Мокра Калигірка, Катеринопільський район, Черкаська область (продовження)
У період розгорнутого будівництва соціалізму широкого розмаху набрало тут соціалістичне змагання за високі врожаї та продуктивність тваринництва. Так, ланка В. А. Бузенко з колгоспу «ХХ-річчя Жовтня» (колишній «Іскра») у 1937 році виростила по 321 цнт цукрових буряків з га. Доярка Ф. А. Музиченко завдяки ретельному дотриманню всіх зооветеринарних правил одержала від кожної з 13 корів по 3 тис. кг молока. 1940 року врожайність зернових становила пересічно 16 цнт, цукрових буряків — 228 цнт з гектара. Артілям діяльно допомагала Киселівська МТС, машинний парк якої зріс до 92 тракторів. З року в рік заможнішими ставали колгоспи. 1938 року, наприклад, трудівники артілей одержали на трудодень по 6,2 кг зерна. Сільська Рада дбала про дальший розвиток промисловості в районі. У передвоєнні роки тут збудовано хлібопекарню, молокоприймальний пункт та кілька дрібних промислових підприємств місцевого значення, працювали їдальня, універмаг, магазини господарчих товарів.
Багатьох трудівників села за звитяжний труд відзначено урядовими нагородами. Добрих показників добилися працівники Мокрокалигірської автоколони, яка обслуговувала колгоспи та підприємства району. План перевезень за 1938 рік цей колектив виконав на 158 проц. Йому було вручено перехідний Червоний прапор Наркомзему УРСР3. Велику групу шоферів нагородили орденами і медалями. Серед них І. К. Карпаня, який свій річний виробничий план виконав на 172 проц., заощадивши 885 кг пального. Його груди прикрасив орден «Знак Пошани».
Чималих успіхів трудящі досягли в охороні здоров’я, в розвитку культури та освіти. В селі працювала амбулаторія з чотирма лікарськими кабінетами, лікарня із стаціонаром на 25 ліжок. 1937 року Мокрокалигірська семирічна школа стала десятирічною. У 1940 році в ній навчалося 375 учнів, працювало 19 вчителів. Своє дозвілля трудящі проводили в новозбудованому клубі із залом на 300 місць та кімнатами для гурткової роботи. Діяла бібліотека для дорослих і юнацтва. З 1935 року виходила районна газета «Колгоспник-ударник».
Мирну творчу працю радянських людей порушив напад гітлерівської Німеччини. 302 жителі Мокрої Калигірки пішли на фронт. 30 липня 1941 року окупанти вдерлися до села. Почалися грабежі й розстріли населення. Носії «нового порядку» перетворили на купу руїн приміщення райспоживспілки, молокоприймального пункту, клубу, машинно-тракторну станцію4. В школі вони зробили стайню.
Радянські люди вели нещадну боротьбу з ворогом в його тилу. До складу підпільної групи В. В. Федоренка, яка діяла протягом 1942—1943 рр. в районі с. Капітанівки Златопільського району, входили й жителі Мокрої Калигірки. Фельдшер В. Т. Мілько допомагала партизанам медикаментами. За завданням райкому партії на окупованій території для організації боротьби з ворогами був залишений працівник райвідділу міліції В. І. Лисенко, якого за антифашистську пропаганду в 1941 році розстріляно.
12 березня 1944 року частини 2-го Українського фронту визволили Мокру Калигірку від німецьких окупантів. У боях за село смертю хоробрих загинуло 24 солдати Червоної Армії. На братській могилі в 1947 році споруджено пам’ятник героям-визволителям, а юні слідопити місцевої школи відшукали сім’ї деяких загиблих, налагодили з ними листування. Тепер щороку на свято Перемоги приїздять сюди рідні героїв, щоб разом з трудящими селища віддати їм шану.
На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 124 жителі Мокрої Калигірки. Ордена і медалі прикрашують груди 159 колишніх фронтовиків. Орденом Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки нагороджено П. Л. Шевченка, орденом Червоної Зірки — О. М. Бондаренка, Ф. Я. Тарновського, П. С. Заярного.
Після визволення села трудящі виявили непохитне бажання якнайшвидше відновити його господарство. Держава допомогла артілям сільськогосподарською технікою, посівним матеріалом. В тяжких умовах першої після визволення весни обидва колгоспи Мокрої Калигірки справилися з оранкою. Без машин і робочого тягла, в основному жінки й підлітки своєчасно зібрали врожай і достроково виконали план здачі хліба державі. Значну частину зерна колгоспники внесли до фонду Червоної Армії. З великими труднощами довелось відбудовувати тваринницькі ферми. Почали з того, що в квітні 1944 року для ферми великої рогатої худоби правління артілі «ХХ-річчя Жовтня» придбало 5 корів, для вівцеферми — 10 овець.
Партійна організація та сільська Рада мобілізували трудящих на відбудовчі роботи. Восени 1944 року розпочалося навчання в школі, працювали стаціонарна лікарня й амбулаторія. Відновлено випуск районної газети.
Протягом 1944—1950 р. зусилля колгоспників Мокрої Калигірки спрямувалися на зміцнення сільськогосподарських артілей. Рік у рік зростали врожаї зернових і технічних культур. 1950 року, наприклад, колгосп «Більшовик» зібрав з кожного гектара по 23 цнт пшениці та по 217 цнт цукрових буряків. Поряд із зерновим господарством належна увага приділялася тваринництву. Якщо в 1944 році колгоспи зовсім не мали великої рогатої худоби, то на кінець 1950 року її налічувалося вже 483 голови, а також 775 голів свиней. Дальшим поштовхом у розвитку артільного господарства стало об’єднання в 1950 році двох артілей в одну — «Більшовик».
У грудні 1956 року за новим адміністративно-територіальним поділом Мокрокалигірський район приєднано до Шполянського.
Партійна організація колгоспу, яка в 1959 році налічувала 22 комуністи, сільська Рада, правління артілі боролися за здійснення комплексної механізації сільськогосподарських робіт. Для цього в селі було створено школи механізаторів, де навчалося 28 чоловік. На колгоспних ланах того року працювало 14 тракторів, урожай зернових становив 22 цнт, цукрових буряків — 217 цнт з гектара. Продукція рільництва і тваринництва забезпечила доход господарству на суму 1370 тис. крб. (у старих цінах).
За самовіддану працю на колгоспних полях і тваринницьких фермах багато трудівників нагороджено орденами й медалями, серед них шофера В. Ф. Тищенка — орденом «Знак Пошани».
З 1965 року Мокру Калигірку віднесено до категорії селищ міського типу. У зв’язку з утворенням нових районів у грудні 1966 року Мокра Калигірка ввійшла до складу Катеринопільського району.
Протягом 1960—1971 рр. у колгоспі побудовано 3 корівники, 3 свинарники, літній табір для худоби, тракторний стан, кормокухню, 3 водонапірні башти, склад мінеральних добрив. Колгосп підключено до державної електромережі. Особливе піднесення в трудівників сільського виробництва викликала підготовка до святкування 50-річчя Радянської влади. 1967 року артіль зібрала по 22,4 цнт зернових і по 254,3 цнт цукрових буряків з кожного га. Ювілейний 1970 рік колгоспники Мокрої Калигірки завершили ще з кращими показниками. Хлібороби зібрали з кожного гектара по 25,2 цнт зернових, у т. ч. пшениці по 26,5 цнт. Урожай цукрових буряків становив 304,2 центнера.
За високі показники в соціалістичному змаганні 98 кращим трудівникам вручено ювілейні медалі «За доблесний труд. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Г. Т. Кравченко, ланка якої зібрала по 346 цнт цукрових буряків з га, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, доярка О. В. Черевата — орденом «Знак Пошани».
Тепер колгосп «Більшовик» — багатогалузеве господарство, що складається з 4 виробничих бригад та 4 тваринницьких ферм. 1971 року це господарство обробляло 3,3 тис. га землі, в т. ч. орної — 2,6 тис. га, саду — 23 га. На тваринницьких фермах налічується 1051 голова великої рогатої худоби, 810 голів овець, 1705 свиней. Всі трудомісткі процеси виробництва механізовано. Колгосп має 23 потужні трактори, 6 комбайнів, 15 автомашин. Врожай зернових у 1971 році становив по 27,6 цнт з га, в т. ч. пшениці по 35 центнерів.
У селищі є також кілька підприємств. У 1959 році став до ладу Мокрокалигірський харчокомбінат з цехами овочево-плодоконсервним, олійним, борошномельним, круп’яним, безалкогольних напоїв та виготовлення сухих киселів. Тут діє молокоцех Смілянського молококонсервного комбінату з добовою переробкою молока близько 40 тонн. Підприємство забезпечує трудящих молоком, сметаною, сиром, кефіром. Виробництво повністю механізоване. На території селища розташоване відділення «Сільгосптехніки», дільнична ветеринарна лікарня.
Керівна роль в економічній діяльності колгоспів, підприємств, установ, у культурному і політичному житті Мокрої Калигірки належить 8 партійним організаціям, які налічують 118 комуністів. На всіх складних і відповідальних ділянках працюють комуністи. Вони очолюють виробничі дільниці і тваринницькі ферми, працюють рільниками, механізаторами і тваринниками. В усіх цехах і виробничих вузлах харчокомбінату, у відділенні «Сільгосптехніки» ініціаторами соціалістичного змагання виступають комуністи й комсомольці. Вони здійснюють велику політико-виховну роботу серед населення: 6 із них працює пропагандистами в гуртках партійної і комсомольської освіти, 23 — лекторами відділення товариства «Знання», 34 — агітаторами і політінформаторами.
Важлива роль у господарському і культурному будівництві належить селищній Раді, у складі якої 35 депутатів. До роботи в Раді залучено 168 чоловік активу, які працюють в 6 постійних комісіях.
Завдяки зусиллям виконкому селищної Ради і громадськості багато уваги приділяється впорядкуванню Мокрої Калигірки. За роки восьмої п’ятирічки вулиці селища прикрасилися сучасними будівлями. В парку споруджено пам’ятник В. І. Леніну. Тут же розміщено стадіон та спортивний майданчик, прикрашають селище 3 ставки. З бюджету селищної Ради на 1972 рік (55 тис. крб.) на благоустрій виділено 5,3 тис. крб. Колгоспники живуть у просторих і світлих оселях на 3—4 кімнати. У багатьох родин — телевізори, холодильники, пральні машини, газові плитки.
За роки Радянської влади на належний рівень поставлено охорону здоров’я трудящих. У Мокрій Калигірці діє амбулаторія з хірургічним, терапевтичним, гінекологічним, дитячим та стоматологічним кабінетами. Лікарня на 50 ліжок обслуговує населення селища та навколишніх сіл. При ній працюють рентгенологічний, фізіотерапевтичний кабінети, клінічна лабораторія. В усіх медичних закладах трудяться 5 лікарів, 49 працівників середнього і молодшого медичного персоналу. Для малюків відкрито 2 дитячі садки і ясла. В селищі міститься будинок інвалідів.
У середній школі здобуває освіту понад 360 учнів, навчають їх 28 вчителів. Завжди в пошані у мокрокалигірців книга. Місцева бібліотека, фонд якої становить понад 33 тис. томів, проводить читацькі конференції, тематичні вечори, бібліографічні огляди, усні журнали, влаштовує книжкові виставки. Пенсіонерам та людям похилого віку доставляють книги додому;
Своє дозвілля трудящі селища проводять у будинку культури, де колективи художньої самодіяльності харчокомбінату, відділення «Сільгосптехніки» часто виступають з концертами і виставами. У квітні 1970 року відбулася хвилююча зустріч молодих аматорів сцени з колишніми учасниками художньо-театральної майстерні «Березіль». На гастролі до селища запрошуються районні та обласні художні колективи.
Радянська влада забезпечила трудівникам Мокрої Калигірки добробут і щастя, а вони своєю самовідданою працею вносять гідний вклад у загальну справу побудови комунізму.
Г. М. ЗУДІНА, П. Г. КОЛІСНИК