Старосілля, Городищенський район, Черкаська область (продовження)
Росту культурно-освітнього рівня трудящих Старосілля сприяло також відкриття в 1935 році нового сільського клубу. Тут демонструвалися кінофільми, працювали гуртки художньої самодіяльності, зокрема відомий старосільський дівочий народний хор, організований комсомолками. Працювала також сільська бібліотека.
Протягом 1935—36 рр. село було електрифіковане та радіофіковане.
Великим святом став день 7 листопада 1939 року, коли в Старосіллі відкрили пам’ятник Володимиру Іллічу Леніну.
Віроломний напад фашистської Німеччини на нашу Вітчизну перервав мирну працю трудящих Старосілля — 9 серпня 1941 року гітлерівці увірвалися в село.
Загарбники розстрілювали, вішали, катували радянських людей. За період окупації в Старосіллі від рук фашистських нелюдів загинуло 24 особи. Фашисти кинули живим у колодязь запідозреного в зв’язках з партизанами семирічного сина колгоспника Трохима Кучеренка. 884 жителів села було вивезено на каторжні роботи до Німеччини.
Разом з усім радянським народом старосільці піднялися на боротьбу з ворогом. У лісах, що оточують село, з перших днів окупації розгорнув бойові операції проти гітлерівських окупантів партизанський загін під командуванням Ф. Р. Савченка. Велику допомогу партизанам подавали комуністи С. І. Коваленко, Ю. Т. Троценко, колгоспники Д. Д. Каракай, П. М. Степанов, подружжя І. Т. та Т. П. Онищенки. Вони збирали розвідувальні дані, передавали партизанам продовольство, надавали їм притулок, допомагали переправлятися до лінії фронту тощо. Фашистам вдалося вистежити патріотів і перших чотирьох вони стратили.
Влітку 1943 року в Ірдинському лісі, що поблизу Старосілля, висадилися пара-шутисти-десантники Червоної Армії. До них приєдналися місцеві партизани і кілька сот молодих патріотів-комсомольців з навколишніх сіл, у т. ч. І. П. Миколаєнко, І. П. Марченко, С. С. Шевченко з Старосілля. В лавах партизанського загону ім. Пожарського старосільці брали участь у сміливій бойовій операції, під час якої народні месники відбили великий табун худоби, який окупанти переганяли до своєї продовольчої бази.
Ударами 72-ї та 254-ї стрілецьких дивізій 52-ї армії 9 лютого 1944 року окупанти були вибиті із Старосілля. Першою вступила в село рота Героя Радянського Союзу О. М. Назарова, в складі якої — старосілець С. С. Шевченко.
Близько 700 жителів села билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу Радянський уряд нагородив орденами і медалями понад. 600 чоловік. Жителю села Г. Г. Ляльку за героїзм, проявлений під час форсування у 1944 році Пруту, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Зразу ж після визволення жителі села приступили до ліквідації тяжких наслідків війни. Ворог завдав селу великих збитків. Окупанти зруйнували майже всі господарські приміщення, знищили або пошкодили сільськогосподарську техніку. Пограбували школу, спалили сільську бібліотеку. Великої шкоди завдали загарбники господарствам колгоспників: спалили 815 житлових будинків, забрали або знищили багато худоби. Великі були й людські втрати: 343 жителі села загинули в боях. На їх честь встановлено обеліск Слави.
Довелося переборювати величезні труднощі. Гостро відчувався нестаток робочої худоби: на все село в 1944 році залишилося 143 коня. Не вистачало посівного матеріалу. На заново створеній колгоспній тваринницькій фермі були лише одна корова та 2 свині.
Трудящі села були сповнені рішучості в найкоротший строк відбудувати господарство. Працювали вони не покладаючи рук, бо розуміли, що хліб потрібен для фронту, що своїми успіхами в праці наближають повну перемогу над ворогом. Охоплені патріотичним почуттям обов’язку перед Батьківщиною старосільські колгоспники достроково виконали державний план хлібопоставок за 1944 рік і здали понад план у фонд оборони 9 тис. пудів зерна. Приклад сумлінного ставлення до праці показували комуністи і комсомольці. Комсомольські ланки Я. Ткаченко та Г. Гончаренко уже в 1944 році виростили високий урожай цукрових буряків: понад 500 цнт з гектара.
Праця колгоспників дала добрі наслідки. Вже 1944 року в колгоспі ім. Комінтерну засіяно 425 га землі. Валовий збір зерна цього ж року становив майже 5,5 тис. цнт, старосільці зібрали також 19,5 тис. цнт цукрових буряків. Багато
зусиль було докладено до відбудови тваринницьких ферм. Допомогли в цьому і колгоспники братньої Росії: з Саратовської області надійшло 360 овець і 90 корів. Уже 1950 року поголів’я худоби в колгоспі перевищило довоєнний рівень. Колгоспні ферми було механізовано.
Швидко зростала продуктивність колгоспного тваринництва. 1948 року комсомолка Я. Лисенко достроково виконала річний план надою молока від закріплених за нею колгоспних корів. Валовий доход колгоспу 1944 року становив 28,9 тис. крб. До 1949 року він перевищив довоєнний рівень у 1,5 раза і досяг 1595 тис. крб.
Колгосп економічно зміцнів настільки, що в перші ж післявоєнні роки зміг виділити значні кошти для будівництва нових господарських приміщень. Лише з 1946 по 1949 рік він збудував за рахунок неподільного фонду 9 приміщень для тваринницьких ферм, цегельний завод, вітрову електростанцію.
Уряд високо оцінив сумлінну працю старосільських колгоспників. За одержання високих урожаїв зернових і технічних культур 1950 року нагороджено 75 колгоспників, у т. ч. голову колгоспу К. Й. Яценка та агронома Й. Г. Савченка — орденами Леніна.
Розгорталося у селі житлове будівництво. За період 1946—1949 рр. житловий фонд досяг довоєнного рівня — трудящі спорудили 970 будинків. Все це було результатом зміцнення колгоспного господарства, зростання матеріального добробуту трудящих.
З перших же днів після визволення села Червоною Армією колгоспники своїми силами відремонтували шкільні приміщення. Уже в 1944 році почав діяти колгоспний клуб, відбудований місцевими комсомольцями.
Важливих успіхів у розвитку господарства досягнуто в 50-х рр. Валовий збір зерна озимої пшениці в колгоспі ім. Комінтерну в 1957—1959 рр. у середньому становив 8164 цнт, тобто майже в два рази вище, ніж 1944 року. Валовий збір цукрових буряків 1959 року становив понад 90 тис. цнт, що майже в 5 разів більше, ніж 1944 року. Середній річний надій від однієї корови виріс до 2260 кг. Кращих колгоспників було відзначено 1958 року урядовими нагородами.
Після реорганізації МТС (1958 рік) швидко зростає озброєність колгоспу сільськогосподарськими машинами, технічним устаткуванням. 1970 року в Старосіллі було 30 тракторів, 15 комбайнів. Тут працювали 2 агрономи, 4 зоотехніки, 54 механізатори.
Зростає продуктивність основних галузей виробництва колгоспу. Врожай озимої пшениці з га у 1970 році становив 27,2 цнт. Валовий збір зерна становив 12 850 цнт, або у 1,5 раза більше, ніж десять років тому.
У селі підтримуються традиції перших старосільських п’ятисотенниць. 1965 року комсомольсько-молодіжна ланка Л. М. Ільченко зібрала по 519 цнт цукрових буряків з кожного га. За ці досягнення ланкову удостоєно ордена Леніна.
Проте найбільших успіхів колгосп ім. Комінтерну добився у розвитку тваринництва, прибуток від якого на початок 70-х рр. складав майже 40 проц. від валового прибутку колгоспу. Лише з 1965 року до 1971 поголів’я корів на колгоспних фермах майже подвоїлося і дорівнювало 500 голів. Завдяки поліпшенню культури тваринництва, зростанню кормової бази помітно збільшилися надої молока на одну корову, які досягли пересічно 3,3 тис. кг. По надоях молока колгосп ім. Комінтерну в кінці 60-х — на початку 70-х рр. впевнено утримує за собою одне з перших місць у районі. Не( менш успішно працюють колгоспні свинарки, внаслідок чого колгосп щорічно виконує план продажу м’яса державі на 190—210 проц.
Кращу свинарку колгоспу М. Д. Шевченко нагороджено орденом Леніна.
Колгоспники Старосілля стали більше уваги приділяти садівництву, враховуючи ті сприятливі можливості для ведення цієї галузі господарства, які надає сусідство з Мліївською дослідною станцією садівництва ім. Л. П. Симиренка. Понад 200 тис. крб. прибутку дає щорічно колгоспу ставкове господарство.
Результатом плідної праці старосільців у народному господарстві є постійне зростання за післявоєнні роки їх добробуту. Підвищуються заробітки колгоспників. У 1967—1971 рр., наприклад, місячний заробіток кращих доярок колгоспу становив 150—170 крб.
Рік у рік поліпшується медичне обслуговування населення. Нині тут працюють амбулаторія, лікарня на 20 ліжок, а при ній — лабораторія, фізичний, стоматологічний та педіатричний кабінети; пологовий будинок, аптечний кіоск. Медичний персонал складається з трьох лікарів та 14 фельдшерів і акушерів.
У середній школі села навчаються близько 800 дітей. За роки, які минули після війни, понад 100 випускників вступили до вузів, технікумів та училищ.
Піклуються в Старосіллі й про виховання та навчання дошкільнят. На початку 60-х рр. у центрі села відкрито дитячий садок, де щорічно перебуває 150 дітей.
Велику увагу приділяють у селі задоволенню зростаючих культурних запитів населення. У новому будинку культури регулярно демонструються кінофільми, працюють гуртки художньої самодіяльності, влаштовуються концерти та вечори відпочинку. Особливим успіхом у жителів села користуються виступи сільського хору, який неодноразово здобував право виступати на обласних та республіканських оглядах народних талантів. І це не випадково. Адже Старосілля належить до числа тих сіл, які на Україні любовно називають «співучими».
Освітню і культурно-виховну роботу проводить лекторська група. Лектори — в основному представники сільської інтелігенції — часто виступають перед трудящими, організовують бесіди, диспути, популяризують передовий досвід кращих виробничників села і області. В селі відкрито музей історії руху п’ятисотенниць.
Старосільці пишаються своїми землячками — відомими всій країні ініціаторами масового руху колгоспників за одержання високих урожаїв цукрових буряків М. В. Гнатенко та М. С. Демченко. М. В. Гнатенко брала участь у Великій Вітчизняній війні, на XVII—XIX, XXI, XXII з’їздах КП України обиралася членом ЦК. Вона автор книг: «На батьківщині перших п’ятисотенниць», «Про агротехніку цукрових буряків». Уславлені новатори сільськогосподарського виробництва часто відвідують рідне село, допомагають своїм землякам порадами, виступають перед ними з лекціями.
Колгоспники Старосілля п’ятий рік змагаються з робітниками Таганрозького комбайнобудівного заводу,обмінюються досвідом з сільськогосподарським колективом ім. В. Коларова села Стрельга Базарчицької округи Народної Республіки Болгарії.
Виконанням трудящими рішень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України керує сільська парторганізація, що об’єднує 102 комуністи. Помічниками їх є 157 комсомольців села.
Велику організаторську роботу, спрямовану на здійснення завдань господарського й культурного будівництва, веде сільська Рада депутатів трудящих. На обговорення засідань Ради виносяться найважливіші питання сільськогосподарського виробництва, культурно-побутового обслуговування населення, благоустрою села, дотримання соціалістичної законності й громадського порядку.
Постійною турботою виконкому сільради є виконання сільського бюджету по доходах і видатках.
У тому, що колгосп ім. Комінтерну 1971 року зібрав по 35,7 цнт зернових з гектара, по 45,6 цнт озимої пшениці, 48 цнт кукурудзи, 320 цнт цукрових буряків, що за перший рік дев’ятої п’ятирічки перевиконано завдання продажу державі м’яса, яєць і вовни, значна заслуга і сільської Ради За 1971 рік тваринники виробили по 596,7 цнт молока на 100 га угідь. 30 доярок досягли 3-тисячних надоїв. За високі трудові показники колгоспу ім. Комінтерну 1971 року присвоєно звання колгоспу високої культури землеробства і тваринництва.
Роботі Ради сприяють 200 громадських активістів, в центрі уваги яких — соціально-культурне та господарське будівництво. За кошти колгоспу в першому році дев’ятої п’ятирічки споруджено профілакторій, закладено будинок культури на 600 місць, розпочато будівництво житлового будинку для спеціалістів сільського господарства.
Є в селі пам’ятні алеї, посаджені на честь 50-річчя Радянської влади і 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Завжди доглянуті братські могили, обеліск Слави.
Відрадні успіхи старосільців у комуністичному будівництві. Ще відрадніші перспективи, відкриті перед ними. Протягом дев’ятої п’ятирічки на кошти колгоспу в селі будуть збудовані нові приміщення — школи, дитячого садка, кінотеатру, виконкому сільської Ради.
Таким стало за Радянської влади Старосілля — колиска руху п’ятисотенниць. Його трудівники докладають усіх зусиль, щоб зробить село ще кращим, щоб наблизити прекрасне завтра — комунізм.
О. Я. КРИЖАНІВСЬКИЙ, Л. М. КРИЖАНІВСЬКИЙ