Бузівка, Жашківський район, Черкаська область (продовження)
Довгожданна свобода прийшла 9 січня 1944 року. В боях за село брали участь частини 1-го Українського фронту і в його складі 1-ша Чехословацька бригада в СРСР на чолі з Людвіком Свободою. За участь у Великій Вітчизняній війні 117 жителів села нагороджено орденами і медалями. 174 чоловіка не повернулися з фронту. їх імена викарбувані на гранітному обеліску, що височить в центрі села.
Відразу після визволення від гітлерівської неволі жителі Бузівки з великим натхненням взялися за відбудову колгоспів, МТС, лікувальних та культурно-освітніх закладів. В господарствах Бузівки лишилося всього 18 коней і 2 воли. У відродженні колгоспів велику допомогу подала держава кредитами, посівним матеріалом, а також технікою. Уже в 1944 році було засіяно всю колгоспну землю. Спочатку в артілі ім. Г. І. Петровського, а потім і в інших господарствах відроджено тваринницькі ферми.
Налагоджувалася культурно-освітня робота. В березні 1944 року почала працювати середня школа. В усіх артілях відкрилися клуби. 1948 року відновили діяльність бібліотека, лікарня й аптека.
В жовтні 1950 року три бузівські колгоспи об’єдналися в один — ім. О. Я. Пар-хоменка. Парторганізація новоутвореного господарства налічувала 16 комуністів. Вона вивчала нове, передове в сільськогосподарській економіці, впроваджувала його в життя. Партійний комітет завжди підтримував добру ініціативу, прогресивні методи праці, заохочував передовиків. Ферма великої рогатої худоби першою в області перейшла на літньо-табірне утримання корів. Для того, щоб забезпечити тварин зеленою масою протягом усього літа, запроваджено систему «зеленого конвейєра». Роботу доярок було організовано у дві зміни, а це значно поліпшило умови праці. Велика увага приділялася вирощуванню племінної худоби. Завдяки цьому швидко зростало поголів’я тварин та їх продуктивність. У 1954 році від кожної корови надоєно по 3047 кг молока або по 222,8 цнт на 100 га земельних угідь, а в 1958 році — по 3479 кг, що становило 374,7 цнт на 100 га земельних угідь. Ще вищих показників досягла доярка Є. В. Шевченко. Від кожної закріпленої за нею корови вона надоїла по 5020 кг молока.
По-господарському використовувалося основне багатство колгоспу—земля. Головний агроном з участю бригадирів розробив і впровадив десятипільну сівозміну в рільничих бригадах, а також окрему сівозміну для кормодобувної бригади. Запроваджувалися нові районовані сорти пшениці, ячменю, гороху, кукурудзи. Механізатор М. В. Сапсай, ланкова О. Г. Мазуренко перейняли в знатного буряківника району Героя Соціалістичної Праці П. О. Журавського і застосували в себе метод вирощування буряків з мінімальною затратою ручної праці, а також потоковий метод збирання цукрових буряків.
Рік у рік зростала врожайність основних сільськогосподарських культур. Якщо в 1954 році зернових збирали по 14,8 цнт, то в 1958 році — по 24,8 цнт з га, цукрових буряків відповідно —168 і 371 цнт з га. А ланка О. Г. Мазуренко в 1957 році одержала по 693 цнт буряків з кожного гектара.
Наполеглива праця хліборобів була належно оцінена. 1954 року колгосп став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві, 1955-го — Головний комітет ВСГВ нагородив його дипломом 1-го ступеня, а наступного — дипломом 2-го ступеня. Ферма великої рогатої худоби була відзначена дипломом 2-го ступеня ще 1954 року. В 1954 — 1957 рр. дипломи та цінні подарунки вручено великій групі трудівників.
Відзначаючи досягнення в розвитку сільського господарства, 1958 року Президія Верховної Ради СРСР нагородила 22 колгоспники орденами й медалями. Орден Леніна вручено голові правління А. А. Завертаному, дояркам Г. Г. Дзьомі та Ю. Є. Глущук, орден Трудового Червоного Прапора — ланковій О. Г. Мазуренко, дояркам Є. В. Шевченко, О. Р. Пісківець та іншим.
У колгоспі добре налагоджено теоретичне і виробниче навчання, систематично працюють теоретичні семінари, політшколи, а також школи передового досвіду в рільництві, тваринництві, механізаторів. Здійснення цих та інших заходів сприяло дальшому піднесенню врожайності зернових культур, цукрових буряків, збільшенню виробництва м’яса й молока. 1965 року механізована ланка М. В. Сапсая на площі 160 га зібрала по 349 цнт, а ланка О. Г. Мазуренко на площі 74 га — по 340 цнт цукрових буряків. Собівартість одного центнера не перевищувала 74 коп. За досягнуті успіхи обох ланкових у грудні 1965 року нагороджено орденом Леніна, а бригадира рільничої бригади М. С. Пилипишину —орденом «Знак Пошани».
На кінець семирічки врожайність зернових у цілому по господарству становила 33,8 цнт, цукрових буряків — 314 цнт. У колгоспі вироблено 380 цнт молока і 64 цнт м’яса на 100 га земельних угідь. За ці досягнення 23 червня 1966 року багатьох колгоспників відзначено урядовими нагородами: другий орден Леніна вручено голові колгоспу А. А. Завертаному, орден Трудового Червоного Прапора — бригадирові І. М. Сліпачуку, комбайнерові П. Є. Стецюку, орден «Знак Пошани» — головному агрономові О. П. Шершуну, бригадирові тракторної бригади І. П. Шилюку.
В останньому році восьмої п’ятирічки колгосп ім. О. Я. Пархоменка зібрав по 33,4 цнт зернових культур на площі 2290 га, в т. ч. пшениці по 42,4 цнт на площі 1020 гектарів. Від реалізованої продукції рільництва до колгоспної каси надійшло 104 351 крб., від тваринництва — 739 272 крб. Грошовий доход колгоспу становив 1 828 242 крб. Нові рубежі здобули трудівники села 1971 року. Так, зернових культур на площі 2245 га зібрали по 35 цнт, цукрових буряків на площі 750 га зібрано по 370 центнерів.
В артілі запроваджено гарантовану оплату праці. 1970 року кожний робочий день колгоспника оплачувався по 4 крб., у 1971-му — 4 крб. 25 коп. Річний фонд зарплати становить 825 тис. карбованців.
Колгосп ім. О. Я. Пархоменка — велике, економічно міцне багатогалузеве господарство. За ним закріплено 4724,4 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4578,8 га орної землі. Машинно-тракторний парк налічує 42 трактори, 40 вантажних автомашин, 12 зернових і 13 бурякових комбайнів, 115 електродвигунів тощо. Його обслуговує 80 механізаторів, 45 шоферів, 155 тваринників та 15 інших фахівців. Вищу й середню спеціальну освіту мають 10 агрономів, 8 зооветспеціалістів, 2 інженери, 8 механіків і техніків, економіст, 4 бухгалтери.
Високими трудовими звершеннями жителі Бузівки зустріли 100-річний ювілей В. І. Леніна та XXIV з’їзд КПРС і XXIV з’їзд КП України. За успішне виконання соціалістичних зобов’язань медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя від дня народження В. І. Леніна» нагороджено 158 чоловік. 196 передовиків села відзначено орденами й медалями Союзу РСР.
Багато уваги приділяється господарському, житловому та соціально-культурному будівництву. Тільки протягом 1950—1960 рр. в селі побудовано 20 типових тваринницьких приміщень і 19 приміщень іншого призначення, у т. ч. 2 тракторні стани з майстернями, гараж з майстернею для ремонту автомашин, майстерню для ремонту сільськогосподарських знарядь та кормоцех. Крім того, споруджено будинок тваринника, їдальню, квартири для медпрацівників і спеціалістів сільського господарства, а також двоповерховий корпус для школи і будинок для поліклініки при сільській лікарні. 1968 року відкрито новий будинок культури.
Поліпшуються побутові умови населення. Колгоспники, робітники і службовці за допомогою колгоспу зводять нові просторі й світлі будинки на 3—4 кімнати. В 580 з них уже встановлено газові плити. В селі є майстерня побутового обслуговування, філія зв’язку, ощадна каса, 6 магазинів, дитячі заклади.
У середній школі 47 учителів навчають і виховують понад 700 дітей. Колишньому директору школи І. Г. Скорубському в 1958 році присвоєно звання заслуженого вчителя Української РСР. При школі працює 5 груп подовженого дня та інтернат. За роки Радянської влади з села вийшло понад 150 фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою. Серед них 60 учителів, 10 медпрацівників, 12 інженерів і техніків, 15 агрономів, 8 зоотехніків і ветеринарів, 20 офіцерів Радянської Армії.
Велику культурно-масову роботу серед колгоспників проводить будинок культури, обладнаний сучасною кіноапаратурою з широким екраном і радіовузлом. Тут працюють гуртки: хоровий, художнього слова, музичний, драматичний і вокальний ансамбль. У 1964 році створено музичну студію, в якій навчаються діти колгоспників. Будинок культури організовує читання лекцій, проводить читацькі та теоретичні конференції. У будинку культури чотири рази на тиждень демонструються художні й науково-популярні кінофільми. Працює лекторій. Первинна організація товариства «Знання» об’єднує 34 чоловіка. У бібліотеці, яка працює при будинку культури, близько 15 тис. томів книг. Вона має великий читальний зал і обслуговує понад тисячу читачів. 1970 року відкрито другу бібліотеку — при клубі Вузівського відділення «Сільгосптехніки».
У побут жителів села владно ввійшли нові звичаї, свята, обряди. Ось як справляють весілля. В неділю молодий з боярами і сватами приходить до молодої. Його зустрічає молода з дружками, батьком і матір’ю. Гостей запрошують до столу. Потім всі разом ідуть до будинку культури, де в присутності товаришів по роботі, голови сільської Ради, секретарів партійного і комсомольського комітетів відбувається урочиста реєстрація шлюбу. Грає духовий оркестр, молодь танцює. А коли весільний кортеж входить на подвір’я молодого, одружених вітають батько й мати, бажають вік прожити в мирі й згоді.
Все громадсько-політичне життя села спрямовується парткомом партійної організації, яка об’єднує 82 члени і кандидати в члени КПРС. У повній злагодженості з парткомом працює сільська Рада, що налічує 46 депутатів. Це — передовики виробництва, хороші організатори мас, зокрема Герої Соціалістичної Праці С. С. Коношевич і М. М. Скулимовська, орденоносці А. А. Завертаний, М. В. Сапсай, О. Г. Мазуренко та інші.
У всіх масових починаннях молоді перед веде комсомольська організація колгоспу, яка налічує 69 юнаків і дівчат. Понад 150 чоловік у шкільній комсомольській організації. Молодь села захоплюється спортом, має свої волейбольні, баскетбольні і футбольні команди.
Профспілкова організація колгоспу об’єднує 190 механізаторів, спеціалістів сільського господарства. Вона організовує соціалістичне змагання, дбає про задоволення культурних і побутових потреб своїх членів.
Великі плани у трудівників Бузівки і на майбутнє. Вони роблять усе для того, щоб добитися ще кращих господарських показників, дальшого зростання добробуту і піднесення культурного рівня жителів села.
І. Є. КАПІШОН