Синиця, Христинівський район, Черкаська область
СИНИЦЯ — село, центр сільської Ради. Розташована у верхів’ї річки Синиці (притока Південного Бугу), за 27 км на південний схід від районного центру та за 12 км від найближчої залізничної станції Умань. Населення — 1576 чоловік.
У селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. Т. Г. Шевченка, за яким закріплено 1831 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1741 га орної землі. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, фрукти, овочі; розвинуте продуктивне тваринництво.
Тут працюють восьмирічна школа, будинок культури на 500 місць, бібліотека з фондом 8 тис. книг, дільнична лікарня на 35 ліжок, амбулаторія, аптека, дитячі ясла.
Партійна організація об’єднує 48 комуністів, дві комсомольські — 56 членів ВЛКСМ.
За успіхи в праці 92 трудівників відзначено урядовими нагородами, серед них орденом Леніна — бригадира рільничої бригади Н. М. Вихватнюка.
Село відоме з XVII ст. До Великої Жовтневої соціалістичної революції поміщик, Корф мав тут близько 1500 десятин землі. Він нещадно визискував селян-батраків. Руками кріпаків у західній частині села був насаджений розкішний парк на площі 42,3 га. Рідкісні дерева (пірамідальний дуб, тюльпанне дерево, платани, модрина, кримська сосна тощо) обрамляють красивий став у 6,2 га з чотирма штучними острівцями та арочним містком. 1923 року в парку містився будинок відпочинку для командного складу 2-го кавалерійського корпусу, яким командував Г. І. Котовський. Зараз парк є державним заповідним дендропарком.
Під час Великої Вітчизняної війни близько 250 жителів відстоювали незалежність Батьківщини, з них 126 — нагороджені бойовими орденами й медалями, 168 — полягли в боях з німецько-фашистськими загарбниками; їм споруджено обеліск Слави.
На території та поблизу села виявлено залишки поселення трипільської культури, 2 поселень доби пізньої бронзи, 9 ранньослов’янських поселень (зарубинецької і черняхівської культур та VI—IX століть).