Тальне, Тальнівський район, Черкаська область (продовження)
Відповідно до змін в адміністративному районуванні Української РСР у квітні 1923 року створено Тальнівський район. За рішенням інструкторської колегії повіткому тут організовано райком КП(б)У, який об’єднував колишніх 7 волостей. 19 листопада 1924 року в Тальному відбувся перший районний з’їзд Рад. Він намітив чергові завдання району на найближчий час.
У роки відбудови народного господарства сталися зміни в побуті жителів Тального та їх культурі. В травні 1920 року тут створено дитячі майданчики для сиріт 1 безпритульних дітей. У тому ж році відкрито лікарню на 45 ліжок, де працювали 2 лікарі і 12 осіб іншого персоналу. 7 вересня 1924 року почала діяти поліклініка для робітників промислових підприємств Тального і жителів навколишніх сіл. Восени 1921 року в Тальному відкрито ще одну школу.
Організатором масово-політичної і культосвітньої роботи серед молоді був комсомольський осередок, створений на початку серпня 1920 року.
З 1926 року Тальне — селище міського типу, де проживало 10 652 чоловіка. В роки першої п’ятирічки в промисловості міста і району відбулися помітні зміни. Тальнівський цукровий завод значно підвищив свою виробничу потужність. До нього було підведено вітку від станції Тальне. Віднині це підприємство свою продукцію транспортує залізницею. Кар’єр, що існував здавна в селищі як невелике підприємство з ручною працею та кінною тягловою силою, почав оснащуватися вітчизняним устаткуванням. Сюди також прокладено залізничну колію. Все це вплинуло й на розширення залізничної станції. Прокладаються додаткові вітки до елеватора, нафтобази, державного млина тощо.
На початку масової колективізації сільського господарства, незважаючи на шалений опір куркулів, у Тальному організовано ще 4 колгоспи: ім. В. П. Чкалова, ім. С. М. Будьонного, «Лан» і «Червоний партизан». 1930 року створено першу Тальнівську машинно-тракторну станцію, яка мала 43 трактори. Органом районного комітету партії і райвиконкому Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів з 9 жовтня 1930 року стала газета «За суцільну колективізацію».
Поступово міцніли колгоспи. З розвитком колективних господарств назріла потреба у створенні ще однієї машинно-тракторної станції і машинно-тракторної майстерні. В січні 1934 року в Тальному було 2 МТС, вони мали 61 трактор. Організація двозмінної праці забезпечувала обробіток усіх колгоспних ланів.
На початку травня 1933 року Тальнівський район відвідав голова РНК Української РСР В. Я. Чубар. Після ознайомлення з районом він виступив на зборах районного партійного активу з промовою про суцільну колективізацію сільського господарства. З липня 1936 року на бурякових плантаціях колгоспу «Червоний партизан» побував голова Всеукраїнського ЦБК Г. І. Петровський. Він розмовляв з колгоспниками. Керівники партії і уряду УРСР подали значну допомогу в налагодженні господарства й піднесенні добробуту трудящих.
Загальне обов’язкове початкове навчання в Тальному здійснено до 1930 року, а з 1930/31 навчального року — загальне обов’язкове навчання в обсязі програми семирічної школи. Для підготовки спеціалістів сільського господарства в райцентрі 7 вересня 1930 року на базі сільськогосподарської школи засновано технікум технічних культур.
Зросла і партійна організація селища. У квітні 1937 року вона налічувала 123 члени ВКП(б). За двадцять років Радянської влади у Тальному збільшилася кількість робітників, інженерно-технічних працівників, учителів, службовців. Тут розмістилися районні радянські, партійні, комсомольські, господарські установи й організації. 1938 року Тальне віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
В роки Великої Вітчизняної війни трудящі Тального, як і весь радянський народ, стали на захист соціалістичної Батьківщини. У перші дні війни було створено винищувальні групи для боротьби з диверсантами, групи самозахисту, біля міста будували оборонні споруди.
29 липня 1941 року місто захопили окупанти. Зразу ж. почалися масові репресії. Сотні робітників, колгоспників та інтелігенції Тального фашистські—кати розстріляли 18 серпня. Юнаків і дівчат насильно відправляли до Німеччини на каторжні роботи.. Проте жителі міста, виховані Радянською владою, не скорилися ворогові. В грудні у Тальному була організована підпільно-диверсійна група, очолювана лікарем В. І. Шашковим. Активними її учасниками стали комсомольці Т. Г. Бурнацев,. Г. Г. Пасменко, М. Я. Проценко, А. О. Скальовий, піонер В. Проценко, вчителька Н. Ф. Проценко, робітниця О. М. Заровняєва, медпрацівники Ф. П. Магнестий і К. О. Тимченко. Відважні підпільники, ризикуючи своїм, життям, визволяли поранених з табору для військовополонених, вночі розповсюджували листівки зі зведеннями Радянського інформбюро, діставали медикаменти, одяг, харчі, зброю для партизанських загонів, що діяли у навколишніх лісах. У придбанні бланків-перепусток з німецькою печаткою відзначалася П. В. Дубина (Ася). Справжнім героєм проявив себе п’ятнадцятирічний піонер Вітя Проценко, який загинув смертю хоробрих під с. Гусаковим Звенигородського району.. Бойовим зв’язківцем у підпільників була К. О. Тимченко. В її хаті переховувалися поранені, зброя, ліки. До складу групи також входили Д. К. Максимчук, Г. Я. Муляр та інші. У вересні 1942 року народні месники недалеко від Тального скарали-начальника Іваньківської районної поліції і 3 німецьких поліцаїв.
Фашисти лютували. Натрапивши на сліди тальнівського підпілля, вороги заарештували В. І. Шашкова, О. О. Мошинську і в травні 1943 року замордували їх в уманській в’язниці. З липня гестапівці стратили відважну підпільницю П. В. Дубину. Смертю хоробрих загинули в тому ж році за агітацію та розповсюдження листівок М. П. Зятев, Л. О. Маляренко та О. Сміщук-Даус.
За роки гітлерівського свавілля в таборі для військовополонених загинуло близько 1000 чоловік. На каторжні роботи до Німеччини було вивезено 463 чоловіка, в т. ч. 338 жінок. Місту були нанесені великі матеріальні збитки: фашистські вандали зруйнували цукровий завод, елеватор, нафтобазу, електростанцію, залізничний вокзал, 4 школи, понад 100 житлових будинків.
Весною 1944 року війська 2-го Українського фронту прорвали оборону німців і розгромили Умансько-Христинівське угруповання ворога. 9 березня 1944 року 7-а повітрянодесантна дивізія очистила Тальне від фашистів. У нічному й ранковому боях за визволення міста загинуло 96 радянських воїнів. На фронтах Великої Вітчизняної Війни билися з ворогами понад 1400 тальнівців; понад 600 з них не повернулися до рідного міста. За мужність і хоробрість 721 учасника Великої Вітчизняної війни удостоєно урядових нагород — орденів і медалей, а І. Ш. Двохбабному посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників трудящі приступили до відбудови народного господарства й культурно-освітніх закладів. Завдяки безкорисливій допомозі держави стали до ладу щебеневий, цегельний, цукровий заводи, елеватор, залізнична станція, нафтобаза, харчокомбінат, промкомбінат, побуткомбінат. Уже 1945 року в 2 тальнівських МТС налічувалося 75 тракторів, що обслуговували 43 колгоспи району з посівними площами 47,6 тис. гектарів.
Відновилося навчання в усіх школах міста, сільськогосподарському технікумі. Розпочали роботу районний будинок культури, клуб цукрозаводу, кінотеатр ім. В. П. Чкалова, районна бібліотека для дорослих, дитячі ясла. При колгоспі «Здобуток Жовтня» відкрилася початкова школа для дітей колгоспників. Роком пізніше тут вступила в дію перша черга колгоспної гідроелектростанції на річці Гірському Тікичу, 8 сімей трудящих артілі справили новосілля. На заощаджені гроші в цьому ж господарстві збудували майстерню, придбали 2 косарки-снопов’язалки, звукову кіноустановку для клубу. 7 лютого 1948 року Ф. І. Дубковецький, як один із зачинателів колгоспного руху на Україні, нагороджений орденом Леніна.
Навесні 1950 року відбулося укрупнення колгоспів Тального. «Здобуток Жовтня» об’єднався з господарством «Лан», три інші колгоспи («Червоний партизан», ім. С. М. Будьонного та ім. В. П. Чкалова) утворили колгосп ім. В. П. Чкалова. За господарствами закріпили 3860,4 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3593,8 га орної землі. Завдяки самовідданій праці хліборобів і допомозі партії та уряду колективні господарства міста за короткий час досягли рівня довоєнного врожаю зернових і технічних культур. Взірцем вирощування високих урожаїв зернових і цукрових буряків був колгосп «Здобуток Жовтня». Особливу увагу правління цього господарства звертало на розвиток тваринництва. Ферми були обладнані підвісними дорогами, автонапувалками.
За високі врожаї пшениці, що становили 33—36 цнт з га, 1951 року Ф. І. Дубковецькому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а 26 колгоспників відзначено орденами і медалями. 1954 року колгоспу «Здобуток Жовтня» вручено диплом Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1-го ступеня, а через рік — 2-го ступеня. 18 колгоспників відзначено срібними медалями та цінними подарунками. 26 лютого 1958 року за успіхи в розвитку сільського господарства і досягнення високих показників у виробництві і заготівлі зерна, цукрових буряків, м’яса, молока та інших продуктів орденом Леніна нагороджено бригадира тракторної бригади 1-ї Тальнівської МТС О. Т. Бойка, комбайнера 2-ї Тальнівської МТС П. Г. Третяка, дояра колгоспу «Здобуток Жовтня» С. Ф. Голяченка і свинарку М. Я. Чурпіту. Всього по місту урядовими нагородами було відзначено 31 чоловіка, а депутатові Верховної Ради СРСР голові колгоспу «Здобуток Жовтня» Ф. І. Дубковецькому вдруге присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Його погруддя нині височить у центрі Тального.
Ще вище сягнула слава колгоспу «Здобуток Жовтня» за останні роки. 25 травня 1967 року він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а голові прославленого колгоспу орденоносцю Н. С. Корнійчуку присвоєно звання заслуженого агронома Української РСР.
В колгоспі багато працелюбних людей: 57 трудівників мають урядові нагороди, стільки ж є дипломантами, учасниками Виставки досягнень народного господарства CPCP. Напередодні 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції за трудові досягнення колгоспу навічно вручено Пам’ятний ювілейний прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради Союзу PCP, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС.
Середня врожайність зернових у восьмій п’ятирічці становила в колгоспі «Здобуток Жовтня» по 31,6 цнт з га, а в спецгоспі ім. В. П. Чкалова — по 25,9 цнт з гектара.
Щедро розплатився з хліборобами 1971 рік. Урожай зернових у колгоспі «Здобуток Жовтня» становив по 40 цнт, у т. ч. по 42 цнт озимої пшениці, по 56 цнт кукурудзи з га. Цукрові буряки вродили по 365 цнт на гектар. Самовіддано трудилися в 1971 році колгоспники спецгоспу ім. В. П. Чкалова на відгодівлі свиней. Тут з кожного гектара посівних площ зібрано по 30 цнт зернових, у т. ч. по 37,4 цнт озимої пшениці, по 38,8 цнт кукурудзи, по 325 цнт цукрових буряків.
Помітні зміни відбулися в промисловості. 1960 року введено в дію теплоелектроцентраль потужністю 6,5 тис. квт.-год. Став до ладу молококонсервний комбінат з проектною потужністю 300 тонн переробки молока на добу. В 1959—1960 рр. реконструйовано щебеневий завод. 1968 року збудовано кукурудзокалібрувальний завод потужністю 2,5 тис. тонн зерна на сезон.
За роки семирічки здійснено головну реконструкцію Тальнівського цукрового заводу. На сьогодні це підприємство переробляє 20 тис. цнт цукрових буряків на добу. Протягом сезону 1970/71 рр. завод виробив 400,9 тис. цнт цукру-піску.
В районі залізничної станції за 1960—1970 рр. виріс комбінат хлібопродуктів, що об’єднує кукурудзокалібрувальний і комбікормовий заводи та елеватор. При харчокомбінаті з 1968 року діє завод мінеральних вод, річна потужність якого досягає 9 млн. пляшок на рік.
Всього в Тальному 10 промислових підприємств, які 1971 року виробили продукції на 45,2 млн. крб., план першого року дев’ятої п’ятирічки виконали до 1 листопада. На цих підприємствах трудиться близько 2,5 тис. робітників.
За сумлінну працю 1253 трудівники міста удостоєні урядових нагород.
Виросли й зміцніли за останні роки 42 партійні організації міста. Нині вони налічують 1024 комуністи, які працюють на провідних ділянках промислового і сільськогосподарського виробництва. Вірними помічниками комуністів є 1710 комсомольців 33 організацій.
Багато сил і енергії питанням господарського і культурного будівництва, поліпшенню побутового обслуговування населення та благоустрою віддає міська Рада депутатів трудящих.
Про це свідчить хоча б зростання асигнувань на впорядкування міста. Якщо в 1965 році на це витрачено 53,3 тис. крб., то в 1970 — 157,8 тис. карбованців.
За роки Радянської влади Тальне перетворилося на впорядковане місто. На землях колгоспу «Здобуток Жовтня» виросло ціле селище, в центрі якого коштом колгоспу 1967 року споруджено нове приміщення початкової школи, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини. Нове селище виросло і на північно-східній околиці Тального, поблизу щебеневого заводу. 1971 року в центрі міста споруджено приміщення районного будинку культури на 600 місць. До послуг мешканців міста — 26 магазинів, 7 їдалень.
Медичне обслуговування населення здійснюють районна поліклініка, районна клінічна лікарня на 215 ліжок, протитуберкульозний диспансер, дитяча і жіноча консультації, зубопротезна лабораторія, санепідемстанція, санлабораторія й аптека. На підприємствах цукрокомбінату, молококонсервного комбінату, щебеневого заводу та райоб’єднання «Сільгосптехніки» створені оздоровчі пункти.
Нині у місті — 2 середні, 3 восьмирічні школи і середня школа-інтернат. 203 педагоги навчають і виховують 2771 учня. Влітку 1967 року Тальнівський сільськогосподарський технікум був реорганізований у будівельний технікум, де разом з заочниками навчається близько 600 студентів. Восени того ж року в Тальному відкрито музичну школу.
У Тальному народився доктор історичних наук М. М. Ткаченко (1892—1965). Він автор відомих праць: «Гуманщина в XVI—XVII вв.», «Шевченківські місця на Україні», «Нариси з історії селян Лівобережної України XVII в.», «Київ у творчості Шевченка», «Шевченко в Москві», «Шевченко — мандрівник», «Іван Франко — видатний дослідник Шевченкової спадщини», «Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка».
Тальнівці свято шанують пам’ять про тих, хто віддав життя, відстоюючи завоювання Великого Жовтня. Напередодні відзначення 50-річчя встановлення Радянської влади на Україні в Тальному відкрито монумент Слави. На його мармурових стелах викарбувані імена загиблих — членів ревкому, учасників громадянської і Великої Вітчизняної воєн.
Нові широкі горизонти відкриваються перед трудівниками міста. Тальнівці з подвоєною енергією борються за виконання історичних накреслень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України.
М. С. ДІГТЯРЕНКО