Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область (продовження)
29 липня 1941 року фашистські головорізи окупували Стеблів. Цехи бавовняної фабрики перетворили на стайню, ліквідували колгоспи, грабували населення. Активного організатора колгоспного руху П. Романця вони схопили на вулиці й піддали нелюдським катуванням: викололи очі, відрізали носа, повитягували з рук жили. Загинули від рук гестапівців С. Маршаленко, С. Рябчич, І. Садовський, І. Деректоренко, П. Суходольський, К. Хоменко, І. Шкляренко, П. Кайдаш, A. Лукашенко, О. Шкляренко, С. Костенко, К. Суходольський, 15-річні Маруся Гливенко та Ганна Очеретня. Фашисти полювали з собаками на жителів, особливо на молодь, щоб вивезти їх до Німеччини.
Та звірства і тортури не залякали стеблівців. Скоро ворог відчув силу народного гніву. Боротьбу очолив член підпільного «Комітету—103», що діяв у Корсуні, B. Р. Проскурин. Його вірним помічником став комсомолець П. Янчевський. На дорогах і базарах з’явилися листівки, зведення Радянського інформбюро. Прості радянські люди все робили, аби допомогти підпільникам наблизити час перемоги: організовували саботування наказів гітлерівців, зривали вивезення худоби до Німеччини, на гітлерівських складах влаштовували пожежі. Фашистам удалося натрапити на слід «Комітету—103» і заарештувати багатьох його членів. Були схоплені і розстріляні П. Заболотний, В. В. Кайдаш, В. Р. Проскурин, П. Янчевський.
Стеблівці свято бережуть світлу пам’ять про мужніх борців проти фашизму. їх імена викарбувані на пам’ятнику, що височить на братській могилі в центрі села. Ім’я П. Янчевського носить піонерська дружина восьмирічної школи № 21 2.
Настав знаменний 1944 рік. Фронт нестримно наближався. Наприкінці січня розгорнулася грандіозна Корсунь-Шевченківська битва, складовою частиною якої стали бої за Стеблів.
16 лютого 861-й стрілецький полк пішов у наступ на селище. Але гітлерівці вигідно окопалися на околиці, де височів скелястий берег Росі. В перших лавах атакуючих йшла рота капітана В. В. Чіковані, який під прикриттям туману повів десятьох своїх бійців в обхід, яром на околицю селища і вдарив у фланг противника. Це був сигнал до виступу. Вся рота піднялась в атаку, а за нею й інші. Бій зав’язався жорстокий. Він відіграв вирішальну роль. Оборона гітлерівців була зім’ята. Над Стеблевом замайорів червоний прапор свободи. Рота знищила близько 50 фашистів, 60 ворожих солдатів захопила в полон. Тут же було майже десять кулеметів, багато інших трофеїв. Поспішно відступаючи, вороги навіть не встигли знищити автомашини, дев’ять з них лишилися на вулиці з включеними моторами.
Населення радо зустріло визволителів, щиро запрошувало їх до хат обсохнути, обігрітись, але командир прийняв рішення продовжувати наступ. І рота пішла далі, переслідуючи вибитих із Стеблева гітлерівців.
Командування високо оцінило дії роти Чіковані, особливо її командира, якому було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Та через два тижні неподалік Звенигородки осколок ворожої міни обірвав життя славного сина грузинського народу. Пам’ять про Вахтанга Чіковані назавжди залишиться в серцях стеблівців. У музеї Нечуя-Левицького зберігаються документи про подвиг героя та його фотографії. Одну з вулиць міста названо його іменем. Влітку 1967 року мати Вахтанга Сусана Рухадзе, його сестра і брат на запрошення артілі їм. Чіковані відвідали місця останніх боїв Вахтанга. Завітали гостей до Стеблева. Сльози глибокої вдячності заважали їм дивитися на те, з якою любов’ю вшановують українці пам’ять про відважного сина грузинського народу.
Війна завдала Стеблеву величезних збитків. Були зруйновані бавовняна фабрика, МТС, колгоспи, школи, дитячі й культурні заклади.
Під керівництвом партійних і радянських органів трудящі енергійно піднімали з руїн своє селище.
Весняно-польові роботи 1944 року проводились у дуже складних умовах: лани доводилось обробляти переважно коровами, ранні зернові сіяли вручну. Тільки завдяки самовідданій праці трудівники вчасно завершили сівбу. У той період неоціненною була допомога держави та трудящих інших радянських республік. З Уралу прибуло 5 тракторів, з Казахстану—350 корів, 1 тис. тонн вугілля.
У стислі строки були відбудовані 3 майстерні для ремонту тракторів і реманенту. В березні 1944 року розпочали роботу шестимісячні курси підготовки трактористів та електриків для колгоспів.
Протягом 1944—1945 рр. стали до ладу машинно-тракторна станція, млин, бавовняно-паперова фабрика, колгоспні приміщення для тварин. 1947 року посівні площі колгоспів досягли довоєнного рівня.
Після відродження сільськогосподарських артілей постало питання про їх дальший розвиток. Дрібні колгоспи були економічно слабкими і не могли в широких масштабах ефективно використовувати техніку. Тому 1950 року колгоспи «Двигун», «Перебудова» та «Ударник» об’єдналися в одне велике господарство «Шлях до комунізму», до якого 1959 року приєднався і колгосп ім. Чапаева. 1950 року трудівники ланів колгоспу «Шлях до комунізму» домоглися врожайності зернових по 17,5 цнт, цукрових буряків — по 190 цнт з гектара.
Велике значення для розвитку промисловості й сільського господарства мало відновлення будівництва Стеблівської ГЕС. 1952 року вона дала перший струм, який привів у рух кормопереробні і зерноочисні машини, водопостачальні установки, млини. Струм ГЕС приводив у дію верстати бавовняно-паперової фабрики (до 1947 року — текстильної).
Широко розкинулися ниви укрупненого колгоспу: 2485,2 га його угідь, з них 2322 га орних, обробляють 27 тракторів, 15 комбайнів. Господарство має 49 електромоторів, кормопереробні й зерноочисні машини, деревообробні верстати, водопостачальні установки, млини. Якщо 1951 року в усіх колгоспах було 5 вантажних автомашин, то 1970 року в господарстві «Шлях до комунізму» їх стало 32. Наявність необхідної техніки і досвідчених кадрів механізаторів забезпечили механізацію робіт на вирощуванні зернових і просапних культур. Удобрення провадиться тільки спеціальними машинами і за допомогою сільськогосподарської авіації. Механізація, сучасний рівень землеробства, впровадження передових методів агротехніки* значно підвищили врожайність усіх сільськогосподарських культур. За восьму п’ятирічку на всій площі посіву вирощено в середньому з кожного гектара зернових по 21 цнт, у т. ч. пшениці по 23,2 цнт, проса по 15,8 цнт, цукрових буряків — по 287 цнт, овочів — по 125 цнт. 1971 року колгосп «Шлях до комунізму» зібрав по 28 цнт зернових з гектара, в т. ч. пшениці по 39,5 цнт, цукрових буряків по 399,5 цнт. На кожні 100 га земельних угідь вироблено 230,7 цнт м’яса, 377,7 цнт молока.
Успішно розвивається громадське тваринництво. Якщо до 1950 року в цій галузі переважала ручна праця, то на кінець минулої п’ятирічки на всіх молочно-товарних фермах впроваджено механічне доїння корів, автонапування, встановлено механізми для роздачі кормів й прибирання гною, на свинофермах — кормозапарники. Колгоспники застосовують найновіші методи відгодівлі худоби. У колгоспі налагоджено виробництво дріжджів і штучного молока для відгодівлі телят.
Успіхи, досягнуті колгоспом, є результатом самовідданої праці всіх трудівників села. За збільшення виробництва продуктів рослинництва і тваринництва в 1966 році кращі з них удостоєні урядових нагород. Ордена Леніна удостоєна О. Л. Духан, яка одержала від кожної свиноматки по 28 поросят; орденом «Знак Пошани» — бригадир рільничої бригади Л. В. Масюк, бригада якого на площі 375 га виростила по 37 цнт пшениці з 1 га.
За післявоєнні роки у Стеблеві, який став з жовтня 1960 року селищем міського типу, підприємства місцевої промисловості були не тільки відбудовані, а й значно розширені. Артілі перероблення сільськогосподарської сировини об’єднано в харчокомбінат, у борошномельному й олійному цехах встановлено нове устаткування. Це дало змогу підвищити продуктивність праці та збільшити у два—три рази випуск продукції.
Стеблівська ГЕС нині працює в одному кільці з Корсунь-Шевченківською і Кременчуцькою ГЕС, постачаючи електроенергію не тільки Стеблеву, а й багатьом районам Черкаської і Київської областей.
Протягом останніх років розширено бавовняно-паперову фабрику, проведено повну її реконструкцію. Всі процеси тут механізовано. 1970 року вироблено 2769 тис. метрів ковдр першого сорту. Тут працює понад 800 робітників та інженерно-технічних працівників.
Трудівники фабрики пишаються своїми кращими виробничниками. Одними з перших завоювали право називатися колективами комуністичної праці бригади прядильного цеху тт. М. Г. Войцеха та П. І. Журавля, ткацького цеху, де бригадирами І. Шевченко, Б. Реєстровий та М. Кондратенко. Ці колективи закінчили план восьмої п’ятирічки в 1969 році. Ударники комуністичної праці — токар В. Кайдаш, ткалі Т. Кушенко, Е. Дяченко, О. Пенькова виконують норми на 180—200 процентів.
В майстернях відділення «Сільгосптехніка» за роки восьмої п’ятирічки встановлено потокові лінії для ремонту тракторів і комбайнів; нові токарні, фрезерувальні й свердлильні верстати.
Зростання економіки колгоспу, розвиток підприємств сприяли підвищенню матеріального добробуту трудящих. Селище потопає в зелені. Виросло 358 добротних житлових будинків, переважно цегляних, багатокімнатних. Центральна вулиця Леніна заасфальтована. Тільки в 1966—1970 рр. прокладено 5 км тротуару. На честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна біля братської могили, де поховані герої громадянської та Великої Вітчизняної воєн, закладено сквер, на вулицях посаджено кілька алей.
У селищі працює 12 магазинів, 3 їдальні, 8 буфетів, ресторан, хлібопекарня, 3 майстерні побутового обслуговування.
За роки Радянської влади виросли чудові кадри інтелігенції. Понад 500 уродженців Стеблева здобули середню освіту. До вузів щорічно їдуть навчатись десятки випускників шкіл. 18 чоловік стали інженерами, 73 — учителями, 5 — лікарями, 30—техніками, 55 — офіцерами Радянської Армії. Уродженець села Є. П. Самоходський — генерал-лейтенант.
Про здоров’я стеблівців дбають 49 медичних працівників, (з них 8 лікарів), У середній, двох восьмирічних школах та вечірній школі робітничої молоді 936 учнів, їх виховують і навчають 57 учителів. 38 юних стеблівців навчаються гри на фортепіано, баяні та народних інструментах у музичній школі.
Відкрите 1953 року професійно-технічне училище щороку випускає 450 молодих електромонтерів, електриків—зв’язківців, спеціалістів механізації тваринницьких ферм. Училище подає велику допомогу селищу в електрифікації і радіофікації.
Трудівники селища уміють не тільки добре працювати, а й змістовно, культурно відпочивати. В Стеблеві прекрасний будинок культури на 400 місць, клуб бавовняно-паперової фабрики, дві селищні бібліотеки з загальним фондом 17 тис. книг. Понад 300 осіб відвідують гуртки художньої самодіяльності: хоровий, драматичний, естрадний, жіночий і чоловічий ансамблі пісні. Аматори сцени виступають у сусідніх селах, районному центрі, завойовуючи провідні місця.
Зовсім не схоже життя сьогоднішніх стеблівців з долею їхніх батьків і дідів.
Узяти хоча б простого селянина — нащадка героя твору I. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» І. Я. Кайдаша. Тепер уже він колгоспний пенсіонер, прожив понад 80 років. Але він спокійний за долю свою і своїх дітей: дочка Наталя закінчила середню школу і залишилася працювати в колгоспі, онук Анатолій працює в профтехучилищі викладачем і заочно навчається в сільськогосподарській академії в Києві. Родина живе в достатку. Тільки з розповідей батька та з книжок знає вона про дореволюційну нужду свого селища, в якому тепер понад 350 трудівників нагороджено орденами і медалями Союзу РСР.
Гордістю Стеблева є його державний літературно-меморіальний будинок-музей І. С. Нечуя-Левицького, відкритий 1968 року в зв’язку з 130-річчям від дня народження славного земляка. На відкритті музею були присутні письменники Олесь Гончар, Іван Ле, вчені, родичі, численні шанувальники його таланту. У фондах музею близько 5 тис. експонатів, що характеризують старий дореволюційний Стеблів, особисті речі І. С. Нечуя-Левицького, документи про його життєвий і творчий шлях. Крім того, тут обладнано стенди, присвячені життю і творчості Адама Міцкевича, Марка Вовчка, І. Тогобочного (Щоголіва), які в різний час відвідали Стеблів. Біля музею встановлено бронзовий бюст І. С. Нечуя-Левицького, виконаний народною художницею УРСР Г. Н. Кальченко.
Відзначаючи 100-річчя від дня народження В. І. Леніна і 25-річчя Корсунь-Шевченківської битви, клуби і бібліотеки Стеблева проводили читацькі конференції, тематичні вечори, вечори зустрічей з ветеранами Жовтня, громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Особливо запам’яталася зустріч з парламентерами Радянської Армії А. П. Савельєвим, А. В. Смирновим та О. Р. Кузнецовим, які в пам’ятні дні Корсунь-Шевченківської битви проводили в Стеблеві переговори з представниками німецького командування про капітуляцію. Для увічнення героїзму радянських воїнів-парламентерів у центрі селища встановлено меморіальну споруду. На ній напис: «Тут, у селищі Стеблеві, парламентери Радянської Армії — підполковник А. П. Савельев, лейтенант А. В. Смирнов, рядовий О. Р. Кузнецов 8 лютого 1944 року вручили фашистському командуванню ультиматум про капітуляцію».
Зразу ж за Стеблевом підноситься ще один монумент. Його споруджено на честь 23-х частин і з’єднань Радянської Армії, які одержали найменування «Корсунських».
Обіч шляху — велике залізобетонне кільце висотою 7,5 м. Воно символізує кінцеве кільце оточення гітлерівців. Рельєф літер утворює гасло: «Радянській Армії — слава!».
Тут же — гранітна стрілоподібна стела, вістря якої спрямоване в бік Бойкового поля, де було остаточно розгромлено німецько-фашистське угруповання.
Величні перспективи розкриває перед стеблівцями дев’ята п’ятирічка. Здійсненням її планів керують 7 партійних організацій, які об’єднують 215 комуністів, їх справжніми помічниками є 676 комсомольців. Тільки колгосп «Шлях до комунізму» матиме в середньому щорічного прибутку 1,3 млн. крб. За перший рік п’ятирічки він уже дав 1,2 млн. крб. Оплата праці колгоспників зросла до 3 крб. 75 коп. на день. Валовий збір зерна до кінця п’ятирічки становитиме 3546 тонн. Виробництво молока на 100 га угідь буде доведено до 400 цнт, а м’яса свинини — до 200 цнт.
Боротьбу трудящих за дальший розвиток економіки, культури, підвищення добробуту очолює селищна Рада, у складі якої 65 депутатів. Працюють комісії: торгівлі і громадського харчування, охорони здоров’я, соціального забезпечення, народної освіти. До роботи комісій залучено 120 активістів.
Трудящі Стеблева разом з усім радянським народом ведуть активну боротьбу за виконання соціалістичних зобов’язань, узятих на честь 50-річчя від дня створення Союзу РСР, за перетворення в життя історичних рішень XXIV з’їзду КПРС.
Н. І. АВЕРІНА, І. К. ПИШНИЙ, Д. І. ПРУДЧЕНКО