Meдведівка, Чигиринський район, Черкаська область
Медведівка — село, центр сільської Ради. Розташована на правому березі річки Тясьмину, за 35 км від районного центру і за 25 км від залізничної станції Фундукліївка. Віддаль до річкового порту на Дніпрі — Адамівки — 33 км. Населення — 1953 чоловіка. Сільраді підпорядковані населені пункти Івківці, Зам’ятниця, Дєменці.
Недалеко від села виявлено поселення часів неоліту, періоду бронзи, а також ранньослов’янське поселення черняхівської культури.
У першій половині XVI ст. територія, де згодом виникла Медведівка, була пустищем. Приплив населення до цієї місцевості був значним, а чигиринський та корсунський староста Ян Данилович «…для людей вільних, що у Чигирині вже не вміщалися…, вказав місце». Тут виникло поселення, яке староста назвав Данило-градом. Згодом йому було надане магдебурзьке право. Але назва «Данилоград» не прижилася. За поселенням закріпилася назва Медведиця (згодом Медведівка) — від річки Медведки і однойменного з нею урочища. У матеріалах перепису Корсунського староства за 1616 рік зазначено, що в новому поселенні є 20 міських будинків і 280 козацьких хат.
У 1649 році тут була створена козацька сотня. Медведівка стала сотенним містечком. Після визвольної війни 1648—1654 рр. Б. Хмельницький одержав її від царського уряду у власне користування.
За Андрусівським перемир’ям 1667 року та «Вічним миром» 1686 року Медведівка залишилася у складі Польщі. Сюди знову повернулася шляхта. Та жителі Медведівки терпіли не тільки від панського гніту. Містечко не раз дощенту руйнували і грабували татари. Востаннє вони жорстоко сплюндрували його 1735 року.
1741 року в містечку мешкало 1300 чоловік. Крім рільництва, його жителі займалися також ремеслами. Тут існував ткацький цех.
В часи посилення соціально-економічного гніту шляхти та насильного запровадження унії на Придніпров’ї селяни Медведівки не раз виступали зі зброєю в руках проти гнобителів, поповнювали лави гайдамаків. В листопаді 1737 року польський каральний загін під містечком напав на гайдамаків (близько 200 чоловік), до яких підійшло ще 200 чоловік підмоги. Гайдамаки спершу погнали, а потім під Кам’янкою зовсім розгромили шляхту. В 1743 році загін повстанців спалив панський будинок в Медведівці. У скаргах до сейму та короля панство писало, що селяни не слухають поміщиків, тікають до «гультяїв», зокрема 1749 року згадувалось про поширення повстання і на містечко. Гайдамаки розгромили тут поміщицький маєток також у 1751 році.
Та найбільшим виступом народу проти поневолювачів була Коліївщина. Місцем активних дій повсталих став Холодний Яр, Мотронинський монастир і село Медведівка. Очолив повстання уродженець Медведівки запорізький козак Максим Залізняк. Гайдамаки очистили від шляхти й орендарів Чигиринське, Смілянське, Жаботинське і Черкаське староства і в червні того ж року рушили на Умань.
У Медведівці із загоном у 300 гайдамаків два тижні перебував один з ватажків повстання — Семен Неживий3. Багатьох повстанців з села Медведівки (підданих Російської держави) власті затаврували і заслали до Сибіру. Серед них опинився і Максим Залізняк. Довгий час серед медведівців ходили чутки, що він утік з в’язниці й брав участь у селянській війні під проводом О. Пугачова.
Після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії в 1793 році Медведівка була включена до Чигиринського повіту. Понновладним господарем у ній став шляхтич Сабанський. Він збільшив панщину до 3 днів на тиждень, посилив утиски. Селяни в 1832 році подали київському генерал-губернатору скаргу на поміщика. Як і слід було сподіватися, на скаргу не зважили.
З 1836 року землі Медведівки перейшли у власність сенатора Фундуклея. На той час у селі було 80 дворів, у яких проживало 633 чоловіка.
Село переходило від одного власника до іншого, але становище селян не мінялось. І все ж возз’єднання з Росією дало позитивні наслідки. Почали розвиватися ремесла. На 1852 рік у с. Медведівці проживали 66 ремісників, які давали продукції на 4660 крб. У 1859 році в селі вже було 2122 жителі. Через кожні два тижні тут проводились торги (в неділю), а тричі на рік влаштовувались ярмарки.
У 1860 році в селі відкрито школу початкової грамоти. Тут вивчали азбуку 14 селянських дітей.
Після скасування кріпацтва селяни Медведівки не тільки не одержали жаданої землі, а й втратили ту, на якій господарювали. Найродючіші ділянки були відібрані поміщиком, згодом їх скупив цукрозаводчик Терещенко.
Селяни Медведівки, як і інших сіл Чигиринського повіту, продовжували боротьбу за землю, за негайне і повне визволення від поміщицької залежності. Для придушення заворушень київський генерал-губернатор змушений був 1861 року надіслати до Чигиринського повіту каральний загін, що мав 200 солдат.
Скасування кріпацтва сприяло розвиткові промисловості. Поміщик Фундуклей, якому належало 16 916 дес. землі, у 1866 році побудував в селі млин, де не тільки мололи зерно, а й валяли сукно на фолюшах. У тому ж році до ладу стала цегельня. Броварню, яка діяла тут з 1835 року, було значно розширено. Ще й зараз той куток, де стояла броварня, називається Броварівкою, а куток, де вирощували хміль для броварні, зветься Хмільником. Про характер різних видів виробництва в селі свідчать не лише назви вулиць і кутків, а й прізвища місцевих жителів: Воскобійники, Бондаренки, Ткаченки, Швачки та інші.
На початку 1877 року у Чигиринському повіті нелегальна народницька організація «Таємна дружина» готувала повстання проти поміщиків, духовенства та царських чиновників. До неї входили й селяни Медведівки. У вересні того ж року організація була розкрита і розгромлена.
На 1895 рік в селі налічувалось 360 дворів, де проживали 4458 жителів. Воно мало поштове відділення; тут діяло 15 вітряків. Населення в основному займалось хліборобством: сіяло жито, пшеницю. Селяни вирощували цукрові буряки для Осотянської цукроварні.
Боротьба медведівців проти поміщиків посилилась напередодні першої російської революції 1905—1907 років. У селі діяла революційна група селян. Її активними учасниками були Е. Т. Слюсаренко та Л. Й. Руденко. Група діяла під впливом РСДРП і ставила своєю метою повалення існуючого ладу. Весною 1905 року за її участю в сусідньому селі Шабельниках було скликано сходку, на якій революціонери закликали селян до боротьби проти експлуататорів. Жандармерії вдалося вислідити й ув’язнити активних організаторів і учасників групи. Е. Слюсаренка та Л. Руденка 1907 року вислали до Вологодської губернії.
Економічне становище селян залишалося тяжким і в роки столипінської реформи. Маючи невеличкі клаптики землі, медведівська біднота неспроможна була навіть прогодувати свої сім’ї. Багато родин покидали село і йшли наймитувати.
Кількість селянських господарств у Медведівці щороку зменшувалась. Якщо у 1907 році їх було 460, то у 1912 лишилося 402. З них 108 зовсім не мали худоби, близько 100 господарств не мали тягла (на селі було 102 коней і 78 волів). Тут ледве животіла церковнопарафіяльна школа, зате на повну силу діяли три релігійно-культові установи.
Імперіалістична війна 1914—1918 рр. збільшила скруту селянства. Постійні реквізиції коней, худоби, возів, упряжі й продовольства для потреб армії озлобляли трудівників, посилювали антивоєнні настрої. Тому звістку про повалення царя медведівці зустріли з великим задоволенням. Селяни жадали миру і землі. Однак, ні буржуазний Тимчасовий уряд, ні буржуазно-націоналістична Центральна рада не справдили сподівань трудящих. Тільки Великий Жовтень та Радянська влада, яка в Медведівці була встановлена у січні 1918 року, дали трудящим землю і очікуваний мир. Та проіснувала влада трудящих в селі недовго. У березні 1918 року Медведівку окупували австро-німецькі війська.
Жителі села разом з усім населенням Чигиринського повіту піднялися на боротьбу проти окупантів. Під натиском Червоної Армії і революційних мас кайзерівські загарбники залишили українську землю. Розгром Директорії та петлюрівських військ дав можливість 25 січня 1919 року відновити в Медведівці Радянську владу. У телеграмі Медведівської волосної Ради урядові Радянської України 21 березня 1919 року говорилося, що «громадяни Медведівки, скільки вистачить сил, будуть підтримувати Радянську владу».
Під керівництвом комуністів, активних учасників громадянської війни Т. Шапошника, М. Садовниченка, Р. Мальованого та інших в селі проводилась велика робота по зміцненню Радянської влади. У червні 1920 року в Медведівці створено комітет незаможних селян. Члени КНС брали участь у розподілі поміщицької землі, вели боротьбу з контрреволюційними елементами.
Після закінчення громадянської війни багато юнаків і дівчат повернулося до села комсомольцями. У вересні 1920 року вони організували комсомольський осередок. Із 22 осередків, які діяли у 1922 році в повіті, Медведівський був найорганізованішим і найсильнішим.
11 квітня 1923 року постановою Київського губвиконкому створено Медведівський район у складі Черкаського округу, який проіснував до 3 лютого 1931 року. Створення району з центром у Медведівці сприяло культурному й економічному зміцненню села.
Комуністам та активові села довелося долати надзвичайно великі труднощі. Зруйноване війною господарство не могло забезпечити потреби населення навіть в продуктах харчування. У 1924 році на кожного їдця не вистачало по 6,9 пудів хліба. Під керівництвом Медведівського партосередку, що був створений на початку 1925 року, при сприянні комсомольської організації та КНС медведівці поступово налагоджували господарське життя.
З ініціативи комуністів Г. Оксентієнка та В. Шульги на початку 1925 року біднота організувала в селі товариство спільного обробітку землі («Благо»). Весною тсозівці засіяли перші 5 га землі, а восени зібрали по 133 пуди зерна з гектара, в той час як одноосібники тільки по 75 пудів.
На той час в Медведівці проживало 2940 чоловік населення. Займалися вони хліборобством, а частина торгівлею. Тут діяв шкіряний завод, декілька вітряків, паровий млин, збудований сільськогосподарською кооперацією, олійниця і дві кузні.
Радянська влада долала всі перешкоди на шляху до соціального і культурного розвитку трудового селянства. У 1926 році було відкрито Медведівську семирічну школу, де працювали 9 учителів і навчалось 439 учнів. До роботи по ліквідації неписьменності були залучені вчителі, лікарі, партійний, радянський та комсомольський актив (53 чоловіка). Протягом 1927—1928 рр. вони допомогли оволодіти грамотою 204 мешканцям села.
Розпочали роботу медична та ветеринарна лікарні, аптека.
Восени 1926 року в Медведівці засновано сільськогосподарське кредитне товариство, яке на кінець року мало 509 членів та 91 тис. крб. коштів. Від нього незаможники одержували допомогу грішми, посівним матеріалом, реманентом. Товариство відкрило свою прокатну станцію, яка мала сівалки, трієри, культиватори, залізні борони та інший сільськогосподарський реманент. Спеціально виділений персонал товариства консультував селян. Один агроном мав обслуговувати 750 десятин та один інструктор 200 десятин землі. Одночасно було створено і споживче товариство (264 члени) з місячним оборотом 39,7 тис. карбованців.