Лисянка, Лисянський район, Черкаська область (закінчення)
Вже на третій день після визволення почали працювати райвиконком, селищна Рада, райком КП(б)У та інші установи. Через два місяці відновили роботу Лисянська МТС, лікарня, почалося навчання в школах. З 17 березня 1944 року почала виходити районна газета «Ударник Лисянщини».
Трудящі Лисянки і району під керівництвом партійних і радянських органів в умовах неймовірних труднощів приступили до відбудови колгоспного господарства. З великим піднесенням проводилася перша післявоєнна сівба. Колгоспники зібрали 15 тис. цнт посівного зерна. Орати доводилося коровами і волами. Через нестачу тягла землю копали лопатами. Всього тієї весни обробили вручну 280 га землі у всіх трьох артілях.
Трудящі Лисянки взяли активну участь у збиранні коштів до фонду оборони країни. Працівники районного вузла зв’язку внесли 6 тис. крб. Колгоспник артілі «Нове будівництво» О. В. Скрипник передав до фонду оборони Вітчизни свої заощадження в сумі 2 тис. крб. За короткий час були зібрані значні кошти на будівництво танкової колони «Колгоспник Лисянщини».
Тяжкими були перші повоєнні роки. Багатьох людей війна позбавила притулку. Жити доводилося в землянках, або по кілька родин в одному будинку. В найбільшому лисянському колгоспі «Нове будівництво», весь «арсенал» техніки для збирання й обмолоту врожаю 1946 року складався з 60 кіс, 40 серпів, 8 ручних і двох кінних граблів, жатки, кінної молотарки та віялки. Та завдяки наполегливій праці трудящих, великій допомозі з боку держави і союзних республік лисянські артілі за короткий час піднялися з руїн. З столиці нашої Батьківщини Москви одержано генератори, вантажні автомобілі та інше устаткування. З міста Єревана прибули гвинтонарізні, з столиці Киргизької РСР Фрунзе — токарні верстати.
Відбудова народного господарства проводилася швидкими темпами. На підприємства, в установи, організації і колгоспи все більше прибувало жителів селища, демобілізованих із лав Червоної Армії. Райком КП(б)У, виконкоми районної і селищної Рад депутатів трудящих організовували ударні комуністичні суботники і недільники. Колгосп «Нове будівництво» на кінець 1949 року повністю освоїв всю довоєнну посівну площу. В авангарді боротьби за відновлення колгоспного господарства йшли комуністи і комсомольці. Працюючи безпосередньо в бригадах, вони своєю працею показували приклад у роботі.
Протягом четвертої п’ятирічки у Лисянці відбудовано всі промислові підприємства, колгоспи. На кінець 1950 року тракторний парк у Лисянській MTС налічував 174 машини, які виконували в колгоспах 50 видів сільськогосподарських робіт. Урожайність зернових культур зросла за п’ятирічку з 8,1 цнт у 1944 році до 14,5 цнт з га в 1950 році. 1951 року введено в дію Лисянську ГЕС потужністю 250 квт. Гідротурбіни, трансформатори та інше обладнання для неї доставлено з Уральського заводу гідромашин, м. Митищ та інших промислових центрів країни.
Відроджувалась і упорядковувалась Лисянка. У 1948—1950 рр. виросли нові приміщення ясел, дитсадка, поліклініки. Повністю відбудували лікарню на 75 ліжок. 1948 року почала працювати, крім денної, вечірня середня школа для працюючої молоді.
Протягом 1950—60 рр. у Лисянці побудовано комплекс підприємств, які обслуговують сільськогосподарське виробництво. Майже всі вони заново оснащені новим устаткуванням. Серед них районне об’єднання «Сільгосптехніки», автопідприємство № 23040, міжколгоспна будівельна організація, механізоване зерносховище, молочний цех, інкубаторна станція, насінницька лабораторія; ветеринарний блок, заготівельні пункти тощо.
У новозбудованих майстернях райоб’єднання «Сільгосптехніки» цілорічно проводиться ремонт тракторів, зернових комбайнів та сільськогосподарських машин. Обсяги виконуваних робіт зростають з кожним роком. 1971 року випуск валової продукції збільшився порівняно з 1965 роком на 42,5 проц., середньомісячна заробітна плата механізатора становить 113 крб. У структурі підприємства 5 госпрозрахункових підрозділів: ремонтна майстерня, автопарк у кількості 140 вантажних автомобілів, механізований загін, спеціалізована бригада механізації тваринницьких ферм і торговельний відділ. Вони не тільки ремонтують і експлуатують сільськогосподарські машини, а й займаються механізацією тваринницьких ферм, освоєнням нових орних земель, перевезенням та внесенням у грунт мінеральних добрив. Тут працює 420 робітників, 32 інженери і техніки. Колективам 4-х цехів та 53 робітникам присвоєно звання бригад і ударників комуністичної праці.
Пам’ятну трудову перемогу в роки восьмої п’ятирічки здобули енергетики. Розгорнувши соціалістичне змагання за гідну зустріч 100-річчя від дня народження В. І. Леніна, колектив Лисянського району електромереж у співдружності з будівельниками другої механізованої колони «Київсільелектромережбуд» 1969 року повністю завершив електрифікацію Лисянки і всього району від державних електромереж. Застосування електроенергії у виробництві і в побуті селища зростає з кожним роком.
Вагомий вклад у виконання народногосподарських планів вносять будівельники. Силами «Міжколгоспбуду» (заснований 1957 року) в Лисянці і селах району вводяться в дію десятки різних новобудов виробничого і соціально-культурного призначення.
З року в рік збільшуються обсяги перевезень народногосподарських вантажів працівниками автопідприємства № 23040. 1971 року обсяг перевезених вантажів, порівняно з 1965 роком, зріс удвоє.
На кінець 1971 року в Лисянці працювало 15 підприємств, на яких зайнято понад 2,5 тис. робітників, інженерно-технічних працівників і службовців. За успіхи у виконанні виробничих завдань, активну участь у громадському житті понад 400 чоловік нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя від дня народження В. І. Леніна».
Невпізнанно змінилося за післявоєнний період сільськогосподарське виробництво. На початку 1963 року артілі «Нове будівництво», ім. Т. Г. Шевченка, «III Інтернаціонал» об’єдналися в один колгосп — ім. Чапаева. Це багатогалузеве господарство спеціалізується на відгодівлі свиней. За ним закріплено 5,7 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3,3 тис. га орної землі. Тут вирощують зернові культури і цукрові буряки. Виробничі процеси механізовано на 90 проц. Колгосп має 38 тракторів, 19 комбайнів різного призначення, 28 автомашин і багато іншої сільськогосподарської техніки. Рік у рік зростає врожайність сільськогосподарських культур і виробництво продуктів тваринництва; збільшуються грошові прибутки колгоспників. Якщо в 1965 році зібрано зернових по 21 цнт з га, то в 1971 році — по 27,7 центнера.
Значне місце у виробництві колгоспу займає тваринництво. 1971 року тут налічувалося 1150 голів великої рогатої худоби, 4,5 тис. свиней, 750 овець. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 195 цнт м’яса і 276 цнт молока. За 1960— 70 рр. в цьому господарстві збудовано 27 нових тваринницьких приміщень, у т. ч. спеціалізований комплекс відгодівлі свиней на 8 тис. голів. Завдяки впровадженню комплексної механізації трудомістких процесів продуктивність праці свинарок зросла в кілька разів: одна свинарка доглядає 500—550 голів свиней.
З розвитком господарства неухильно підвищується й оплата праці колгоспників, яка з 1962 року здійснюється за розрядною системою. Середній заробіток механізаторів 1971 року становив 140 крб. на місяць, доярки — 108 крб. Грошові доходи колгоспу збільшилися з 700 тис. крб. у 1963 році до 1728 тис. крб. у 1971 році.
В усіх галузях виробництва широко застосовують різні форми заохочення. За досягнення в розвитку сільськогосподарського виробництва 25 ветеранам праці присвоєно звання почесного колгоспника та «Майстер — золоті руки». 82 колгоспники за сумлінну працю нагороджені орденами і медалями СРСР. За успіхи у виконанні завдань восьмої п’ятирічки 9 трудівників удостоєно урядових нагород СРСР. Серед них голова правління колгоспу І. С. Адамович нагороджений орденом Леніна, тракторист І. К. Терновий — орденом Жовтневої Революції. 392 колгоспники відзначені цінними дарунками та преміями.
Поряд з розширенням виробничої бази в Лисянці в широких масштабах ведеться житлове та соціально-культурне будівництво. Переважна більшість будинків райцентру споруджена в післявоєнні роки. Це двоповерхові приміщення середньої школи, бібліотеки, Лисянського сільського професійно-технічного училища № 16, дошкільних дитячих закладів, кінотеатру «Перемога», спортивно-технічного клубу. За сучасними проектами зведено понад 800 житлових будинків. За 1968—71 рр. справили новосілля 170 сімей хліборобів, робітників і службовців. На правому березі Тікичу з’явилася гарна споруда — будинок автовокзалу. Поблизу центральної площі Миру височить новий триповерховий готель, де можуть розміститися 100 чоловік. Поряд ведеться будівництво чотириповерхового будинку Рад та будинку зв’язку.
За роки восьмої п’ятирічки бюджет селищної Ради депутатів трудящих на благоустрій Лисянки зріс з 19 тис. у 1966 році до 80 тис. у 1971 році. Збудовано новий газобалонний склад, це дало змогу збільшити кількість установок з 346 у 1966 році до 1100 штук у 1970 році. За цей період реконструйовано 6 км водопровідної мережі. Збудовано чотири житлових будинки загальною житловою площею 2 тис. кв. метрів. Протяжність вуличного освітлення збільшилась у 2 рази, заасфальтовано і впорядковано 6 км вулиць. Всі новобудови розміщуються за генеральним планом, розробленим Державним інститутом проектування міст.
В мережі підприємств торгівлі — 18 магазинів, ресторан «Струмок», кафе, їдальні, спеціалізований магазин «Кулінарія», впорядкований міський ринок і павільйони. З кожним роком збільшується продаж товарів народного споживання, машин, приладів побутового призначення.
В 1966 році засновано Лисянський комбінат побутового обслуговування. Колективом цього підприємства за роки восьмої п’ятирічки вироблено валової продукції на 1,7 млн. крб., освоєно 18 видів послуг для населення, збудовано і введено в дію триповерховий будинок побуту.
В авангарді трудівників Лисянки йде великий загін комуністів, який налічує 567 членів КПРС, об’єднаних у 28 партійних організацій. їх надійний помічник — комсомол. 754 члени ВЛКСМ завжди попереду в усіх виробничих починаннях.
Значну і різнобічну організаторську та виховну роботу проводить Лисянська селищна Рада депутатів трудящих. В її складі 84 депутати, з них 44 комуністи. Працює 8 постійних комісій. Селищна Рада залучає до участі у вирішенні господарських питань широку громадськість. Створено 30 вуличних комітетів, в яких працює 113 чоловік; товариський суд, добровільну народну дружину.
Багато зроблено для поліпшення медичного обслуговування населення. Якщо в дореволюційний час у Лисянці медичну допомогу жителям подавали в невеличкій амбулаторії лише два лікарі та бабка-повитуха, то нині в районній лікарні на 220 ліжок, санепідемстанції, аптеці налічується 29 лікарів та 120 працівників із середньою медичною освітою. Для немовлят побудовано молочну кухню. Сотні дошкільнят виховуються в дитячих садках і яслах. В Лисянці працюють середня, восьмирічна та музична школи, сільське професійно-технічне училище № 16 та спортивно-технічний клуб. При середній школі відкрито вечірню школу для робітничої молоді та консультаційний пункт заочної середньої школи. На ниві народної освіти в Лисянці трудяться 76 учителів з вищою та середньою спеціальною освітою, які навчають понад 1780 дітей. Книжковий фонд районної бібліотеки — понад 100 тис. томів. У місцевому краєзнавчому музеї зберігається і експонується багато цікавих історичних знахідок.
Селищна Рада постійно дбає про створення умов для відпочинку і дозвілля трудящих. Упорядковано парки, є спортивні майданчики, пляж. У вихідний день жителі селища люблять відпочити на мальовничих берегах Тікичу і в навколишніх лісах. Трудящі відвідують кінотеатри «Перемога» і «Берізка», районний будинок культури, в якому працюють гуртки художньої самодіяльності, хор, художня студія. Часто тут виступають театральні колективи з різних міст України та інших республік, влаштовуються лекції, виставки прикладного та образотворчого мистецтва, вечори відпочинку. Людно в Лисянці в дні фестивалів, свят пісні і танцю, оглядів художньої самодіяльності. У фестивалі самодіяльного мистецтва, присвяченого 100-річчю від дня народження В. І. Леніна, взяли участь понад 5 тис. чоловік. 5 колективів нагороджено Почесними грамотами республіканського оргкомітету.
Поширенням політичних і наукових знань займаються місцеві організації товариства «Знання», Товариства охорони пам’ятників історії та культури, Червоного Хреста, радянсько-польської дружби та інших. Працюють народні університети: сільськогосподарських, правових, педагогічних знань, торгівлі, здоров’я. В них охоплено навчанням понад 800 чоловік.
Розвиваються і міцніють дружні зв’язки між трудящими Лисянки і м. Тухолі Бидгощського воєводства ПНР. Налагоджено систематичне листування, зустрічі делегацій. Тільки за 1970—1971 рр. в Лисянці побувало дві делегації з братньої Польщі. Щороку представники трудящих Лисянки відвідують ПНР. Активістами районної організації Товариства радянсько-польської дружби оформлено цікаві виставки і фотомонтажі про соціалістичні перетворення, розвиток науки і культури братнього народу. Змістовно й цікаво проходять в Лисянці тематичні вечори, присвячені Дню відродження Польщі. Часто вони супроводяться демонструванням польських фільмів, виступами учасників боїв за визволення Польщі, туристів, які побували в ПНР.
Свято шанують пам’ять про тих, хто не шкодував життя заради щасливого сьогодні. На високому пагорбі споруджено обеліск вічної Слави 363 жителям Лисянки які загинули в боротьбі з ворогами нашої Батьківщини в роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн. На постаменті навічно викарбувані їх імена. На братських могилах височать пам’ятники воїнам, загиблим у боях за визволення селища від німецько-фашистських загарбників. У центрі Лисянки встановлено пам’ятник В. І. Леніну.
З історичних пам’яток тут збереглася криниця, з якої носив воду дяку малий Тарас Шевченко, коли шукав собі вчителя живопису.
Тут народилися і провели свої юнацькі роки І. Є. Глущенко — радянський генетик і селекціонер, дійсний член ВАСГНІЛ; І. В. Слешинський (1854—1931 рр.) — український математик; І. С. Макушенко (Макуха-Макушенко, 1867—1955 рр.) — український радянський живописець і педагог.
З великим піднесенням трудящі селища вступили в нову дев’яту п’ятирічку комуністичного будівництва. Дальшому розвитку промислового будівництва в Лисянці сприятиме освоєння покладів бентонітових глин, що залягають поблизу селища. Уже зараз споруджується завод бентонітових глин потужністю 650 тис. тонн на рік. Тут розширюється залізнична станція на лінії Богачеве—Дашуківка, розгорнулось будівництво житлових будинків та інших об’єктів комбінату бентонітових глин. Поблизу залізничної станції проектується спорудження нового цегельного заводу, де буде випалюватися щороку 25 млн. штук цегли, плодоконсервного заводу, хлібокомбінату, заводу по виробництву концентрованих кормів, молокозаводу.
Протягом нової п’ятирічки відповідно до рішень партії й уряду здійснюватимуться важливі заходи щодо дальшого збільшення виробництва зерна і продуктів тваринництва, впровадження комплексної механізації виробничих процесів і наукової організації праці, дальшого господарського і культурного будівництва.
М. І. БУШИН, О. М. ДАЦЕНКО, І. Я. КАЗІНКІН, І. В. КОНДРАТЮК, М. П. ЛУБКО