Межиріч, Канівський район, Черкаська область
МЕЖИРІЧ — село, центр сільської Ради, лежить між річками Россю і Росавого, за 22 км від райцентру, за 25 км від залізничної станції Таганча. Через село проходить автодорога Канів—Черкаси. Населення — 1260 чоловік. Сільраді підпорядковані села Бабичі та Лука..
У Межирічі міститься центральна садиба колгоспу ім. XXI з’їзду КПРС, який має в користуванні 1,6 тис. га землі, у т. ч. 1,2 тис. га орної. Господарство зернового напрямку з розвинутим тваринництвом. Допоміжні підприємства — механічний млин, лісопильня.
За самовіддану працю у розвитку сільського господарства 48 колгоспників нагороджені орденами і медалями Союзу РСР.
В селі є середня школа, де навчається 430 учнів, клуб на 250 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 10 тис. примірників, лікарня, пологовий будинок, аптека, відділення зв’язку, ощадна каса, 3 магазини, їдальня.
Дві партійні організації об’єднують 62 комуністи, комсомольська — 171 члена ВЛКСМ.
Вперше село згадується в документах XVIII ст.
Під час Великої Вітчизняної війни у навколишніх лісах діяв партизанський загін ім. Шевченка, очолений уродженцем Межиріча М. О. Дудченком. 297 жителів села воювали проти німецько-фашистських загарбників, з них 142 нагороджено бойовими орденами і медалями. На честь загиблих споруджено пам’ятник.
На лузі, коло села, височить пірамідальний пам’ятник «Слава труду», встановлений у зв’язку з прорізанням нового русла Росі та осушенням луків 1914 року.
1859 року село відвідав Т. Г. Шевченко.
У Межирічі народився Г. М. Пустовійт (1900—1947) — український радянський графік.
На території сільради досліджено поселення доби пізнього палеоліту, розкопано рештки житла (с. Межиріч), на якому виявлено поселення трипільської культури, кургани поселення скіфського періоду, поселення зарубинецької та черняхівської культур, 2 городища та курганний могильник періоду Київської Русі.