Сьогоднішній день Чернігівській області
Новий, важливий крок у розвитку промисловості області досягнуто в роки семирічки. За цей час було побудовано 18 нових промислових підприємств і 170 великих цехів. Введено в дію 315 автоматизованих і потокових ліній та дільниць. Серед новозбудованих підприємств — гігант хімічної промисловості — Чернігівський комбінат хімічного волокна, велетень текстильної промисловості України — Чернігівський камвольно-суконний комбінат, потужна теплоелектроцентраль, м’ясокомбінат, люпиновий завод у Чернігові, Замглайський торфобрикетний заводу молококонсервний завод в Ічні тощо. Ряд підприємств було реконструйовано.
У роки семирічки Чернігівщина стала краєм нафтодобувної промисловості. В 1959 році на півдні області біля с. Гнідинці Варвинського району забив перший фонтан нафти. Наприкінці семирічки в області діяло понад сто нафтосвердловин. Найбільшими родовищами нафти й газу стали Гнідинцівське, Прилуцьке, Леляківське, Богданівське, Великобубнівське, Мильківське, Монастирищенське, Талалаївське.
Швидкому піднесенню промисловості сприяв рух за комуністичну працю, що розгорнувся напередодні XXI з’їзду КПРС. На час скликання обласного зльоту бригад і ударників комуністичної праці, який відбувся у червні 1963 року, в змаганні брало участь понад 70 підприємств, близько 1800 цехів, дільниць і змін, понад 48 тис. робітників і службовців. 3200 передовикам і 800 колективам було присвоєно звання ударників комуністичної праці.
Завдяки соціалістичному змаганню семирічний план розвитку промисловості Чернігівщини було виконано достроково за 6 років і 7 місяців. Обсяг промислової продукції збільшився на 98,5 проц., замість 89 проц., передбачених контрольними цифрами. Особливо зросли такі галузі промисловості, як хімічна (у 18 раз), машинобудівна (у 3 рази), будівельних матеріалів (2,4 раза), виробництво електроенергії збільшилось у 17 разів. Випуск промислової продукції у 1965 році в порівнянні з 1950 роком збільшився в 4,7 раза, а продуктивність праці зросла в 1,9 раза. Питома вага промисловості в народному господарстві області досягла 54 проц.
Рішення XXIII з’їзду КПРС, прийняті ним Директиви по п’ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1966—1970 роки відкрили широкий простір для дальшого піднесення економіки й культури придеснянського краю. За роки восьмої п’ятирічки було завершено будівництво другої черги камвольно-суконного комбінату, введено в дію 20 нових промислових підприємств, більше 180 цехів, серед них перша черга Бахмацького заводу хімічного машинобудування, Чернігівський завод силікатних виробів, стало до ладу анідне виробництво на Чернігівському комбінаті хімічного волокна. Велика увага приділялась науково-технічному прогресу, науковій організації праці. На кінець п’ятирічки на підприємствах області працювало понад 600 автоматичних і механізованих ліній, 228 комплексно-механізованих цехів.
Виконання восьмого п’ятирічного плану відбувалося в умовах великого політичного і трудового піднесення, викликаного знаменними датами в історії людства — 50-річчям Великої Жовтневої соціалістичної революції і 100-річчям з дня народження В. І. Леніна. План ювілейного 1967 року по валовому виробництву продукції промисловістю області був завершений достроково, до 50-річчя Радянської України.
В ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 10 підприємствам, організаціям і колгоспам вручені Ленінські ювілейні Почесні Грамоти ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, а 11 колективам — Ленінські ювілейні Почесні Грамоти ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради. Понад 70 тисяч трудящих нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». В квітні 1970 року на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна в комуністичному суботнику взяло участь 765 тис. чоловік. Проведення комуністичних суботників стало традицією.
У 1970 році понад 2,5 тис. робітників свої п’ятирічні плани виконали за 4 роки. Близько 10 тисяч передовиків відкрили особисті рахунки по випуску надпланової продукції на честь XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України.
План восьмої п’ятирічки промисловість області виконала достроково, до 1 листопада 1970 року. Обсяг промислового виробництва за п’ятирічку зріс на 81,3 проц., замість 60 проц., передбачених планом. Продуктивність праці за п’ятирічку підвищилась на 49 проц., а в порівнянні з 1950 роком у 2,8 раза. Дві третини приросту продукції одержано за рахунок зростання продуктивності праці. В . роки восьмої п’ятирічки завершено перехід заводів і фабрик на нову систему планування й економічного стимулювання, що позитивно вплинуло на розвиток виробництва. За дострокове виконання завдань восьмої п’ятирічки понад 4 тисячі робітників і службовців нагороджені орденами й медалями СРСР, а 11 товаришам присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Завдяки втіленню в життя політики Комуністичної партії, героїчній праці робітників за повоєнний час Чернігівщина стала областю високорозвинутої промисловості. Питома вага промисловості в народному господарстві області у 1970 році становила 66,4 проц. У 1951—1970 рр. валовий випуск промислової продукції зріс у 8,3 раза, а в порівнянні з 1940 роком — у 7,2 раза. Провідними галузями промисловості стало нафтодобувне, хімічне й текстильне виробництво. У 1970 році Чернігівська область дала 55 проц. видобутку нафти України. Область виробляє також 44 проц. хімічних волокон і 40 проц. шерстяних тканин України. Успішно розвивається електроенергетична, деревообробна, харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Промислова продукція області експортується більш як у 50 країн світу.
В розвитку народного господарства області важливе місце посідають транспорт, зв’язок. Експлуатаційна протяжність залізниць загального користування на території області становить 892 км, з них близько 200 км електрифіковано. Широкого розвитку набрав автомобільний транспорт. Довжина автошляхів з твердим покриттям зросла з 400 км у 1950 році до 2400 км у 1970 р. За цей час було побудовано багато шляхів, таких, як Чернігів — Новгород-Сіверський, Копті — Троена, Чернігів — Прилуки та інші. Успішно також розвивається водний і повітряний транспорт, зв’язок.
У великих масштабах ведеться капітальне будівництво. Капітальні вкладення в народне господарство області в 1951—1970 рр. становили 1611 млн. крб. Тільки за роки восьмої п’ятирічки проведено будівельних робіт на 718 млн. крб. Поруч із спорудженням промислових об’єктів і культурно-побутових закладів широкого розмаху набуло житлове будівництво. За післявоєнні роки державою й населенням за допомогою кредитів збудовано 12,2 млн. кв. метрів житлової площі. З попелу і руїн піднялися Чернігів, усі міста й села. За роки восьмої п’ятирічки державний житловий фонд збільшився на 2800 тис. квадратних метрів. У 1970 році на одного міського жителя припадало по 10,3 кв. метра корисної житлової площі.
Значні перспективи щодо дальшого розвитку промисловості відкриваються в дев’ятій п’ятирічці. Обсяг промислового виробництва збільшиться на 35,5 проц. Проводитимуться роботи, спрямовані на виявлення нових родовищ нафти й газу. 80—85 проц. загального приросту промислової продукції буде одержано за рахунок підвищення продуктивності праці. Заплановано ввести в дію завод автомобільних запасних частин у Чернігові, другу чергу Бахмацького заводу «Хіммаш», підприємства переробки сільськогосподарської продукції тощо. Капіталовкладення в народне господарство області (крім колгоспів) становитимуть 1239 мільйонів карбованців, або на 51,5 процента більше, ніж у минулій п’ятирічці.
Трудящі Чернігівщини, втілюючи в життя історичні рішення XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу, достроково виконали програму першого року дев’ятої п’ятирічки. Приріст промислового виробництва за рік становив 7 проц., або на 139 млн. крб. За рахунок підвищення продуктивності праці одержано 86 проц. приросту всієї продукції. В народне господарство області за рік впроваджено понад 10 тисяч технічних новинок, які дали економічний ефект, що в грошовому вираженні становить понад 7 млн. крб. За прикладом москвичів і ленінградців в області широкого розмаху набрало соціалістичне змагання за дострокове виконання плану дев’ятої п’ятирічки.
Успіхам колективів промислових підприємств Чернігівщини значною мірою сприяє їх товариське співробітництво і взаємодопомога з російськими, азербайджанськими, білоруськими, казахськими, латиськими робітниками. Робітники Чернігівського і Даугавпільського комбінатів хімічного волокна змагаються між собою, щедро діляться передовим досвідом, що сприяє поліпшенню показників роботи обох підприємств. Колективи Брянського й Чернігівського камвольно-суконних комбінатів спільно запроваджують передову технологію, наукову організацію праці і на цій основі добиваються дальшого піднесення виробництва. Робітники Ленінградської фабрики «Красный Октябрь» постійно подають допомогу колективу Чернігівської музичної фабрики ім. П. П. Постишева в удосконаленні випуску продукції. Відкривати ряд родовищ нафти й газу на Чернігівщині допомагали нафтовики Азербайджану й Татарії. Досвідом рентабельної роботи діляться залізничники Гомеля і Щорса, Бахмача і Брянська. Машинобудівники Торжка і Прилук спільними зусиллями розробляють і впроваджують у виробництво конструкції нових агрегатів. 32 промислові підприємства Чернігівщини змагаються з фабриками й заводами братніх республік.
Завдяки турботам Комуністичної партії і Радянського уряду в післявоєнні роки поряд з промисловістю успішно розвивалось сільське господарство.
Важливу роль у цьому відіграли рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Виконуючи їх, обласна партійна організація провела велику роботу щодо зміцнення колгоспів досвідченими працівниками. Вже наприкінці 1953 — на початку 1954 рр. з установ і підприємств перейшли працювати в сільське господарство 144 інженери й техніки, 847 агрономів, 589 зоотехніків, 98 ветеринарних працівників. У 1954—1955 рр. було послано головами колгоспів 214 тридцятитисячників. На постійну роботу на тваринницькі ферми колгоспів пішло 2200 комсомольців. Розвитку колгоспів великою мірою сприяла допомога держави технікою. В 1958 році в колгоспах і радгоспах працювало близько 10 тис. тракторів (у 15-сильному обчисленні) та інша складна техніка.
За високі показники в праці у 1958 році було нагороджено орденами й медалями 1585 передовиків землеробства, а 5 присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Дальших успіхів у розвитку сільського господарства було досягнуто в наступні роки. Так, з 1959 по 1965 рік середньорічна врожайність зернових культур у порівнянні з показниками за попереднє семиріччя підвищилась з 9,3 цнт з га до 13 цнт. Виробництво м’яса й молока за цей час майже подвоїлось. Відповідно збільшився продаж державі зерна в 1,8 раза, м’яса — в 1,6, молока — в 2 рази. Значно збільшилось поголів’я громадського тваринництва: великої рогатої худоби — на 270 тис. голів, свиней — на 252,2 тис. голів, птиці — на 150 тисяч.
Велика робота щодо піднесення сільського господарства була проведена на основі рішень XXIII з’їзду КПРС. За роки восьмої п’ятирічки колгоспи і радгоспи області одержали нову техніку. Була завершена їх електрифікація. В результаті рівень механізації робіт у 1970 році на вирощуванні зернових становив 95 проц., картоплі — 81 проц., цукрових буряків — 67 проц., кукурудзи — 86 проц. до всієї площі посіву. Продуктивність праці в сільському господарстві області за п’ятирічку зросла на 30 процентів.