Іркліїв, Чорнобаївський район, Черкаська область (продовження)
З ростом економіки поліпшувалося медичне обслуговування населення і набирала сили культосвітня робота на селі. 1927 року тут працювала дільнична лікарня. Населення обслуговували лікар, фельдшер, акушер. Діяли хата-читальня і бібліотека. До 1939 року іркліївці вже мали будинок культури, три бібліотеки. Далеко йшла слава про Іркліївську середню школу, де навчалося 400 учнів. Вона була оголошена зразковою, а М. І. Калінін 1939 року особисто вручив учителю цієї школи Л. Р. Пархоменку медаль «За трудову відзнаку».
Щороку все вагомішими ставали успіхи трудівників села. 22 червня 1941 року районна газета «Більшовицька правда» опублікувала список трударів колгоспу ім. Петровського, яких було затверджено учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1941 року. За 1940 рік вони досягли визначних на той час успіхів у виробництві зерна, м’яса, молока. В списку значилися конюх А. В. Битько, ланкова В. М. Цапля, свинарка Г. Д. Безугла. Учасником ВСГВ був визначений також метеорологічний гурток Іркліївської середньої школи.
Передовикам не вдалося звітувати про свої успіхи у Москві: того дня почалася війна з фашистською Німеччиною. Зусилля іркліївців відтепер підпорядковувались потребам оборони країни. Після оголошення загальної мобілізації багато чоловіків пішло на фронт. На виробництві їх заступили жінки.
19 вересня 1941 року гітлерівці вдерлися до Ірклієва. 737 днів тривала окупація. За цей час загарбники повісили, розстріляли й закатували 44 активістів. Загинули тоді й секретарі райкому КП(б)У П. А. Дичко, А. П. Короткий, С. П. Мовчан, секретар райкому комсомолу М. О. Пустовітова. Окупанти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 383 чоловіка. Пізніше, вже тікаючи, вони знищили 970 корів, 210 коней, 396 свиней і спалили село (670 хат).
З перших днів фашистської неволі іркліївці піднялися на боротьбу з ворогом. З квітня 1942 року до жовтня 1943 року тут і в навколишніх селах діяла Задніпровська підпільна партійна організація, яку очолив комуніст Б. М. Рубцов. Організація мала 3 радіоприймачі, переписувала й регулярно розповсюджувала серед населення зведення Радінформбюро. Активно діяли тоді комсомолець І. О.Северин (нині завідуючий кафедрою Одеського технологічного інституту ім. М. Ломоносова), І. Т. та О. Т. Голобородьки, О. І. Іванов, В. П. Хондогий. За два тижні до приходу частин Червоної Армії Задніпровська підпільна організація приєдналася до партизанського загону М. Р. Соболєва-Кузьміна, що десантувався у серпні 1943 року в районі Чубарового лісу. Партизани не давали ворогу грабувати хліб, худобу, палити села.
26 вересня 1943 року гвардійці 35-ї танкової бригади 3-го механізованого корпусу Степового фронту, розгромивши фашистське угруповання під Кропивною, визволили Іркліїв. Іркліївці, здатні тримати зброю, з’явилися до військкомату і попросили направити їх на фронт. Літні люди, жінки й підлітки заходилися відбудовувати село. Держава допомогла їм у цьому. Вже на 1 січня 1944 року Іркліївська МТС мала 43 трактори і 23 комбайни. Колгоспники успішно провели осінні (в 1943 році) і весняні (в 1944 році) польові роботи. Тоді ж відновили випуск продукції коноплезавод, млин, олійниця. Наркомат оборони у 1945 році за успішне виконання сільськогосподарських робіт та державних поставок у фонд Червоної Армії нагородив Іркліївський район Червоним Прапором і вручив грошову премію. В 1946 році запрацювали Іркліївський маслосирзавод і цегельня.
У ці роки почали повертатися в село демобілізовані воїни. Не всі прийшли додому. 413 жителів не повернулися з фронтових доріг. За мужність і відвагу 784 солдатів Батьківщина нагородила орденами й медалями, а капітана С. О. Литовченка (батальйон якого першим форсував р. Тису, захопив плацдарм і утримував його до підходу головних сил) удостоїла звання Героя Радянського Союзу. Вчорашні фронтовики активно включились у трудове життя. Прийшли на ферми, в бригади, майстерні. І вже через чотири роки на попелищі виріс новий Іркліїв, Іркліївська МТС в 1947 році вийшла на перше місце в області. Слава про механізаторів С. А. Будченка, М. М. Камшу, О. В. Сапсая ширилася по всій країні (на 15-сильний трактор вони виробили по 1300 га умовної оранки).
Не відставали від них і хлібороби. На 1949 рік вони значно поліпшили культуру землеробства, підвищили врожайність зернових і технічних культур, збільшили поголів’я худоби та її продуктивність і включилися в змагання за одержання високих урожаїв. Наполеглива праця трудівників дала непогані результати. Колгосп ім. Петровського в 1949 році одержав по 30 цнт жита з га. Тваринники від кожної фуражної корови надоїли по 2037 кг молока. Зросла оплата праці. На трудодень колгоспники одержували по 2 кг зерна і 12 крб. 23 коп. грошима (у старому масштабі цін).
За трудові успіхи в перші повоєнні роки уряд у 1949 році нагородив одинадцять тваринників Ірклієва орденами й медалями СРСР.
У тяжких умовах відбудовчого періоду налагоджували свою роботу заклади охорони здоров’я, освіти та культури. В особливо тяжких умовах прийняла хворих дільнична лікарня та амбулаторія. У ті роки приймальня лікаря, маніпуляційна, стоматологічний, пастерівський кабінети, а влітку ще і гінекологічне відділення тулилися в одній кімнаті. 1951 року стає до ладу нове приміщення дільничної лікарні й умови для медичного обслуговування населення поліпшуються.
В спаленому майже дощенту селі одразу ж після визволення відкрилася початкова школа. В дві зміни у двох класних кімнатах два вчителі навчали 124 дітей. Тоді ж у наспіх пристосованих оселях розпочали роботу районний будинок культури, сільський клуб, районна бібліотека для дорослих, сільська та дитяча бібліотеки.
Нових успіхів досягли іркліївці в наступні десятиріччя. Щоб господарства стали організаційно та економічно міцнішими, колгоспи Ірклієва, Скородистика, Загородища та Червоногірки в 1950 році об’єднуються, створюються три артілі. 1958 року на їх базі виникає колгосп «Радянська Україна». В цьому ж році Іркліївська орденоносна МТС реорганізується в ремонтно-технічну станцію.
Продаж сільськогосподарської техніки колгоспам, створення тракторних бригад сприяли різкому поліпшенню агротехніки рільництва, допомагали підвищити врожайність сільськогосподарських культур і зміцнити кормову базу тваринництва. В ці роки середня врожайність зернових з га становила 16,3 цнт. П’ятдесяті роковини Жовтня іркліївські колгоспники зустріли врожаєм зернових по 30,8 цнт з га. Прибуток колгоспу сягнув 1298 тис. крб., або по 401 крб. на гектар.
З 1962 року дві тракторні бригади іркліївців починають вирощувати цукрові буряки та кукурудзу за методом Гіталова без затрат ручної праці. В 1969 році вони зібрали по 349 цнт цукрових буряків з площі 315 га і кукурудзи по 60.5 цнт (в сухому зерні) на площі 400 га. Бригада С. Н. Юхна в 1969 році вийшла переможцем в обласному передювілейному соціалістичному змаганні. Вона занесена до обласної Ленінської книги трудової слави, а бригадир був делегатом Третього Всесоюзного з’їзду колгоспників.
Відзначаючи ленінський ювілейний рік, колгоспники «Радянської України» виростили рекордний урожай зернових — у середньому по 43,3 цнт з га (пшениці по 41,9 цнт. га), довели прибуток господарства до 1604 тис. крб. (по 503 крб. на га). За трудові досягнення колгоспу було присвоєно почесне найменування «господарства високої культури землеробства», а багато передовиків виробництва нагороджено орденами й медалями (орденом Леніна — бригадира тракторної бригади С. Н. Юхна, орденом Трудового Червоного Прапора — бригадира Г. І. Лазоренка, доярку М. О. Шерстюк, орденом «Знак Пошани» — ланкових Н. М. Головченко, Г. Й. Шемшур). Бригадир другої тракторної бригади Т. І. Водяник удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці. Господарство перевиконало планові завдання і в роки восьмої п’ятирічки. Урожайність зернових становила в середньому 35,6 цнт з га, на 100 га угідь вироблено 423,5 цнт молока. Прибуток на гектар ріллі досяг 602 крб., а рівень рентабельності виробництва — 93 проценти.
Високі здобутки артілі стали можливими завдяки наполегливій роботі партійної організації колгоспу. З 65 комуністів 90 проц. працюють безпосередньо на виробництві. Кожен п’ятий комуніст зайнятий у тваринництві, а кожен третій — механізатор. За успішну роботу у роки восьмої п’ятирічки уряд відзначив високими нагородами 10 чоловік, зокрема орденом Леніна — голову правління колгоспу Л. О. Іванищенка та бригадира Г. І. Нємченка, орденом Жовтневої Революції — С. Н. Юхна, орденом Трудового Червоного Прапора — головного бухгалтера колгоспу П. А. Рябокінь, свинарку М. М. Саєнко, тракториста О. Ф. Сукенка та інших.
1961 року в селі організовано рибоколгосп «Прогрес», що теж перевиконав планові завдання восьмої п’ятирічки.
У післявоєнні роки Іркліїв розрісся, злившись з сусідніми селами — Скородистиком, Загородищем, Червоногіркою. Створене на базі PTC відділення «Сільгосптехніки» обслуговує зараз 13 колгоспів і один радгосп. Тут працює 101 механізатор. Вони щороку ремонтують до 300 тракторів. У селі є Іркліївська міжколгоспна будівельна організація, що обслуговує 15 колгоспів. Вона ставить хати колгоспникам, будує школи, клуби, лікарні, дитячі заклади, колгоспні приміщення. «Міжколгоспбуд» має цегельню, 2 столярні і розпилювальні цехи, полігон залізобетонних виробів, а з 1969 року — цех виготовлення арболіту. Душею підприємства є парторганізація, що налічує 20 комуністів. Одним із значних підприємств Ірклієва є маслосирзавод. Він за добу переробляє 150 тонн молока. Спеціалізується на виробництві голландського сиру. В 1963—64 рр., після впровадження нової технології виробничих процесів, випуск сиру зріс з 300 до 1400 кг за зміну. За трудові досягнення майстер цього заводу С. С. Корніюк відзначений орденом «Знак Пошани».
Розширює свої виробничі потужності коноплезавод. До 1970 роду тут завершено механізацію всього виробничого процесу заводу. Його продукція іде в Ленінград, Москву, Харків, Одесу, Кіровоград, на експорт — у Болгарію, НДР, Італію, ФРН, Англію та інші країни.
Кілька іркліївських підприємств обслуговують трудівників і свого, і навколишніх населених пунктів. Це, зокрема, промкомбінат, який має цегельню, ковбасний та рибокоптильний цехи, шевську, кравецьку, меблеву майстерні та майстерні ремонту телевізорів і радіоприймачів. Тут працюють харчокомбінат, у складі якого є вальцьовий млин і цехи — круп’яний, комбікормовий, олійний, оцтовий та безалкогольних напоїв; хлібозавод, автоколона Чорнобаївського автопідприємства. Місцева майстерня годинників, перукарня, готель, пункт обміну газобалонів об’єднані в комбінат побутових послуг. В селі є дві аптеки, відділення зв’язку і Держбанку, ощадна каса. Село повністю електрифіковане та радіофіковане. Звідси вирушають автобуси до районних і обласних центрів та в Київ. У селі є спеціалізовані магазини продовольчих, господарчих, меблевих товарів, культтоварів, тканин, галантереї і парфюмерії, готового одягу — всього 25 підприємств роздрібної торгівлі та 8 громадського харчування.
У спеціально збудованому медмістечку відкрилася Іркліївська лікарня на 105 ліжок та її поліклінічне відділення. Лікарня має терапевтичне, хірургічне, акушерсько-гінекологічне, дитяче, фізіотерапевтичне, інфекційне, протитуберкульозне відділення, рентген-кабінет, фтизіатричний кабінет, санбаклабораторію, електрокардіографічний кабінет. Тут медичну допомогу подають 14 лікарів, 56 працівників середнього й 40 молодшого медичного персоналу. Лікарні підпорядковані 14 фельдшерсько-акушерських пунктів.
Іркліїв має середню, восьмирічну, початкову школи та професійно-технічне училище. 99 місцевих педагогів навчають 1236 учнів. Директору середньої школи М. Л. Кабану присвоєно почесне звання заслуженого вчителя УРСР.
В Ірклієві працюють будинок культури на 400 місць, 3 сільські клуби, стаціонарний кінотеатр, літній кіномайданчик і 8 бібліотек. Великою популярністю в районі користується хор медпрацівників.
Роботу підприємств, установ, організацій і навчальних закладів села координує сільська Рада. Вона має 8 постійних комісій, до участі в яких залучено актив села (96 чоловік). Боротьбу трудящих за виконання накреслень партії очолюють 12 партійних організацій (284 комуністи). Тут діють 9 комсомольських організацій (534 комсомольці).
В селі утверджуються нові звичаї, свята й обряди. Стало традицією, наприклад, відзначати День урожаю. Трудівники з духовим оркестром і піснями вирушають у поле. Кращий комбайнер докошує останній клин пшениці, залишає «бороду» на сніп. Дівчата кращої ланки серпами зжинають «бороду», в’яжуть сніп, перев’язують його стрічками і з піснями прямують до будинку культури. Тут одна з найстаріших колгоспниць зустрічає трударів хлібом-сіллю. В урочистій обстановці передовикам вручають нагороди. 1969 року редакція сільськогосподарських передач Українського радіо записала свято врожаю в Ірклієві на плівку і кілька разів передавала його в ефір. Не менш урочисто в селі відзначають і «Свято червоних хустин» — вшанування кращих тваринників колгоспу.
Упевнено почали іркліївці дев’яту п’ятирічку. Чудові перспективи вимальовуються перед ними. Колгосп «Радянська Україна» запланував, наприклад, підвищити професійно-технічний і загальноосвітній рівень своїх трударів. Курси підвищення кваліфікації за п’ятиріччя закінчать 200 колгоспників, щороку до профтехучилища колгосп відряджатиме 30 чоловік. У середніх навчальних закладах заплановано підготувати 20 агрономів і зоотехніків, 19 техніків-механіків, 10 бухгалтерських працівників.
Поліпшаться умови праці та відпочинку.
Дедалі культурнішим і заможнішим стає життя іркліївців — будівників нового життя.
М. К. АНДРУЩЕНКО