувало фахові об’єднання: скотарсько-молочарське, садово-городнє, артіль пекарів, чоботарів, кравців тощо. 12 січня 1927 року в Мошнах відбувся з’їзд селян району, який розглянув питання кооперування в селі. Район мав уже 4 колгоспи, 4 машинні товариства, 2 садово-городні артілі, пасічницьке і птахівниче товариства. В тому ж році тут організовується комуна «Комінтерн» (головою її був П. Ц. Пашківський), через рік — артіль ім. 1 Травня, яку очолив О. Т. Сологуб.
Переломним для трудящих Мошен, як і всієї країни, став 1929 рік. Тоді утворено тут ще 3 колгоспи — «Червона зірка» (голова П. М. Слива), «Нова культура» (голова М. Кириленко); «Нове життя» (голова Ф. П. Білецький). До березня 1930 року в колективних господарствах об’єдналися 68 проц. дворів села. Проте швидкий темп колективізації супроводжувався і рядом негативних явищ, тому з березня до листопада 1930 року спостерігався вихід деяких селян з комуни та артілей. Партійна організація виправила допущені помилки і викривлення в колгоспному будівництві й до початку 1932 року забезпечила колективізацію 98 проц. селянських господарств.
Артілі Мошен за роки передвоєнних п’ятирічок економічно зміцніли. Розвивалося зернове господарство, зростало тваринництво. До 1940 року врожайність зернових артілі підняли до 12 цнт. Молочнотоварна ферма артілі «Комінтерн» у 1937— 1938 рр. від кожної фуражної корови одержала по 1600 кг молока, а артіль «Червона зірка» — 1800 кг. За визначні трудові успіхи свинарка колгоспу ім. 1 Травня М. Т. Муренець в 1940 році стала учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки і нагороджена медаллю.
1935 року в Мошнах створюється MTС, яку очолив Л. Д. Заїка. На 1938 рік вона мала 17 тракторів і 6 комбайнів. Зростав загін механізаторів, які виступали застрільниками соціалістичного змагання в районі. 1940 року стала до ладу електростанція, розширили свої виробничі потужності млин та олійниця, передовою на Україні стала художньовишивальна артіль ім. Клари Цеткін, утворена 1932 року. Її вироби йшли на експорт, зокрема до Франції та Америки. Місцеві електрифікатори розробили проект будівництва сільської електростанції на р. Вільшанці. На початку 1941 року розпочалась підготовка до будівництва гідроелектростанції.
Крім виробничих питань, партійні організації села та Рада багато уваги приділяли охороні здоров’я, освіті і благоустрою. З 1926 року тут працювали семирічна і початкова школи (12 учителів навчали тоді 466 дітей), ремісничо-технічна школа на 50 учнів, 14 гуртків лікнепу. До 1938 року село ліквідувало неписьменність, і в тому ж році тут почала діяти середня школа. На 1939 рік Мошни мали одну з кращих у районі бібліотек (15 000 книг), лікарню, з 1934 року — амбулаторне відділення та дитячу консультацію. В кінці 30-х років село було телефонізоване і радіофіковане. Щороку проводилися тут свята врожаю, день пісні, влаштовувалися сільськогосподарські виставки.
Дальший успішний розвиток Мошен перепинив напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. З перших днів війни 400 жителів села пішли до лав Червоної Армії. їхні місця в тилу зайняли жінки і підлітки. Вони брали якнайактивнішу участь у спорудженні лінії оборони вздовж Дніпра. В липні 1941 року тут організовано винищувальний загін для боротьби з гітлерівськими диверсантами і шпигунами.
18 серпня 1941 року фашисти окупували Мошни. В лютому 1942 вони розстріляли комуністів К. Т. Компанійця, Л. 1. Теслю, 3. Г. Бабича, С. М. Моргуна, по-звірячому закатували комсомольця М. К. Самійленка. Але ні розстріли (за час окупації — 75 чоловік), ні катування не залякали радянських людей. Ризикуючи життям, вони допомагали воїнам Червоної Армії і партизанам продуктами, одягом, лікуванням. Так, медсестра Мошенської лікарні Н. Ю. Журавльова (Моргун) з кінця 1941 до січня 1944 року постійно переховувала і лікувала радянських воїнів.
3 перших днів окупації на околицях Мошен почав діяти партизанський загін (командир — комуніст Ф. Р. Савченко). До його складу увійшли брати Г. та І. Савченки, Г. А. Хижняк, О. К. Смаглій, А. Я. Стеценко і багато інших мешканців села. Командування загону зуміло влаштувати своїх людей у поліцію і через них дізнавалося про каральні заходи окупантів. Уміло маневруючи, загін водночас завдавав удари ворогу на багатьох дорогах району. Найбільші операції партизани проводили на шляху Черкаси—Мошни. У вересні 1941 року вони оволоділи рідним селом, знищили телефонну станцію, спалили будинок старости і провели мітинг. Тільки за вересень 1941 року месники знищили кілька обозів, десятки автомашин, 30 гітлерівців. Вони пройшли 2 тис. км по території п’яти районів і знищили 200 окупантів. Успішними були операції загону в Будищах, Геронимівці, Кумейках. У травні 1942 року смертю героя загинули командир загону та його брати. їх посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Крім партизанів Ф. Р. Савченка, в районі Мошен діяв загін Г. К. Іващенка та С. Н. Пальохи (вересень 1943 — січень 1944 рр.). В ньому воювали жителі села Я. П. Демченко, І. М. Ткалич, А. А. Гальченко та ін. У вересні 1943 року радянське командування висадило тут 400 десантників, і партизани разом з ними створили Свидівський плацдарм для форсування Дніпра.
4 лютого 1944 року частини 52-ї армії разом з партизанами визволили Мошни. За хоробрість і мужність, виявлені у боротьбі з ворогом, 500 жителів села нагороджено орденами і медалями. Орденом Леніна — А. Я. Стеценко, Л. І. Тональний, М. С. Гречуха, Л. М. Білецький, орденом Трудового Червоного Прапора — Ф. М. Лопушняк, І. Р. Савченко.
За час окупації село зазнало великих збитків. Фашисти спалили школи, аптеку, сільраду, магазини, 185 хат. Знищили МТС, чимало колгоспних будівель. На початку березня 1944 року в Мошнах проживало всього 48 працездатних чоловіків. Колгоспи не мали реманенту, посівного матеріалу і машин. Землю орали переважно коровами, на все село було 12 коней і 6 волів.
Вже на початку лютого 1944 року в Мошнах оформилися 4 партійні і 4 комсомольські організації. Вони мобілізували населення на проведення сільськогосподарських робіт і допомогу фронту. Держава допомогла відновити поголів’я тваринницьких ферм. З РРФСР надійшов посівний матеріал, а Мошенська МТС одержала 3 трактори У-2 і 3 комбайни. За короткий час було відбудовано або відремонтовано господарські приміщення, лікарню, амбулаторію, пологовий будинок, аптеку, клуб, школи. 1944 року в школах навчалося 500 учнів. Стали до ладу харчокомбінат, промартіль, які до 1948 року досягли довоєнного рівня, відбудовано МТС. Саме тоді її працівники виступили ініціаторами змагання за повне використання сільськогосподарської техніки. Трактористка Пріська Пономар виорала своїм трактором 316 га і заощадила 570 кг пального. Добре працювали трактористи Марія Сіренко, Настя Дешиненко, Петро Гуля, Ганна Каплун та інші.
В умовах труднощів, що їх переживало колективне господарство, колгоспники й механізатори 1944 року зібрали непоганий на той час урожай — по 10,8 цнт зернових з одного га, зокрема артіль ім. 1-го Травня — по 36 цнт кукурудзи з гектара.
У вересні 1950 року мошенські колгоспи об’єдналися в один, а в лютому наступного року він поділився на дві артілі — ім. Кірова та «Червона зірка». Реорганізація артілей дозволила раціональніше використати кошти, зміцнити тваринництво і підняти культуру землеробства.
У 1958 році реорганізовується Мошенська МТС. Її техніку передано артілям, а на базі МТС створено відділення ремонтно-технічної станції. Механізатори перейшли працювати безпосередньо в колгоспи. Це сприяло кращому використанню техніки та електрифікації виробничих процесів. Проте ремонтна база артілей лишалася слабкою і значною мірою стримувала рівень механізації та розвиток господарств. Тому в 1959 році обидві артілі об’єдналися в колгосп «Дружба». Він мав 3800 га землі, з них 3014 га — орної. В новому господарстві зросла продуктивність праці, воно стало рентабельнішим. Кращими стали врожаї зернових та овочів. В останньому році семирічки на тваринницьких фермах колгоспу налічувалось 872 голови великої рогатої худоби, 500 свиней, 2388 курей. Валовий прибуток артілі у той час досяг 624 тис. карбованців (в масштабі цін до 1961 р.).
У квітні 1965 року збори артілі затвердили п’ятирічний план розвитку господарства на 1966—1970 рр. У ті роки колгоспники добилися середньої врожайності зернових 22—23 цнт з га. Збільшилося поголів’я великої рогатої худоби, зросла кількість свиней, птиці, підвищилась продуктивність громадського тваринництва. На 100 га угідь в 1966—1970 рр. надої молока досягли 226 цнт (у 1965—136 цнт), а виробництво м’яса зросло від 43 до 61 цнт. Прибуток колгоспу до 1970 року збільшився майже удвічі.
Натхнені рішеннями XXIV з’їзду КПРС і відповідаючи на турботу партії про сільське господарство, трудівники мошенського колгоспу зобов’язались невтомно працювати і в новій п’ятирічці. Вони запланували збільшити врожайність зернових на 21, а виробництво молока і м’яса на 16 проц. Сільська Рада планує побудувати дитячий комбінат, заасфальтувати вулицю ім. В. І. Леніна, спорудити магазин культтоварів і завершити газифікацію села.
Розвивається і місцева промисловість. За останні роки значно розширився харчокомбінат, де запроваджено нову технологію виробництва. t На найбільшому підприємстві — відділенні «Сільгосптехніки» — понад 160 робітників і службовців. Тут працює зварник монтажної бригади, обраний до обласної Ради депутатів трудящих, І. Г. Гребенюк. Близько 150 робітниць трудяться у філії Черкаської фабрики художнього вишивання ім. Лесі Українки. їхні вироби можна зустріти в магазинах Києва, Москви, Ленінграда. Сорочки-вишиванки, рушники мошенських вишивальниць у 1964 році з успіхом експонувалися на міжнародній виставці в Марселі (Франція).
У Мошнах побудовано зерносховище, парникове господарство, консервний завод, корівник, телятник, кормокухню, сушарню, а також — гараж на 30 автомашин і водонапірну башту. Колгосп спорудив приміщення для контори і сільради.
Разом з розширенням колгоспного виробництва поліпшується побут і культурний рівень села. За післявоєнні роки 70 проц. сімей збудували нові хати, 840 — за 1963—1970 рр. Населення обслуговують філія райпобуткомбінату для пошиття та ремонту одягу і взуття, колгоспний комунгосп, хлібопекарня, цех кондитерських виробів. Тут є 11 магазинів, 8 ларків, чайна, кафе.
Значно розширені амбулаторія і лікарня. При лікарні є поліклініка і стаціонар з трьома відділеннями — терапевтичним, хірургічним і гінекологічним. Обслуговують трудящих 64 медичні працівники.
В селі працюють середня, восьмирічна і початкова школи. Розгортає свою роботу будинок культури із залом на 600 місць. За роки Радянської влади в Мошнах одержали середню освіту понад 3 тис. чоловік і неповну середню — 4218. На початку 1970 року в селі працювали 94 чоловіка з вищою та 825 з середньою освітою. Мошни дали країні понад тисячу вчителів, лікарів, інженерів, офіцерів, льотчиків, спеціалістів сільського господарства.
Звідси родом відомий державний і громадський діяч Української PСP Я. М. Дудник (1881—1934). Він у 1926—33 рр. очолював Держплан УРСР і був заступником Голови РНК УРСР. На його честь з 1930 по 1950 рр. Мошни називалися селом Дудницьким. Тут народилися М. С. Гречуха, що у 1939—54 рр. був Головою Президії Верховної Ради УРСР; Герой Радянського Союзу В. Я. Супрун, письменниця М. А. Андрієвич. У місцевій школі працює М. І. Коваленко, якій присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР. Успіхи мошнівців стали можливими завдяки самовідданій праці всіх трудівників села, завдяки великій роботі, що її проводять партійна і комсомольська організації та сільська Рада. На початок 1972 року в селі діяло 7 партійних організацій, у яких об’єднано близько 150 комуністів. Комсомольська організація налічує 21 ‘Л членів ВЛКСМ.
Розвитку села багато уваги приділяє Мошенська сільська Рада. У її складі 29 колгоспників, 21 робітник і 13 службовців. 7 її постійних комісій розглядають і вирішують широке коло питань — сільськогосподарські, фінансові, культури й освіти, благоустрою. В селі запроваджуються нові радянські обряди й свята — проводи до Радянської Армії, урочиста реєстрація шлюбів тощо. На початку 1969 року в Мошнах відкрито краєзнавчий музей.
У центрі села височать два пам’ятники. їх поставлено на братських могилах, у яких поховано героїв громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Жителі села свято шанують пам’ять загиблих, пам’ять батьків і дідів своїх. Вони вибороли нове прекрасне життя, відстояли щастя жити, творити й будувати в епоху соціалізму.
А. К. ОЛЕКСАНДРУ К, О. О. ПАВЛЮЧЕНКО