Піски, Бобровицький район, Чернігівська область (закінчення)
Значно підвищилася культура землеробства в господарстві. Щорічно на поля вивозиться не менше 18—20 тис. тонн добрив. Впроваджується сівозміна, найбільш прийнятна для масивів колгоспу. Поля засіваються сортовим районованим насінням. Обробіток цукрових буряків і кукурудзи повністю механізований. Все це сприяло збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. Зокрема, врожай зернових зріс з 14,8 цнт у 1966 році до 16,3 цнт з гектара в 1970 році.
Чималих успіхів досяг колгосп ім. Жданова і в розвитку тваринництва. За роки восьмої п’ятирічки побудовано 8 тваринницьких ферм і кілька відгодівельних майданчиків. Молочнотоварна ферма переведена на механізоване доїння. Доярки працюють у дві зміни. Поголів’я корів зросло вдвічі, а овець — у три рази. Колгосп у 1970 році одержав 319,4 цнт молока на 100 га угідь, тоді як у 50-х роках одержували 150 цнт. Зразково поставлена відгодівля великої рогатої худоби. Сюди приїздять запозичати досвід тваринники з інших колгоспів району. Семінари проходять безпосередньо на фермах.
Та найбільше багатство колгоспу — його люди, передовики виробництва. Це, зокрема, бригадир городньої бригади Л. С. Дейнеко, яка за неодноразове перевиконання плану вирощування й продажу державі городини та активну громадську діяльність нагороджена орденом Леніна. Б. Г. Зінченко очолює механізовану ланку вирощування картоплі, яка збирає по 150 цнт бульб з гектара. В 1966 році його нагороджено орденом «Знак Пошани». Одночасно було нагороджено орденами й медалями ще 7 колгоспників Пісок.
Досягнення в тваринництві — свідчення сумлінної праці комсомольсько-молодіжних ланок. Так, ланка М. Ф. Євенко першою в районі завоювала почесне звання колективу комуністичної праці, а фермі, якою керує секретар комсомольської організації Н. В. Базик, 1967 року присвоєно ім’я 50-річчя Жовтня. На відзнаку трудових успіхів над цією фермою палає п’ятикутна зірка. Двадцяти дояркам, які добилися високих надоїв молока, надано звання ударників комуністичної праці. За масову активну участь населення в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни та успіхи, досягнуті в комуністичному будівництві, у зв’язку з 50-річчям Великої Жовтневої соціалістичної революції с. Піски нагороджено пам’ятним Червоним прапором обкому КП України й облвиконкому. 1968 року село нагороджено пам’ятною ювілейною медаллю «50 років УРСР».
З великим трудовим і політичним піднесенням відзначили колгоспники Пісок 100-річчя з дня народження В. І. Леніна.
Державний план 1970 року виконали повністю. Державі продано хліба 7109 цнт, молока — 8259 цнт, м’яса — 1530 цнт. За високі показники в роботі 8 чоловік нагороджено орденами, з них орденом Жовтневої Революції — завідуючу фермою Г. Г. Філон, орденом Трудового Червоного Прапора — доярок О. Д. Базик, Н. В. Базик і голову сільради М. Ф. Безкровну. 84 чоловіка нагороджено медалями.
Трудівники села активно включились у соціалістичне змагання на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. План першого року дев’ятої п’ятирічки вони виконали успішно, а в окремих галузях виробництва значно перевиконали взяті зобов’язання. У 1971 році колгосп став мільйонером. Його прибутки становили 1112 тис. крб. Краща доярка колгоспу Н. В. Базик була делегатом XXIV з’їзду КП України.
Відповідно до рішень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України колгоспники під керівництвом партійної організації визначили свої рубежі на дев’яту п’ятирічку: збільшити валове виробництво сільськогосподарської продукції на 30 проц.; добитися сталих урожаїв зернових культур — 28 цнт з гектара, цукрових буряків — 300 цнт, картоплі — 200 цнт; виробляти на 100 га угідь: м’яса — 120 цнт., молока — 500 центнерів.
Успіхи в розвитку економіки зумовили поліпшення матеріального добробуту й підвищення культурного рівня населення Пісок. Правління колгоспу дбає про створення належних умов праці хліборобів, зокрема, введено оплачувані відпустки, оплату за вислугу років, з 1968 року для доярок встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Це сприяє підвищенню загальноосвітнього рівня й фахової підготовки працівників сільського господарства. Багато колгоспної молоді навчається у вечірній середній школі або в Майнівському радгоспі-технікумі.
Піски стали сучасним красивим селом. Забудовується воно за планом. У колгоспників нові просторі житла. За післявоєнні роки зведено 325 будинків. Ювілейного 1967 року майже 100 сімей справили новосілля. У багатьох будинках — сучасні меблі, телевізори, радіоприймачі, пральні машини, холодильники. Середня заробітна плата колгоспників за місяць становить: механізаторів — 150 крб., доярок — 120—135 крб., свинарок —140—160 крб. В селі відкрито будинок побутового обслуговування, промтоварний і два продуктові магазини. Рік у рік зростає купівельна спроможність колгоспників. У 1971 році було продано товарів на суму близько мільйона крб. Зросли й вимоги покупців до якості товарів.
Сільська Рада багато уваги приділяє розвитку охорони здоров’я трудящих. Жителям завжди подається кваліфікована й своєчасна медична допомога. В селі є фельдшерсько-акушерський пункт, у 1966 році збудовано пологовий будинок. Не забуті й малята. До 50-річчя Радянської влади відкрито новий дитячий садок і дитячі ясла. Діти ростуть здоровими, життєрадісними.
Піски — село суцільної грамотності. Середня школа розташована в добре обладнаному приміщенні. Тут є фізичний, біологічний, історичний та хімічний кабінети, збудовані слюсарна й столярна майстерні. У школі навчається 315 дітей і працює 25 учителів. У 1972 році на розвиток народної освіти в селі держава асигнувала 21 200 крб. Протягом 15 років понад 500 чоловік закінчили Пісківську середню школу. Половина з них працює в рідному колгоспі, а решта — в різних галузях народного господарства країни. Серед вихованців школи заслужений артист УРСР, диктор Українського радіо А. Ф. Євенко, кандидат медичних наук І. Д. Сидоренко, кандидат сільськогосподарських наук І. М. Козицький.
Пишаються трудящі Пісок своїм земляком поетом-академіком, Героєм Соціалістичної праці П. Г. Тичиною, одним з основоположників української радянської поезії. П. Г. Тичина в 1943—1944 рр. працював народним комісаром освіти УРСР, у 1944—1948 рр.—міністром освіти УРСР. На XVII—XIX, XXI — XXIII з’їздах обирався членом ЦК КП України. Він був депутатом Верховної Ради СРСР 1—5-го скликань, Верховної Ради УРСР 1—7-го скликань, Головою Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань. Протягом багатьох років П. Г. Тичина підтримував тісний зв’язок із земляками. У травні 1968 року Пісківській середній школі присвоєно його ім’я. З цієї нагоди відбулися загальні шкільні збори. Зібрались учні, батьки, колишні випускники школи. Прийшло багато телеграм і листів від тих, хто не зміг приїхати. Збори вилилися в справжнє свято зустрічі поколінь. У школі відкрито музейну кімнату поета, де зберігаються окремі його речі та книжки з автографами.
В січні 1967 року відбулось урочисте відкриття збудованого на кошти колгоспу просторого будинку культури, який став справжнім центром культосвітньої роботи в селі. Тут працюють гуртки художньої самодіяльності, оркестри народних інструментів і духовий та ін. Частими гостями пісківських колгоспників бувають літератори та професійні митці Чернігова й Києва. Тут виступали український народний хор ім. Верьовки, артисти Українського радіо, київської та чернігівської філармоній.
Сільська бібліотека налічує близько 8 тис. книжок. Це твори класиків української, російської та зарубіжної літератури, сучасних авторів. Колгосп ім. Жданова 1965 року збудував для неї нове приміщення. Крім видачі книжок, бібліотека влаштовує тематичні вечори, читацькі конференції, виставки до ювілейних дат, проводить колективні обговорення книжок тощо. Пісківці щорічно передплачують понад 1700 примірників газет і журналів. У селі працюють постійний і пересувний агітпункти, обладнані червоні кутки для тваринників і механізаторів. Велику роботу проводить агітколектив, який налічує 45 агітаторів і 12 політінформа-торів, первинна організація товариства «Знання». У травні 1972 року в новому чудовому будинку відкрито історико-краєзнавчий музей, що діє на громадських засадах.
Дедалі більше входять у побут нові обряди й звичаї. У будинку культури відбуваються вечори трудової слави, комсомольські весілля, відзначення народження нової людини тощо. Надовго запам’ятався-перший вечір трудової слави, який влаштували восени 1965 року. В будинок культури зібралися майже всі жителі села, прибули трудящі навколишніх сіл, завітали гості, артисти Київської філармонії, Українського радіо. Всі шанували ветеранів праці: І. І. Гуту, В. Ф. Рябка, В. П. Бойка та ін. їм були вручені пам’ятні подарунки, а їхні імена записані до Книги трудової слави колгоспу. Після цього відбувся великий концерт. Так само урочисто проводжають ветеранів колгоспу на пенсію.
Традиційною стала зустріч Нового року всім селом. З піснями, щедрівками, з жартами й сміхом їдуть комсомольці й молодь на санях, запряжених трійкою коней, до будинку культури, де на площі встановлена новорічна ялинка. Дід Мороз у супроводі Сніжинок і хору з піснями підносить Новому року на вишиваному рушнику великий білий коровай. Вечір закінчується великим святковим концертом. Кожного року в селі широко відзначають день хлібороба. 1971 року у святкуванні взяли участь колишні партизани загону ім. Щорса. Серед гостей були артисти київських театрів.
Натхненником і організатором самовідданої праці трудівників села є партійна організація, яка налічує 64 чоловіка. Комсомольська організація, що має на обліку 45 членів ВЛКСМ, активний помічник комуністів не тільки у виробничих справах,, айв здійсненні культосвітніх заходів.
До Пісківської сільської Ради в червні 1971 року обрано 35 депутатів, з них 26 колгоспників і 9 представників інтелігенції. Серед депутатів — 17 комуністів і 5 комсомольців. У центрі уваги сільради — розробка і здійснення заходів щодо дальшого розвитку господарства села, успішне виконання народногосподарських планів і зобов’язань перед державою, питання поліпшення медичного й культурного обслуговування та ін. Значну роботу серед жінок села у підвищенні їх політичної і трудової активності веде жіноча рада, очолювана однією з кращих трудівниць,, бригадиром городньої бригади, комуністкою Л. С. Дейнеко. Жіноча рада займається питаннями культури й побуту односельців, разом з профспілковою організацією вона піклується про пенсіонерів, інвалідів, допомагає школі й батькам виховувати дітей.
Трудящі Пісок впевнено дивляться в майбутнє. Включившись у всенародне соціалістичне змагання на честь 50-річчя утворення СРСР, вони докладають усіх зусиль, щоб виконати взяті зобов’язання, дати країні ще більше сільськогосподарської продукції.
Т. Д. ДОРОШЕНКО, М. М. ЯРОШЕНКО