Суботів, Чигиринський район, Черкаська область (продовження)
У 1900 році в Суботові працював один фельдшер, діяла аптека. 1911 року в 3 школах навчалось 157 хлопчиків і 38 дівчаток, а закінчило навчання лише 8 учнів. 1907 року тут відкрито бібліотеку, в якій, за даними 1911 року, було 597 книжок, з них 60 — українською мовою.
Звістка про перемогу Лютневої революції 1917 року і повалення царизму дійшла до трудящих Суботова на початку березня. Трудящі створили комітет і обрали своїх представників до Чигиринської Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. В окремих селах Чигиринщини селяни почали захоплювати поміщицькі землі. Та Тимчасовий уряд і Центральна Рада стали на захист інтересів поміщиків та капіталістів. Проте бідніше селянство Суботова, перебуваючи під революційним впливом солдат-більшовиків, які поверталися з фронту, добре розуміло, хто може дати землю і за ким йому йти.
Радянська влада встановлена в селі 28 січня 1918 року, після того, як у Чигирині з’їзд представників громадських закладів і організацій проголосив себе тимчасовою повітовою Радою робітничих, селянських та солдатських депутатів. Т. зв. «вільне козацтво» і «бойовики» були розпущені. Спеціальною ^постановою вирішено наділити безземельних селян землею, їм рекомендувалося також «гуртуватися в артілі». Створений у Суботові революційний комітет розгортав роботу щодо здійснення ленінського Декрету про землю, допомагав найбіднішим. і малоземельним селянам реманентом, насінням.
Але на початку березня 1918 року радянське будівництво тут було перерване. Село окупували австро-німецькі інтервенти. Почалася тяжка боротьба із загарбниками. Влітку того ж року селянин-бідняк А. Соломоненко організував у селі партизанську групу.
В січні наступного року партизани Чигиринщини визволили село від ворога. Тоді ж відновлено Радянську владу, утворено революційний комітет.
Згідно з постановою Чигиринського повітового ревкому від 27 лютого 1919 року у березні в Суботові відбулися вибори. Членами волвиконкому було обрано 3. О. Москаленка, І. П. Топчія, А. І. Латишка й інших. У складних умовах класової боротьби волвиконком вирішував господарські, політичні, культурно-освітні й продовольчі питання, боровся із спекуляцією, дбав про організацію оборони села. В травні 1919 року банди Григор’єва кілька разів вривалися у Суботів. А в серпні село захопили денікінці, які відновлювали буржуазно-поміщицькі порядки. На початку січня 1920 року білогвардійців було вигнано з села і виконком відновив свою роботу. В липні того ж року в селі створено комітет незаможних селян (на чолі з 3. Тютюнником), який об’єднав 200 бідняків і середняків та проіснував 11 років.
Почалась відбудова зруйнованого господарства. Організатором і керівником селянства в господарському і культурному будівництві став комуністичний осередок, створений у лютому 1922 року. До його складу входило три члени партії і один співчуваючий. На початку 1924 року в селі з’явилася комсомольська організація. Нелегко було бідноті вибиватися із злиднів. Поганий обробіток землі, недостатнє внесення добрив стали причиною низьких урожаїв. До заможного життя був тільки один шлях — кооперування господарств. У 1921 році в селі спершу організовується меліоративне товариство, яке мало трактор, 2 майстерні-кузні і вітряк. У 1922 році 25 селян згуртувалися в артіль «Полум’я праці». Вона мала 162 га орної землі, трактор «Фордзон», сівалку, молотарку, 2 плуги і 4 коней. На цей час у селі працювало 6 вітряків і олійниця.
В ті роки багато було зроблено і для налагодження освітньої роботи на селі. Так, у березні 1919 року в Суботові почала працювати початкова школа. У 1925 році в ній навчалося 200 дітей, а в школах лікнепу — 160 дорослих чоловіків і жінок. Центром культурно-освітньої роботи на той час став сельбуд. При ньому працювали бібліотека, а також хоровий, драматичний і військово-спортивний гуртки. Тут читалися лекції на політичні і наукові теми.
З кожним роком селяни Суботова все більше переконувалися, що господарювати колективно краще, ніж одноосібно. На січень 1930 року до сільськогосподарської артілі увійшло 688 дворів або 1453 працездатні особи. Вона мала 3407 га землі. На кінець 1930 року в селі вже було два колгоспи («Метеор» та ім. Т. Г. Шевченка). Першими головами цих колективних господарств стали комуністи М. А. Кизуненко і О. Ф. Гретченко. 1932 року ці колгоспи об’єднуються в один — ім. Леніна.
Ще 1932 року на колгоспних полях у Суботові з’явилися трактори Чигиринської МТС, а з ними прийшли у село нові професії — трактористи й комбайнери.
Значних успіхів у зміцненні громадського господарства досягли трудівники села за роки довоєнних п’ятирічок. У 1933 році буряководи М. Лебідь, П. Бондар, К. Чорнобай виростили і зібрали по 500 цнт буряків з гектара. А в 1939— 1940 роках артіль стала учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві (її представляли бригадири Д. Я. Кравченко, X. Я. Гармидер, І. С. Кривенко).
Зростала оплата колгоспної праці — в 1940 році на трудодень нараховувалось но 2,5 кг зерна, підвищувався загальний добробут населення. Напередодні війни тут були початкова і семирічна школи, в яких навчалося 405 дітей. До 1939 року
повністю ліквідовано неписьменність; працювали бібліотека і клуб. У 1941 році розпочато будівництво нового клубу із залом на 400 місць і 8 кімнатами для роботи гуртків.
Німецько-фашистська навала перервала творчу працю радянських людей. 7 серпня 1941 року гітлерівці окупували село. Вони розстріляли 9 жителів, які підтримували зв’язок із партизанами, у т. ч. вчительку М. М. Кривенко, вивезли на каторгу до Німеччини 32 мешканці. І все ж населення саботувало накази окупантів, допомагало пораненим червоноармійцям, військовополоненим.
12 грудня 1943 року частини 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, що нею командував генерал-лейтенант І. В. Галанін, визволили Суботів від німецько-фашистських загарбників.
Гітлерівська окупація заподіяла селу збитків на суму майже 5563 тис. крб.
Першу після визволення весну трудівники села починали в тяжких умовах. Не вистачало тягла, насіння, робочих рук. На 1 січня 1944 року в колгоспі було лише 4 воли, 4 корови, 29 коней, 3 вітряки, олійниця, кузня, деякий дрібний реманент. Наступного року з кожного гектара було зібрано тільки по 7,7 цнт зернових. Проте і цей урожай дав змогу артілі виконати план продажу хліба державі.
Відновили свою роботу фельдшерський пункт, школа, клуб, бібліотека, гуртки художньої самодіяльності. Агіткультбригада обслуговувала колгоспників безпосередньо на польовому стані. Організаторами цих заходів стали комуністи і комсомольці села.
За роки четвертої п’ятирічки артіль ім. Леніна значно розширила посівні площі. У 1951 році вона одержала кращий урожай зернових культур, ніж у довоєнний час, а в 1955-му колгоспники виростили зернових по 18,5 цнт на кожному гектарі, добилися середнього надою молока по 1500 кг від фуражної корови.
Розгорталося соціалістичне змагання. Огородня бригада, яку очолював О. С. Жолдак, у 1956 році зібрала по 180 цнт помідорів, 210 цнт капусти і 250 цнт буряків з кожного гектара. Доярка Г. І. Шапошник, за якою було закріплено 7 корів, повинна була надоїти 7700 кг молока, а фактично надоїла 18 898 кг, що становило майже по 2700 кг від кожної корови. В 1959 році колгосп одержав грошових прибутків на суму 2410 тис. крб. У 1961 році тут зібрано по 19,3 цнт зернових з кожного га, поголів’я тварин збільшилось до 870 голів.
За роки семирічки артіль (в 1964 році перейменована в колгосп ім. Б. Хмельницького) перетворилася в міцне господарство, оснащене передовою технікою, з добре розвинутим громадським тваринництвом. В 1965 році колгоспники виростили по 20,9 цнт зернових, 270 цнт помідорів, 300 цнт капусти, 320 цнт буряків з кожного гектара. На фуражну корову надоєно по 2251 кг молока. Порівняно з 1961 роком оплата трудодня підвищилась і становила 2 крб. 69 коп. За успіхи в розвиткові сільського господарства 5 передовиків праці відзначено урядовими нагородами.
Значних виробничих успіхів досягли колгоспники Суботова і в роки восьмої п’ятирічки. Зросла технічна оснащеність сільськогосподарського виробництва, збільшився обсяг механізованих робіт. На 1 січня 1971 року колгосп мав 20 тракторів, 9 комбайнів, 17 автомашин, 53 електромотори.
За період з 1966 по 1970 рік середньорічний урожай зернових по колгоспу становив 25,9 цнт з га або в порівнянні з попередньою п’ятирічкою зріс на 6,9 цнт. В ювілейному 1970 році трудівники Суботова виростили по 28,4 цнт зернових з кожного гектара, виробили м’яса за п’ятирічку по 82,9 цнт на 100 га угідь. З 1968 року колгосп спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби. Щорічно тут стоїть на відгодівлі 2300 голів худоби. За трудову звитягу 9 колгоспників у квітні 1971 року відзначено урядовими нагородами.
Добрими виробничими здобутками почали суботівці дев’яту п’ятирічку. 1971 року середній урожай зернових досяг 30 цнт з га, на 100 га сільськогосподарських угідь у середньому одержано 93,6 цнт м’яса. Тваринники М. С. Лень, П. С. Мінська, П. С. Ряднина, М. 3. Прохач, які зобов’язались добитися середньодобового приросту молодняка 450 грамів на голову, фактично досягли 470— 520 грамів.
Правління артілі разом з партійною організацією та сільською Радою розробили перспективний план розвитку господарства на 1971—1975 рр. Передбачається довести середньорічну врожайність зернових культур до 28,5 цнт з гектара, продавати державі щорічно по 3870 тонн м’яса. Намічено побудувати телятник на 250 голів, 2 корівники, кормоцех, гараж. У селі буде споруджено будинок тваринників, квартири для молодих спеціалістів, амбулаторію, їдальню, стадіон, універмаг. Сільська Рада запланувала роботи по благоустрою села.
З розвитком колективного виробництва зростав і добробут трудящих. Середній річний заробіток колгоспної сім’ї у 1970 році становив 1500 крб. Більшість родин має сучасні меблі, радіоприймачі, телевізори, в багатьох є пральні машини, газові плити, автомобілі і мотоцикли. Змінилося і зовні село. В центрі його з’явилися три великі магазини, буфет, комбінат побутового обслуговування, поштове відділення. Перед будинком сільської Ради височить пам’ятник великому сину українського народу Богдану Хмельницькому, встановлений у 1954 році. Село повністю електрифіковане і радіофіковане. До послуг жителів фельдшерсько-акушерський пункт, аптека. У середній школі Суботова 1971 року 20 вчителів навчали 221 учня.
Для учнів з інших сіл відкрито інтернат, організовано консультаційний пункт районної заочної школи. Зростає освітній рівень населення. У 1970 році тут працювало 16 чоловік з вищою і 209 з середньою або середньою спеціальною освітою. Серед вихідців з села — 18 вчителів, 19 медичних працівників, 7 інженерів, юрист та багато спеціалістів сільського господарства.
Партійна організація (налічує 43 комуністи) та сільська Рада Суботова багато уваги приділяють культурно-освітній роботі. При сільраді працює культурно-освітня комісія. Разом з товариством «Знання» вона бере активну участь у розгортанні лекційної пропаганди, в проведенні вечорів трудової слави тощо.
У селі є будинок культури, дві бібліотеки, що налічують 12 тис. примірників книг, музей Богдана Хмельницького (розташований у колишній Іллінській церкві). В селі свято шанують тих, хто боровся за волю і щастя народу, рідного краю, хто віддав життя за наше чудове сьогодення. Щорічно в День Перемоги мешканці Суботова ідуть до братської могили. Тут поховано 43 воїни, які віддали своє життя за їхнє визволення. В урочистій тиші відбувається покладення вінків. В ту хвилину суботівці віддають також шану і 130 своїм односельцям, які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни за свободу і незалежність Батьківщини. Разом з усіма віддають шану загиблим 305 їхніх побратимів, які звитяжно пройшли війну і повернулися додому з нагородами.
Оновлюється, молодіє стародавній Суботів.
М. Ф. ПОНОМАРЕНКО, Л. М. СТЕПАНЕНКО