Катеринопіль, Катеринопільський район, Черкаська область (продовження)
За стахановські методи праці та перевиконання соціалістичних зобов’язань на збиранні врожаю 1939 року тракториста Є. П. Чернієнка нагороджено орденом Леніна, тракториста О. М. Савранського — орденом Трудового Червоного Прапора.
Організаційно-господарське зміцнення артілей стимулювало колгоспників на поліпшення громадського виробництва, яке ознаменувалося зростанням новаторського руху серед трудівників полів і ферм. Наслідуючи приклад М. С. Демченко й інших п’ятисотенниць, ланки П. П. Шевченко, Г. Я. Кравченко, О. М. Сліпченко колгоспу ім. Леніна розгорнули боротьбу за високі врожаї цукрових буряків та зернових культур.
З розвитком сільськогосподарського виробництва поліпшувався і добробут колгоспників. 1940 року в артілі ім. Леніна видано на трудодень по 3 кг зерна і 50 коп. грошей. Прибутки колгоспу цього року становили понад 390 тис. карбованців.
Разом з розв’язанням завдань господарського значення велика увага приділялась культурному будівництву. В 1934 році семирічну школу реорганізовано в середню, а наступного року початкову — в неповну середню. 57 вчителів навчали 1032 учнів. У 1929 році в центрі села споруджено будинок культури, 3 колгоспні клуби. Працювали 4 бібліотеки, які стали центрами культурно-освітньої роботи. З 1938 року виходила газета «Колгоспник» — орган Катеринопільського РК КП(б)У та райради депутатів трудящих.
Напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирне соціалістичне будівництво країни. На мітингах катеринопільці заявляли, що не пошкодують сил і життя для захисту Вітчизни, соціалістичних завоювань. Для боротьби з німецько-фашистськими парашутистами й диверсантами в селі створено винищувальний батальйон. Районний комітет партії і райвиконком організували евакуацію людей, майна, худоби в тилові райони країни. 29 липня 1941 року ворожі війська захопили Катеринопіль. Почалися чорні дні фашистської окупації, дні катувань і насильств над мирним населенням. Німецько-фашистські загарбники пограбували і знищили МТС, зруйнували виробничу базу колгоспів, спалили багато адміністративних і житлових будинків. 6 вересня було розстріляно 30 чоловік партійно-радянського активу, в т. ч. голову сільської Ради М. С. Пономаренка, голову колгоспу ім. К. Маркса О. М. Морозюка.
Трудящі Катеринополя, як і інших міст і сіл, окупованих гітлерівцями, розгорнули боротьбу проти ворога. Посиленню опору трудящих району фашистам сприяла підпільна партійна організація, яка діяла на території села з травня 1942 року. До її складу входило 9 комуністів. Партійна організація створила підпільну пропагандистсько-диверсійну групу з 30 чоловік комуністів, комсомольців, безпартійних радянських патріотів. Керівником групи був С. П. Снігур. Її члени розповсюджували зведення Радянського інформбюро, збирали зброю, псували комунікації ворога, організовували диверсії, зривали відправку до Німеччини молоді, продовольства, худоби тощо. Через підісланих провокаторів у липні 1943 року гестапо вдалося натрапити на слід підпільників і захопити її членів Н. Л. Клименка, М. Л. Клименко, У. І. Гавриш. Після жорстоких катувань вони були розстріляні. Але боротьба тривала. Інші члени групи утворили партизанський загін, у складі якого було 25 бійців. Патріоти підірвали два шосейні мости, знищили 40 німецьких офіцерів та солдатів, 40 автомашин та бронемашин ворога.
930 жителів села боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни, 497 з них не повернулися до рідних осель, 253 нагороджено орденами і медалями СРСР. Свято шанують катеринопільці пам’ять про тих, хто віддав життя в борні з німецько-фашистськими загарбниками, вічно згадуватимуть вони із вдячністю воїнів 2-го Українського фронту, які 8 березня 1944 року визволили Катеринопіль від ворога.
Ще гриміла війна, а перед партійними і радянськими органами, трудящими села постало завдання якнайшвидше відновити господарство, налагодити життя, організувати допомогу фронту. Насамперед потрібно було подбати про весняну посівну кампанію. Партійна організація МТС, до складу якої входило 5 членів і кандидатів партії, спрямувала зусилля робітників на відбудову станції. Під час тимчасової окупації гітлерівці повністю знищили 50 тракторів, 14 комбайнів, 7 молотарок. Із техніки, яка залишилася на території району, комісія райвиконкому виділила для Катеринопільської МТС 42 трактори, більшість з яких була несправна, 5 автомашин, 2 токарні верстати. Зусиллями працівників за короткий час відремонтовано 20 тракторів і разом з причіпним інвентарем направлено до колгоспів для проведення весняних робіт.
Колгоспники приступили до відбудови громадських господарств, зруйнованих фашистськими загарбниками. Робочої та продуктивної худоби майже не було, в кожній артілі залишилося по дві-три пари коней, поля позаростали бур’яном, не вистачало насіння для посіву. Виконком сільської Ради разом з правлінням колгоспів організував збір насіння у колгоспників, мобілізував людей на проведення весняно-польових робіт. Важко було, частина землі оброблялася вручну, але, переборюючи труднощі, трудівники села виконали свої зобов’язання перед державою. Восени було зібрано пересічно по 10—12 цнт зернових та по 70—95 цнт цукрових буряків з гектара.
Після трудового дня катеринопільці виходили на розчистку вулиць, ремонтували школи, лікарню, виробничі приміщення підприємств і установ. Поступово заліковувалися рани, завдані війною. 9 квітня 1944 року 525 дітей знову сіли за шкільні парти. Почала виходити газета «Колгоспник».
Водночас населення допомагало фронту. Трудівники району збирали зерно, картоплю, овочі і передавали їх для воїнів Червоної Армії та дітей фронтовиків. Відступаючи, німці зруйнували залізничний міст через річку Гнилий Тікич біля станції Звенигородка. Командування радянських військ звернулося до Катеринопільського райкому партії з проханням допомогти збудувати новий міст. На ці роботи щоденно виходило понад 350 жителів. У короткий час було споруджено міст і відновлено рух поїздів.
1947 року створено нову артіль «Побутремонт», до якої через рік приєднується артіль «Іскра». Вона виконувала замовлення трудящих району щодо ремонту одягу, взуття, годинників. При артілі працювало фотоательє.
Багато зусиль для відбудови й зміцнення ремонтної бази MTС доклав колектив її працівників. 1948 року при MTС стає до ладу електростанція, машинний парк поповнюється 26 новими машинами. Поступово на зміну старій зношеній техніці приходить нова, підвищується ефективність роботи машинно-тракторного парку в колгоспах. 1950 року МТС обслуговувала 13 колгоспів району, обробляючи 21,5 тис. га орної землі. В 15 тракторних бригадах працювало 98 трактористів.
Широкого розмаху набирає раціоналізація і винахідництво в колективі працівників МТС. Зароджується новий вузловий метод ремонту тракторів. Впровадження його 1951 року дало можливість значно скоротити строки і підвищити якість ремонту тракторів. У розробленні й впровадженні цього методу відзначилися А. Г. Стоколос, М. С. Бондаренко — механіки МТС, Г. П. Ченчик — мийник запасних частин, М. І. Воєнний — електрик, А. А. Кудрявий — бригадир остаточного складання. Досвід колективу Катеринопільської МТС щодо організації вузлового ремонту техніки був поширений по всіх МТС країни. За підсумками всесоюзного змагання 1951 року Катеринопільська МТС посіла перше місце в країні, її колектив нагороджено перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР і ВЦРПС. Вузловий метод Катеринопільської МТС демонструвався на Всесоюзній виставці досягнень сільського господарства 1954 року. Комбайнера М. П. Стоколоса, який зайняв того року перше місце на жнивах, нагороджено орденом Леніна.
Колгоспники села за допомогою МТС, переборюючи великі труднощі, протягом 1946—1948 рр. відбудували виробничі бази господарства і досягли довоєнного рівня виробництва продукції. У жовтні 1950 року загальні збори колгоспників артілей ім. Петровського, ім. Карла Маркса, ім. Сталіна ухвалили рішення об’єднатися в одну артіль «Дружба». Це об’єднання позитивно позначилося на дальшому розвиткові колгоспного господарства. Піднесенню активної творчості колгоспників, розвитку всіх галузей колгоспного виробництва сприяли заходи, здійснені Комуністичною партією і Радянським урядом щодо відновлення принципу матеріальної заінтересованості колгоспників, допомога з боку держави технікою, мінеральними добривами, кадрами спеціалістів.
1951 року при середній школі організувався юннатівський гурток, який проводив досліди по впровадженню нових сортів сільськогосподарських культур, а також вирощував і передавав колгоспам і населенню саджанці плодових дерев. За успіхи в цій роботі гурток з 1955 по 1957 рік був учасником Всесоюзної виставки досягнень сільського господарства. 28 юннатів нагороджено медалями виставки.
У травні 1954 року трудящі Катеринополя урочисто відзначили славну дату в історії нашої Батьківщини — 300-річчя возз’єднання України з Росією. На святкування в село приїхали делегації російських друзів із колгоспів «Красный Октябрь» Луховицького району Московської області, ім. Будьонного Карсунського району Ульяновської області, колгоспники Верхньомамонського району Воронезької області. В селі відбувся мітинг, присвячений цій знаменній даті. Готуючи гідну зустріч святу, колгоспники артілі ім. Леніна першими в районі закінчили весняну сівбу, організували старанний догляд за посівами. Цього ж року колектив Катеринопільської МТС взяв підвищені соціалістичні зобов’язання, викликав на змагання колектив Митищинської МТС Московської області і здобув перемогу.
1959 року до колгоспу «Дружба» приєдналася Шостаківська артіль ім. Фрунзе. Того ж року чабану колгоспу О. Г. Снігуру (1898—1970 рр.), який виростив по 210 ягнят від кожних 100 вівцематок, присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Він вступив до Шостаківської артілі «Нове життя» в перші дні її заснування, 1931 року став чабаном і понад три десятиріччя присвятив розвитку вівчарства. Літом і взимку, вдень і вночі — однаково пильно доглядав він отару. З багатьох колгоспів приїздили вчитися до знатного вівчара.
В січні 1963 року відбулося об’єднання артілей ім. Леніна та «Дружба» в одну — ім. Леніна. Перетворення в життя рішень березневого (1965 року) Пленуму ЦК КПРС та XXIII з’їзду КПРС сприяли дальшому розвитку колгоспного виробництва. Зросла громадська і особиста зацікавленість колгоспників у розвитку і зміцненні економіки артілі, у виконанні й перевиконанні планів виробництва продуктів і зобов’язань перед державою. Партійна організація зосередила увагу колгоспників на використанні наявних резервів виробництва, на дальшому піднесенні всіх його галузей. Валовий збір зерна в колгоспі 1966 року становив 47 тис. цнт, або по 22,6 цнт з одного га, урожайність цукрових буряків сягала 211 цнт з гектара. В артілі було 2236 голів великої рогатої худоби, 2160 свиней, 3852 штуки птиці.
В 1963 році групу колгоспників було відзначено урядовими нагородами. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено ланкову М. П. Яременко, коваля 3. А. Байдаченка, орденом «Знак Пошани» — завідуючого виробничою дільницею І. К. Найденка, доярку Н. М. Пугач, голову колгоспу С. Р. Царенка, садівника О. Й. Швеця.
1965 року Катеринопіль віднесено до категорії селищ міського типу, а з грудня 1966 року селище стає районним центром.
Колгосп ім. Леніна перетворився у велике механізоване господарство. Загальна площа його сільськогосподарських угідь становить 5,2 тис., у т. ч. орної землі — 4,2 тис. га. Це багатогалузеве господарство з розвинутим зерно-буряковим виробництвом і м’ясо-молочним тваринництвом. 1970 року на колгоспних полях і фермах працювало 39 тракторів, 24 комбайни різних марок, 28 автомашин. В артілі 29 тваринницьких приміщень. Всі вони електрифіковані і механізовані, мають водогін, встановлено 50 машин для приготування кормів. Впровадження механізації сприяє піднесенню продуктивності праці, різкому збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції. В колгоспі працюють 13 допоміжних підприємств, в т. ч. цегельний завод потужністю 3 млн. штук цегли на рік.
1971 року з кожного гектара посіву одержано по 28,3 цнт зернових, у т. ч. 41,6 цнт пшениці, здано на цукровий завод по 290 цнт цукрових буряків з одного га. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 398 цнт молока, 140 цнт м’яса, 27,6 тис. штук яєць.
У колгоспі працює 28 спеціалістів з вищою, незакінченою вищою і середньою спеціальною освітою. Виросла кількість передовиків і новаторів сільськогосподарського виробництва — механізаторів, тваринників, ланкових.
За успішне виконання завдань восьмої п’ятирічки 27 катеринопільців 1971 року відзначено орденами і медалями. Орденом Жовтневої Революції нагороджено бригадира тракторної бригади колгоспу ім. Леніна А. А. Кудрявого, майстра рай-об’єднання «Сільгосптехніки» — В. Г. Білая, голову колгоспу С. Р. Царенка; орденом Трудового Червоного Прапора — старшу телефоністку райвідділу зв’язку К. О. Трохименко, секретаря парткому колгоспу І. П. Помойницького, доярку Н. Г. Щербатюк.
1959 року в селі організовано міжколгоспну будівельну організацію, яка здійснювала в колгоспах району будівництво тваринницьких приміщень й інших об’єктів виробничого призначення. Колектив підприємства, розширяючи підрядне будівництво з року в рік зміцнює свою виробничу базу. Протягом 1960—1965 рр. «Міжколгоспбуд» побудував цегельний завод потужністю 3,9 млн. штук цегли на рік, цех залізобетонних виробів, деревообробний, механічний цехи, майстерні, пилораму. З 1967 року, поряд з об’єктами виробничого призначення, міжколгоспна будівельна організація будує приміщення соціально-культурного призначення. За цей час споруджено 10 будинків культури, клубів, кінотеатрів, 3 школи, 4 медичні заклади, 19 адміністративних і житлових будинків. Здійснено реконструкцію цегельного заводу і доведено його потужність до 7 млн. штук цегли на рік. За підсумками соціалістичного змагання 1970 року колектив зайняв перше місце серед міжколгоспних будівельних організацій області, виконавши будівельно-монтажних робіт на 1,1 млн. карбованців.
1957 року в Катеринополі створено автоколону, в якій налічувалося 17 вантажних автомобілів і працювало 25 чоловік. Через 10 років на її базі виникло автопідприємство № 23048. Воно здійснює перевезення народногосподарських вантажів підприємств і колгоспів району та перевезення пасажирів автобусами і таксі. Автобусне сполучення налагоджено з усіма селами району, адміністративними і промисловими центрами області та Києвом. На автопідприємстві працює 250 чоловік. Тривалий час його партійну організацію очолює офіцер у відставці, Герой Радянського Союзу І. С. Зубков. 1970 року колектив став переможцем соціалістичного змагання автопідприємств області.
1958 року на час реорганізації МТС в PTC станція мала 100 тракторів, 32 зернові комбайни, 17 автомашин. 1961 року PTC реорганізовано в райоб’єднання «Сільгосптехніки», де побудовано майстерню ремонту тракторів й іншого сільськогосподарського реманенту, цех залізобетонних виробів. Для відпочинку робітників споруджено клуб, спортивний зал.
За роки дев’ятої п’ятирічки майстерні «Сільгосптехніки» стануть міжрайонними спеціалізованими підприємствами ремонту кукурудзозбиральних комбайнів.
За останні роки реконструйовано створений 1963 року на базі артілі «Побут-ремонт» комбінат побутового обслуговування. Замовлення трудящих виконують кравецький, шевський, столярний та фотоцехи, майстерні ремонту годинників, радіоприймачів та побутової техніки. Комбінат має філії в усіх селах району. На його підприємствах працює 130 чоловік.
Зміцнення економіки дало можливість здійснити велике будівництво виробничих приміщень та соціально-культурних закладів. За період з 1966 по 1971 рік тут побудовано 4-поверховий будинок Рад, 3-поверховий будинок зв’язку, 10 комунальних багатоквартирних житлових будинків, поліклініку, райунівермаг, багато адміністративних і житлових будинків, 667 будинків спорудили індивідуальні забудовники. В селищі заасфальтовано вулиці, прокладено нові тротуари, проведено водогін, ввечері вулиці мають денне освітлення. Перспективний план розвитку селища на дев’яту п’ятирічку передбачає завершення будівництва залізобетонного мосту через Гнилий Тікич, спорудження виробничих корпусів промкомбінату.
Сталися зміни в охороні здоров’я і в культурно-освітньому житті селища.
Якщо 1929 року в селі працювало 15 медичних працівників, то 1970 року в лікарні і двох поліклініках налічується 19 лікарів і 85 працівників із середньою медичною освітою. 150 малюків виховується в дитячому комбінаті.
У двох середніх школах 64 досвідчені вчителі навчають 983 учнів. Робітнича молодь навчається в заочній середній школі. Приміщення шкіл споруджено методом народної будови за типовим проектом.
У селищі працює будинок піонерів, 1969 року відкрито музичну школу, де навчається 150 дітей робітників, колгоспників і службовців.
За роки Радянської влади 817 катеринопільців здобули вищу та спеціальну середню освіту і нині працюють у різних галузях народного господарства.
Культурно-виховну роботу в селищі ведуть будинок культури і 5 бібліотек. 1970 року розпочато будівництво районної бібліотеки на 100 тис. томів. Працює новозбудований кінотеатр ім. Ленінського комсомолу із залом на 500 місць.
При відділенні «Сільгосптехніки» 1963 року організовано чоловічий хор. Колектив виступає з концертами в селах району, на обласних і республіканських оглядах художньої самодіяльності. 1964 року за успішне виконання концертних програм його нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради УРСР і дипломом
1-го ступеня Міністерства культури СРСР. 1966 року за рішенням республіканської профради хору присвоєно звання народної самодіяльної чоловічої хорової капели.
На підприємствах, в колгоспах, установах, школах селища працюють 20 партійних організацій, які налічують 445 комуністів. їх помічником виступають 678 комсомольців. До сільської Ради селища обрано 84 депутати, з них: робітників — 33, колгоспників — 19, службовців — 32. З числа депутатів створено 9 постійних комісій, які на своїх засіданнях обговорюють найважливіші питання господарського і культурного життя селища, розробляють і вносять на розгляд виконкому і сесій селищної Ради свої пропозиції. При селищній Раді діє постійна депутатська група. Під її керівництвом працюють 36 вуличних комітетів, 5 товариських судів, комісія сприяння сім’ї і школі, дві бібліотеки і клубні ради.
За роки Радянської влади Катеринопіль перетворився з глухого села на красиве селище міського типу, у повсякденному житті якого виразно відчувається ритм сучасної епохи.
Попереду виконання завдань дев’ятої п’ятирічки, нові перспективи, накреслені рішеннями XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України, нові кроки на шляху до світлого майбутнього людства, ім’я якому — комунізм.
В. Д. АКІНДІНОВ, І. Я. BOBКОТРУВ, О. А. ХОДЗІЦЬКИЙ