Ротмистрівка, Смілянський район, Черкаська область (продовження)
У відбудовний період чимало було зроблено для поліпшення медичного обслуговування населення, розвитку освіти й культури. У 1920 році відкрилася лікарня на 40 ліжок. Трудящі одержували медичну допомогу. В 1921 році запрацювала початкова школа. Того ж року відбулося перше заняття у лікнепі. Велику культурно-освітню роботу серед населення проводив клуб. При ньому була невелика бібліотека. Після адміністративної реформи у березні 1923 року Ротмистрівську волость було ліквідовано. Ротмистрівка стала селом Смілянського району. В 1925 році тут у 870 дворах мешкало 4187 жителів.
Великі зміни сталися на селі в наступні роки. 7 листопада 1927 року на базі товариства спільного обробітку землі «Червоний орач» було засновано сільськогосподарську артіль «Пролетар Жовтня». До колгоспу вступило 311 бідняцьких і 169 середняцьких господарств. Незабаром головою цього колгоспу став двадцятип’ятитисячник, харківський робітник-комуніст К. К. Ванзієвський.
Колективізація в селі здійснювалася в умовах жорстокої боротьби. Куркулі та їх посібники перешкоджали будівництву нового життя. Вороги лютували: вбивали активістів, підпалювали колгоспні будинки, травили худобу, поширювали провокаційні чутки серед населення. Спираючись на бідноту й середняків, комуністи й комсомольці давали рішучу відсіч недобиткам. У 1932 році 427 бідняцьких і середняцьких господарств заснували ще одну сільськогосподарську артіль «Друга п’ятирічка». Першим її головою селяни обрали бідняка-комуніста В. М. Осадчого. В організаційно-господарчому зміцненні колгоспів важливу роль відігравала МТС, відкрита 1931 року, та її політвідділ, очолюваний колишнім комісаром дивізії П. Ф. Дорофеєвим (політвідділ МТС працював у 1933—1934 рр.). Держава щедро постачала МТС технікою. Якщо в 1933—1934 рр. вона мала 20 тракторів, 37 молотарок і одну автомашину, то в 1936 році на колгоспних полях району вже працювало 119 тракторів, 8 комбайнів, колгоспи обслуговувало 39 молотарок і 60 вантажних автомобілів.
Колгоспи Ротмистрівки розвивалися як багатогалузеві господарства. На їх полях вирощувались зернові й технічні культури. Приділялась велика увага овочівництву, садівництву й бджільництву. Артілі мали тваринницькі ферми, а колгосп «Пролетар Жовтня» — цегельню та черепичні майстерні. У колективі зростали нові люди, утверджувалося соціалістичне ставлення до праці. Вперше звання ударної було присвоєно 1934 року (у колгоспі «Друга п’ятирічка») бригаді М. Г. Волинець. У наступні роки число передовиків зростало. За прикладом відомих усій країні п’ятисотенниць М. Демченко і М. Гнатенко по 500 цнт цукрових буряків у 1936 році виростили ланки Г. Куцівської (колгосп «Пролетар Жовтня») і М. Лисенко (колгосп «Друга п’ятирічка»)5. А в 1939 році першим у Ротмистрівці медаллю «За трудову доблесть» був нагороджений бригадир рільничої бригади колгоспу «Друга п’ятирічка» В. М. Перехрест. Очолювана ним бригада у 1937— 1938 роках збирала по 23—25 цнт зернових з кожного гектара. Бригадир В. М. Перехрест і ланкова того ж колгоспу П. Волинець у 1939 році стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Напередодні війни кращі показники господарювання мав колгосп «Пролетар Жовтня» (голова колгоспу Є. Сириця). У 1940 році тут зібрано по 19,6 цнт зернових на площі 1045 га і по 304 цнт цукрових буряків на площі 700 га. Колгоспники одержали на трудодень по 6,2 кг зерна і по 3 крб. 40 коп. грішми. Колгосп «Пролетар Жовтня» був висунутий кандидатом на Всесоюзну сільськогосподарську виставку 1941 року.
Невпинно зростала Ротмистрівська МТС. Її машинний парк у 1937 році поповнився комбайнами. Тут працювала машинно-тракторна майстерня. 1937 року в селі стала до ладу електростанція, яка освітлювала установи, приміщення колгоспів, МТС, МТМ, житла трудящих. Випускали продукцію дві промартілі.
Значні зміни сталися також у культурі та побуті трудящих. Населення обслуговували лікарня й поліклініка. Село мало 4 магазини і 2 їдальні. Всі діти шкільного віку навчалися в школах. 1940 року в основному завершилась робота щодо ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослих. А в червні 1937 року відбувся перший випуск середньої школи. У селі працювали будинок культури, два колгоспні клуби, бібліотека з книжковим фондом 9 тис. книг, дві кіноустановки.
В 1928—1930 рр. і з 1934 року Ротмистрівка стала адміністративним центром однойменного району. З 1932 року тут друкувалася газета «Колгоспна праця». За даними Всесоюзного перепису 1939 року, у Ротмистрівці жило 4188 чоловік.
22 червня 1941 року колгоспники вирішили відзначити свято «Першого снопа». Недільного ранку тракторні агрегати скосили на полях колгоспів «Пролетар Жовтня» і «Друга п’ятирічка» перші гектари колоскових, а вдень урочистий настрій трударів ланів затьмарила тривожна звістка про підступний напад фашистів на Радянську Батьківщину. В МТС, колгоспах відбулися масові мітинги. Члени сільськогосподарскої артілі «Друга п’ятирічка» ухвалили резолюцію, у якій було сказано: «Ми згуртовані й єдині, як ніколи. У цей грізний час готові виконати будь-яке завдання Комуністичної партії і Радянського уряду. Наші колгоспниці й підлітки замінять у праці тих чоловіків, які йдуть на фронт.
У перші дні війни понад 870 жителів Ротмистрівки стали бійцями й командирами Червоної Армії та Військово-Морського Флоту. На селі почав діяти комсомольсько-молодіжний винищувальний батальйон.
Фронт наближався, і 25 липня почалася евакуація МТС. За вказівкою Київського обкому КП(б)У в селі формувався партизанський загін, створювалося партійно-комсомольське підпілля. Всі місцеві комуністи включились у цю роботу. 1 серпня гітлерівці захопили село.
Два з половиною роки лютували загарбники у Ротмистрівці. Вони повністю знищили школи, бібліотеки, зруйнували лікарню, спалили сотні хат та господарських будівель. Понад 360 юнаків і дівчат окупанти відправили на каторжні роботи до Німеччини. Підпільники-комуністи і комсомольці в ці роки провадили серед жителів широку агітацію. Селяни, де можна було, саботували заходи окупаційних властей. За доносом провокатора наприкінці 1942 року заарештовано і розстріляно С. М. Безноса, М. І. Панасенка та інших. Коли в серпні 1943 року на території Смілянського і Ротмистрівського районів почав діяти партизанський загін ім. Пожарського, кілька жителів Ротмистрівки вступили до його лав. Населення допомагало народним месникам підводами й харчами.
30 січня 1944 року підрозділи 1235-го стрілецького полку 373 Миргородської Червонопрапорної стрілецької дивізії 52-ї армії 2-го Українського фронту визволили Ротмистрівку. В боях за село загинуло 34 воїни, серед них Герой Радянського Союзу капітан О. М. Милованов, полковий комісар В. Я. Жунда та інші.
Після визволення колгоспники (в основному жінки та підлітки) почали відбудову артілей «Пролетар Жовтня» та «Друга п’ятирічка». Відновили польові бригади, ланки, збирали запасні частини для ремонту сільськогосподарських машин. Насіння для посіву колгоспи одержали з Саратовської області. 27 тракторів до Ротмистрівської МТС прибули з Омської області. Для відбудови хат держава відпустила 20 000 куб. м лісу та видала 400 тис. крб. довготермінових кредитів.
З врожаю 1944 року колгоспи здали у фонд перемоги 66 тис. пудів зерна. Особливо відзначилися тоді бригади колгоспу «Друга п’ятирічка», які очолювали Раїса Перехрест, Марія Ситник, Катерина Поліщук. Того ж року дійову допомогу колгоспам району стала подавати Ротмистрівська МТС. Серед трактористів переважали жінки.
Через місяць після визволення відновили роботу школи. Почали поновлювати книжковий фонд бібліотеки. Медичні працівники власними силами відбудували лікарню. Вже у 1944 році тут працювали амбулаторія, хірургічне, терапевтичне та інфекційне відділення.
Влітку 1945 року додому почали повертатися фронтовики. За мужність, виявлену в боротьбі з ворогом, 334 учасники Великої Вітчизняної війни — уродженці Ротмистрівки — удостоїлися урядових нагород. 263 чоловіка віддали своє життя за перемогу. На їх честь у селі встановлено обеліск Слави.
За роки четвертої п’ятирічки МТС і колгоспи повністю відбудувалися. Артілі «Пролетар Жовтня» і «Друга п’ятирічка» у 1946 році освоїли довоєнні посівні площі. Наприкінці 1950 року вони об’єдналися в один колгосп, який дістав назву «Україна». Відтоді це господарство беззмінно очолює учасник Великої Вітчизняної війни комуніст Г. І. Стельмащук.
1959 року до колгоспу «Україна» приєднався колгосп ім. Жданова с. Ковалихи. Артіль стала одним з найбільших економічно мінних господарств у районі. За ним закріплено 4925 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4668 га орної землі.
Партійна організація, правління колгоспу, сільська Рада, усі колгоспники багато дбають про підвищення культури землеробства, впровадження у виробництво досягнень науки та передового досвіду. З 1960 року господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур. У структурі посівних площ озима пшениця займає 26 проц., кукурудза — 4,5 проц. і цукрові буряки — 14 проц. У роки восьмої п’ятирічки середньорічний урожай зернових з кожного гектара становив 26,7 цнт, у т. ч. озимої пшениці 27 цнт, кукурудзи 48 цнт і цукрових буряків 270 цнт. Добре закінчили ротмистрівці і перший рік 9-ї п’ятирічки. У 1971 році вони виростили зернових на круг 31,7 цнт, у т. ч. озимої пшениці 39 цнт, кукурудзи 45 цнт, цукрових буряків 340 цнт. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 533,9 цнт молока та по 83,2 цнт м’яса.
Колгосп «Україна» спеціалізується на виробництві м’яса і молока. На фермах колгоспу утримується 2865 голів великої рогатої худоби, в т. ч. понад 1100 корів. За роки восьмої п’ятирічки виробництво тваринницької продукції тут збільшилось у 1,5 раза.
Господарство має 60 тракторів, 32 комбайни, 34 автомашини, багато сівалок та інших сільськогосподарських машин. Завдяки потужному машинно-тракторному парку було механізовано ряд трудомістких процесів у землеробстві й тваринництві. Широко застосовується електроенергія.
За останні два десятиріччя неподільні фонди колгоспу зросли з 312 тис. до 3,56 млн. крб., або в 10 раз. З 1959 року тут перейшли на грошову, а з 1965 року — на гарантовану грошову оплату.
Успіхи колгоспу — результат самовідданої праці селян. Стало законом життя соціалістичне змагання між бригадами, ланками, фермами і колгоспниками за дострокове виконання й перевиконання виробничих завдань. Трудові традиції ударників і стахановців довоєнних колгоспів зараз примножують своїми ділами ударники комуністичної праці. Відомим майстром високих урожаїв є бригадир рільничої бригади агроном-комуніст Н. А. Вутрик. Вона була делегатом XXIV з’їзду КПРС. За трудові досягнення 58 колгоспників відзначені урядовими нагородами, серед них орденом Леніна нагороджена зоотехнік Г. И. Новосільська, орденом Жовтневої Революції — голова колгоспу Г. І. Стельмащук і секретар партійного комітету колгоспу М. С. Темнохід.
Сучасна Ротмистрівка — селище міського типу. З 1956 року, після ліквідації Ротмистрівського району, вона входить до складу Смілянського. Селище росте й красивішає. За післявоєнні роки тут спорудженно понад 700 хат, упорядковуються вулиці й двори. Ротмистрівка має автобусне сполучення з Смілою, Уманню та навколишніми селами.
До послуг трудящих 8 магазинів, чайна і дві їдальні. У селищі є поліклініка, лікарня на 50 ліжок, аптека, санітарно-епідеміологічна станція. В цих медичних закладах працюють 12 лікарів і 33 медсестри та фельдшери.
Ротмистрівка — селище суцільної грамотності. В 1971 році загальноосвітню й вечірню середню школи відвідували 654 учні, їх навчали 42 вчителі. Центрами культурно-освітньої роботи є будинок культури, дві бібліотеки, книжковий фонд яких складає 36 тис. томів. Вони обслуговують понад 2,5 тис. читачів. Селищна бібліотека є закладом відмінної роботи.
В колгоспі, медичних і культурно-освітніх закладах, школі працює понад 120 чоловік інтелігенції. Це — агрономи, лікарі, вчителі.
У селищі — 8 первинних партійних організацій, вони об’єднують 135 членів і кандидатів у члени КПРС. Найбільшою є парторганізація колгоспу «Україна». Понад 60 комуністів працюють тут безпосередньо в бригадах і на фермах. Комуністам активно допомагають комсомольці. В Ротмистрівці налічується 6 первинних організацій ЛКСМУ.
Велику роботу в галузі господарчого й культурного будівництва проводить селищна Рада депутатів трудящих. У її складі 45 депутатів, з них — 22 робітники, 11 колгоспників, 12 представників інтелігенції. Рада у своїй діяльності широко спирається на актив.
Незабаром у Ротмистрівці буде споруджено Палац культури на 650 місць. Колгосп збагатиться комплексом виробничих приміщень. Оновлюється село, впевненою ходою крокує в дев’яту п’ятирічку.
А. І. ГОРКУН, М. Г. КОРЖЕНКО, В. П. СКОРОБОГАТОВ