Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область (закінчення)
В результаті об’єднання колгоспів, проведеного 1950 року, в Бобровиці стало два колгоспи — ім. Ворошилова, який у дні святкування 40-річчя Радянської влади перейменовано на «40-річчя Жовтня», і «Червона зірка», реорганізований 1959 року в радгосп відгодівлі худоби (згодом він приєднався до племрадгоспу «Дружба» — колишнє «Дєдово»).
Укрупнення колгоспів дало можливість продуктивніше використовувати техніку, підвищити культуру землеробства, об’єднати кошти для ширшого капітального будівництва, сприяло дальшому піднесенню колгоспної економіки. Серед колгоспників широко розгорнулося соціалістичне змагання на честь 50-річчя Радянської влади і 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, що сприяло перетворенню колгоспу «40-річчя Жовтня» на велике багатогалузеве господарство. За ним закріплено понад 2 тис. га землі, в т. ч. 1691,9 га орної, 25 га садів, понад 200 га сіножатей та випасів. Колгосп оснащений необхідною кількістю техніки. Машинно-тракторний парк його в 1971 році мав 13 комбайнів, 13 тракторів, 11 вантажних автомашин та іншу техніку.
Завдяки підвищенню культури землеробства, правильній розстановці кадрів зросли врожаї основних культур. Якщо в 1960 році зернових збирали в середньому по 13,5 цнт з гектара, то в 1971 — 26,4 цнт. Площа озимої пшениці зросла втричі, а врожай із 18 цнт до 27,9 цнт з гектара. П’ятирічний план продажу державі зерна
колгосп виконав за 4 роки. Значного розвитку набуло тваринництво. 1971 року на фермах колгоспу налічувалося 1128 голів великої рогатої худоби і 1100 свиней. Господарство першим у районі перейшло на гарантовану оплату трудодня та внутрігосподарський розрахунок.
Ударно й напружено працювали колгоспники, як і всі трудящі міста, в дні підготовки до XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. За самовіддану роботу в колгоспному виробництві 6 передовиків нагороджено орденами й медалями, у т. ч. колишнього голову колгоспу А. К. Руденка — орденом Леніна, свинарку Г. Г. Лопатіну — орденом Жовтневої Революції, 37 колгоспникам вручено Ленінські ювілейні медалі.
У серпні 1964 року на базі племрадгоспу «Дружба» і Майнівського зооветеринарного технікуму створено Майнівський радгосп-технікум. Тут навчається 1210 учнів, половина з них здобувають освіту заочно. 49 викладачів та майже стільки лаборантів і завідуючих кабінетами та майстернями забезпечують навчальний процес. Близько 300 агрономів, зоотехніків та ветфельдшерів щороку випускає технікум. Тут є добре обладнані кабінети, бібліотека, що налічує 50 тис. книжок, читальний зал, гуртожитки, їдальня.
Почалося спорудження великого навчального корпусу на дві тисячі учнів. Практику вони проходять у своєму господарстві, що має 5661 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 5162 га орної землі. Машинно-тракторний парк налічує 59 тракторів, 21 комбайн, 38 автомашин, на фермах — доїльні установки, механізми для переробки грубих і соковитих кормів, роздачі кормів тощо. При технікумі є великі ферми племінної худоби. Щороку радгосп-технікум продає колгоспам, радгоспам і жителям до 6 тис. свиней великої білої породи. Крім того, господарство має понад 2 тис. голів великої рогатої худоби. Врожайність зернових у першому році дев’ятої п’ятирічки становила в середньому 27 цнт з гектара, а озима пшениця сорту Миронівська-808 — до 35,5 цнт. П’ять разів радгосп-технікум був учасником ВДНГ СРСР, тричі завойовував перехідний Червоний прапор Міністерства сільського господарства УРСР та Укрпрофради. За високі показники в роботі 8 передовиків виробництва нагороджені орденами й медалями, з них свинарка П. С. Древінська — орденами Леніна й Трудового Червоного Прапора, дояр А. П. Потапов — орденами Леніна й Жовтневої Революції, комбайнер С. Ф. Барабаш — орденом Трудового Червоного Прапора. 69 чоловік удостоєні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Бобровицький цукровий завод, зруйнований фашистськими загарбниками під час війни, відбудований і введений в дію 1952 року. Проектна потужність його була 7 тис. цнт буряків на добу. Протягом 50—70-х років проведено реконструкцію заводу, старе обладнання замінено на нове, впроваджено механізацію та автоматизацію окремих процесів, зокрема автоматизовано випарну станцію, встановлено автоматичну безперервно діючу дифузію, центрифуги з програмним управлінням та ін. Завдяки цьому вже в 1959 році досягнуто проектної потужності. 12 років очолює завод Г. М. Фесенко. Перед цим вона довгий час працювала на відповідальній радянській і партійній роботі.
Включившись у соціалістичне змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна і XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України, колектив підприємства в 1970 році довів добову переробку буряків до 10,5 тис. цнт, а в 1971 році — до 11 тис. цнт. Річний випуск цукру-піску досяг 15 тис. тонн. За визначні трудові здобутки 2 цехи і 10 бригад удостоєні звання колективів комуністичної праці, 11 передовиків нагороджено орденами й медалями, в т. ч. машиніста ТЕЦ І. Я. Пісоту —орденом Жовтневої Революції, слюсаря М. М. Миненка — орденом Трудового Червоного Прапора.
Бобровицькому цукровому заводу підпорядкований бурякорадгосп ім. Дзержинського. Площа земельних угідь його становить 2,5 тис. га, з них орної землі—2262 га. Машинно-тракторний парк у 1971 році налічував 35 тракторів, 8 зернових і 8 бурякових та силосних комбайнів, 20 автомашин. Радгосп вирощує насіння цукрових буряків. Маточні буряки та висадки займають площу близько 500 га. Сіють також кормові та зернові культури. Врожайність зернових у восьмій п’ятирічці становила в середньому
26,9 цнт з гектара. Такої врожайності господарство досягло завдяки умілому веденню агротехніки й правильному удобренню полів. Велику роботу щодо застосування сівозмін і добору найбільш родючих сортів для поліських земель проводить агроном Г. Й. Лілик, депутат Верховної Ради УРСР сьомого та восьмого скликань. 1965 року їй присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Г. Й. Лілик представляла комуністів Бобровицького району на XXIV з’їзді КПРС.
У добре обладнаних та механізованих тваринницьких фермах радгоспу понад тисячу голів великої рогатої худоби та 1210 свиней. Від кожної з 450 корів у 1970 році надоєно в середньому по 3026 кг молока. На 100 га ріллі вироблено по 628 цнт молока й 118 цнт м’яса. Партія і уряд високо оцінили сумлінну працю трудівників радгоспу. 10 чоловік нагороджено орденами й медалями, в т. ч. орденом Леніна — доярку О. Й. Улянченко, керуючого відділком М. І. Павленка; орденом Трудового Червоного Прапора — головного агронома І. С. Соломко, ланкову М. В. Томільчик, головного зоотехніка К. С. Руську. 89 робітників радгоспу й цукрового заводу відзначено Ленінською ювілейною медаллю.
Натхнені рішеннями XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, робітники радгоспу зобов’язалися підвищити врожайність зернових до 30 цнт, а озимої пшениці до 35 цнт з гектара. Для виконання цього зобов’язання в радгоспі удосконалюється структура посівних площ, збільшується внесення органічних та мінеральних добрив, надається перевага високоврожайним сортам тощо.
У 1964 році перебудовано й реконструйовано маслозавод, а через чотири роки введено в дію цех сухого молока. Завод виробляє масло, сир, сухе молоко, кефір, сметану тощо. У 1970 році підприємство випустило продукції на 3373 тис. крб. Розпочалося будівництво заводу сухого молока, який даватиме щодоби 7 тонн масла, 5 тонн сухого молока й 10 тонн цільномолочних продуктів.
Районне об’єднання «Сільгосптехніки», створене в 1961 році на базі РТС, має механічну майстерню, автоколону, спеціальну бригаду механізації трудомістких процесів на тваринницьких фермах.
У місті працює хлібозавод з добовою потужністю 30 тонн хліба та хлібопродуктів. В основному для потреб міста та району випускає райхарчокомбінат кондитерські вироби, ковбаси, безалкогольні напої, овочеві консерви тощо. Валова продукція його досягає одного мільйона крб. на рік. 1967 року Бобровицю підключено до державної електромережі.
Зміцнення технічної бази підприємств дало змогу не тільки повністю відбудувати місто, а й розгорнути широке капітальне й житлове будівництво. Цьому сприяло, зокрема, збільшення потужності цегельного заводу, що становить 2 млн. штук цегли на рік, і «Міжколгоспбуду», який щороку виконує робіт на 700 тис. крб. У місті працює 5 будівельних організацій, які зводять житлові будинки, приміщення установ, підприємств тощо. За післявоєнні роки в місті виросло шість нових вулиць. Нині в ньому налічується 3812 одноповерхових та 27 двоповерхових будинків. Тільки протягом 1960—1970 рр. зведено чотириповерховий будинок державних установ, універмаг, ресторан, дитячі ясла, райпобуткомбінат, готель, будинок культури, музичну школу та ін. Щороку 120—150 сімей справляють новосілля. Забудова провадиться згідно з генеральним планом. Біля цукрового заводу виросло робітниче селище, для сезонних робітників споруджено два двоповерхові будинки.
Міська Рада й громадські організації підприємств велику увагу приділяють благоустрою Бобровиці. Тут прокладено і заасфальтовано тротуари, на вулицях встановлено люмінесцентні світильники. Довжина магістральної лінії міського водопроводу перевищує 5 км, встановлені водозабірні колонки. Площа парків і скверів досягає 18,5 га. 1950 року в центрі міста встановлено пам’ятник В. І. Леніну. Бобровиця має автобусне сполучення з Черніговом, Козельцем та навколишніми селами.
У Бобровиці широка мережа торговельних підприємств. 1971 року тут діяли універмаг, магазини продовольчих товарів, книжковий, культмаг, понад 20 ларків, а також дві їдальні, ресторан, закусочна, буфети. Товарооборот їх у порівнянні з 1968 роком зріс на 51 проц. і становив 6,5 млн. карбованців.
Зростання добробуту населення можна побачити хоча б на прикладі сім’ї І. А. Головань, матері дев’ятьох дітей. Зараз вона на пенсії. До Жовтневої революції Ірина Антонівна разом з чоловіком наймитувала в куркулів. Радянська влада дала їм землю. Головані були активними членами КНС, а потім — колгоспу, передовиками колгоспного виробництва. Всі їхні діти здобули вищу або середню освіту. Серед них є три лікарі, вчитель, бухгалтер, механізатор. Семеро дітей Голованів — комуністи. Такі сім’ї не поодинокі в місті.
Великі зміни сталися в галузі охорони здоров’я. Районна лікарня, для якої в 1963 році збудовано нове приміщення, розрахована на 200 ліжок. Є також протитуберкульозний диспансер, поліклініка, дитяча консультація, 4 фельдшерські пункти, пологовий будинок. У медичних закладах налічується 34 лікарі й 254 чоловіка середнього медперсоналу. П. П. Фаренюку надано звання заслуженого лікаря УРСР.
Високого рівня розвитку набула освіта. Близько 2 тис. учнів навчається у двох середніх, восьмирічній і трьох початкових школах. Тут є добре обладнані кабінети фізики, хімії, біології, створені історико-краєзнавчі куточки, обробляються дослідні ділянки. Робітники й колгоспна молодь здобуває освіту в середній заочній школі. У навчальних закладах працює 104 вчителі. Багато сил і часу віддає справі комуністичного виховання підростаючого покоління заслужена вчителька УРСР О. Ф. Шинкаренко. Вихованці бобровицьких шкіл працюють у різних галузях народного господарства країни, зокрема М. М. Епштейн — доктор біологічних наук, В. І. Луговський — кінорежисер. Тут навчалися О. С. Бичок та В. Л. Карнаухов — Герої Радянського Союзу.
Районний будинок культури із залом на 400 місць, відкритий 1963 року, став справжнім центром культосвітньої роботи. При ньому працюють десять гуртків художньої самодіяльності, в роботі яких беруть участь близько 300 осіб. Агіткультбригада будинку культури виступає з концертами на підприємствах міста і в колгоспах району. Є робітничий клуб при цукровому заводі. Часті гості жителів Бобровиці — артисти професійних театрів. Сюди приїздили на гастролі театральні трупи з Києва, Чернігова, Астрахані, Могильова.
У місті працює 12 бібліотек — 2 районні і 10 відомчих, книжковий фонд яких становить 110 тис. примірників. Районна бібліотека регулярно проводить огляди книжок, читацькі конференції, зустрічі з письменниками, передовиками виробництва, науки та культури. Дитяча бібліотека разом з будинком піонерів, крім пропаганди книги, організовують зустрічі з ветеранами праці, Великої Вітчизняної війни. Часто розповідають піонерам про боротьбу за Радянську владу старі більшовики Ф. Д. Петровський, К. В. Бондаренко, Г. Л. Єременко та інші.
Сорок років тому почала виходити районна газета, яка нині має назву «Жовтнева зоря». Це справжній бойовий помічник трудящих району в здійсненні величних накреслень партії і уряду. Міська організація товариства «Знання» налічує 134 лектори. Це переважно вчителі, лікарі, агрономи, інженери, партійні й радянські працівники. Тричі на тиждень транслюються передачі місцевого радіомовлення. При райкомі партії створено клуб-інформатор.
На промислових підприємствах, в організаціях та установах налічується 36 первинних партійних організацій. В 1971 році вони об’єднували 841 комуніста. Активними помічниками їх є комсомольці, яких у місті налічується понад 300 чоловік. Вони ініціатори багатьох хороших починань. Так, за рішенням бюро райкому ЛКСМУ комсомольці й позаспілкова молодь взяли шефство над заготівлею кормів для худоби. Комсомольсько-молодіжні ланки створено на фермах радгоспу й колгоспу, комсомольські бригади — у сфері обслуговування.
Велику роль у житті Бобровиці відіграє міська Рада, до якої в 1971 році обрано 50 депутатів, з них 26 робітників, 7 колгоспників. Половину обранців народу становлять комуністи. Серед депутатів 22 жінки. 5 постійних комісій міськради розглядають питання економіки, освіти, культури. У своїй роботі Рада спирається на широкий актив, що налічує понад 600 чоловік. Велику громадську роботу ведуть ветерани партії депутати І. К. Макарець, Ю. Г. Бугрик, члени районного комітету народного контролю К. М. Заплечний, В. П. Мачугівський, Д. Н. Луговський та інші.
Дедалі більше входять у побут нові обряди та звичаї — урочиста реєстрація шлюбів і новонароджених громадян, проводи на пенсію. Справжнім святом стали проводи молоді до лав Радянської Армії. Активну участь у цьому беруть міська комсомольська організація і гуртки художньої самодіяльності районного будинку культури.
Ще кращою, упорядкованішою стане Бобровиця на кінець дев’ятої п’ятирічки. Тут буде закінчено будівництво учбового комплексу Майнівського радгоспу-технікуму. Споруджується районна поліклініка, стадіон на тисячу місць, поштамт. Буде побудовано двоповерхове приміщення районної бібліотеки, харчокомбінат, банно-пральний комбінат тощо.
Завдяки самовідданій праці трудівників Бобровиці, великій допомозі Комуністичної партії і Радянського уряду колишнє невеличке волосне містечко перетворилося на справжнє соціалістичне місто.
Л. Є. ПРОКОПЕНКО, В. 3. ХРИСТЮК