Шаповалівка, Борзнянський район, Чернігівська область (продовження)
З утворенням 1923 року комсомольської організації пожвавилася культурно-освітня робота. Було відкрито сельбуд. Комсомольці організовували лекції й бесіди на політичні, наукові та антирелігійні теми. Тут діяли гуртки політграмоти, художньої самодіяльності. У репертуарі драмгуртка були вистави «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського, «Украдене щастя» І. Я. Франка, «Невольник» Т. Г. Шевченка, «Запорожець за Дунаєм» С. С. Гулака-Артемовського. Постановки аматорів користувалися великою популярністю не тільки серед шаповалівців, а й серед жителів навколишніх сіл. Збори від платних вистав і концертів часто йшли у фонд допомоги безпритульним дітям, на побудову радянського аерофлоту, передплату газет та журналів. При сельбуді працювали хата-читальня, бібліотека.
Здійснюючи рішення XV з’їзду ВКП(б) та X з’їзду КП(б)У, селяни об’єднувалися в колективні господарства. 1929 року була заснована комуна «Перше травня». Вона являла собою справжню школу колективного господарювання селян. Куркулі всіляко намагалися перешкодити зміцненню Радянської влади в селі, не хотіли здавати хліб державі, ухилялися від сплати податків, агітували селян проти вступу до комуни. Партійний і комсомольський осередки, КНС повели з ними рішучу боротьбу. Під час колективізації куркульські господарства були ліквідовані, а майно й сільськогосподарський інвентар їх конфісковано. У 1930 році комуна перетворена в колгосп «Перше травня». Цього року виникла сільгоспартіль «Переможець», а в 1932 році — ім. Ворошилова. В них об’єдналися 233 селянські господарства, в користуванні яких було 1625 га орної землі, 84 голови робочої худоби. Восени 1932 року колгоспи здали державі 26 669 пудів зернових. У 1935 році поля артілей почали обробляти перші трактори, а в 1937 році — комбайни Борзнянської МТС.
Шаповалівські хлібороби завоювали хорошу славу серед трударів навколишніх сіл. У 1937 році колгосп «Переможець» з кожного гектара зібрав на площі 120 га по 28 цнт ячменю, а на площі 150 га — по 30 цнт пшениці. В господарстві почали з’являтися власні автомашини, в 1939 році було побудовано електростанцію й електрифіковано село.
У колгоспі ім. Ворошилова у 1937 і 1938 рр. вирощено на кожному гектарі по 358 цнт цукрових буряків і по 181 цнт картоплі. Він двічі був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У 1939 році Виставком нагородив його
дипломом другого ступеня з врученням грошової премії — 10 тис. крб. і легкової автомашини. Учасниками виставки були М. А. Шульга, ланка якої одержувала по 500—600 цнт буряків з гектара, свинарка О. Дашко, голова сільської Ради І. К. Буряк та ін. 1940 року артіль нагороджено орденом «Знак Пошани».
Заможно жили напередодні війни шаповалівські колгоспники. Вони одержували на трудодень по 6 кг зерна, 10 кг картоплі і близько 3 карбованців.
За роки довоєнних п’ятирічок великі зміни сталися в охороні здоров’я. В 1935 році розширено лікарню до 25 ліжок, через рік відкрито нову аптеку, при колгоспах працювали дитячі ясла. Досягнуто успіхів у народній освіті. 1935 року на базі семирічної школи створено середню, побудовано приміщення з просторими класними кімнатами, навчальними кабінетами, спортивним залом. Напередодні війни тут навчалося 762 учні й працювало 35 учителів.
У клубі, збудованому в 1930 році,, демонструвалися кінофільми, організовувалися вистави й концерти художньої самодіяльності, працювали оборонні гуртки. 1941 року в селі було закінчено спорудження двоповерхового будинку культури, але скористатися ним шаповалівцям вже не довелося.
Мирне життя радянських людей було перерване віроломним нападом фашистської Німеччини. На захист Батьківщини до лав Червоної Армії пішло 350 чоловік. 11 вересня 1941 року Шаповалівку окупували німецько-фашистські загарбники. Вони розстріляли 13 чоловік, у т. ч. активістів Я. Л. Головку, О. К. Розинку, М. Г. Якименка, М. П. Глущенка, І. Г. Чабана та ін. 95 чоловік вивезли до Німеччини. Гітлерівці пограбували колгоспи, зруйнували два приміщення школи, будинок культури, лікарню, аптеку, спалили 43 хати колгоспників, у багатьох позабирали худобу, хліб. Жителі села не хотіли коритися ворогові. Вони саботували накази й розпорядження гітлерівської адміністрації, 25 чоловік вступило до загонів народних месників.
Танкісти 84-го гвардійського корпусу і 70-ї гвардійської Глухівської стрілецької дивізії 8 вересня 1943 року визволили село від фашистської неволі. На фронтах Великої Вітчизняної війни у боях з гітлерівцями хоробро билося близько 600 шаповалівців, 527 з них нагороджено орденами й медалями, 389 — полягли смертю хоробрих. На честь їх 1970 року споруджено обеліск Слави. Населення заготовляло для Червоної Армії продукти харчування, збирало кошти на танкову колону, посилало подарунки фронтовикам. Одразу після визволення колгоспники приступили до відбудови зруйнованого господарства. Ремонтували шляхи, мости, будинки, сільськогосподарський реманент, приміщення колгоспів тощо. Нелегкими були перші кроки: не вистачало тягла, знарядь праці, сільськогосподарських машин. Працювали лише жінки, старики й підлітки: молоді чоловіки перебували на фронті. Землю обробляли вручну. В усіх колгоспах лишилося тільки 25 корів. Та шаповалівці під керівництвом партійної організації, сільської Ради мужньо переборювали труднощі. На кінець липня 1944 року колгоспи перевиконали річний план здачі м’яса державі, а у вересні—жовтні — хлібопоставок, відвантажили у фонд Червоної Армії 3279 цнт зерна. Молодь сільгоспартілі ім. Ворошилова, очолювана комсомольською організацією, яка наприкінці 1943 року відновила свою діяльність, взяла шефство над птахофермою.
У січні 1945 року трудівники колгоспу «Переможець» звернулися до всіх хліборобів Борзнянського району із закликом збільшити виробництво зернових і технічних культур. Ланкові П. М. Кочерга, М. Г. Савченко та інші взяли на себе зобов’язання виростити по 300—400 цнт цукрових буряків з гектара, 250—300 цнт картоплі, 13 — озимини, 15 —вівса, 16 — проса. Свого слова вони дотримали.
Відновили роботу лікарня, середня школа. На початку 1945 року відкрито сільський клуб, де працювали хоровий та драматичний гуртки.
Постійна увага приділялася сім’ям фронтовиків. їм насамперед завозили паливо, допомагали обробляти присадибні ділянки. Артіль ім. Ворошилова виділила в 1944 році у фонд дітям-сиротам, батьки яких загинули в боях з окупантами, та інвалідам війни 150 цнт хліба.
Радісним святом для шаповалівців, як і для всього радянського народу, був День Перемоги над фашистськими загарбниками. З цієї нагоди відбувся урочистий мітинг, масове гуляння. В 1945—1946 рр. до села повернулося 545 демобілізованих воїнів. Колишні фронтовики відразу приступили до роботи в колгоспах. Швидко відроджувалося сільське господарство. 1947 року були збудовані дві тваринницькі ферми й гараж. У 1950 році три колгоспи об’єдналися в артіль «Переможець», за якою було закріплено 5400 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3865 га орної землі. З того часу господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків та картоплі.
Поступово з допомогою держави відроджувалося зруйноване гітлерівцями село. За 1944—1950 рр. забудовникам надано державних кредитів на суму 350 тис. крб., відпущено 250 кубометрів лісоматеріалів, виділявся транспорт. На 1950 рік у Шаповалівці було споруджено 53 будинки колгоспників.
Значні суми грошей асигнувалися з державного бюджету на розвиток охорони здоров’я трудящих. У 1946 році відбудовано приміщення лікарні на 20 ліжок. Тоді ж відкрито обласний туберкульозний санаторій на 50 чоловік. Лише в 1950 році лікарні виділено 104 тис. крб., амбулаторії — 55 тис., дитячій]консультації — 184 тис. крб. Цього ж року капітально відремонтовано приміщення середньої школи, де навчалося 697 дітей і працював 31 учитель. На обладнання її кабінетів, бібліотеки було асигновано 28,5 тис. крб. Активізував свою діяльність сільський клуб, з 1944 року діяла бібліотека.
Значну роль у дальшому розвитку колгоспу відіграли рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Було запроваджено новий порядок планування, зміцнено керівні кадри колгоспу, збільшилася кількість кваліфікованих спеціалістів сільського господарства, поліпшилося технічне постачання. 1957 року врожай зернових в артілі становив уже 14,5 цнт з гектара, картоплі — 130, цукрових буряків — 205 цнт. Колгосп мав 429 голів великої рогатої худоби, у т. ч. 174 корови. Від кожної з них надоєно близько 2 тис. кг молока. Передові доярки М. В. Головко та У. К. Джура нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора.
Після ліквідації МТС артіль придбала велику кількість сільськогосподарської техніки: 14 тракторів, 6 комбайнів, 8 автомашин та ін. Завдяки невтомній праці хліборобів, запровадженню правильних сівозмін, передової агротехніки рік у рік підвищувалася врожайність. Якщо в 1962 році було зібрано з гектара по 16 цнт зернових, 249 цнт цукрових буряків, 137 цнт картоплі, то в 1967 році у колгоспі одержали по 18,2 цнт зернових, 237 цнт цукрових буряків і по 140 цнт картоплі. Прибутки артілі становили 970 тис. крб. Півстолітній ювілей Радянської влади бригада комуніста М. П. Демченка відзначила ще вищими врожаями. Вона виростила з кожного гектара по 32 цнт пшениці й 268 цнт цукрових буряків.
Розгорнувши змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, колгоспники здобули високих успіхів у розвитку всіх галузей господарювання.
Урожайність зернових з гектара в 1970 році становила 19 цнт, цукрових буряків — 258. В колгоспі налічувалося майже 3 тис. свиней, 1690 голів великої рогатої худоби. На 100 га угідь тваринники виробили 81,8 цнт м’яса. Від кожної корови надоєно по 2517 кг молока, а доярка М. Л. Чабан досягла ще кращих показників — 3080 кг. За самовіддану працю 116 трудівників нагороджено Ленінською ювілейною медаллю. У квітні 1971 року чотири колгоспники, які вели перед у змаганні на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, відзначено орденами й медалями, в т. ч. ордена Трудового Червоного Прапора удостоєно бригадира тракторної бригади А. Ф. Сілича.
Докорінно змінився характер праці. В колгоспному виробництві широко застосовують досягнення науки. Тут налічується 19 спеціалістів сільського господарства, в т. ч. шість агрономів, три зоотехніки, шість ветфельдшерів, економіст-плановик. На фермах і ланах основною фігурою став механізатор. Нині в господарстві працює 31 трактор, 19 різних комбайнів, 23 автомашини, більше сотні причіпних та навісних знарядь.
Виконуючи історичні рішення XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, трудівники села на кінець дев’ятої п’ятирічки планують виростити з кожного гектара по 25,4 цнт зернових, 150 — картоплі, 290 цнт — цукрових буряків; виробити на 100 га сільськогосподарських угідь 220 цнт м’яса, надоїти на корову по 2750 кг молока, одержати близько 1600 тис. крб. прибутку. Колгосп спеціалізуватиметься на виробництві свинини. 1970 року розпочато спорудження тваринницького відгодівельного комплексу на 12 тис. голів, який стане до ладу восени 1972 року. Для забезпечення громадського тваринництва концентрованими кормами цього ж року почнеться будівництво міжколгоспного комбікормового заводу продуктивністю 100 тонн продукції на добу. В 1971 році в селі став до ладу і дав продукцію плодоконсервний завод.
Разючі зміни сталися і в самому вигляді села. Тут за 1950—1970 рр. споруджено понад 300 будинків з просторими світлими кімнатами, верандами. Колгосп будує житла для продажу їх хліборобам у кредит. Тепер у кожній хаті — красиві меблі, заповнені книжками шафи, радіоприймачі. В побут жителів увійшли електричні прилади, пральні машини, холодильники. Понад 100 сімей користуються газовими установками. До послуг трудівників — майстерня побутового обслуговування, перукарня, автоматична телефонна підстанція, поштове відділення. Всі двори радіофіковані, близько 300 сімей мають телевізори. У селі — 12 торговельних підприємств, у т. ч. сільмаг, продовольчий, книжковий магазини, магазин господарських товарів.
Добре налагоджено медичне обслуговування населення. У 1965 році стала до ладу дільнична лікарня на 25 ліжок. Туберкульозний санаторій у 1967 році реорганізовано у районну туберкульозну лікарню. Є також пологовий будинок, аптека. У медичних закладах Шаповалівки працює 3 лікарі, 9 фельдшерів, акушерка, 20 медсестер, які не тільки подають медичну допомогу на стаціонарі, а й часто бувають у полі, на фермах, тракторному стані, проводять профілактичну роботу, поширюють медичні знання. Заслуженим авторитетом серед населення користується головний лікар дільничної лікарні Н. П. Русіна, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. 13 червня 1971 року вона обрана депутатом Верховної Ради УРСР.
Розквітла культура села. 85 чоловік мають вищу й середню спеціальну освіту, близько 400 чоловік — середню, решта — семирічну. В красивому приміщенні середньої школи, побудованому в 1961 році, навчається нині 500 учнів і працює 36 учителів. Є добре обладнані кабінети, спортивний майданчик. На території — великий фруктовий сад, дослідні ділянки. У Шаповалівці працює також вечірня середня школа сільської молоді.
У будинку культури, спорудженому в 1960 році, демонструються кінофільми, провадяться вечори відпочинку, читаються лекції, працюють гуртки художньої самодіяльності, духовий оркестр. Сюди часто приїжджають з виставами, концертами артисти з Києва, Чернігова, Ніжина, Вінниці. Жителів обслуговують дві бібліотеки: сільська, що має близько 16 тис. книг, і шкільна — 4 тис. томів. Тут проводяться читацькі конференції, вечори запитань і відповідей, відзначаються історико-революційні дати та ювілеї письменників, влаштовуються різні виставки. З 1968 року сільська бібліотека — культосвітній заклад відмінної роботи. Її завідуючій О. Ю. Борзенець в 1966 році присвоєно звання заслуженого працівника культури УРСР.
Провідну роль у громадсько-політичному житті Шаповалівки відіграє партійна організація, в якій налічується 63 комуністи. Вони мобілізовують трудівників села на успішне виконання завдань дев’ятого п’ятирічного плану, очолюють найбільш відповідальні ділянки виробництва — працюють бригадирами, завідуючими фермами, ланковими. Надійною підмогою комуністам є комсомольська організація. В ній налічується 138 членів ВЛКСМ; У 1971 році обрано новий склад сільської Ради, до якої входить 54 депутати. Серед них 9 робітників, 31 колгоспник, 14 службовців, 25 комуністів, 6 комсомольців, 23 жінки. При сільраді працюють сільськогосподарська, фінансова та культурно-побутова постійні комісії. До роботи в них залучаються широкі кола громадськості.
Шаповалівка — батьківщина В. П. Зосимовича, українського радянського біолога, члена-кореспондента АН УРСР, якому в 1960 році присуджено Ленінську премію.
Невпізнанно змінилося село за роки Радянської влади. В усьому його житті відчувається впевнена хода радянських людей до комунізму.
Є. Г. КУЛІНИЧ, М. Д. СОЛОВЕЙ