Жовнине, Чорнобаївський район, Черкаська область (продовження)

Підготовлено: Admin. Розділ: Чорнобаївський район

Рішенням Золотоніського повітземвідділу 1922 року для Жовнина було виділено 50 десятин землі під волосні насіннєві фонди. У селі працювали паровий і водяний млини і 32 вітряки.

На кінець 1925 року КНС об’єднував 286 незаможників, сільське споживче товариство та сільськогосподарська кооперація —328 чоловік.

Населення Жовнина та ще 5 сіл обслуговувала амбулаторія.

Розгорталася культурно-освітня робота. В 3-х школах навчалося 282 учні, було організовано кілька гуртків лікнепу. Центром масово-політичної роботи став сельбуд, при якому працювали господарський, природничий, політичний, драматичний, музичний та інші гуртки.

1926 року в Жовнині створено машинно-тракторне товариство. Через два роки виникло товариство спільного обробітку землі «Жовтень», а наступного року — ще п’ять: «Незаможник», «Шевченківське», «Червона зірка», «Дніпрова хвиля», «Червоний партизан». ТСОЗи об’єднували по 12—20 економічно слабких господарств, які мали не більше десяти плугів та борін, по кілька коней. У березні 1930 року створено сільські виробничо-кооперативне товариство «Вільна праця» та птахівниче товариство «Нове життя».

У червні 1930 року на базі ТСОЗів «Незаможник» і «Жовтень» виникла сільськогосподарська артіль ім. 8 Березня. Згодом до неї приєднався ТСОЗ «Червона зірка». В 1930—1931 рр. створені артілі ім. Лебедя, «Робітник землі» (з 1936 року — ім. Чкалова), ім. Шевченка і «Добробут». Але колективізації заважали куркулі. Вони підбурювали селян не вступати до колгоспів. Та бідняцько-середняцька частина села, очолювана комуністами, зламала ворожий опір. На 1931 рік до артілей вступили всі бідняцько-середняцькі господарства села. У придбанні та ремонті сільськогосподарського реманенту велику допомогу селянам під час проведення колективізації подали робітники Крюківських вагонних майстерень м. Кременчука. У січні 1930 року в селі створено скотарське виробниче кооперативне товариство «Праця», на базі якого 1932 року засновано маслозавод.

Сільськогосподарські виробничі об’єднання потребували дійової технічної допомоги. 1936 року організовано машинно-тракторну станцію, яка в лютому цього ж року одержала від держави 15 тракторів. 1939 року в Жовнині проживало 3402 чоловіка, діяли опорний пункт тваринництва, лісництво, сільське споживче товариство, а також артіль художнього вишивання. Поступово колгоспи міцніли, зростали їх прибутки. Так, прибуток колгоспу ім. Шевченка 1940 року становив 623 077 крб.

З 28 серпня 1928 року до 2 вересня 1930 р. Жовнин був районним центром Кременчуцького округу, потім увійшов до складу Градизького району Харківської області, а з 1937 року — до Полтавської області.

У 1937 році населення обслуговувала лікарня на 25 ліжок, в якій працював один лікар, аптека. Тут були середня і 3 початкові школи. Збудовано двоповерховий кінотеатр.

Мирну працю трудівників села порушив віроломний напад фашистських загарбників на Країну Рад.

У вересні 1941 року гітлерівці вдерлися в Жовнине. Для організації підпільної боротьби в селі залишалися комуністи М. П. Бережний, В. А. Слюсар, 3. М. Вергал та І. І. Пшенишний. Вони створили підпільну групу, в якій до кінця року налічувалося понад 20 чоловік. Весною 1942 року до неї приєдналася група комсомольців і молоді, якою керував В. Д. Поливара. Але підпільники не встигли розгорнути свою діяльність. Виказані зрадником М. П. Бережний, В. А. Слюсар, 3. М. Вергал, В. Д. Поливара та інші були заарештовані і розстріляні окупантами.

В лютому 1943 року у Жовниному сформовано партизанський загін, командиром якого був М. А. Червяковський, а комісаром І. І. Пшенишний. Влітку 1943 року в лісі під Градизьком висадилися семеро радянських десантників-підривників. Партизани переправили їх до Жовниного і об’єднавшись у партизанський загін ім. Тимошенка, почали діяти проти ворога. Командиром цього загону був десантник В. П. Большаков, комісаром десантник В. Г. Руднєв, начальником штабу І. Ю. Голик. Народні месники перешкоджали ворогам вивозити до Німеччини награбований хліб і худобу, затримували рух ворожого транспорту.

Багато лиха завдали селу окупанти. Фашисти відправили на каторжні роботи до Німеччини 360 жителів села, пограбували і спалили 516 господарств колгоспників, будівлі артілей ім. 8-го Березня та ім. Т. Г. Шевченка, 5 млинів, маслозавод, а також шкільні приміщення, лікарню, кінотеатр, висадили в повітря міст через річку Сулу. 27 вересня 1943 року Червона Армія визволила Жовнине від німецьких загарбників. Понад 700 жителів села билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, 215 з них нагороджено орденами й медалями СРСР. Серед нагороджених В. А. Братик та А. М. Панченко — орденом Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів.

Жителі села відразу приступили до відбудови зруйнованого гітлерівцями господарства. Незважаючи на відсутність техніки та нестачу тяглової сили, колгоспи села у 1943 році засіяли 693 га жита і 280 га пшениці.

Протягом 1943—1950 рр. відбудовано колгоспи, школу, в пристосованих приміщеннях почали працювати сільський клуб і бібліотека. До жовтня 1945 року споруджено 300 житлових приміщень.

22 вересня 1950 року на базі чотирьох артілей Жовниного створено одну — ім. Жданова, а 1959 року колгоспи сіл Вереміївки, Кліщинців, Тимченок і Жовниного об’єдналися в один — ім. Ілліча.

У зв’язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС, 1959 року с. Жовнине перенесено з долини Сули на захід, на підвищену терасу Дніпра, за 6 км від колишнього місця розташування, а територію старого села було затоплено. Деякі господарства переселені до Кременчуцького району Полтавської, Херсонської і Кримської областей.

Трудящим нового села велику допомогу подали робітники Крюківського вагонобудівного заводу. Вони змонтували колгоспну електростанцію, виготовили ємкості для водонапірної башти, від якої проведено 16 450 метрів водопроводу та встановлено 425 водозбірних колонок, більшість з них — у дворах жителів села.

1961 року проведено розукрупнення колгоспу ім. Ілліча на 4 артілі. В Жовниному залишилась лише одна — ім. Жданова (з 1963 року ім. Чкалова).

27 січня 1964 року, враховуючи клопотання жителів сіл Вереміївки, Жовниного, Кліщинців, Тимченок Глобинського району Полтавської області, їх територію включено до складу Золотоніського району, а з січня 1965 року до Чорнобаївського району Черкаської області.

Завдяки підвищенню культури землеробства, правильному доборові кадрів, масово-політичній роботі партійної організації, що налічує 67 комуністів, колгосп ім. Чкалова перетворився на велике багатогалузеве господарство. Він має тепер 2201 га орної землі. Тут вирощують переважно зернові культури і цукрові буряки. Врожайність зернових у 1966—1970 рр. зросла до 24,2 цнт з га, кукурудзи до 36, цукрових буряків до 196,5 цнт, а 1971 року колгосп зібрав по 35,3 цнт пшениці і 237 цнт цукрових буряків з га. На полях працюють 21 трактор, 11 комбайнів різних типів, 21 автомашина. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво і птахівництво. 1970 року на 100 га угідь вироблено 421 цнт молока і 78,6 цнт м’яса. П’ятирічний план виробництва і продажу державі яєць в цьому господарстві виконано на 126,7 проц. Його прибутки становили близько 992 тис. карбованців.

Гордістю колгоспу є його люди. За високі показники у праці 91 чоловік нагороджений орденами і медалями CPСP. 1970 року 79 трудівників села відзначені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Високими виробничими показниками зустріли жителі Жовниного XXIV з’їзд КПРС і XXIV з’їзд КП України. За трудові успіхи доярка К. С. Березовець нагороджена орденом «Знак Пошани», 20 колгоспникам присвоєно звання ударника комуністичної праці. Тракторна бригада, яку очолює комуніст О. К. Кононенко, здобула звання колективу комуністичної праці і бригади високої культури землеробства.

Колгосп має допоміжні підприємства — цегельний завод, механічний млин, дві ремонтні майстерні, лісопильню. В селі є бригада Вереміївської риболовецької артілі.

Охороною природи займається лісництво. В районі Жовниного посаджено 1250 га нових лісів. За відмінну роботу в лісовому господарстві 1953 року орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені Т. Я. Василенко, К. К. Вергун, Г. Д. Харенко, О. Й. Яцечко. Г. Д. Харенко, яка близько 20 років життя віддала справі вирощування лісів, у 1954 році була учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

У селі широко розгортається будівництво. Тут споруджено 820 житлових будинків, 18 культурно-побутових і громадських приміщень. На кошти держави зведено двоповерхову школу, 4 магазини. До 50-річчя Великого Жовтня гостинно відчинилися двері будинку культури із залом для глядачів на 400 місць. Якщо старе село складалося з хуторів, то сучасне має 34 квартали, поділені прямими й широкими вулицями.

Для піднесення сільськогосподарського виробництва та подальшого впорядкування села багато робить Жовнинська сільрада, до складу якої входять 25 депутатів. Голова сільради П. Я. Гордовський нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Надійними помічниками 68 комуністів у виробничих справах, у розв’язанні громадсько-політичних питань, у вихованні молоді в комуністичному дусі є комсомольська організація, що налічує 85 юнаків та дівчат.

Сільрада і правління колгоспу велику увагу приділяють охороні здоров’я населення. У Жовниному є лікарня з пологовим відділенням, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, колгоспні дитячі ясла. В лікарні працюють два лікарі та 14 фахівців з середньою медичною освітою. Тривалий час в селі працювала акушеркою К. М. Іванова-Скальська, яку за сумлінну працю нагороджено орденом Леніна.

Набагато зріс освітній і культурний рівень трудівників села. Восьмирічну школу відвідують 150 дітей. їх вчать 14 учителів. Сільська бібліотека налічує 9486 книжок і обслуговує 838 читачів. Крім того, книжковий фонд шкільної бібліотеки становить 4478 примірників. При сільському будинку культури працюють хоровий, драматичний та інші гуртки, якими охоплено близько 80 учасників.

В селі відкрито гідрометеорологічний пост, закладено Парк дружби, будується колгоспний стадіон на тисячу місць. На площі перед будинком культури на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна споруджено пам’ятник великому вождю.

Працюють групи товариств «Знання» (16 чоловік) та охорони пам’ятників історії та культури (174 чоловіка), які взяли участь у створенні сільського краєзнавчого музею.

За роки Радянської влади, особливо в післявоєнний час, невпізнанно змінилось село і люди, їх побут, звичаї. З’явилися нові обряди. Щороку святкують тут день останнього снопа. Урочисто справляють весілля. В будинку культури, крім наречених, присутні рідні та гості. В день реєстрації шлюбу там збирається багато людей, грає музика. Молодих вітають голова сільської Ради, керівники колгоспу, організацій, де вони працюють, вручають їм квіти і цінні подарунки.

У Жовниному провів дитячі роки великий український композитор, основоположник української класичної музики М. В. Лисенко. Деякий час тут жив видатний український письменник, драматург і режисер М. П. Старицький.

Чесною, сумлінною працею жителі села множать славу своїх батьків і впевненою ходою крокують у щасливе майбутнє.

В. Н. ЖУК, Г. М. ПИЛИПЕНКО