Нова Басань, Бобровицький район, Чернігівська область (закінчення)
Трудящі Нової Басані всім, чим могли, допомагали Червоній Армії: надсилали бійцям посилки з теплими речами, здавали хліб, збирали гроші у фонд оборони. Зокрема, на побудову літака тільки працівники МТС зібрали 15 тис. карбованців.
Переборюючи величезні труднощі, жителі села взялися за відбудову господарства. Були відновлені всі колгоспи. Дбаючи про зміцнення громадського тваринництва в артілях, колгоспники зводили худобу, яку їм вдалося зберегти. Уже в 1943 році в колгоспах було по 20—24 коней, а в колгоспі «Перше травня» — 47,6 господарств не мали жодної корови. На фермі колгоспу ім. Леніна було 52 свиней, в решті або не було зовсім, або налічувалося по 3—8 голів. Працювати доводилося в тяжких умовах. Не вистачало тяглової сили і робочих рук. Колгоспники мусили орати власними коровами, майже всі польові роботи виконувати вручну.
І все ж у 1943 році було посіяно близько 800 га озимих культур. Колгосп ім. Шевченка в числі перших 7 колгоспів району повністю засипав посівний матеріал. На кінець 1943 року відновила роботу МТС.
Велику допомогу колгоспам подали трудящі братніх республік, зокрема Російської Федерації. Вони надіслали худобу, 4 трактори, 8 вантажних автомашин. 1947 року МТС одержала 5 тракторів з Челябінського та Алтайського тракторних заводів і 10 комбайнів з Херсона. 1943 року став до ладу райпромкомбінат, технічне устаткування для якого було одержано від держави. Колгоспи села для своїх господарських потреб відкрили кузні, столярні майстерні, хлібопекарні. 1945 року почав давати продукцію маслозавод. Оскільки лікарня була зруйнована,, для неї тимчасово обладнали інше приміщення, і в жовтні 1943 року вона вже прийняла перших хворих. У той час там працювало п’ять лікарів. Відновилися заняття в усіх чотирьох школах. Відкрилися будинок культури й бібліотека. У 1944 році стала виходити районна газета «За трудові подвиги».
Поступово заліковувалися рани, що їх завдала війна. Партійні організації колгоспів і підприємств розгорнули соціалістичне змагання за дострокове виконання п’ятирічного плану відбудови й розвитку народного господарства. В 1948 році посівна площа всіх колгоспів уже становила 3204 га, на фермах було 735 голів великої рогатої худоби, 123 коней, 326 свиней, 320 овець. Все передове бралося на озброєння. Так, у серпні 1949 року за прикладом машиніста молотарки М. Н. Бредтока із Стольненського колгоспу «Праця», який першим на Україні запровадив погодинний графік роботи, тракторист Новобасанської МТС М. Д. Агафонов почав теж працювати за погодинним графіком і завдяки цьому на сівбі озимих виконував щодня близько п’яти норм.
Протягом 1950—1951 рр. відбулось об’єднання колгоспів — замість 7 стало 4: ім. Леніна, «Перше травня», «Победа Октября» і «Шлях Ілліча». Це дало змогу ефективніше використати сільськогосподарську техніку, розширити капітальне будівництво. Важливе значення для дальшого розвитку сільського господарства мали рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Особливу увагу в колгоспах почали приділяти розвитку тваринництва, зокрема відгодівлі свиней. У 1954 році вироблено свинини в розрахунку на 100 га ріллі в 1,5—2,5 рази більше порівняно з 1950 роком. Значно зросли врожаї зернових і овочевих культур. 1955 року колгосп ім. Леніна за дострокове виконання державного плану хлібозаготівлі занесено на районну Дошку пошани. В результаті зміцнення кормової бази на 1 жовтня 1955 року артілі села повністю виконали державний план розвитку громадського тваринництва. Важливу роль у поширенні передового досвіду відіграли проведені в Новій Басані в 1950, 1951 і 1955 рр. районні виставки досягнень у народному господарстві.
Велику допомогу у зміцненні економіки колгоспів, у механізації трудомістких процесів у рільництві й тваринництві подала МТС. 1958 року вона була реорганізована в РТС, а з березня 1961 року перетворена на відділення «Сільгосптехніки».
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 10 вересня 1959 року Новобасан-ський район було ліквідовано, а його територію передано до Бобровицького району.
Керівна й організуюча роль у розвитку господарства села належить 10 первинним партійним організаціям, які об’єднують понад 250 членів і кандидатів у члени КПРС. Комуністи очолюють найвідповідальніші ділянки виробництва і самовідданою працею запалюють інших колгоспників на трудові подвиги, на боротьбу за звання ударників комуністичної праці. Першою завоювала почесне звання колективу комуністичної праці тракторна бригада колгоспу «Победа Октября». Як завжди, поруч з комуністами йдуть комсомольці. Добру славу заслужив комсомольсько-молодіжний колектив молочнотоварної ферми колгоспу ім. Леніна. На честь 50-річчя ВЛКСМ молоді доярки нагороджені вимпелом обкому ЛКСМУ.
Завдяки правильній організації праці, застосуванню передової агротехніки, чіткому керівництву правлінь колгоспів, парторганізацій та сільської Ради новобасанські колгоспи перетворилися на високомеханізовані багатогалузеві господарства. За ними закріплено 9132 га землі. У господарствах є 98 тракторів, 45 комбайнів і 51 вантажна автомашина. Вирощують зернові культури, цукрові буряки. Тваринництво — м’ясо-молочного напряму.
Включившись у всенародне соціалістичне змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна і XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України, хлібороби Нової Басані добилися високих показників у роботі. Так, колгосп «Шлях Ілліча» в 1970 році виростив по 24,1 цнт зернових, 208 цнт цукрових буряків з гектара. П’ятирічний план продажу державі м’яса виконав на 125 проц., молока — на 119 проц., овочів — на 186 проц. Колгосп «Перше травня», порівнюючи з 1968 роком, збільшив у півтора рази виробництво молока і в три рази — м’яса. Успішно справилися колгоспи з завданням 1971 року. Зокрема, колгосп «Перше травня» виробив на 100 га угідь 325 цнт молока і виконав план на 135,4 проц. З травня 1972 року в селі стало два колгоспи—ім. Леніна та «Дружба» (колгосп «Шлях Ілліча» об’єднався з господарством ім. Леніна, «Перше травня» — з «Победой Октября»).
Зросли в колгоспах майстри сільськогосподарського виробництва. Кращі з них за високі показники в роботі нагороджені орденами й медалями СРСР. Свинарка колгоспу «Шлях Ілліча» П. Ю. Стромко — орденом Трудового Червоного Прапора, бригадир городньої бригади цього ж колгоспу І. О. Лиска — орденом Жовтневої Революції. 165 передовиків колгоспних ланів нагороджені медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Сучасним механізованим підприємством стало відділення «Сільгосптехніки», яке спеціалізується на ремонті зернових комбайнів і тракторів. Включившись у змагання на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, робітники відділення виконали план 1970 року на 170 проц., продуктивність праці за восьму п’ятирічку підвищилась на 25,9 проц. За досягнення в роботі 5 передовиків відділення «Сільгосптехніки» нагороджено Ленінськими ювілейними медалями.
Зміцнення економіки колгоспів, постійна допомога держави, яка надавала довгострокові кредити, дали змогу значно розширити капітальне будівництво. Зокрема, споруджено приміщення для колгоспних контор, 2 електростанції для внутріколгоснних виробничих потреб, зерносховище, 6 телятників, 12 корівників, 16 свинарників. У 1957 році на кошти колгоспів почалося будівництво цегельного заводу. Наприкінці того ж року перша цегла пішла на спорудження лікарні й тваринницьких приміщень колгоспів. 1969 року завод реконструйовано, і зараз він випускає понад 6 млн. штук цегли на рік, що сприяє розширенню будівництва в Новій Басані та навколишніх селах. Виробничий план 1971 року завод виконав на 101,5 процента.
Здавна славляться своєю красою новобасанські рушники. І зараз у селі працює філіал Ніжинської фабрики художніх виробів, що спеціалізується на випуску тканоперебірних рушників з чернігівським орнаментом. Оригінальні роботи народних художниць Нової Басані дістали високу оцінку на республіканській виставці 1949 року, міжнародних ярмарках у Марселі 1959 і 1960 рр., Декаді української літератури й мистецтва у Москві 1960 року і на ювілейній республіканській виставці 1967 року. По 15—17 таких рушників за місяць виготовляють бригадир Г. А. Герасименко, ткалі В. Удод та М. Руденко.
Невпізнанною стала Нова Басань за післявоєнні роки. Щороку тут перебудовуються або споруджуються нові 50—60 будинків. Вулиці забудовуються планово й потопають у зелені. В центрі села 1950 року встановлено пам’ятник В. І. Леніну, 1960 року — Т. Г. Шевченку. Село повністю електрифіковане й радіофіковане, працює АТС. Відкрито перукарню, шевську й кравецьку майстерні, ательє мод, готель.
Рік у рік зростає добробут трудівників Нової Басані. Середній заробіток колгоспника, порівнюючи з 1959 роком, збільшився у два рази. Для задоволення потреб населення у товарах в селі працює 13 магазинів. Є також чайна та їдальня. Товаро-
оборот торговельних підприємств порівняно з і 963 роком зріс на 44 проц. Звичними в побуті колгоспників стали холодильники, пральні машини, телевізори, радіоприймачі. Жителі села мають 25 легкових автомашин, 213 мотоциклів, у кожному дворі 1—2 велосипеди.
Велика увага приділяється охороні здоров’я трудящих. 1957 року в селі побудовано нове приміщення лікарні на 50 ліжок і медамбулаторії. Тут працює 5 лікарів і 28 чоловік середнього медперсоналу. Постійним піклуванням оточені наймолодші громадяни. Близько 50 тис. крб. щорічно витрачають колгоспи на утримання дитячих ясел і садків. Щоліта відкривається піонерський табір ім. 50-річчя Жовтня, де відпочиває понад 400 дітей.
У Новій Басані створені всі умови для навчання й виховання підростаючого покоління. Тут є середня, 2 восьмирічні й початкова школи, в яких навчається 975 дітей і працює 58 учителів. За сумлінну роботу 6 кращих педагогів нагороджено орденами й медалями СРСР. Асигнування сільради на народну освіту протягом восьмої п’ятирічки зросли більш як у два рази. Якщо в 1966 році вони становили 14 991 крб., то в 1971 році — 36 320 карбованців.
Переважна більшість населення має неповну середню, середню або вищу освіту. За роки Радянської влади багато новобасанців здобули вищу й спеціальну середню освіту й нині працюють у різних галузях народного господарства. Так, усі п’ятеро синів колишнього бідняка Ф. І. Гулого здобули вищу освіту, один з них М. Ф. Гулий — біохімік, академік АН УРСР. З села вийшли також С. С. Дяченко — доктор біологічних наук, І. М. Кожура — кандидат медичних наук, С. П. Копил — генерал-майор Радянської Армії, партійні та державні діячі І. Д. Компанець та М. Б. Дегтяр.
Центром культурно-масової роботи став будинок культури, в якому працюють драматичний, музичний, танцювальний та інші гуртки. Тут читаються лекції, демонструються кінофільми, влаштовуються вистави, літературні вечори, концерти художньої самодіяльності. Сільська бібліотека налічує більш як 30 тис. примірників книг. У бібліотеці обладнано ленінську кімнату.
Важливу роль у житті села відіграє сільська Рада. 13 червня 1971 року до неї обрано 71 депутата, в т. ч. 43 колгоспники, 5 робітників, 23 представники інтелігенції. Серед обранців народу 37 комуністів. Близько половини депутатів становлять жінки. Рада дбає про удосконалення колгоспного виробництва, благоустрій села, розвиток освіти, охорони здоров’я тощо. При виконкомі працюють 7 постійних комісій, в роботі яких беруть участь понад 700 активістів. Засідання виконкому та сесії сільської Ради завжди проходять за участю широкої громадськості.
Повсякденною творчою працею новобасанці примножують свою трудову славу. Керовані партійною організацією, трудящі села успішно здійснюють завдання нової п’ятирічки.
М. П. БАНДУРА, М. Т. БЛАГІНІН, Л. А. ЦЕКАЛО