Корсунь-Шевченківський, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область (закінчення)
11 лютого танкове угруповання ворога вклинилось у розташування наших військ на декілька десятків кілометрів і вийшло в район Лисянки. 12 лютого з району Стеблева завдали зустрічного удару оточені ворожі війська. В результаті відстань між ними скоротилась до 10—12 км. Радянське командування спішно перекинуло сюди танкові корпуси 5-ї гвардійської танкової армії під командуванням генерал-полковника П. О. Ротмістрова і 2-ї танкової армії генерал-лейтенанта С. І. Богданова, декілька стрілецьких дивізій і протитанкових артполків. В жорстоких боях, що точились тут 12—16 лютого, ворог був знекровлений. В ніч на 17 лютого, скориставшись хуртовиною, гітлерівці зробили спробу вирватись з оточення. Біля сіл Комарівки, Хильок, Почапинців і Журжинців їх зустрів нищівний вогонь радянських військ, що зайняли кругову оборону. Незважаючи на величезні втрати, гітлерівці вперто пробивались до Лисянки. Весь день 17 лютого точився кровопролитний бій. Спроби ворога вирватися з оточення зазнали повного краху. Лише невеликій кількості танків і бронетранспортерів з генералами і офіцерами, які кинули напризволяще свої війська, вдалося дістатися Лисянки.
В Корсунь-Шевченківській битві, що дістала назву «Новий Сталінград», ворог втратив 55 тис. солдатів і офіцерів, 18 200 потрапили в полон.
18 лютого Москва від імені Батьківщини 20 артилерійськими залпами із 224 гармат сповістила всьому світу про нову блискучу перемогу радянської зброї. 23 з’єднанням і частинам Червоної Армії було присвоєно найменування «Корсунських». За видатні бойові подвиги понад 100 бійців і командирів удостоєно звання Героя Радянського Союзу, кілька тисяч воїнів нагороджені орденами і медалями.
Очищена від окупантів, Корсунь-Шевченківська земля лежала в попелі і руїнах. Трудящі з великою енергією приступили до її відродження. Перемога дісталася дорогою ціною. Тисячі корсунців було замучено в концтаборах, закатовано в гестапо. Лише в урочищах Різаний Яр та Куцівка, що на околиці міста, фашисти розстріляли 2278 чоловік.
Багато хто не повернувся з фронтів Великої Вітчизняної війни, віддавши життя за свободу і незалежність соціалістичної Батьківщини. В битві під Москвою 20 грудня 1941 року загинув уродженець міста Корсуня Герой Радянського Союзу М. К. Льонченко. Його ім’я носить одна з вулиць міста.
З травня 1944 року Указом Президії Верховної Ради УРСР за № 34/143 місто Корсунь було переіменовано в Корсунь-Шевченківський.
Одразу після визволення 14 лютого 1944 року відновили роботу райком КП України, районна Рада депутатів трудящих, міська Рада та райвійськкомат. Відроджено 9 партійних організацій: на чавуноливарному заводі, в залізничних майстернях, 8-ої дистанції колії, ремонтних майстернях МТС, на станції Корсунь, красильному заводі, гідроелектростанції, швейній фабриці, харчокомбінаті, в колгоспі «Червона Зірка».
1944 року трудящі зібрали 1002,5 тис. крб. на будування танкової колони «Корсунь-Шевченківський» для 2-го Українського фронту та 1195 тис. крб. у фонд Червоної Армії, надіслали на фронт значну кількість хліба та інших сільськогосподарських продуктів. У телеграмі Верховного Головнокомандуючого на ім’я секретаря райкому партії корсунцям було передано подяку радянських воїнів за допомогу.
Братерську допомогу подавали місту народи-брати. В березні—квітні 1944 року сюди йшли ешелони з сибірським лісом, Урал прислав 17 тракторів марки «ЧТЗ» для Корсунської МТС. Держава щорічно виділяла понад 7 млн. крб. для відбудови зруйнованого господарства міста.
Трудящі відбудували верстатобудівний завод ім. Богдана Хмельницького, харчокомбінат, залізничні майстерні 8-ї дистанції колії, МТС, хлібопекарню, залізничну станцію Корсунь, красильний (пізніше — механічний) завод, млин, олійницю, маслозавод, вокзал, лозомеблеву і швейну фабрики, організували промартіль «XX років РСЧА». Колектив «Заготзерна» у першому кварталі 1945 року посів перше місце в країні щодо виконання планових показників. Йому було вручено перехідний Червоний прапор Державного комітету оборони СРСР і грошову премію. Гідроелектростанція в день третьої річниці Корсунь-Шевченківської битви, 17 лютого 1947 року, дала перший струм.
1950 року відбудова промислових підприємств міста, які вже давали продукції на 1,5 млн. крб., була повністю закінчена. Розпочалося будівництво авторемонтного, кукурудзокалібрувального, плодоконсервного і механічного заводів, пересувної механізованої колони, будівництва об’єктів різного призначення та житла, реконструйовано верстатобудівний завод, 2 гранітні кар’єри, 2 цегельні заводи, рембуддільницю, створено «Міжколгоспбуд».
За допомогою робітників міста під керівництвом партійних організацій колгоспники відбудовували своє господарство, повністю зруйноване фашистами. Велику допомогу в цьому подавали їм братні республіки. Зокрема, тільки Російська Федерація та Казахстан надіслали 387 корів, 50 свиноматок.
Для піднесення економіки 1950 року артільні господарства «Євпахар», «Червона п’ятирічка», ім. Шевченка, «Червона Зірка» об’єдналися в колгосп «Зоря», що вже через рік довів урожайність зернових з кожного гектара до 15 цнт та цукрових буряків — до 250 цнт.
У післявоєнні роки розширилися підприємства громадського харчування, 1949 року побудовано чайну, 2 їдальні, обладнано 17 торговельних кіосків, 24 магазини.
Ще у вересні 1944 року відновили свою діяльність 5 загальноосвітніх шкіл, педагогічний технікум ім. Т. Г. Шевченка, училище механізації сільського господарства, курси медсестер та електромонтерів. Всіма навчальними закладами в 1944/45 навчальному році було охоплено понад 2,5 тис. чоловік. Великою культурною подією стало відкриття в колишньому палаці князів Лопухіних музею Корсунь-Шевченківської битви — справжньої скарбниці народної пам’яті, експонати якої красномовно нагадують про героїчні дні визволення міста.
1948 року відкрив двері будинок культури, при якому діяла бібліотека з фондом 15 тис. книг, працював хор у складі 185 чоловік, драматичний, хореографічний та інші гуртки художньої самодіяльності.
Як і в довоєнні роки, улюбленим місцем відпочинку корсунців став парк культури (площею 97,2 га).
Вулиці міста прикрашалися новими багатоповерховими будинками, куди переселялися родини трудівників.
Піклування партії й уряду про умови праці і життя надихали корсунців на нові трудові звершення. 1962 року Корсунь-Шевченківська ГЕС розрослася в район електромережі, об’єднавши каскад гідроелектростанцій на Росі: Стеблівської, Богуславської, Дибенської та теплоелектростанції ім. Ватутіна, в м. Городище, закільцьованих і підключених до ліній електропередач Кременчуцької ГЕС.
Верстатобудівний завод ім. Богдана Хмельницького, що виріс на місці механічних майстерень, дає продукцію (зубодовбальні верстати) для московських автомобільних заводів ім. Ліхачова та малолітражних машин, Кіровського заводу в Ленінграді, Горьковського та Мінського автомобільних, Волгоградського та Харківського тракторних. Верстати з маркою Корсунь-Шевченківського заводу працюють па підприємствах Чехословаччини, Польщі, Болгарії, Угорщини, Монгольської Народної Геспубліки, Індії, Італії — всього в 19 зарубіжних країнах. Колектив, посідаючи першість у соціалістичному змаганні, у 1952, 1954, 1962 роках нагороджувався перехідним Червоним прапором, а 1967 р.— пам’ятним ювілейним Червоним прапором на честь 50-річчя Великого Жовтня. Токарі Є. Ф. Тернова та Г. А. Жарська (остання була депутатом Верховної Гади УГСГ у 1958—1962 роках) нагороджені орденом Леніна. Делегат XXIV з’їзду КП України шліфувальник Л. Є. Пустовойт виконує щоденні завдання на 115—125 проц.
З особливим піднесенням йшли трудящі Корсунщини назустріч 100-річчю від дня народження В. І. Леніна. 1275 переможців соціалістичного змагання нагороджено медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Почесне звання ударників комуністичної праці присвоєно 2798 робітникам, 39 цехам, 124 бригадам. У переддень ювілею 35 кращих виробничників стали комуністами.
Борючись за достойну зустріч XXIV з’їзду КПГС та XXIV з’їзду КП України, колективи промислових підприємств завершили план останнього року п’ятирічки, виконавши його достроково на 101,2 проц. Протягом 1953—1970 рр. вони допомогли побудувати ями для силосу, устаткували 19 механізованих токів, виготовили й змонтували підвісні шляхи для 15 тваринницьких ферм. Зокрема, Корсунь-Шевченківське профтехучилище подає допомогу в обробітку грунту, догляду за посівами та в збиранні врожаю підшефному колгоспу ім. Пархоменка с. Кичинці.
Верстатобудівний завод ім. Богдана Хмельницького забезпечив підшефний колгосп ім. Карла Маркса с. Переможниці токарними, свердлильними верстатами та іншим устаткуванням, обладнав для нього ремонтні майстерні. Районне об’єднання «Сільгосптехніки», яке шефствує над місцевим колгоспом «Зоря», повністю механізувало птахоферму.
На кінець восьмої п’ятирічки урожайність зернових доведено до 17 цнт з 1 га, в тому числі пшениці — по 23,6 цнт; цукрових буряків — по 264 цнт. Невпинно збільшується поголів’я продуктивної худоби. На кінець восьмої п’ятирічки на фермах артілі налічувалося 1116 голів великої рогатої худоби. Порівняно з 1-948 роком поголів’я худоби майже потроїлося.
З 1966 року колгосп «Зоря» спеціалізується на вирощуванні птиці та виробництві яєць, щорічно даючи державі понад 6,5 млн. штук яєць. На честь 50-річчя Великого Жовтня колгосп нагороджено ювілейним Червоним прапором.
В останні роки восьмої п’ятирічки грошові прибутки колгоспників становили 1,102 тис. крб. на рік, а неподільні фонди майже 1 млн. крб. 1970 року машинно-тракторний парк складався з 26 тракторів, 7 зернових, 8 бурякових та 1 кукурудзозбирального комбайнів, 32 автомашин. За роки п’ятирічки тут збудовано механізовану птахоферму, 6 приміщень для великої рогатої худоби, в т. ч. 2 корівники, 2 від-годівельні майданчики.
Дбають у колгоспі і про добробут людей, про задоволення їх матеріальних і культурних потреб. Оплата людино-дня досягла 2 крб. 75 коп., понад 200 осіб забезпечено пенсіями по старості й інвалідності, щорічно виділяються кошти для оздоровлення колгоспників у санаторіях та будинках відпочинку.
Для дітей у місті споруджено дитячий комбінат «Світлячок» на 150 місць, 4 дитячі садки, в тому числі «Орлятко» верстатобудівного заводу на 75 місць, «Берізка» швейної фабрики на 125 місць, 3 дитячих ясел.
Медичне обслуговування населення здійснює районна лікарня на 250 ліжок, протитубдиспансер, поліклініка, невропсихіатричний диспансер, 3 фельдшерсько-акушерські пункти, 3 пологові будинки, 2 аптеки, зубопротезна поліклініка, 6 медпунктів. На кінець восьмої п’ятирічки в лікувальних закладах працювало 86 лікарів і 206 працівників середнього медичного персоналу. На охорону здоров’я в місті держава щорічно виділяє понад 800 тис. крб.
В районній лікарні працюють головний лікар Є. М. Клименко та педіатр Г. І. Гавросієнко, яким 1962 року присвоєно звання заслужений лікар Української РСР.
У Корсуні-Шевченківському створено всі необхідні умови для розвитку фізкультури і спорту: тут діють 3 стадіони, 4 спортивні майданчики.
Росте і квітне Корсунь-Шевченківський. З’явились багатоповерхові будинки: районного вузла зв’язку, райкому партії, гуртожитку педагогічного училища, два 45-ти, один 75-ти й один 100-квартирний житлові будинки, готель на 70 місць. До 80 км збільшилась мережа водогону. За цей час заасфальтовано вулиць і тротуарів близько 45 км, замощено бутовим каменем більшість провулків міста.
До послуг населення міста — районний будинок культури на 600 місць, збудований на честь 25-річчя Корсунь-Шевченківської битви, будинок культури верстатобудівного заводу на 450 місць, кінотеатри «Мир», «Комсомолець» та літній «Перемога», 2 колгоспні та 7 відомчих клубів, 12 бібліотек з фондом 257 тис. книг, дендропарк площею 97,2 га., музей Корсунь-Шевченківської битви. В 47 ленінських кімнатах, червоних кутках та кутках революційної, бойової і трудової слави читаються лекції, демонструються кінофільми, влаштовуються літературні вечори, диспути, концерти, виставки. Велика увага приділяється творчим звітам колективів художньої самодіяльності. Кожного тижня учасники сільської художньої самодіяльності виступають перед трудящими міста, а з промислових підприємств, установ і організацій — перед колгоспниками. Широкою популярністю користуються хори районного будинку культури, райлікарні, педагогічного і медичного училищ, 8-ої дистанції колії, естрадний ансамбль верстатобудівного заводу, оркестр народних інструментів музичної школи ім. К. Г. Стеценка, танцювальний колектив районного будинку культури, дівочий ансамбль фабрики плетених виробів. Всього в місті 25 колективів художньої самодіяльності, у яких 1275 учасників.
На промислових підприємствах, у колгоспах, в установах і навчальних закладах міста — 51 партійна організація, де на обліку понад 1750 членів і кандидатів у члени партії. їх активними помічниками у піднесенні господарського і громадсько-політичного життя є 2950 комсомольців, об’єднаних у 42 комсомольських організаціях. Усі вони наполегливо працюють над виконанням рішень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України.
Активно працює міська Рада депутатів трудящих. У її складі 75 депутатів. При Раді на громадських засадах діє 65 вуличних комітетів, до яких входить 325 активістів міста, на промислових підприємствах і в колгоспі — депутатські групи і пости. Нову п’ятирічку трудящі Корсунь-Шевченківського розпочали по-ударному, достроково виконавши завдання її першого року. В перших рядах по виконанню взятих соцзобов’язань делегат XXIV з’їзду КП України фрезерувальник верстатобудівного заводу ім. Богдана Хмельницького Л. Є. Пустовойт, лозомебльовик В. В. Дударенко з фабрики плетених виробів та багато інших, які виробничу програму і свої зобов’язання виконують на 115—125 процентів.
Для верстатобудівного заводу ім. Богдана Хмельницького дев’ята п’ятирічка буде роками створення й освоєння випуску нових верстатів. Уже 1971 року виготовлено дослідний зразок верстата — 5123, протягом наступних 2 років буде освоєно випуск редуктора РЧУ-160. Для успішного виконання поставлених завдань партійна організація разом з адміністрацією заводу механізують ливарний цех, створили цех обробки корпусних деталей верстатів.
Колгосп «Зоря» достроково виконав на 115 проц. план 1971 року, продавши державі понад 6 млн. штук яєць. У першому році дев’ятої п’ятирічки зібрано з гектара 28,9 цнт зернових, 311,8 цнт цукрових буряків. На 100 га угідь вироблено м’яса по 62 цнт, молока—по 268,5 цнт. Доярка колгоспу Ж. П. Васильєва, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, надоює від фуражної корови по 3200— 3400 кг молока.
У дев’ятій п’ятирічці в місті передбачено побудувати туристську базу, будинок піонерів, лазню, комбікормовий завод, реконструювати верстатобудівний, механічний і авторемонтний заводи, два дитячі садки та інше.
У Корсуні-Шевченківському народилися: Герой Радянського Союзу М. М. Кулаков — віце-адмірал; Герой Соціалістичної Праці Ж. Д. Давиденко—майстер маслороб Корсунь-Шевченківського маслозаводу; кінорежисер В. 3. Довгаль; поетеса Т. О. Коломієць; заслужена вчителька УРСР, депутат Верховної Ради УРСР III і IV скликання Н. Г. Бантос.
В Корсунь-Шевченківському і на його околицях багато історичних пам’ятників і місць: могила-пам’ятник українському художнику І. М. Сошбнку, який, ідучи із Сміли в Богуслав, зупинявся в Корсунь-Шевченківському і тут же помер 18 липня 1876 року. Урочище, де 1648 року війська Богдана Хмельницького перекопали дорогу, з метою перетнути шлях відступу польським військам; козацька могила — поховання воїнів Богдана Хмельницького; насип скіфського походження, що був спостережним пунктом часів козаччини; козацький дуб, каштан Т. Г. Шевченка в дендропарку, пам’ятник-погруддя Богдану Хмельницькому: залишки стародавніх городищ та укріплень XVI—XVII ст.; дендропарк та палац —архітектурні пам’ятки XVIII ст.; стела на честь перебування тут Т. Г. Шевченка.
Любовно доглядають корсунці два пам’ятники і два погруддя В. І. Леніну. Завжди уквітчані братські могили та пам’ятники воїнам, які полягли в боях з німецько-фашистськими загарбниками, меморіальна стела на честь визволення міста.
У сиву давнину сягає історія Корсуня-Шевченківського. Але протягом віків залишався він провінційним містечком. І тільки за Радянської влади по справжньому розквітнув, перетворився на сучасне місто. Люблять корсунці своє гарне місто і з наснагою працюють, щоб зробити його ще прекраснішим.
М. Д. ГУПАЛО, І. О. КОСТЕНКО , Д. І. ПРУДЧЕНКО