Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область (закінчення)
У боях за село полягли смертю хоробрих 96 чоловік. 1970 року на їх честь споруджено пам’ятник. У рядах Червоної Армії билося з ворогом 456 седнівців, 350 з них нагороджені орденами й медалями. Особливо відзначився П. І. Лишафай. Батальйон, яким він командував, прорвав глибоко ешеловану оборону гітлерівців на півдні від Варшави і цим самим забезпечив для всієї армії успішне переслідування відступаючого ворога. П. І. Лишафаю було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За самовіддану працю в роки війни начальник Седнівської лінійно-технічної дільниці зв’язку К. М. Молочко удостоєний ордена Леніна. 168 воїнів-односельців віддали своє життя за Радянську Вітчизну.
Трудящі Седнева нічого не шкодували для перемоги над німецько-фашистськими загарбниками. Наприкінці 1943 року седнівці зібрали близько 38 тис. крб. на будівництво танкової колони. Одразу після визволення села відновили свою роботу всі колгоспи. Хлібороби переборювали багато труднощів. В артілях не вистачало робочої худоби, сільськогосподарських машин. У господарствах налічувалося лише 46 плугів і 25 борін. В 1944 році, щоб засіяти поля, колгоспники з дому приносили насіння.
Сільрада, головою якої був комуніст інвалід Великої Вітчизняної війни Ю. Ф. Кириченко, у 1943—1945 рр. розгорнула значну роботу, спрямовану на впорядкування села. Було відбудовано приміщення лікарні, середньої школи, клубу, лазні, які вже в 1943 році почали діяти, проведено ремонт колодязів, розпочато будівництво водопроводу. За успіхи, досягнуті у відбудові населеного пункту, сільрада була нагороджена грамотою облвиконкому. У ці ж роки почали працювати два магазини, сільське споживче товариство побудувало хлібопекарню, чайну.
В грудні 1945 року відновила свою діяльність територіальна партійна організація, в якій налічувалося 8 комуністів. У 1947 році були створені первинні парт-організації в колгоспах. Вони приділяли велику увагу зміцненню трудової дисципліни хліборобів, організації їх праці, підвищенню агротехніки землеробства. Це позитивно позначилося на результатах роботи артілей. Уже через два роки урожайність зернових культур з гектара у колгоспі «Червоні лани» підвищилася більш як на 6 цнт, у колгоспі ім. Шевченка — на 3 цнт. В 1950 році три артілі об’єдналися в колгосп ім. Шевченка. За ним було закріплено 1476 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1182 га орної землі. На тваринницьких фермах налічувалося 287 голів великої рогатої худоби, 287 свиней, 72 овець. Уже в наступному році доходи господарства зросли на 95 тис. карбованців.
З допомогою держави, яка за період 1943—1950 рр. виділила на відбудову Седнева 174 тис. крб., багато будівельних матеріалів село з кожним роком ставало красивішим. На кінець 1950 року було завершено будівництво водопроводу, колгоспники спорудили за сім післявоєнних років 154 будинки. Постійні комісії сільради — благоустрою й охорони здоров’я трудящих — значну увагу приділяли озелененню села й упорядкуванню парку. Лише в 1949 році посаджено близько 9 тис. декоративних дерев. Розширилася торговельна мережа. Того ж року відкрито книжковий магазин. Поліпшилося медичне обслуговування трудящих. 1950 року в нове приміщення перейшла лікарня. У ній налічувалося 30 ліжок і працювало 5 лікарів та 12 медсестер і фельдшерів. У середній школі було 254 учні, яких навчало 16 учителів. Діяла також районна школа тваринників. Культурно-масову роботу серед населення проводив клуб. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми, відбувалися вечори відпочинку, цікаві зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни, передовиками колгоспного виробництва. У сільській бібліотеці організовувалися літературні диспути, виставки книг, читацькі конференції.
Велике значення для економіки колгоспу мало будівництво на річці Снові гідроелектростанції потужністю 253 квт. З допомогою трудящих братніх республік, зокрема Ленінграда, Москви, Ташкента, Архангельська, які надіслали устаткування, кабель, будматеріали, в 1953 році вона стала до ладу й повністю забезпечила потреби Седнева та навколишніх сіл в електроенергії. В 1957 році колгосп ім. Шевченка подолав відставання й зміцнив свою економічну базу. Колгоспники зібрали з гектара по 10 цнт зернових та по 95 цнт картоплі й одержали на трудодень по 1 кг зерна та по 4 крб. 50 коп. За успіхи, досягнуті в сільськогосподарському виробництві, голова артілі комуніст-тридцятитисячник О. Р. Бушнєв був нагороджений орденом «Знак Пошани». Цього ж року колгосп ім. Шевченка об’єднався з радгоспом ім. Чкалова селища Нового й став другим його відділком.
1970 року в користуванні радгоспу було 5390 га землі, в т. ч. 3600 га орної. Він мав 1908 голів великої рогатої худоби, 876 голів свиней. У господарстві налічувалося 64 трактори, 13 комбайнів, 53 автомашини та багато іншої техніки. Тут працюють дві механічні майстерні, млин. У радгоспі — 706 робітників, у т. ч. 78 спеціалістів з вищою й середньою освітою. Постійно зміцнюється економіка радгоспу. За роки восьмої п’ятирічки його прибутки зросли в 3,6 раза, урожайність зернових культур підвищилася на 5,4 цнт, картоплі на 88 цнт. У ленінському ювілейному (1970) році прибуток господарства становив 780 тис. крб., урожайність зернових — 22,4 цнт, картоплі — 202 цнт з гектара. В останньому році восьмої п’ятирічки тут надоєно на корову 2882 кг молока.
За високі виробничі показники 35 робітників радгоспу відзначено орденами й медалями, у т. ч. його директор О. Р. Бушнєв в 1966 році удостоєний ордена Леніна, а в 1971 році — ордена Трудового Червоного Прапора. Орденом Леніна нагороджено ланкову Г. В. Стрик, орденом Жовтневої Революції — керуючого Седнівським відділком радгоспу Ф. В. Онищенка.
В 1963 році в Седневі створено Чернігівську дослідну станцію картоплі. Її колектив провів значну роботу щодо вивчення й виведення кращих сортів картоплі для Полісся і Лісостепу України. Заслужений агроном УРСР Я. І. Прошко з групою селекціонерів вивели тут новий високоврожайний сорт картоплі — седнівський рожевий, який відзначається підвищеним вмістом крохмалю і стійкістю проти ураження фітофторою. Свої досліди станція проводить на полях радгоспу, тут же випробовує виведені нею нові сорти картоплі перед рекомендацією їх для масового вирощування. Седнівські картоплярі своїм досвідом діляться з білоруськими колегами. За досягнуті успіхи в селекційній роботі агроном Я. І. Прошко та тракторист П. П. Майборода 1971 року нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора.
Швидкими темпами ведеться житлове будівництво. За 1960—1970 рр. для працівників радгоспу збудовано 7 двоповерхових і 25 одноповерхових будинків. Усього в Седневі зараз налічується 491 будинок. 112 сімей користуються газобалонними установками, 830 мають радіоприймачі й радіоли, 166 — телевізори, у багатьох—пральні машини, холодильники. Щасливим життям живуть седнівці. Взяти хоча б сім’ю А. У. Коваленко. У 1933 році ЇЇ чоловіка вбили куркулі. Жінка залишилася з сімома дітьми. З допомогою держави, колгоспу вдова виростила й виховала своїх синів і дочок: Антон закінчив Московську військову медичну академію, Іван — Ніжинський педінститут, Олександр — Чернігівський учительський інститут, Клава й Одарка також здобули вищу освіту і вчителюють.
1969 року Седнів було віднесено до категорії селищ міського типу. Жителі його користуються послугами майстерні побутового обслуговування, перукарні, лазні. Працює пошта, телеграф, автоматична телефонна станція, ощадна каса. У селищі є хлібопекарня, цех безалкогольних напоїв. Населення купує продовольчі й промислові товари в п’яти магазинах, є також книжковий магазин, працює чайна.
Зросла мережа лікувальних закладів. 1957 року розширено лікарню до 50 ліжок. У ній добре обладнані новітньою апаратурою хірургічне, терапевтичне й пологове відділення, амбулаторія та фізкабінет, які обслуговують 74 медпрацівники, в т. ч. 12 лікарів. Цього ж року відкрито обласний кістково-туберкульозний санаторій на 150 місць. З 1963 року його передано районному відділу охорони здоров’я. У селищі є аптека, дитячі ясла.
Створені всі умови для освіти й виховання підростаючого покоління. В середній школі в 1971/72 навчальному році налічувалося 458 учнів і 32 учителі. За багаторічну сумлінну працю вчительку О. А. Стратілат нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, Н. Ф. Мглинцеву присвоєно звання заслуженого учителя УРСР.
Зросла кількість культурно-освітніх закладів. У 1971 році працювали широкоекранний кінотеатр, два клуби, 5 бібліотек, книжковий фонд яких становить 26 тис. томів. Перед трудящими часто виступають з лекціями й доповідями члени лекторської групи товариства «Знання», у якій налічується понад 20 чоловік. 14 липня 1957 року в Седневі відкрито пам’ятник Т. Г. Шевченку роботи уродженця селища скульптора Г. В. Бистревського.
Чарівна природа, мальовничі береги річки Снові, чудовий пляж площею 2,5 га влітку приваблюють сюди сотні трудящих. У 1964 році тут відкрито будинок творчості Спілки художників УРСР, у якому щомісячно відпочиває близько 50, а в літній період — до 170 чоловік. Поблизу розташовані також піонерські табори Чернігівської фабрики первинної обробки вовни ім. Петровського та комбінату хімічного волокна. У Седневі проводилися зйомки кінофільмів «Григорій Сковорода», «Вій».
Значний вклад в успіхи, досягнуті трудящими Седнева за роки Радянської влади, внесли комуністи. 1972 року в 8 первинних партійних організаціях налічувалося 105 комуністів. У чотирьох комсомольських організаціях — 200 членів ВЛКСМ. Вони завжди ведуть перед на виробництві, є ініціаторами добрих справ у житті селища. Велику роботу проводить селищна Рада. В її складі 35 депутатів. Серед них 20 робітників, 15 службовців, 18 комуністів, 7 комсомольців, 16 жінок.
Широко розгорнувши соціалістичне змагання на честь 50-річчя утворення Союзу РСР, трудящі Седнева добиваються все нових і нових успіхів у господарському й культурному житті, впевненою ходою йдуть уперед, до комунізму.
Д. Ю. КИСІЛЬ, Л. Я. РЕДАКОВА