Сьогоднішній день Черкаської області (продовження)
До 50-річчя Жовтня в області повністю завершили електрифікацію. Будується Канівська ГЕС, яка щороку даватиме народному господарству 420 тис. кіловат-годин електроенергії. Природний шебелинський газ, що прийшов у Черкаси 1964 року, значно поліпшив побутові умови жителів обласного центру. Швидкими темпами газифікуються села Черкаського, Уманського, Смілянського та деяких інших районів, розташованих близько до газорозподільних пунктів. На початок 1972 року газифіковано понад 34 тис. квартир.
У повоєнні роки по всій Черкащині широко розгорнулося культурно-побутове будівництво. З ініціативи партійних організацій передові колгоспи Шполянського, Черкаського, Золотоніського районів ще в 1956 році вирішили спорудити культурно-побутові заклади власними силами. Окремі колгоспи склали трирічні плани соціально-культурного будівництва на 1958—1960 рр. Заспівувачем виступив колгосп «Радянська Україна» села Геронимівки Черкаського району. Колгоспні «трирічки культури» стали складовою частиною обласної «п’ятирічки культури». В грудні 1959 року Черкаський обком КП України та облвиконком ухвалили спільне рішення «Про соціально-культурне будівництво в області на 1959—1965 рр.». Цей план став програмою благоустрою міст і сіл, а також будівництва культурно-побутових об’єктів на Черкащині. Він здійснювався під керівництвом партійних організацій, міських та сільських Рад депутатів трудящих. Багато зробила в цій справі обласна комсомольська організація. Комсомольці і молодь зобов’язалися своїми руками створити в кожному селі комплекс культурно-побутових об’єктів. «Кожному селу — комсомольську будову» — під таким лозунгом працювали юнаки й дівчата.
Уже в 1963 році на будівництві культурно-побутових об’єктів працювало понад 10 тис. молоді. Створено було 196 комсомольсько-молодіжних бригад, 185 будов оголошено ударними. На кожній з них виникали комсомольські штаби й прожектори.
Лише з 1959 до 1965 року колгоспами, радгоспами й споживчою кооперацією споруджено на власні кошти, а також методом народної будови понад 5 тис. об’єктів культури й побуту. За роки існування області в містах і селах зведено понад 600 будинків культури і клубів, 600 шкіл та багато інших закладів комунгоспів.
1966 року Черкащина стала ініціатором утворення в селах області комунгоспів. Перший такий комунгосп відкрито в селі Руській Поляні Черкаського району. Колгоспні комунгоспи за один рік свого існування зробили послуг населенню на 185 тис. крб., а 1971 року — на 15 млн. карбованців.
У плані соціально-економічного й культурного розвитку сільських виробничих колективів Черкаської області на 1971—1975 рр., затвердженому обкомом КП України та облвиконкомом, передбачено комплекс заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази, інтенсифікацію сільського господарства, подолання істотних відмінностей між містом і селом.
Планується побудувати за роки п’ятирічки 142 медичні заклади й спортивні споруди, 293 об’єкти торгівлі, побуту, громадського харчування, 206 шкіл і дитячих садків, 113 культурно-освітніх закладів. У кожному селі буде створено комплекс соціально-культурних закладів, газифіковано 40 процентів квартир сільських трудівників.
1970 року сесія обласної Ради депутатів трудящих ухвалила постанову про стан та заходи дальшого поліпшення забудови й благоустрою населених пунктів області. Уже визначено села, для яких насамперед будуть розроблені генеральні плани забудови.
В сільській забудові застосовуються нові типи будинків під залізним дахом, в яких зберігаються народні традиції зовнішнього оформлення (облицювання шліфованою цеглою й орнаментовкою різних кольорів, цегляні карнизи з узорами, наличники, фризи). Споруджуються будинки з цегли, шлакоблоків, збірних конструкцій, хвилястої азбофанери. Новим стало і внутрішнє планування. Як правило, одноквартирний житловий будинок має сіни, кухню, кілька кімнат, спальню з верандою. Традиційною для Черкащини стала засклена веранда. Новим етапом у проектуванні й будівництві стало переміщення сіл із зони затоплення Кременчуцького водосховища в зв’язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС. Застосовано компактне планування сіл Лесьок, Боровиці, Тиньок, Рацевого, Ленінського, Придніпровського, Ново-Дмитрівки та ін. У забудові сіл застосовується прогресивний проект укрупненого приміщення громадського центру, до складу якого входить будинок культури, їдальня, магазин, комбінат побутового обслуговування, відділення зв’язку, сільрада. Для розміщення центру села і його громадських приміщень добре використовується рельєф місцевості, розкриті перспективи на під’їзди і на природні водоймища. Приділяється багато уваги й будівництву автошляхів з твердим покриттям. Якщо у восьмій п’ятирічці (1966—1970) було побудовано 1173 км таких шляхів, то в дев’ятій п’ятирічці (1971—1975) передбачається збудувати 1400 км. Нині із загальної протяжності всіх шляхів 9242 км, тверде покриття має 3816 км, або 41,2 проц. Всі районні центри, залізничні станції, цукрові заводи, хлібоприймальні пункти та 81 проц. центральних садиб колгоспів і радгоспів мають тепер під’їзди з твердим покриттям.
Поліпшилася робота служби зв’язку. В Черкасах споруджено п’ятиповерховий будинок зв’язку, змонтовано АТС з п’ятизначними номерами телефонних абонентів. АТС стали до ладу в Смілі, Умані, Ватутіному, Жашкові, Звенигородці, Тальному, Каневі. Встановлено телефонний зв’язок з усіма населеними пунктами.
Кращим стало медичне обслуговування населення. 1965 року в області працювало 2340 лікарів і 9,8 тис. чоловік середнього медичного персоналу. Протягом 1960—1965 рр. побудовано 37 лікарень на 2110 ліжок, 66 пологових будинків на 489 ліжок, 124 фельдшерсько-акушерські пункти. В 1971 році вже діяло 406 лікувально-профілактичних і аптечних закладів, де налічувалося близько 14 тис. медичних та фармацевтичних працівників. Піклування про здоров’я трудящих проявлялося й в розширенні курортно-санаторного лікування робітників та колгоспників. Лише в 1965 році на придбання курортних путівок, а також у будинки відпочинку для робітників і службовців було витрачено 791,9 тис. крб. Спеціально для трудівників села під Черкасами відкрито чудовий санаторій «Світанок».
Розширилася мережа дитячих дошкільних закладів, особливо в колгоспах. Якщо 1965 року в області було 164 постійно діючих дитячих закладів на 10,3 тис. дітей, збудованих коштом колгоспів, то в 1971 році їх стало 705, де виховувалося понад 55 тис. дітей колгоспників.
У 1971/72 навчальному році в області було 910 загальноосвітніх шкіл з числом учнів понад 250 тис., у т. ч. 13 шкіл-інтернатів, 41 школа робітничої і 68 шкіл сільської молоді та 22 заочні середні школи. Зросла мережа середніх спеціальних і вищих навчальних закладів та число студентів у них. Якщо в 1958/59 навчальному році було 18 спеціальних середніх закладів, які відвідували 8153 учні, то в 1971/72 навчальному році в 22 таких закладах налічувалося понад 18 тис. учнів. У тому ж 1971 році в області працювало 24 профтехучилища, в т. ч. 12 — механізації й електрифікації сільського господарства. Одним з кращих закладів цієї категорії є Золотоніське професійно-технічне училище № 10, у якому набували знань також 450 кубинських юнаків.
В 1958/59 навчальному році в Черкаському й Уманському педагогічних та Уманському сільськогосподарському інститутах здобували знання разом з заочниками 6524 студенти, а в 1971/72 навчальному році — понад 9 тис. студентів. За роки існування області вищі й середні навчальні заклади підготували близько 70 тис. спеціалістів високої кваліфікації. З 1960 року в Черкасах працює вечірній загальнотехнічний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, де навчається понад тисячу студентів.
Черкащина щедра талановитими людьми, які внесли вагомий вклад у вітчизняну науку, в розвиток української культури та мистецтва. .Серед них: академіки АН УРСР П. А. Власюк, О. Є. Корнійчук, І. Г. Підоплічко, Г. Ф. Проскура, О. Н. Соколовський, члени-кореспонденти АН УРСР І. О. Гуржій, А. І. Ємченко, В. А. Мовчан, письменники Іван Ле, С. Д. Скляренко, Ю. К. Смолич та багато інших. Актуальні проблеми сільськогосподарських наук розробляють учені вузів і наукових закладів області. Вчені є авторами ряду підручників з математики, фізики та ін. для середньої і вищої школи.
Знаменними подіями в культурному житті області була підготовка й проведення Декади українського мистецтва і літератури в Москві та Російській Федерації, республіканських фестивалів самодіяльного мистецтва, присвячених 50-річчю Великого Жовтня та сторічному ювілею В. І. Леніна. Вони активізували роботу всіх творчих колективів Черкащини. Понад 2,5 тис. самодіяльних колективів, або 50 тис. чоловік, взяли участь у районних та обласних конкурсах. Серед них 45 хорів, 30 вокальних ансамблів, 5 квартетів, 51 дует, 117 солістів. Окремі колективи стали учасниками республіканського конкурсу-огляду. Колегія Міністерства культури УРСР присвоїла хору Руської Поляни звання самодіяльного народного хору, драматичним колективам Уманського й Золотоніського будинків культури — звання самодіяльних народних театрів. У 1970 році таких колективів в області було 18. Всього при клубах працювало 6 тис. гуртків, які охоплювали понад 80 тис. учасників художньої самодіяльності. Тільки за 1970 рік самодіяльні митці Черкащини показали понад 19 тис. вистав і концертів, які відвідали більш як 5 млн. глядачів.
1971 року область відвідали гості з Киргизії і Таджикистану — учасники днів літератури на Україні. В березні 1972 року на Черкащині проходили дні молдавської і білоруської культур. З цієї нагоди 18 березня в місті Черкасах відбувся вечір дружби українського і молдавського народів, присвячений 50-річчю утворення CPСP, на якому з концертом виступила заслужена академічна хорова капела Молдавської PСP «Дойна». Посланців білоруського народу гостинно приймали в себе хлібороби Уманського і Маньківського районів. Вечори закінчилися великими концертами Білоруського державного хору.
Значну допомогу театрам, клубам, будинкам культури Черкащини в розгортанні роботи професійних та самодіяльних творчих колективів подавали й подають театри столиці. Виступали в свій час на черкаській сцені корифеї мистецтва Г. Юра, А. Бучма, М. Романов, А. Сердюк, Н. Ужвій. В творчому колективі Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка зростали такі майстри сцени, як народний артист УРСР В. Ігнатенко. Багато сил розвиткові хорового мистецтва в області віддав заслужений діяч мистецтв УРСР А. Хмара.
Великою популярністю користується Черкаський державний заслужений український народний хор, створений у квітні 1957 року. В його складі здебільшого вихованці гуртків художньої самодіяльності міст і сіл області. Вже в рік створення він виступив на республіканському конкурсі і здобув друге місце. Того ж року хор став учасником всесоюзного конкурсу, де його нагороджено срібною медаллю, та VI Всесвітнього фестивалю молоді й студентів у Москві. Колектив удостоєний звання Державного українського народного хору. За успіхи в розвитку хорового мистецтва та за участь у Тижні української літератури й мистецтва в РРФСР 4 липня 1969 року Черкаському хору присвоєно почесне звання заслуженого народного хору Української РСР, а його художньому керівникові А. Пашкевичу та солістці О. Павловській — звання заслужених артистів республіки. В репертуарі хору — народні українські пісні, записані на Черкащині, пісні радянських композиторів та місцевих авторів. Усій країні відома пісня «Степом, степом…» на слова М. Негоди, а також «Синові» на слова В. Симоненка, музику до яких написав А. Пашкевич. Хор виступав майже в усіх союзних республіках і в Польській Народній Республіці.