Солонівка, Городнянський район, Чернігівська область
СОЛОНІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км від районного центру і за 7 км від залізничної станції Кузничі. Дворів — 348. Населення — 999 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Полісся.
На території Солонівки розміщена центральна садиба колгоспу ім. Калініна, за яким закріплено 2797 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2252 га орної землі. Вирощують зернові й технічні культури; розвинуте м’ясо-молочне тваринництво.
У селі є восьмирічна школа, в якій налічується 157 учнів і 15 учителів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок.
За самовіддану пращо 21 трудівника нагороджено орденами й медалями.
Солонівка відома з XVI століття.
Радянську владу встановлено у січні 1918 року. Комсомольську організацію створено в 1924 році, партійну — в 1927.
На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах проти німецько-фашистських загарбників билися 600 місцевих жителів, з них 96 нагороджено орденами й медалями СРСР. Уродженцю села М. Ф. Шатилу за мужність, виявлену у повітряних боях з фашистами, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 280 чоловік віддали життя за незалежність Батьківщини. На честь воїнів, які загинули в бою за визволення села, в 1956 році встановлено пам’ятник.
В Солонівці народилася українська революціонерка-народниця М. Ф. Вітрова (1870—1896). Вона була заарештована і ув’язнена в Трубецький бастіон Петропавловської фортеці, де на знак протесту проти тюремного режиму скінчила життя самогубством, спаливши себе.
На околиці Солонівки виявлено давньоруський курганний могильник.