Верхнячка, Христинівський район, Черкаська область (продовження)
Незважаючи на труднощі перших післявоєнних місяців, робітники цукрозаводу за 20 днів до визначеного строку відремонтували і підготували його до виробничого сезону. Робітники й наукові працівники дослідно-селекційної станції швидко відродили своє господарство і порадували країну виведенням нових сортів цукрових буряків та зернових культур. Партія і Радянський уряд високо оцінили заслуги цього колективу. В зв’язку з 50-річчям від дня заснування 28 липня 1949 року станцію нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Орденом Леніна відзначено директора станції М. Є. Рослик і завідуючого відділом селекції цукрових буряків Т. Ф. Гринька, орденом Трудового Червоного Прапора — 7, орденом «Знак Пошани» — 13 і медалями — 5 чоловік.
Успіхам трудівників Верхнячки сприяла добре поставлена організаторська й виховна робота партійних організацій заводу, дослідно-селекційної станції і колгоспу. Комуністи завжди були попереду. Живим словом і особистим прикладом вони вели маси на успішне виконання виробничих завдань. Комуніст Я. Ф. Загороднюк, працюючи завідуючим відділом селекції зернових культур дослідно-селекційної станції, добре налагодив роботу колективу й сам працював зразково. За короткий час ним та за його участю виведено нові сорти жита (Таращанське — 4) і вівса (Радянський — 339). За сумлінне ставлення до роботи та активну участь у громадсько-політичному житті трудящі району в 1947 році обрали його депутатом Верховної Ради УРСР.
З перших днів після визволення Верхнячки почалася відбудова освітніх і культурних закладів. 1 вересня 1944 року середня, семирічна школи та вечірня робітничої молоді прийняли повний контингент учнів. Ще раніше розгорнули роботу З клуби і 3 бібліотеки, що були зруйновані фашистами.
Добре працювали трудівники Верхнячки і в наступні роки. 1951 року на цукрозаводі встановлено парову турбіну з електрогенератором. Особливо відзначилася тоді бригада такелажників І. Ю. Марчишина,, яка змінні норми виробітку виконувала на 175 проц. Великі зміни відбулися на цукровому заводі. Замість парових машин у цехах встановлено турбіни, більшість агрегатів переведено на електроенергію, а весь завод — з твердого на рідке паливо. 1962 року став до ладу сокоочисний цех. У продуктивному цеху встановлено 9 автоматичних центрифуг з програмованим управлінням, замість фільтропресів введено в дію дискові фільтри. В 1968—1969 рр. застарілі дифузії замінено новими, автоматизованими дифузіями з програмованим управлінням. Колектив заводу, який у виробничий сезон складається з 1200 чоловік, працює з великим творчим піднесенням. Тут широко розгорнувся рух раціоналізаторів. Одним з най-, активніших його учасників є бригадир слюсарів С. В. Забродський. Лише за останні 7 років він вніс 25 цінних раціоналізаторських пропозицій. Найбільш ефективна з них — нова конструкція ножової рами для центробіжних бурякорізальних машин. Вона дає щороку економії на 4500 крб. У 1962 році С. В. Забродському присвоєно звання заслуженого раціоналізатора УРСР, а в 1966-му за особливі заслуги у виконанні завдань семирічного плану і досягнення високих техніко-економічних показників у виробництві цукру — Героя Соціалістичної Праці. Того ж року 10 трудівників заводу нагороджено орденами й медалями, у т. ч. орденом Трудового Червоного Прапора — слюсаря комуніста Б. С. Поляруша.
Робітники Верхняцького цукрозаводу одними з перших у районі стали послідовниками руху за комуністичну працю. До 1971 року понад 200 чоловік завоювали почесне звання ударника або члена колективу комуністичної праці. На підприємстві працює заспівувач змагання за комуністичну працю В. І. Долженко, який з рядового робітника за 8 років виріс до головного механіка заводу. Реконструкція заводу сприяла поліпшенню умов праці робітників і значному збільшенню виробничої потужності підприємства. За сезон 1970—71 року завод переробив 3327,2 тис. цнт сировини і дав 483,6 тис. цнт високоякісного цукру-піску.
Поблизу цукрозаводу в 1959 році виросло нове підприємство — цегельний завод, де 1971 року працювало 63 робітники.
Дослідно-селекційна станція — одне з найстаріших дослідних підприємств республіки. Чималий вклад у її досягнення внесли завідуючий відділом селекції зернових культур Я. Ф. Загороднюк, молодші спеціалісти відділу селекції цукрових буряків М. П. Мосійчук і Д. Ю. Попадюк, нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора. Тепер на станції трудиться 85 наукових працівників з вищою і середньою спеціальною освітою, у т. ч. 6 кандидатів сільськогосподарських наук. За час її існування науковці вивели понад 40 сортів цукрових буряків, з яких 4 висіваються на великих площах не лише в Українській РСР, а й далеко за її межами. Спеціалісти станції успішно працюють і над виведенням нових сортів озимої пшениці та інших культур, а також розробляють ефективні заходи для підвищення їх врожайності. Господарство є постійним учасником міжнародних нарад з питань селекції. Станція систематично підтримує наукові зв’язки з відповідними дослідними установами Народної Республіки Болгарії, Польської Народної Республіки та інших країн.
Великих успіхів добилися колгоспники, Вони 1950 року на кожному гектарі виростили по 283,2 цнт цукрових буряків, по 32,8 цнт зернових. Це найвищі на той час показники серед колгоспів району. За цукрову сировину господарство одержало лише премії 473,4 тис. крб. і 13,9 тис. кг цукру. Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили труд верхняцьких хліборобів, нагородивши орденами й медалями Союзу РСР 64 колгоспників, у т. ч. орденом Леніна — бригадира тракторної бригади комуніста Л. Д. Любченка, бригадирів рільничих бригад А. Д. Мусійчука та Г. В. Овчарука.
1955 року колгоспники зібрали кукурудзи по 45 цнт, цукрових буряків по 418 цнт з га і виробили на 100 га сільськогосподарських угідь по 253,7 цнт молока. За високі виробничі показники колгосп нагороджено дипломом першого ступеня Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
З 1959 року колгосп став великим укрупненим господарством. До нього приєдналися господарства й сусідніх сіл Багачівки, Вербоватої та Пеніжкового. За колгоспом закріплено 4156 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3894 га орної землі. Господарство спеціалізується на відгодівлі молодняка великої рогатої худоби й птиці.
З 1961 року верхняцький колгосп носить назву «Росія». Його трудівники, впроваджуючи досягнення агротехнічної і зоотехнічної науки та практики, добиваються щорічного підвищення врожаю всіх сільськогосподарських культур, продуктивності громадського тваринництва. У 1971 році тут з кожного га зібрано по 35,6 цнт зернових культур (у т. ч. 44,7 цнт озимої пшениці). Протягом 1966—1970 рр. у господарстві щорічно в середньому одержували по 334,6 цнт цукрових буряків з га, 354,2 цнт молока на 100 га сільськогосподарських угідь. Грошовий прибуток кожного року перевищував 2 млн. крб. Завдання восьмої п’ятирічки колгосп виконав по виробництву молока на 113, м’яса — на 122, яєць — на 118, зернових — на 109, цукрових буряків — на 121 процент.
Рік у рік зростають виробничі фонди колгоспу. В 1971 році він мав 22 приміщення на 3600 голів великої рогатої худоби, 6 суцільномеханізованих пташників на 40 тис. штук птиці, брудер на 20 тис. штук молодняка курей, акліматизатор на 20 тис. курчат, теплицю, гаражі, майстерні та інші споруди. Машинно-тракторний парк колгоспу складається з 50 тракторів, 33 комбайнів, 20 вантажних автомашин. Вартість неподільних фондів дорівнює 3,7 млн. крб. Виробництво зернових культур механізовано майже на 100 і технічних — на 85 процентів.
Високих показників добилися трудівники Верхнячки у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Робітники цукрозаводу, наприклад, до цієї знаменної дати зобов’язувалися дати країні продукції понад сезонний план на суму 300 тис. крб. Фактично вони виробили її на 380 тис. Раціоналізатори підприємства внесли 74 пропозиції з економічним ефектом на 48,3 тис. крб. Досягнення, здобуті жителями Верхнячки на честь ювілею вождя, високо оцінені Комуністичною партією і Радянським урядом. 311 трудівників нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
За високі успіхи, досягнуті в розвитку сільськогосподарського виробництва і виконанні завдань восьмого п’ятирічного плану продажу державі продуктів землеробства, тваринництва й птахівництва, колгосп «Росія» удостоєний найвищої урядової нагороди — ордена Леніна, а голові його правління Ф. Г. Береговому 8 квітня 1971 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Орденами й медалями Союзу РСР за післявоєнні роки нагороджено 178 передовиків, у т. ч. орденом Леніна — головного агронома І. М. Білопільського, ланкову Л. Л. Крук, бригадира В. С. Репетія, доярку Г. П. Репетій, орденом Жовтневої Революції— завідуючого гаражем Г. І. Стопхая, орденом Трудового Червоного Прапора — ланкових М. І. Макарчук і О. С. Лозовську, доярок О. М. Задворську і М. І. Ревуцьку. 20 кращих трудівників здобули почесне звання майстра колгоспного виробництва. Верхняцький колгосп змагається з колгоспом ім. С. М. Кірова с. Штефанешти Флорештського району Молдавської РСР, обидва вони діляться досвідом сільськогосподарського виробництва.
442 передовики відзначено урядовими нагородами за трудові звершення в господарському і культурному розвитку селища.
У дев’ятій п’ятирічці планується довести потужність цукрозаводу до 30 тис. цнт переробки сировини на добу. Буде збудовано нову ТЕЦ, реконструйовано випарну станцію та водне господарство, обладнано диспетчерський пункт управління підприємством тощо. Колгосп «Росія» у новій п’ятирічці продасть державі понад 1 млн. цнт цукрових буряків, 80 тис. цнт молока, 15 млн. штук яєць; витрати на капітальне будівництво становитимуть близько 2 млн. карбованців.
Різко змінилося обличчя Верхнячки, особливо з 1960 року, коли її віднесено до розряду селищ міського типу. Селище має автобусне сполучення з районним центром та багатьма селами. Є стадіон, де відбуваються не тільки селищні, але й районні та обласні спортивні змагання. У 1960 році колгосп спорудив будинок культури, а в 1965 році дітвора одержала нове приміщення середньої школи. Селище радіофіковане та електрифіковане.
Про поліпшення матеріального добробуту і культурного рівня його жителів свідчить і те, що споживча кооперація щорічно продає товарів на суму понад З млн. крб. В особистому користуванні трудящих — 23 легкові автомашини, 103 мотоцикли, 798 телевізорів, 804 газові установки. їх трудові заощадження, що зберігалися в ощадкасах, становили 1971 року 970,8 тис. карбованців.
За останнє десятиріччя значно поліпшилися тут і житлові умови. Збудовано 642 індивідуальні будинки і 212 перекрито шифером. Населення Верхнячки обслуговує відділення зв’язку з автоматичною телефонною станцією, швейна і взуттєва майстерні, 2 перукарні, колгоспна і заводська їдальні.
Чималі зміни сталися в медичному обслуговуванні населення. Місцева дільнична лікарня має стаціонар на 50 ліжок, поліклінічне відділення з рентгенівським, електрокардіографічним, операційним та іншими кабінетами. 7 лікарів і 19 чоловік з середньою медичною освітою, що працюють у лікарні, користуються найновішим обладнанням, досконалою апаратурою. Найменші жителі села виховуються в 3 дитячих комбінатах.
У Верхнячці — середня і восьмирічна школи. В 1970/71 навчальному році 49 педагогів (42 з них мають вищу освіту) навчали і виховували 934 учнів. Вчителеві української мови і літератури Г. О. Волошенюку за педагогічну майстерність та багаторічну працю в школі присвоєно почесне звання заслуженого вчителя Української РСР. Діти робітників, колгоспників і службовців навчаються грати на баяні та фортепіано при Верхняцькій філії Христинівської семирічної музичної школи.
Добре поставлено роботу культурно-освітніх закладів. При заводському клубі і будинку культури працюють естрадний оркестр, танцювальні та хорові гуртки художньої самодіяльності, в яких бере участь понад 100 чоловік. Жителі Верхнячки часто дивляться гастрольні вистави театрів з Києва, Черкас та інших культурних центрів республіки. У будинку культури 5 разів на тиждень демонструються кінофільми.
У 5 бібліотеках, розміщених на території селища, книжковий фонд налічує 57 тис. томів. У селищній бібліотеці регулярно проводяться читацькі конференції, влаштовуються тематичні виставки книг. Її працівники та активісти створили і систематично поповнюють в усіх бригадних станах колгоспу та дослідно-селекційної станції пересувні бібліотечки, а трудівникам, які пішли на пенсію, доставляють додому. Жителі Верхнячки передплачують близько 8,2 тис. примірників газет і журналів.
З 1957 року партком і правління колгоспу «Росія» видають багатотиражну газету «Колгоспна правда».
Традиційним у колгоспі є щорічне проведення напередодні жнив Дня хлібороба. На великій галявині в лісі вишиковують техніку господарства. Її готовність до роботи перевіряється комісією, виділеною парткомом, правлінням і профспілковим комітетом, за участю гостей з сусідніх колгоспів, друзів по змаганню з молдавського колгоспу ім. С. М. Кірова. Після цього відбуваються загальні збори, на яких відзначаються переможці змагання, намічаються плани високоякісного проведення збирання зернових і технічних культур, заготівлі кормів. Закінчується свято виступом художньої самодіяльності і масовим гулянням у лісі.
Селищна Рада депутатів трудящих дбає про невпинне піднесення економіки і культури Верхнячки, зростання матеріального добробуту її громадян. 1971 року до складу Ради обрано 72 депутати, з них 41 комуніст, 23 комсомольці, 32 робітники, 15 колгоспників, 31 жінка. При виконкомі Ради працює 8 постійних комісій, які об’єднують 62 чоловіка.
Душею всієї господарської, політичної й організаторської роботи є 316 комуністів, об’єднаних у 6 первинних організаціях. Під їх керівництвом активну участь у трудовому й громадсько-політичному житті селища беруть 499 членів ВЛКСМ, які входять до 6 первинних організацій.
Натхненною працею жителі Верхнячки здійснюють рішення XXIV з їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Свої зусилля й енергію вони спрямовують на всебічний розвиток виробництва, на підвищення його ефективності, щоб вирішити основне завдання дев’ятої п’ятирічки — забезпечити значне зростання матеріального і культурного рівня трудящих.
В. І. ОСТАПЧУК, С. Ф. РОМАНЕНКО, В. Н. ТОВБІС, Я. С. ЦИМВАЛ