Кобижча, Бобровицький район, Чернігівська область
КОБИЖЧА — село, центр сільської Ради, розташоване понад однойменною річкою, за 15 км від районного центру і за 3 км від залізничної станції Кобижча. Дворів — 3200. Населення — 9167 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Урожайне.
В Кобижчі — три колгоспи: «Комунар», ім. Шевченка, «Переможець», за якими закріплено 12 090 га землі, в т. ч. 8115 га орної. У господарствах вирощують переважно зернові культури. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. В селі міститься відділення «Сільгосптехніки», лісництво, млин.
Працюють дві середні школи, в яких навчається 1334 учні й викладає 76 учителів, будинок культури на 420 місць, 5 бібліотек, лікарня на 35 ліжок.
За визначні успіхи в розвитку господарства села 25 чоловік нагороджено орденами й медалями. Н. М. Корнієнко удостоєна ордена Леніна.
Кобижча виникла ще за часів Київської Русі. В 1239 році село знищили монголо-татари. В 1654 році воно знову згадується в історичних документах як «місто Кобижча».
Радянська влада проголошена в грудні 1917 року. Партійний осередок організовано в березні 1919 року, комсомольський — в 1920 році.
В період тимчасової окупації села в 1941— 1943 рр. фашисти закатували 1500 жителів. Близько 300 чоловік були в партизанському з’єднанні «За Батьківщину», що діяло в навколишніх лісах. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися з ворогом більш як 2500 мешканців села, з них 1500 чоловік полягли смертю хоробрих, понад 2 тис.— бійців Червоної Армії та партизанів — за мужність і відвагу, виявлені в боротьбі з ворогом, нагороджено орденами й медалями. Агроном колгоспу О. І. Якушко — повний кавалер ордена Слави. Трудящі Кобижчі на честь односельців, що загинули в боях з фашистами, встановили обеліск Слави.
В селі живе й працює заслужена вчителька УРСР М. М. Величко.