Шпола, Шполянський район, Черкаська область (продовження)
Вступивши до Шполи, гітлерівці одразу проголосили т. зв. закон про трудову повинність — по суті, запровадження рабсько-кріпосницької системи праці. Профспілкові та інші організації були заборонені. Сотні людей фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. У відповідь на це трудящі розгорнули підпільну боротьбу проти поневолювачів. Для налагодження цієї справи було залишено 32 комуністи на чолі з В. К. Балацьким. Мужні патріоти чинили саботаж, поширювали серед населення повідомлення Радянського інформбюро тощо. Частину з них вороги замучили в катівнях гестапо. 22 травня 1942 року було розстріляно С. Аркушу, І. Перегона — всього 19 чоловік.
За час тимчасового хазяйнування фашисти завдали місту величезних збитків: зруйнували майже всі будинки, пограбували колгоспи, підприємства, культурно-освітні заклади. Лише з Шполянського елеватора вони вивезли 648 вагонів пшениці.
27 січня 1944 року 155-та танкова Червонопрапорна бригада під командуванням підполковника І. І. Прошина визволила місто. Як згадує маршал Радянського Союзу М. В. Захаров, бої за Шполу — важливий пункт оборони фашистів — були особливо жорстокі. Раптовий удар танкістів посіяв паніку в стані ворога. Всю військову техніку він залишив на вулицях і метнувся до залізничної станції, сподіваючись найти порятунок на трьох ешелонах з боєприпасами, що стояли напоготові до відправлення. Але сюди, розстрілюючи на ходу гітлерівців, мчав танк Т-34 № 214 з написом «Свердловський комсомолець». Його вів старший лейтенант Тарасов. Танк перекрив дорогу відступаючим фашистам.
У боротьбі з фашистами багато жителів міста показали зразки героїзму і мужності. В ніч на 25 січня 1945 року кулеметник розвідувальної роти 21-ї гвардійської Ярославської механізованої ордена Богдана Хмельницького бригади О. М. Кунець пробрався на аеродром фашистів і почав розстрілювати обслугу й льотчиків, не даючи їм можливості злетіти в повітря. Тоді О. М. Кунець знищив 5 літаків з льотчиками. Йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Орденами і медалями нагороджені О. С. Каландирець, О. П. Курінний, Т. С. Вдовиченко, В. І. Березенко, В. А. Хирний, М. Е. Клювак, П. П. Гуля. Всього урядовими нагородами відзначено 1021 шполянця. На обеліску вічної Слави, спорудженому в місті, висічено імена близько 600 шполянців, які віддали своє життя за Батьківщину у період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.
«Після Корсунь-Шевченківської операції,— згадував член Військової Ради 2-го Українського фронту І. С. Грушецький,— я побував у Шполі, щоб з’ясувати потреби цього району. Тодішній секретар райкому партії М. Д. Бубновський розповів мені, в якому скрутному становищі опинилися колгоспи: ось-ось треба сіяти, а не вистачає ні зерна, ні реманенту, ні тягла. Ми передали їм кілька тисяч центнерів ячменю, вантажні автомашини і трактори з провізійного фонду. З яким же запалом і завзяттям ставали люди до праці. Клуночки з насінням носили, мов дитину».
Після визволення посівний матеріал для колгоспних полів збирали серед населення. Для обробітку землі колгоспники використовували власних корів. 1944 року під час жнив понад 60 проц. усієї засіяної площі косили вручну косами і серпами. Значний обсяг робіт виконала машинно-тракторна станція. Перевиконавши планове завдання більш як у півтора раза, вона була нагороджена перехідним Червоним прапором Наркомзему СРСР.
Завдяки невтомній праці трудящих поступово збільшувалися виробничі фонди колгоспів, розвивалося громадське тваринництво. Держава надала кредити для будівництва тваринницьких ферм. Казахстан надіслав велику рогату худобу, коней.
Швидко відновлювалася промисловість міста. Для відбудови цукрокомбінату держава виділила 7723 тис. крб., з РРФСР надійшли дві турбіни потужністю 1,5 тис. квт, а також мотори. Розпочали працювати промкомбінат, промислова артіль «Прогрес», меблева фабрика.
Приділялася увага поліпшенню добробуту трудящих. Уже 1944 року з 20 довоєнних торговельних підприємств відновили роботу 17. Було відкрито лікарню на 75 ліжок, поліклініку, клінічну лабораторію, санстанцію, дитячу та жіночу консультації, дитячі ясла, середню та семирічну школи. Працювали міський кінотеатр, бібліотеки.
Шполянці активно включилися у виконання четвертої п’ятирічки, яка для колгоспів стала не тільки періодом відбудови, але й роками дальшого зростання.
1948 року в артілі «Радянський хлібороб» вирощено по 32 цнт пшениці та по 420 цнт цукрових буряків з 1 га. В ланці О. П. Поліщук урожай буряків становив 600, кукурудзи — 60 цнт з 1 га. За успіхи в розвитку сільського господарства 70 передовиків господарства відзначені орденами й медалями Радянського Союзу. Орденом Леніна нагороджені голова колгоспу М. С. Каландирець, бригадир Т. П. Переход, ланкові О. Я. Єдин, Л. К. Костенко, В. М. Матіка, О. П. Поліщук. За роки п’ятирічки валова продукція колгоспів зросла в 3 рази, в т. ч. збір зерна — більш як у 3 рази, цукрових буряків — у 2, картоплі — в 4, олійних культур — у 5 разів.
1950 року три шполянські колгоспи об’єдналися в один, який нині носить ім’я Жданова. Рівень механізації основних сільськогосподарських робіт у зоні Шполянської МТС був доведений до 86 проц. Збільшилися доходи колгоспників і механізаторів. 1950 року на трудодень видано по 3,3 кг зерна й виплачено по 2,5 крб. грішми. Бригадир тракторної бригади Г. Г. Пацюк, наприклад, заробив 230 пудів зерна й понад 3 тис. крб. грішми.
Наприкінці 1950 року промислові підприємства були повністю відбудовані і дали продукції вдвоє більше, ніж у 1946 році, й на 36 проц. більше, ніж 1940 року. 14 підприємств міста виконали п’ятирічку достроково; цукрозавод уже 1949 року перевершив довоєнний рівень виробництва.
За перше післявоєнне п’ятиріччя значно розширилася мережа громадського харчування й торгівлі. Лише протягом 1945 року вона збільшилася в 2,5 раза.
На кінець семирічки в Шполі працювали 2 середні і 3 семирічні школи, школа робітничої молоді та семирічна музична. Діти, батьки яких загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, виховувалися в дитячому будинку.
Пожвавилося культурне життя міста. При районному будинку культури працювало 7 гуртків художньої самодіяльності.
Залікувавши рани тяжкої війни, шполянці поставили своє господарство на шлях безперервного піднесення. На колгоспних ланах йшла вперта боротьба за зростання культури землеробства та підвищення продуктивності тваринництва, рівня механізації робіт у рільництві. На 1 січня 1957 року Шполянська МТС вже мала 149 тракторів потужністю 3223 кінських сил і обслуговувала 14 артілей з посівною площею 26123 га. Виступивши з ініціативою перетворити завод у підприємство комплексної механізації, колектив Шполянського цукрозаводу підвищив продуктивність праці, внаслідок чого 1960 року потужність заводу досягла 18 400 цнт на добу, а валовий випуск цукру зріс до 203,7 тис. цнт на сезон.
Нині Шполянський цукровий завод — один з найбільших у республіці. Тут працює понад 650 чоловік. На заводі застосовується передова техніка, автомати керують роботою основних технологічних процесів. І навіть у такому колись тяжкому цеху, як парокотельня, працюють тільки 3 оператори на зміну, замість 29 кочегарів і підсобних робітників. Впровадження нових механізмів дало можливість збільшити перероблення сировини з 21 до 22 тис. цнт на добу і принесло економічний ефект 20—40 тис. крб. на рік.
На відзнаку 100-річчя від дня народження В. І. Леніна та за великі успіхи, досягнуті в ювілейному соціалістичному змаганні, Шполянський цукровий завод ім. 50-річчя Великого Жовтня занесений до обласної Ленінської книги трудової слави.
Восьмий п’ятирічний план завод завершив до 20 жовтня 1970 року. П’ятирічка шполянських цукровиків — це 2 млн. 5 тис. цнт цінного продукту.
Рік у рік підвищуються виробничі показники Шполянського бурякорадгоспу. Протягом восьмої п’ятирічки середньорічне виробництво зерна з гектара тут зросло на 5 цнт і перевищує 30 цнт. Виробництво молока на 100 га угідь досягло 570 цнт, м’яса — 130 цнт, річний надій від корови за п’ятирічку досяг 3 тис. кг. В 1966 — 1970 рр. прибуток радгоспу з кожного гектара дорівнював 463 крб. проти 300 крб. у попередній п’ятирічці. Зростання прибутків дало змогу більше коштів виділити для капітального будівництва. За п’ятиріччя в радгоспі споруджено 5 корівників, З свинарники, гараж, 5 складів, бригадні будинки для тваринників.
Протягом останніх десяти років у місті виросли нові промислові підприємства. 1960 року при Шполянському елеваторі збудовано кукурудзокалібрувальний завод, продукція якого йде в різні кінці Радянського Союзу. 1963 року на базі колишнього промкомбінату створено швейну фабрику. Її робітниці В. А. Бойкиня, М. І. Коротченко, Л. І. Білоцерківська ще наприкінці 1970 року давали продукцію в рахунок 1972 року. 1964 року став до ладу молокозавод. 1966 року із харчокомбінату виділилась в окреме підприємство кондитерська фабрика. Через два роки здано в експлуатацію перший виробничий корпус машинобудівного заводу, який випускає запасні частини до автомашин. Міністерство хлібопродуктів України 1971 року завершило в м. Шполі спорудження нового елеватора. Він устаткований найновішою технікою, подача і технологічний процес забезпечуються автоматичним управлінням.
У місті заасфальтовано центральні вулиці, прокладено тротуари, упорядковано ставок. 1970 року 326 чоловік були нагороджені ювілейними медалями «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя від дня народження В. І. Леніна».
В червні 1970 року трудящі міста вдруге виявили високе довір’я заслуженому зоотехніку радгоспу Шполянського цукрокомбінату М. С. Ковбасюк, обравши її депутатом Верховної Ради СРСР. До послуг трудящих райпромкомбінат, хлібозавод, меблева фабрика, крім того, діють транспортні, будівельні та інші організації.
Шполянський автопарк виконує замовлення колгоспів, установ, організацій та окремих громадян району. Якщо в 1946 році він мав 21 автомашину, то нині — понад 160 автомашин різних марок. Автобусний парк щороку перевозить понад 32 млн. чоловік.
Колгосп ім. Жданова рік у рік розвивається, міцніє. Якщо на початку восьмої п’ятирічки в цьому господарстві збирали десь по 27,4 цнт зернових і 283 цнт цукрових буряків з гектара, виробляли на стогектарну площу угідь по 239 цнт м’яса і 302 цнт молока, а їх прибутки не перевищували 1650 тис. крб., то вже на кінець 1970 року ці показники відповідно становили 30,3 цнт зернових, 403 цнт цукрових буряків; м’яса — 273 цнт, молока — 340-цнт, прибуток досяг 1800 тис. крб. У першому році дев’ятої п’ятирічки колгосп виростив зернових по 36,4 цнт з гектара, у т. ч. озимої пшениці по 44,2; цукрових буряків — по 415 цнт. На кожні 100 га угідь вироблено 353 цнт молока та 149,3 цнт м’яса.
За успіхи в соціалістичному змаганні на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна колгосп нагороджено Ленінською ювілейною почесною грамотою: ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів і ВЦРПС. Великій групі колгоспників вручено ювілейні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя від дня народження В. І. Леніна». В числі нагороджених — кавалери орденів Леніна В. Г. Крисько, О. М. Кулинич, В. К. Плосконос, кавалер двох орденів Леніна, ветеран колгоспної праці М. С. Каландирець.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1971 року за великі успіхи, досягнуті у виконанні завдань п’ятирічного плану, відзначені орденами і медалями 27 кращих трудівників м. Шполи. Орденом Леніна нагороджено Б. С. Шемета, голову колгоспу ім. Жданова. Орденом Жовтневої Революції — П. К. Розумного, механізатора, В. І. Карталапова — керуючого райоб’єднанням «Сільгосптехніки», О. О. Письменного — директора елеватора.
На честь 50-річчя утворення СРСР колективи промислових підприємств Шполи зобов’язалися виконати річний план випуску продукції до 20 грудня 1972 року. Додатково виробити: цукру-піску 13 тис. цнт, швейних виробів — на 216 тис. крб, меблів — на 15 тис. карбованців.
Поліпшується добробут трудящих. 1963 року збудовано двоповерховий- магазин продовольчих товарів, міський стадіон на 10 тис. місць. 1966 року здано в експлуатацію готель, будинок побуту, двоповерхове приміщення райпромкомбінату, кілька багатоквартирних житлових будинків, середню школу на 960 місць. Нині будуються районна лікарня на 240 ліжок та поліклініка.
В центрі міста виросла споруда із скла й бетону, де є магазин «Кулінарія» та ресторан «Україна». Відкрився великий магазин «Меблі». У залі чекання двоповерхового автовокзалу можуть розміститися 350 пасажирів, до послуг яких кімната матері і дитини, готель, камера зберігання ручного вантажу.
З кожним роком розширюється торговельна мережа міста, збільшується товарообіг. Нині тут 56 магазинів і ларків. Тільки 1971 року населенню продано 2158 телевізорів, 1153 радіоприймачі, 447 холодильників, 1372 пральні машини, 12 піаніно, 227 мотоциклів, 30 легкових автомашин.
Медичну допомогу трудящим міста подають профілактично-лікувальні заклади: районна лікарня на 160 ліжок, поліклініки для дорослих і дітей, стоматологічна, рентген-кабінет, три аптеки, станція швидкої допомоги, санепідемстанція. В місті працює 57 лікарів та 234 медичні працівники з середньою спеціальною освітою.
У місті 9 шкіл, серед них 4 середні, 3 восьмирічні, школа-інтернат, середня школа робітничої молоді та заочна. В цих навчальних закладах працює 224 учителі.
Серед уродженців Шполи — український радянський письменник, партійний і громадський діяч І. Ю. Кулик (1897—1941 рр.), член Комуністичної партії з 1914 року, учасник Великої Жовтневої соціалістичної революції й громадянської війни. У 1924—1926 роках працював радянським консулом у Канаді. З 1934 року очолював Спілку радянських письменників України. На XIII з’їзді КП(б)У був обраний членом ЦК КП(б) України.
У Шполі народилися заслужені діячі науки, професори: оториноларинголог О. С. Коломийченко і хірург М. С. Коломийченко, який вперше в СРСР почав застосовувати з позитивними наслідками хірургічне лікування отосклерозу.
В авангарді всіх починань і трудових звершень ідуть комуністи. У Шполі— 54 первинні парторганізації, в яких працює 1250 комуністів. Нині в центрі їх уваги — виконання завдань, що їх поставили рішення XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Трудівники з успіхом реалізували план першого року дев’ятої п’ятирічки, до кінця якої на промислових підприємствах міста виробництво продукції збільшиться на 45—50 проц., продуктивність праці — на 40—45. Врожайність зернових у колгоспі буде доведено до 33—35 цнт з гектара, цукрових буряків — до 350—400 цнт, кукурудзи — 50—55 цнт.
Господарським і культурним будівництвом міста керує Шполянська Рада депутатів трудящих, у складі якої 66 депутатів: жінок — 29, робітників — 40, колгоспників — 8, службовців — 18, комуністів — 37, комсомольців — 8. При виконкомі діє 9 комісій (мандатна, планово-бюджетна, соціально-культурна, шляхового будівництва, роботи з молоддю, торгівлі та побутового обслуговування, промислово-транспортна й зв’язку, сільського господарства та охорони природи, соціалістичної законності), до роботи в яких залучено близько 60 активістів.
Велику роботу веде районний будинок культури з залом для глядачів на 500 місць. Тут виступають з лекціями кращі лектори міста і району, організовуються тематичні вечори, усні журнали, зустрічі з передовиками виробництва, відбуваються виставки й концерти; провадиться реєстрація шлюбів і новонароджених. Працюють гуртки: хоровий, музичний, драматичний, два танцювальні, образотворчого мистецтва, художнього читання, естрадний, сольного співу, художньої вишивки тощо. При будинку культури — 2 агіткультбригади, які регулярно виїздять у села.
У місті — 7 бібліотек з книжковим фондом понад 131 тис. примірників, широкоекранний кінотеатр на 600 місць.
Новий будинок зв’язку, що має операційний зал пошти, міжміський переговорний пункт, обладнаний найновішою апаратурою, телефоном-автоматом для міжміських переговорів.
Колектив Харківського філіалу «Діпромісто» розробив генеральний план розвитку міста Шполи. Протягом дев’ятої пятирічки буде споруджено 1,5 тис. будинків на 15 нових вулицях.
Трудящі Шполи, натхнені рішеннями партії і уряду, роблять усе, щоб їх місто і далі розквітало, було ще кращим.
П. К. ШУРУБАЛКО, В. А. ЯКОВЕНКО