Вишнопіль, Тальнівський район, Черкаська область (продовження)
Після прийняття в 1936 році нової Конституції виборці Вишнополя одностайно проголосували за кандидатів блоку комуністів і безпартійних. Право відкрити першу сесію новообраної сільської Ради в 1939 році було надано колишньому наймиту, колгоспному активісту М. Ф. Петренку.
Підступний напад фашистської Німеччини на нашу країну порушив мирне життя Вишнополя. Жителі села стали на захист Вітчизни. На всіх роботах чоловіків замінили жінки, діти. Старики й жінки евакуйовували колгоспну худобу, машини, заготовляли продукти для Червоної Армії тощо.
1 серпня 1941 року гітлерівці захопили село і встановили режим терору. Окупанти пошкодили приміщення школи, розграбували колгоспні тваринницькі ферми, сільські магазини.
Вишнопільці, як і весь радянський народ, піднялися на боротьбу з ненависним ворогом. Вони допомагали полоненим червоноармійцям, яким вдалося втекти з таборів чи вийти з оточення, переховували їх, а потім переправляли до партизанських загонів. За рішенням Бабанського РК КП України колишній голова колгоспу «Перше серпня» комуніст Я. А. Головченко залишився на окупованій території
й очолив підпілля. Підпільники друкували на машинці й розповсюджували листівки, влаштовували диверсії на залізницях і шляхах району, звільняли з ув’язнення червоноармійців. У-листопаді 1942 року Я. А. Головченка схопили вороги і після жорстоких катувань стратили. Активну участь у роботі підпілля брали вишнопільці І. С. Діхтяренко, Л. О. Мульченко, І. 3. Сотниченко, Є. К. Сухоріпа. Вони добували для партизанів зброю й боєприпаси, продукти, розповсюджували в селі листівки.
9 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили Вишнопіль. У бою за село полягли смертю героїв лейтенант Скоркін, сержанти Іванов і Березовський, рядові Тесленко, Єфімов, Шарифутдінов та багато інших. За знищення в жорстокому бою під Вишнополем 10 фашистських «пантер» і понад сто автомашин гвардії майору А. Н. Маліхову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Вишнопільці свято шанують пам’ять воїнів, полеглих під час визволення села від фашистських загарбників. На братській могилі, в якій вічним сном спочивають 82 сини Батьківщини, височить пам’ятник «Воїн-прапороносець».
Понад 425 вйшнопільців брали участь у боях за свободу й незалежність Вітчизни, з них 213 — нагороджені орденами й медалями. Проти фашистів мужньо воювали вісім синів Д. Т. Мамалиги. Шістьом з них присвоєно офіцерські звання. Старший син Іван ще червоноармійцем громив колчаківців у Сибіру. В роки Великої Вітчизняної війни полковник І. Д. Мамалига командував артилерійськими частинами. Його ратні подвиги відзначені орденом Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та багатьма медалями. Наймолодший син Григорій — льотчик-лейтенант — загинув у бою.
Відзначилися в боях три сини убитого в 1920 році голови сільської комісії продрозкладки І. X. Дудченка — Григорій, Євген і Ларіон. Безстрашно билися з ворогом брати Кирило, Прокіп, Данило, Сергій та Іван Жаруни. Вміло здійснював бойові операції один з перших комсомольців села гвардії полковник А. X. Усатенко. Всі вони удостоєні урядових нагород.
Особливо відзначився в боях за Батьківщину вишнопілець підполковник К. Я. Франчук. За роки війни він зробив 315 бойових вильотів. Мужній екіпаж літака, яким командував К. Я. Франчук, знищив 18 танків, 45 автомашин з військовими та вантажем, 8 залізничних ешелонів, збив 7 ворожих літаків і 18 знищив на аеродромах. 18 серпня 1945 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. На могилі героя (помер 1956 року) — гранітний обеліск, ім’я патріота присвоєно піонерській дружині сільської школи і вулиці, де він жив.
На фронтах війни загинуло 209 вишнопільців. їх імена викарбувані на стелах монумента Слави, спорудженого в селі.
Величезних збитків завдали селу гітлерівці. В колгоспах не залишилося сільськогосподарської техніки, знарядь праці, тяглової сили й насіння. Тільки в 1943 році фашисти вивезли з села 6093 цнт зерна, 369 колгоспних коней. У населення вони забрали 249 корів, 276 свиней, понад 3500 штук птиці. Окупанти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 266 жителів. Село залишилось без знарядь і тяглової сили. Відтоді основний тягар турбот про відродження господарства ліг на плечі жінок, стариків і підлітків. Переборюючи великі труднощі, три колгоспи в 1944 році заготовили 2157 цнт насіння й засіяли 1462 га землі, розпочали відбудову ферм.
У жовтні 1945 року була відновлена партійна організація, і комуністи очолили найвідповідальніші ділянки виробництва. Так, бригадирами рільничих бригад стали І. М. Букшій та К. М. Букшій. Головою виконкому сільської Ради був обраний комуніст М. С. Надолинський, а головами колгоспів — фронтовики О. 3. Пастушенко та А. О. Якименко.
Велике значення для розвитку колгоспів мало забезпечення їх технікою. В 1946 році на вишнопільських полях уже працювали дві тракторні бригади.
У 1944 році знову гостинно відчинила перед дітьми свої двері школа. В ній тоді не було ні парт, ні столів, ні стільців. Але громадськість села —батьки, вчителі, діти — знесли або виготовили меблі, позбирали підручники, що збереглися, і після трирічної перерви почалося навчання. Відновив роботу клуб колгоспу ім. газети «Правда», а згодом відбудували свої клуби і колгоспи «Перше серпня» та «Червоний сівач». Почав працювати фельдшерсько-акушерський пункт.
Дальшому організаційно-господарському зміцненню колгоспів сприяло їх об’єднання 1950 року в одне господарство, яке згодом дістало назву «Україна». Якщо в 1949 році середня врожайність зернових у колгоспах становила 13,2 цнт з га, цукрових буряків 228,3 цнт, грошовий прибуток — 1235 тис. крб. і на трудодень видано по 1,8 кг зерна та по 2 крб. грішми, то вже в 1950 році зернових зібрано по 20,2 цнт з га, цукрових буряків по 279,6 цнт, грошовий доход становив 1 900 753 крб. і на трудодень видали по 5,5 кг зерна і по 4 крб. грішми. За одержання високих урожаїв у 1951 році 29 передовиків колгоспу нагороджено медаллю «За трудову доблесть» і 22 — медаллю «За трудову відзнаку».
Впроваджуючи передові методи агротехніки й досвід передовиків сільського господарства, трудівники колгоспу щороку підвищували врожаї зернових культур та цукрових буряків. За одержання високих урожаїв зернових культур у 1958 році голову колгоспу Я. Д. Кравченка нагороджено орденом Леніна, агронома Л. О. Мульченка — орденом «Знак Пошани».
З 1954 року вишнопільський колгосп — учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки. В 1954, 1956, 1957 та 1958 рр. він був нагороджений медалями, дипломом 2-го ступеня (1956 р.) і 1-го ступеня (1958 р.).
Дальшого розвитку в галузі економіки й культури досягло село в наступні роки. В колгоспі було створено значний перехідний фонд коштів і з 1 січня 1959 року запроваджено грошову систему оплати праці. Того ж року колгосп «Україна» виростив зернових по 27,8 цнт з га, в т. ч. кукурудзи в зерні по 34,5 цнт. У 1965 році механізована ланка комуніста В. Ю. Ворони виростила по 369 цнт цукрових буряків на площі 116 га. В. Ю. Ворону було нагороджено орденом Леніна.
Новими трудовими звершеннями зустріли вишнопільці 50-річчя Великого Жовтня, 50-річчя Радянської влади на Україні та 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. У 1970 році колгосп виростив зернових по 30,6 цнт на площі 1568 га і по 310 цнт цукрових буряків на кожному з 520 га. За трудові звершення і високі виробничі показники 106 передовиків праці відзначено урядовими нагородами.
Успішно виконавши соціалістичні зобов’язання на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, колгоспники Вишнополя наполегливо трудяться над здійсненням їх рішень. З великими трудовими здобутками вони вступають у другий рік дев’ятої п’ятирічки. Адже в 1971 році хлібороби села виростили по 31,9 цнт зернових на всій посівній площі, в т. ч. пшениці — по 39,4 центнера.
Тепер колгосп «Маяк» — високомеханізоване господарство, в основному рільничого напряму, за ним закріплено 3228,8 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3070,4 га орної землі. Він має надійну техніку — 41 трактор, 19 комбайнів і 20 вантажних автомашин. Лише в 60-х роках побудовано 18 добротних тваринницьких приміщень, гараж, добре обладнані майстерні, просторий будинок тваринників і будинок механізаторів.
Рік у рік зростає авторитет і кількісний склад партійної організації. Вона нині налічує 45 чоловік. Активну участь у колгоспному виробництві беруть 62 комсомольці.
Поступово змінюється і зовнішній вигляд села. Вишнопіль повністю електрифікований і радіофікований. У центрі села 7 листопада 1967 року відкрито пам’ятник В. І. Леніну. Сторічний ювілей засновника Радянської держави відзначено в селі ленінськими читаннями, тематичними вечорами, концертами. Понад 90 трудівників Вишнополя нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Поліпшення добробуту трудящих у центрі уваги правління колгоспу і сільської Ради. За останні роки в селі споруджено понад 400 добротних житлових будинків. До послуг трудящих колгоспний комбінат побутового обслуговування, кравецька майстерня, промтоварний магазин, 4 продовольчі магазини, магазин господарчих товарів. У селі є медичний пункт, пологовий будинок, аптека.
1966 року Вишнопільську восьмирічну школу перетворено на середню, для неї того ж року за кошти колгоспу споруджено просторий двоповерховий будинок. Тут обладнано навчальні кабінети, майстерні. 30 педагогів навчають і виховують 380 учнів. За довголітню і самовіддану педагогічну працю вчителька П. Т. Тіпкова нагороджена орденом «Знак Пошани».
У Вишнополі. народився і провів дитячі роки народний художник Української РСР І. С. Їжакевич (1864—1962), автор картин: «Торг кріпаками», «На панщині», «Тарас Шевченко — пастух», ілюстрацій до «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. Уродженцем села є журналіст, поет-воїн Ф. О. Мицик, який загинув у 1941 році у бою з фашистами. В 1962 році його посмертно прийнято до Спілки письменників України, видано книги поезій «Моїй землі» та «Пісня полеглих в строю». Ім’я Ф. О. Мицика занесено на меморіальну дошку в Київському будинку літераторів. Його ім’я присвоєно вулиці, на якій він жив. Продовжувачем справи батька був М. Ф. Мицик (1939—1965) — поет і збирач фольклору. Вихідцями з села є також доктор філософських наук В. І. Войтко, генерал-майор Л. І. Дудченко, кандидат медичних наук В. Й. Кондратюк, художники Н. Я. Кочережко та М. П. Сухоріпа.
За роки Радянської влади 40 вишнопільців стали спеціалістами сільського господарства, 46 — учителями, 22 — медпрацівниками, 19 — інженерами й техніками, 63 — офіцерами Радянської Армії.
У селі — будинок культури на 500 місць та 2 бібліотеки з фондом 14,5 тис. книг, музей культури й етнографії.
Багате духовне життя вишнопільців. Про це свідчать обряди, звичаї і традиції. Найбарвистіший з усіх — весілля. В будинку культури відбувається урочиста реєстрація шлюбів. Урочисто проходить обряд проводів до Радянської Армії. Вечір у клубі, прощальна гостина в батьківській хаті. Мати увінчує сина рушником, дівчата — стрічками, а батько хлібом благословляє його на військову службу, вручаючи грудочку рідної землі.
На Новий рік молодь щедрує, здоровить трударів села зі святом, зичить дальших успіхів у праці, в житті, бажає здоров’я. Народні обряди і свята, поширені у Вишнополі, набули нового змісту, стали дійовими засобами виховання та духовного зростання будівників комунізму.
Село багате самобутніми талантами, майстрами народної творчості, ткачами, вишивальницями. Лауреатами Республіканського й Всесоюзного фестивалів самодіяльних художників і народних майстрів, присвячених 50-річчю Великого Жовтня 1967 року, стали ткачі Ф. М. Баранюк, Н. А. Горбатенко, О. М. Демидовський, М. С. Драченко.
Життя трудівників сучасного Вишнополя — яскравий доказ неухильного розвитку економіки, поліпшення добробуту й культури радянських людей.
М. Ф. УСАТЕНКО