Кам’янка, Кам’янський район, Черкаська область (закінчення)
Приклад кам’янських робітників запалював на нові трудові звершення колгоспне селянство. Провідні ділянки в артілях «Жовтень», ім. Ворошилова та ім. Червоної Армії очолили комуністи. Керівництво колгоспними партійними організаціями було довірено досвідченим організаторам Я. Г. Мельнику та С. О. Джулаю. Згодом перший очолив правління артілі ім. Ворошилова, а бригадир П. І. Кривохижа — правління колгоспу «Жовтень». Завдяки широкій масово-політичній та організаторській роботі, спрямованій на підвищення ділової активності мас, зміцнення трудової дисципліни, 1947 року члени артілі «Жовтень» виростили по 18,4 цнт зернових і по 252 цнт цукрових буряків на кожному га, а ланка М. Киян на площі 10 га зібрала по 32 цнт пшениці. Великий вклад у справу зміцнення економіки колгоспів внесли механізатори МТС. Набагато зросла продуктивність тракторного парку. Якщо в 1945 році на кожний трактор виробили 630 га, то через два роки — 1077 га при плані 604.
До 30-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції трудівники Кам’янки завершили відбудову сільського господарства і промисловості.
Підприємства систематично виконували і перевиконували державні плани. Майже щороку машинобудівники освоювали виробництво нових моделей текстильного обладнання, підвищували їх якість і продуктивність. Протягом 1951—1953 рр. випуск продукції на заводі збільшився вдвоє, освоєно виробництво п’яти нових видів машин. У жовтні 1959 року механоскладальний цех виготовив 32 уточно-перемотувальні автомати, виробивши за один місяць стільки продукції, скільки весь завод за 1947 рік. Зусиллями партійної, профспілкової, комсомольської організацій, дирекції, всього колективу підприємство перетворювалося на передове не тільки в галузі виробництва, а й культури, технічної естетики, виробничої дисципліни. 1962 року завод удостоєно звання підприємства комуністичної праці і занесено до обласної Книги пошани.
Багато років машинобудівники Кам’янки змагаються з колективом Коломенського заводу «Текстильмаш». Вони регулярно обмінюються делегаціями, вивчають кращий досвід, спільними зусиллями долають труднощі. Російські друзі допомогли кам’янцям у запровадженні нової системи бездефектного виготовлення продукції,, у підвищенні культури виробництва. В свою чергу, коломенці чимало запозичили хорошого і в українських друзів. Підприємство виготовляє різні типи ткацько-підготовчих машин для текстильної промисловості, лічильники для ткацьких і прядильних машин, шестеренчасті насоси. У середині 60-х років завод уже відправляв; продукцію на 190 адрес у Радянському Союзі і на 17 — в зарубіжні країни. Вироби кам’янських машинобудівників не раз демонструвались на Виставці передового досвіду в народному господарстві УРСР, на міжнародних виставках і ярмарках у Лейпцігу, Брно, Будапешті, Познані, Салоніках, Ізмірі, Дамаску, Тегерані, Карачі, Делі, Хельсінкі, Відні, Генуї, Алжирі та інших містах світу, де одержали високу оцінку.
Готуючись гідно зустріти 50-річний ювілей Радянської влади, колектив заводу включився у всесоюзне соціалістичне змагання і добився добрих успіхів. 1967 року сконструйовано 11 зразків нових автоматів і насосів. Освоєно серійне виробництво уточних автоматів двох моделей, від впровадження яких одержано економії понад 200 тис. крб. на рік. За високі показники в соціалістичному змаганні на честь піввікового ювілею Великого Жовтня колектив заводу нагороджено пам’ятним вимпелом обкому КП України, облвиконкому та облпрофради, йому присвоєно назву їм. 50-річчя Радянської України. В Першотравневі свята 1969 року на підприємстві сталася радісна подія: йому першому в області вручено державний знак якості на шестеренчастий дозуючий насос. У грудні ще два вироби одержали знак якості. Успіхи колективу наростають й далі. Випуск валової продукції 1970 року порівняно з попереднім збільшився на 19,2 проц., а продуктивність праці виросла на 11,5 проц. Завод одержав 55 тис. крб. економії від зниження собівартості продукції. Цього року кам’янські машинобудівники одержали ще одну визначну перемогу— четвертий виріб одержав знак якості.
Великий робітничий колектив заводу, який очолює бойова партійна організація, що налічує 360 комуністів, став справжньою школою трудового виховання людей. Заслужений авторитет у колективі має токар Н. М. Прокопова. Сумлінна трудівниця, чуйний товариш, активна учасниця громадського життя, вона обиралася депутатом Верховної Ради Української РСР XII скликання, працювала членом комісії при Верховній Раді по роботі з молоддю. Токар В. С. Волошина обрана до складу райкому партії, є членом парткому заводу. Її ударна праця відзначена орденом «Знак Пошани». Такої ж нагороди удостоєний ветеран заводу Ф. К. Бєлінський, який пройшов шлях від слюсаря до начальника цеху. Майже половина робітників заводу вчиться. 206 чоловік набувають знання у вищих і середніх навчальних закладах.
1952 року в Кам’янці споруджено новий маслозавод. У роки семирічки і восьмої п’ятирічки технічної реконструкції зазнали спиртовий і цукровий заводи. Тут значно розширено і вдосконалено виробництво, встановлено новітнє устаткування, запроваджено механізацію і автоматизацію. Завдяки цьому набагато збільшилася якість вироблюваної продукції.
Значні зміни сталися і в сільському господарстві. На початку 50-х років артілі ім. Ворошилова, «Жовтень» та «Червона Армія» об’єдналися в одну велику — «Жовтень».
Партійна організація та правління новоутвореного колгоспу одразу ж взяли курс на механізацію трудомістких робіт, спеціалізацію виробництва. За короткий строк побудовані добротні приміщення тваринницьких ферм і польовий стан механізаторів. З 1951 року на фермах запроваджено зелений конвейєр, двозмінну роботу доярок, внаслідок чого надої молока від кожної фуражної корови щороку досягли в середньому 2 тис. кг. Протягом 1952—1953 рр. господарство електрифікували, колгоспні лани обсадили лісосмугами.
Артіль «Жовтень» перетворилась у велике багатогалузеве господарство, яке 1968 року мало 6197 га землі, фруктовий сад і лісонасадження, ставки, тваринницьке містечко. 96 проц. сільськогосподарських робіт у рільництві виконують машини, які щедро постачає держава. У восьмій п’ятирічці колгосп добився значного підвищення врожайності зернових культур і цукрових буряків. У 1969 році зібрано з га зернових у середньому по 24,8 цнт, зокрема пшениці 26,9 цнт, цукрових буряків — по 223 цнт. На фермах артілі налічувалося понад 2 тис. голів великої рогатої худоби. Наступного року колгосп реорганізовано в радгосп. 1971 року працівники радгоспу зібрали врожай зернових по 31,1 цнт, у т. ч. по 45,9 цнт озимої пшениці з кожного гектара.
У напруженій боротьбі за розвиток економіки виросли висококваліфіковані кадри, які здобули загальну повагу. Серед них Герої Соціалістичної Праці агроном М. П. Іванченко і колгоспниця Т. П. Кравченко. За сумлінну працю і високі врожаї 37 чоловік нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу. Більше трьох десятків років бригаду механізаторів очолював В. А. Явтушенко, який за вирощування високих урожаїв цукрових буряків двічі відзначений урядовою нагородою — орденом Трудового Червоного Прапора.
У січні 1954 року Кам’янка стала районним центром новоствореної Черкаської області, а 1956 року її віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
Міська партійна організація, яка налічує 1118 членів КПРС, міськвиконком, що спираються на широкі кола громадськості, розгорнули велику роботу щодо перетворення Кам’янки в місто високої культури і зразкового порядку. Розширялися і асфальтувалися вулиці та площі, висаджувалися фруктові і декоративні дерева; почали регулярно курсувати автобуси. Протягом 60-х років виросли чотири нові робітничі селища. Багато приміщень зведено методом народної будови. Прекрасну ініціативу в цьому виявив робітничий колектив цукрокомбінату. У позаурочний час він збудував новий продовольчий магазин, будинок культури, кафе «Кристал», перукарню, літній естрадний майданчик. Силами молоді споруджено стадіон «Авангард». До 50-річчя Великого Жовтня побудовано нову районну поліклініку, клуб робітників спиртозаводу, гуртожиток для робітників машинобудівного заводу, 40-квартирний житловий будинок тощо. На честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна в місті відкрито широкоформатний кінотеатр «Ювілейний».
За роки восьмої п’ятирічки введено в дію: цех складання автоматів та термо-константний цех на машинобудівному заводі, бурякопереробний цех на цукро-комбінаті, будинок зв’язку, очисні споруди та водогін. Успішно виконавши завдання восьмої п’ятирічки, трудящі Кам’янки достроково завершили перший рік дев’ятої п’ятирічки. Понад план випущено продукції на 624 тис. крб., від зниження собівартості продукції зекономлено 242 тис. карбованців.
У дальшому піднесенні господарського і культурного життя Кам’янки важлива роль належить міській Раді депутатів трудящих, до складу якої обрано 55 чоловік. Створені при ній 10 постійних комісій займаються питаннями роботи підприємств, транспорту і зв’язку, охорони здоров’я, народної освіти тощо. Зокрема, велику увагу Рада приділяє будівництву та благоустрою міста. Бюджет міської Ради на 1971 рік становив 445 600 крб., з них виділено на впорядкування Кам’янки 156 тис. карбованців.
Розширюються мережі медичних, освітніх і культурних закладів. Населення обслуговують районна лікарня на 125 ліжок, обладнана найновішою апаратурою, дитяча лікарня на 50 ліжок, поліклініка і медпункти машинобудівного, цукрового і спиртового заводів. На варті охорони здоров’я трудящих понад 200 медичних працівників, у т. ч. 45 лікарів. Близько 600 дошкільнят відвідують 6 стаціонарних дитячих садків.
У Кам’янці діють три середні й одна восьмирічна школи, заочна і вечірня школи робітничої молоді, де навчається 2300 учнів, працює 151 вчитель. Гордістю міста є дитяча музична школа ім. Чайковського. Як свідчить статистика, тут кожний четвертий житель вчиться на стаціонарі чи заочно. В Кам’янці шість (крім шкільних) бібліотек, книжковий фонд яких налічує 68 тис. книжок. Крім того, жителі одержують 124 назви газет і журналів.
Багате історичне минуле Кам’янки, її прекрасне сучасне викликає щирий інтерес радянських людей, які приїздять сюди, щоб оглянути історичні пам’ятки, експозицію літературно-меморіального музею О. С. Пушкіна і П. І. Чайковського, ознайомитися з досягненнями міста. Протягом 1951—1971 рр. тут побувало понад 370 тис. чоловік, у т. ч. делегації зарубіжних соціалістичних країн — Польщі, Румунії, Чехословаччини, Угорщини, Монголії, НДР.
Разом з усім радянським народом кам’янці глибоко шанують пам’ять Пушкіна і Чайковського. В місті склалася традиція щороку відзначати їхні дні народження, урочисто святкувати ювілейні дати. У 1949 році по всій країні вшановувалося 150-річчя з дня народження О. С. Пушкіна. 28 травня в Кам’янському будинку культури відбулося урочисте засідання республіканського ювілейного комітету, яке відкрив вступною промовою поет-академік АН УРСР П. Г. Тичина. З доповідями «О. С. Пушкін — великий російський поет», «Пушкін на Україні» виступили поет-академік М. Т. Рильський та письменник Д. М. Косарик. Після урочистої частини відбувся великий святковий концерт з участю Державного симфонічного оркестру УРСР і артистів Київської філармонії.
У місті гаряче люблять рідні українські пісні. Ще П. І. Чайковський слухав їх з насолодою. Самодіяльний хор, жіночі хорові ансамблі не раз здобували високу оцінку на оглядах художньої самодіяльності області. Тому не дивно, що саме Кам’янка в 1948 році виступила ініціатором організації першого свята пісні і танцю на Україні. Цю ініціативу палко вітали прославлені митці нашої країни — І. С. Козловський, І. С. Паторжинський та інші. М. Т. Рильський у своєму віршованому посланні до трудящих Кам’янки писав:
«Товариші. Спасибі вам
За гарне ваше слово,
Що пролунало саме там,
Де розцвіли чудово
І геній Пушкіна ясний
І спів Чайковського живий».
Перше свято пісні і танцю відбулося 12 червня 1949 року на березі Тясьмину і закінчилося народним гулянням на човнах до Пушкінської скелі. У ньому брали участь 25 хорових і танцювальних колективів району, гості з Кіровограда і Києва.
1958 року в центрі парку Декабристів урочисто відкрито памятник П. І. Чайковському.
У травні 1965 року на міському стадіоні відбулося багатолюдне свято музики і танцю, присвячене 125-річчю від дня народження П. І. Чайковського. Тут зібралось понад тисячу співаків з різних районів Черкаської області, виступали симфонічні і танцювальні колективи, ансамбль бандуристів. Зведений хор у супроводі симфонічного оркестру виконував твори Чайковського і радянських композиторів, ансамбль юних скрипалів виконав «Баркаролу» Чайковського. Закінчилось свято українським хороводом з танцями.
У Кам’янці живе і трудиться майстер народної творчості УРСР М. К. Муха. Він створив понад 2 тис. оригінальних робіт. Провідним у його творчості є український декоративний орнамент, збагачений радянськими емблемами. Понад 90 робіт майстра видруковані в етнографічних виданнях, вони експонувалися на виставках у Києві, Москві, а також за кордоном— у Франції, Чехословаччині, Болгарії, Польщі.
Не поривають з рідним містом й уродженці Кам’янки. Свої твори надсилає сюди з Москви український письменник, член Ради української літератури при Спілці письменників СРСР Ф. Т. Кравченко. Завжди радо розповідає землякам про свою роботу в театрі й кіно народний артист УРСР М. О. Задніпровський, який працює в Київському ордена Леніна академічному українському драматичному театрі ім. І. Франка. Серед уродженців Кам’янки — І. О. Волошин, кандидат мистецтвознавства, доцент, О. С. Коротич, кандидат біологічних наук, В. С. Харченко (1910—1971 рр.), народний артист УРСР.
Під яскравим сонцем Радянської влади розквітає соціалістична Кам’янка, вносячи гідний вклад у здобутки економіки і культури республіки.
В. І. ДМИТРЕНКО, В. П. КОСЦОВ, М. А. ШКАЛІВЕРДА