Городня, Городнянський район, Чернігівська область (закінчення)
24 вересня 1943 року два полки 149-ї стрілецької дивізії при підтримці партизанів визволили Городню. Понад 100 чоловік одразу влилося до регулярних частин Червоної Армії. На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах проти ненависного ворога билися близько 2 тис. жителів. З них 500 за мужність і відвагу нагороджені орденами і медалями. Уродженцям міста О. П. Жижкуну за подвиг під час форсування Вісли та командиру взводу підривників партизанського загону ім. Щорса Б. П. Калачу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Близько 1 тис. городнянців віддали життя за свободу й незалежність Вітчизни.
Після визволення Городні партійні і радянські органи спрямували зусилля трудящих на відбудову господарства й допомогу фронту. Німецько-фашистські загарбники завдали місту величезних руйнувань. Вони знищили залізничну станцію, зруйнували або пограбували всі підприємства, МТС, колгоспи. Робітники і колгоспники за три останні місяці 1943 року відбудували залізничну станцію, електростанцію, маслозавод, промартілі «Червоний ходар», «Поступ», МТС, обидва колгоспи. У 1945 році стали до ладу льонозавод, харчокомбінат, лісгосп, промислово-кооперативні артілі «Червоний харчовик», «Труд», «Перемога», «Коопремонт». Велику допомогу у відбудові підприємств подала держава, яка виділила верстати та інше обладнання. До МТС щороку надходило по 10—15 тракторів, 5—6 комбайнів. Жителі Городні всіляко допомагали фронту. У 1944 році вони внесли до фонду оборони близько 270 тис. крб., більш як на 1 млн. крб. придбали облігацій позики, здали сотні центнерів хліба, картоплі, овочів, молока і м’яса. Крім того, вони зібрали 300 тис. крб. на побудову танкової колони «Колгоспник Чернігівщини».
Долаючи великі труднощі, радянські люди самовіддано працювали над виконанням і перевиконанням виробничих планів, прискорюючи перемогу над ворогом. Колектив Городнянської МТС план тракторних робіт 1944 року перевиконав удвічі, достроково завершивши ремонт тракторів та інвентаря. Городнянський маслозавод по випуску продукції вийшов на третє місце в країні. Міський колгосп «III Інтернаціонал» першим у районі завершив весняну сівбу 1945 року. На підприємствах міста широко розгорнулося соціалістичне змагання за виконання першої післявоєнної п’ятирічки за чотири роки. В промартілі «Червоний ходар» 12 робітників виконали свої п’ятирічні плани за 3,5 року, 18 — за 4 роки. Бригади Веригіна і Кононенка з торфоартілі «Поступ» завершили плани п’ятирічки за 2,5 року. Комсомольська бригада Ю. Пилипенка з льонозаводу щодня виконувала більш як по дві норми. Високих показників добилися не тільки передовики і бригади, а цілі підприємства. У вересні 1950 року артілі «III Інтернаціонал», «Перше травня» та «Поради Леніна» (хут. Альошинський) об’єдналися в одне господарство ім. Жданова.
Після визволення в Городні відновили роботу заклади охорони здоров’я: лікарня, поліклініка, аптека, дитяча консультація, санепідстанція, а також дитячі ясла. У 1946 році відкрили тублікарню на 20 ліжок і дитячий санаторій на 50 місць. Велику увагу партійні і радянські органи приділяли розвитку освіти. Восени 1943 року почалося навчання у 2 середніх і 2 початкових школах та педшколі. У 1944 році відкрили вечірню середню школу робітничої молоді, а в 1947 році — семирічну, яку в 1956 році перетворили на середню. За рішенням загальноміських комсомольських зборів молодь у 1945 році відбудувала будинок культури, якому було присвоєно ім’я О. Матросова. Тоді ж відкрили кінотеатр, районну бібліотеку
клуб, а через рік — дитячу районну бібліотеку. У будинку культури регулярно читалися лекції, влаштовувалися концерти, ставилися вистави. Городнянський будинок культури в 1947—1950 рр. посідав перше місце в соціалістичному змаганні культосвітніх закладів республіки, і йому залишили на вічне зберігання перехідний Червоний прапор Міністерства культури УРСР.
У наступні роки проводилися розширення і реконструкція промислових підприємств Городні. У 1954 році почав діяти хлібозавод, у 1958 році — механізований млин райхарчокомбінату, збудували першу чергу цегельного заводу «Міжколгоспбуду». На маслозаводі встановили 2 потокові лінії, відкрили цех ширвжитку, в артілі «Червоний ходар» спорудили сушильний цех, на райхарчокомбінаті — хлібопекарський цех. В роки семирічки промислово-кооперативні артілі були реорганізовані у державні підприємства: обозобудівний завод, торфопідприємство і райпобуткомбінат. У 1961 — 1962 рр. всі міські підприємства підключили до державної електромережі. Укрупнення та електрифікація підприємств відкрили широкі можливості для дальшої реконструкції. Обозобудівний завод з напівкустарної артілі перетворився на сучасне підприємство, обладнане новітнім устаткуванням, що дозволило збільшити випуск продукції в 4,3 раза та підвищити продуктивність праці в 2,6 раза. В 1964 році було збудовано новий корпус льонозаводу, де обладнано дві потокові лінії для виробництва довгого й короткого волокна. Підприємство щорічно почало давати понад 3 тис. тонн волокна, або в 14 разів більше, ніж до війни. Нові потокові лінії для виробництва масла та сухого молока встановлені на маслозаводі, завдяки цьому протягом семирічки подвоївся випуск продукції і в 2,5 раза зросла продуктивність праці. Новим устаткуванням обладнані цехи райхарчокомбінату, хлібозаводу, майстерні райоб’єднання «Сільгосптехніки», автопідприємство «Міжколгоспбуду», рембуддільниця та інші підприємства. Розширений і оснащений новою технікою цегельний завод збільшив виробництво цегли в 1966 році до 4 млн. штук. Споруджено нові приміщення побуткомбінату, механічного і хімічного цехів лісгоспзагу. Внаслідок реконструкції підприємств промисловість міста збільшила за роки семирічки випуск продукції в 2,6 раза.
На підприємствах Городні широку підтримку знайшли нові форми соціалістичного змагання. Серед робітників розгорнувся рух за комуністичну працю. Першою в місті звання колективу комуністичної праці завоювала комсомольсько-молодіжна зміна льонозаводу, очолена комуністом О. Зайцем. Майстер першої зміни льонозаводу Р. Г. Смирнова за прикладом В. І. Гаганової перейшла працювати у відстаючу зміну і вивела її в передові. На обозобудівному заводі робітники включилися у змагання за «українську годину». В ході цього-змагання впроваджено понад 30 раціоналізаторських пропозицій. Семирічний плай підприємство завершило за 6 років і 7 місяців. Залізнична станція в 1964 році річний план навантаження вагонів виконала на 180 проц. і кілька кварталів займала перше місце серед станцій третього класу Південно-Західної залізниці.
Змагаючись за гідну зустріч 50-річчя Великого Жовтня, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, робітники міста добилися значних успіхів у виконанні восьмої п’ятирічки та виробничого плану 1971 року. П’ятирічний план реалізації продукції підприємства завершили на 2 місяці 10 днів раніше строку, давши понад план різних виробів на 1,5 млн. крб. Льонозавод збільшив виробництво продукції за п’ятирічку в 2,1 рази. Район електромереж закінчив у ювілейному 1970 році суцільну електрифікацію району. Значно перевиконали план й інші підприємства. Поліпшилася якість і розширився асортимент виробів.
Льоноволокно, масло, сухе молоко, борошно, хліб, консерви, олія, одяг, взуття, вози, цегла, пиломатеріали — ось далеко не повний перелік продукції підприємств міста. Успішно завершили підприємства міста і виробничий план першого року дев’ятої п’ятирічки. Найкращих успіхів добився колектив лісгоспзагу, якому в 1971 році присуджено три перехідні Червоні прапори: Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС, обкому партії та облвиконкому, райкому партії та райвиконкому.
Після вересневого (1953 року) Пленуму ЦК КПРС значно зросло господарство колгоспу ім. Жданова. Тут вперше в районі була застосована машинна посадка картоплі, групова відгодівля свиней. Поліпшили організацію праці. Це дозволило господарству уже в 1958 році збільшити виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь до 200 цнт і м’яса — понад 40 цнт. Для більш продуктивного використання землі і техніки колгосп ім. Жданова у 1965 році об’єднали з колгоспом Перемога (с. Гніздища) в одне господарство «Труд». За ним закріплено 5316 га сільськогосподарських угідь. На колгоспних фермах утримується 1500 голів великої рогатої худоби, близько 1 тис. свиней. Машинна база господарства налічує 15 тракторів, 10 комбайнів, 13 автомашин та багато іншої техніки. Нових успіхів досягли трудівники колгоспу у восьмій п’ятирічці. На піщаних землях було зібрано по 13—15 цнт зернових, 120—130 цнт картоплі, 6—7 цнт льоноволокна з гектара. Па 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 280—300 цнт молока та 50 — 60 цнт м’яса.
Організаторами соціалістичного змагання повсюдно виступають комуністи. Так, робітниця льонозаводу, делегат XXIV з’їзду КП України, депутат міськради В. І. Луговська план восьмої п’ятирічки виконала за 3,5 року. Понад десять років уміло організовує змагання робітників майстер маслозаводу Р. А. Мажуга. Комуніст М. С. Москалець одним з перших пішов працювати доярем у колгосп «Труд» і вже майже десять років тримає першість в районі, одержуючи щороку від корови по 3500—4000 кг молока. У здібного організатора виросла Г. С. Москалець, яка була дояркою, бригадиром, секретарем партійної організації, а з 1972 року очолює колгосп «Труд». Партія та уряд високо оцінили самовіддану працю трудящих. Понад 50 робітників, колгоспників та представників інтелігенції відзначено орденами і медалями, з них орденом Леніна — робітницю льонозаводу І. Ф. Силенко, майстра маслозаводу Р. А. Мажугу, дояра колгоспу «Труд» М. С. Москальця, Трудового Червоного Прапора — робітника льонозаводу О. Ф. Абрамова, робітника РЕМ В. І. Хоменка, заступника начальника райвузла зв’язку О. Й. Голубову, пташницю колгоспу «Труд» Г. О. Копилову, першого секретаря райкому КП України Д. П. Мироновича та ін. 427 городнянців нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Понад десять років Городнянський район змагається з Климівським та Новозибківським районами Брянської області РРФСР та Добруським районом Гомельської області БРСР. Особливо посилилося змагання у дні підготовки до знаменної дати — 50-річчя утворення СРСР. Робітники і колгоспники обмінюються делегаціями, досвідом роботи, всіляко допомагають один одному. Так, за допомогою науковців Новозибківської дослідної сільськогосподарської станції в колгоспі «Труд» та багатьох інших запроваджено високоврожайні сорти жита, люпину, ячменю. З білоруських колгоспів завезено нові сорти картоплі. Російські й білоруські друзі перейняли в городнянців гребневий спосіб вирощування картоплі та досвід організації механізованих ланок. Продукція підприємств міста — льоноволокно, вози, харчові вироби — йде в російські і білоруські міста та села, а звідти надходять верстати, покрівельні матеріали, ліс.
У післявоєнні роки в Городні широко розгорнулося будівництво, особливо житлове. У місті зросли три нові житлові мікрорайони: між вулицями 1 Травня та ім. Артема, 1 Травня та Радянською і в районі льонозаводу, які забудовані багатоповерховими будинками. Протягом 1960—1970 рр. зведено понад 700 індивідуальних будинків. Двоповерхові будинки споруджені на вулицях 1 Травня, Леніна, Чориоуса, Перемоги, Шевченка та інших. Прокладено понад 10 км асфальту. До послуг трудящих 35 магазинів, ресторан, їдальня, чайна. Протягом 1961 — 1971 рр. трудящі придбали у власне користування понад 1 тис. телевізорів, 2 тис. радіоприймачів, 150 легкових автомашин, 570 мотоциклів та багато інших товарів, що свідчить про підвищення їх матеріального добробуту. Товарооборот торговельної мережі у 1971 р. досяг 10 млн. карбованців.
Із закладів охорони здоров’я у Городні діють районна лікарня на 150 ліжок, поліклініка, протитубдиспансер, жіноча й дитяча консультації, аптека, санепідстанція. Є також дитячий санаторій на 100 місць, 3 ясла-садки на 400 дітей, будинок інвалідів на 200 місць. В них працюють 40 лікарів і 150 чоловік середнього медперсоналу. Завершується спорудження будинку для ветеранів праці на 250 місць, розпочато будівництво районної лікарні на 250 ліжок. 6 медпрацівників нагороджено орденами і медалями, з них завідуючу відділенням райлікарні І. Г. Курбангалієву — орденом Трудового Червоного Прапора.
Зросла мережа освітніх закладів. У 1972 році в Городні діяли 3 середні та початкова школи, середня та восьмирічна школи-інтернати, вечірня і заочна середні школи, музична школа, де навчалося 2,5 тис. учнів і працювало 236 учителів. Для школярів відкрили будинок піонерів. 17 учителів удостоєні урядових нагород, у т. ч. М. С. Світличний — ордена Леніна. Л. С. Теренецькій та В. І. Надточій присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР.
Осередками культурного життя є районний будинок культури на 450 місць, 4 клуби на 700 місць, широкоекранний кінотеатр на 300 місць. До послуг жителів — 2 районні бібліотеки для дорослих і дітей, 15 профспілкових і відомчих та 7 шкільних бібліотек, книжковий фонд яких перевищує 200 тис. примірників. У будинку культури і клубах влаштовуються тематичні вечори, читацькі конференції, концерти, молодіжні фестивалі. Активно працюють 15 первинних організацій товариства «Знання», які об’єднують 350 лекторів. Тут діють також первинні організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. В місті виходить районна газета «Сільські новини», яку в 1967 році нагородили Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. При редакції райгазети діє літературне об’єднання. У 1965 році споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку.
Організаторами трудящих на успішне виконання народногосподарських планів є 48 первинних партійних організацій, які налічують 920 комуністів. їм допомагають 1267 комсомольців, об’єднаних у 25 первинних комсомольських організаціях. Велику роль в господарському і культурному будівництві відіграє міська Рада депутатів трудящих. Вона складається з 50 депутатів, серед них 23 робітники, 6 колгоспників і 21 представник інтелігенції, 29 комуністів і 10 комсомольців, 22 жінки. До роботи у постійних комісіях міськради залучено понад 200 чоловік активу. У 1971 році бюджет міста становив 291,1 тис. крб., у т. ч. на соціально-культурні заходи було асигновано 110,9 тис. карбованців.
У Городні народилися член-кореспондент АН УРСР О. І. Кухтенко, народний художник УРСР О. М. Лопухов, український радянський поет А. І. Кацнельсон.
Трудящі міста своєю самовідданою працею вносять гідний вклад у виконання рішень XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України.
І. П. ДУДКО