Вихвостів, Городнянський район, Чернігівська область (продовження)
Але мирний перепочинок тривав недовго. Навесні 1920 року почався наступ польських інтервентів. Чимало жителів взялося за зброю й поповнило лави Червоної Армії. У боях з ворогом загинули уродженці Вихвостова, хоробрі й безстрашні добровольці, командири 2-ї та 6-ї рот легендарного Богунського полку В. 3. Бугрим та С. Й. Шишенок. У травні 1920 року в селі було створено комнезам. Він провадив боротьбу з куркулями, допомагав незаможникам грошима, хлібом, виділяв для них реманент.
Після закінчення громадянської війни у Вихвостові розгорнулася відбудова господарства. Безземельні й малоземельні селяни одержали землю. Здійснилася мрія і Я. Я. Валах, вдови вбитого куркулями одного з ватажків виступу селян 1905 року С. О. Валаха, яка стала прототипом образу героїні повісті М. М. Коцюбинського «Фата моргана» Маланки Волик. Її сім’я одержала 5 десятин землі. Держава виділила селянам лісоматеріал, і у 1921 — 1922 рр. 80 родин бідняків побудували нові хати. Вона також подавала їм допомогу грошима, хлібом та насінням. Комнезам і сільська Рада націлювали селян на колективне господарювання. В першу річницю смерті В. І. Леніна на зборах членів комнезаму було прийнято постанову: «Ми обіцяємо йти шляхом, що намітив дорогий вождь, до досягнення того суспільного ладу, який дає можливість кожному трудящому жити в товаристві братерства і рівності». У 1925 році в селі створили комсомольську організацію.
Радянська влада відкрила жителям Вихвостова шлях до освіти й культури. В 1921 році трикласна школа була реорганізована на чотирирічну, в якій навчалося 100 дітей і працювали 4 вчителі. Для ліквідації неписьменності серед дорослих відкрили лікнеп. Центром культурно-освітньої роботи стали хата-читальня і сельбуд.
Комуністи і комсомольці роз’яснювали селянам важливість переходу на колективні форми господарювання. У грудні 1929 року 47 одноосібників Вихвостова об’єдналися в сільськогосподарську артіль «Боротьба за врожай». Першим її головою став комуніст Г. С. Шишов. За колгоспом було закріплено 372 га сільськогосподарських угідь. Він мав 52 коней і 19 голів великої рогатої худоби. Вже протягом першого року господарство досягло значних успіхів. Це викликало шалений опір куркулів. Вони розгорнули ворожу агітацію, підпалювали колгоспний хліб і будівлі. Кандидатська група, утворена в жовтні 1928 року, комсомольська організація і сільська Рада спрямували актив на викриття підступних дій куркульства і залучення до колгоспу нових членів. Бідняки і середняки активно відгукнулися на заклик комуністів і почали масово вступати в колгосп. На кінець 1931 року він уже об’єднав 78 проц. усіх господарств. Куркулі дістали рішучу відсіч.
Рік у рік сільськогосподарська артіль «Боротьба за врожай» зміцнювалася. В 1931—1932 рр. її поля обробляли два, в 1933 році — чотири трактори. Вона придбала сівалки, жатки, косарки, молотарки та інші знаряддя. В 1934 році було організовано хату-лабораторію, яка сприяла запровадженню нової агротехніки. Внаслідок цього замість 6—8 цнт зернових колгосп виростив по 13,7 цнт зернових, а також по 28 цнт махорки з гектара. Наступного року бригада С. Г. Муженка зібрала по 30 цнт озимої пшениці з гектара на площі 18 га, за що його було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Господарство значно зросло і перетворилося на багатогалузеве. За ним було закріплено 3 тис. га сільськогосподарських угідь. Тут налічувалося 370 голів великої рогатої худоби і 288 коней. Дальшого розмаху набуло соціалістичне змагання, в яке включилися ланкові Т. І. Єрмак, Є. І. Титорчук, Т. К. Кисіль і у 1937 році виростили по 35—40 цнт махорки, по 6—7 цнт волокна льону з гектара. Ланка О. Г. Іллюшенко збирала високі врожаї махорки: в 1939 році — 55 цнт, в 1940 році — 61 цнт з гектара та принесла великий доход колгоспу. Ця ланка у 1939 і 1940 рр. була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки і у 1941 році також мала взяти участь у ній. Право демонструвати свої досягнення на Виставці здобув і колгосп, який одержав диплом 2-го ступеня, премію у 5 тис. крб. і мотоцикл. У 1937 році стали до ладу колгоспна електростанція, паровий млин, олійниця, крупорушка. Колгоспні поля обробляла Тупичівська МТС. Зросли доходи господарства і вартість трудодня. У 1940 році колгоспники одержали на трудодень по 2,5 кг хліба, 4,8 кг картоплі, півтора карбованця грошима, а також овочі, мед і корм для худоби.
Багато уваги приділялося розвитку охорони здоров’я, освіти і культури. В 1932 році у Вихвостові відкрили медпункт і пологовий будинок, де допомогу подавали 2 медпрацівники. З 1931 року тут діяла семирічна школа, а на хуторах Горбасі і Пасічному — 2 початкові. В школах щороку навчалося до 350 дітей, яких виховували 17 учителів. Після закінчення семирічки молодь продовжувала освіту в середніх та вищих навчальних закладах. Онуки Маланки стали лікарями, вчителями, інженерами. Своє дозвілля жителі проводили новому клубі на 400 місць. При ньому була бібліотека.
Після віроломного нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз всі, хто міг тримати зброю, пішли на фронт. Решта жителів будувала протитанковий рів та інші укріплення. Колгосп виділив додатково 1 тис. пудів хліба, кращі коні й вантажні автомашини у фонд допомоги Червоній Армії.
28 серпня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до Вихвостова і встановили жорстокий окупаційний режим. Вони спалили 19 дворів колгоспників, зруйнували колгоспне господарство, закрили школу, бібліотеку і клуб. З перших днів окупації у Вихвостові почала діяти група патріотів, до складу якої увійшли перший голова колгоспу Г. С. Шишов, М. Я. Ломонос і І. П. Валах. Проте гітлерівці натрапили на слід патріотів і заарештували їх. Кати замучили у селі 11 радянських активістів, серед них підпільників Г. С. Шишова, М. Я. Ломоноса і І. П. Валаха. 71 юнака та дівчину вивезли на каторгу до Німеччини. Не знісши знущань і тяжких умов життя у фашистській неволі, померли колгоспні ветерани — учасники революції 1905 року Я. Я. Валах та С. І. Кужільний.
24 вересня 1943 року населення Вихвостова палко вітало своїх визволителів — воїнів 16-ї гвардійської дивізії 61-ї армії. 492 жителі села билися на фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах, з них 184 за мужність і відвагу відзначені орденами і медалями. 297 чоловік віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини.
Одразу ж після визволення Вихвостова відновила роботу сільська Рада, почалося відродження колгоспу «Боротьба за врожай». Була створена партійна група, яка спрямувала зусилля трудящих на відбудову колгоспного господарства. У 1944 році колгосп мав лише 12 голів великої рогатої худоби, 7 коней і 35 свиней. Не було зовсім сільськогосподарської техніки. На допомогу прийшла держава, яка виділила техніку, насіннєвий фонд і гроші. Переборюючи труднощі, колгоспники успішно провели весняну сівбу 1944 року і здали державі 2170 цнт хліба.
Наполеглива праця принесла значні досягнення. Протягом 1946—1950 рр. колгосп перевищив довоєнний рівень поголів’я худоби на 370 голів, збудував 8 тваринницьких приміщень, кузню, слюсарню, 2 артезіанські колодязі, цегельню, відбудував електростанцію. Його поля обробляли 6 тракторів, комбайн, 3 жатки, 4 косарки, 3 сівалки та інші сільськогосподарські машини, що дало змогу повністю освоїти десятипілля, поліпшити агротехніку і значно підвищити родючість ланів.
Успішно діяли заклади охорони здоров’я, освіти й культури. У 1944 році відновили роботу медпункт та пологовий будинок. Відразу ж після визволення відчинили двері семирічна і 2 початкові школи, в яких щороку навчалося до 250 дітей і працювало 16 учителів. Активну діяльність розгорнув клуб, відбудований у 1946 році. При ньому діяли гуртки художньої самодіяльності: хоровий, танцювальний та ін. Відкрилася бібліотека.
У 1950 році колгоспи «Боротьба за врожай» та ім. Чкалова с. Розвинівки об’єдналися в один, який дістав назву ім. Коцюбинського. За господарством закріпили 4542 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2420 га орної землі. Комуністи й комсомольці стали ініціаторами соціалістичного змагання. У 1952 році артіль зібрала по 14,5 цнт пшениці, а бригада комуніста С. Г. Муженка — по 18,3 цнт пшениці і по 40,1 цнт махорки з гектара. Самовіддано працювали ланкові М. М. Артеменко, М. В. Куриленко, П. Г. Коледін, В. І. Кондренко, М. П. Косаченко, В. І. Желдак, Л. Г. Бобок та інші, які щороку вирощували по 40—45 цнт махорки, 5—7 цнт волокна льону, 100—130 цнт картоплі з гектара. Доярка М. Т. Золоторинець у 1953 році надоїла по 2771 молока від кожної із закріплених за нею корів, доярка К. І. Потапенко — по 2514 кілограмів.
Важливу роль у розвитку колгоспного господарства відіграли рішення вересневого (1953 року) Пленуму ЦК КПРС. Партійна організація, що на цей час налічувала 17 чоловік, вникала в усі ділянки роботи і направляла на відстаючі кращих комуністів і комсомольців. Зросли врожаї зернових культур і картоплі. Так, у 1961 році було зібрано по 17,1 цнт зернових, а на окремих площах — по 20—25 цнт пшениці й жита з гектара. Почесне місце продовжувало належати бригаді С. Г. Муженка, яка щороку збирала по 16—18 цнт зернових і по 120—130 цнт картоплі. Не відставала і бригада комуніста 11. С. Кондренка. Славну перемогу здобула ланка Н. П. Титорчук: на площі 12 га вона зібрала по 6,6 цнт насіння та по 9,6 цнт волокна льону з гектара, за що ланкову нагороджено орденом Леніна. Значних успіхів досягли тваринники. Виробництво молока протягом 1953—1957 рр. зросло у 3,5 раза, м’яса — втричі. Багато потрудилися сестри — Ніна, Наталія, Ольга, Марія та Люба Бобер. За роки своєї роботи на фермі (загальний стаж сім’ї 75 років) вони надоїли 315 180 кг молока і виростили 920 голів молодняка.
У наступні роки дедалі міцніла економіка колгоспу ім. Коцюбинського.
У 1965 році колгосп виростив по 18,9 цнт зернових, 107 цнт картоплі, 292 цнт цукрових буряків, 6,8 цнт волокна льону з гектара. Окремі бригади і ланки досягли значно вищих показників. Бригада комуніста О. Г. Баранця зібрала по 34,5 цнт озимої пшениці, бригада комуніста А. М. Желдака — 28,4 цнт жита, бригада комуніста В. М. Коледіна — по 26,3 цнт жита, а ланка І. М. Потапенко — 9,6 цнт волокна льону з гектара. У 1966 році 14 трудівників колгоспу було нагороджено орденами і медалями, серед них І. М. Потапенко — орденом Леніна, О. Г. Баранця та А. М. Желдака — орденом Трудового Червоного Прапора. Колгосп мав потужну матеріально-технічну базу: 32 трактори, 15 комбайнів, 34 автомашини. Всі трудомісткі процеси механізовано.
Новими здобутками в піднесенні колгоспного виробництва відзначили трудящі Вихвостова 50-річчя Радянської влади і 100-річчя з дня народження В. 1. Леніна. Колгосп перевиконав план восьмої п’ятирічки. За успіхи у виконанні восьмого п’ятирічного плану 83 колгоспників та представників інтелігенції було нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна», тракториста М. Г. Білана удостоєно ордена Трудового Червоного Прапора, а бригадира комуніста Т. В. Єрмака і свинарку П. С. Шевчук — ордена «Знак Пошани».
Завдяки невтомній праці трудівників Вихвостова зросли багатства рідного колгоспу. У 1971 році його доход збільшився до 943 864 крб. На людино-день було видано по 3 крб. 91 коп. У цьому році середня місячна оплата свинарки становила 104 крб., доярки — 112 крб. Багато трудівників одержують по 200 і більше карбованців. Колгосп виділяє значні кошти на культурні й побутові потреби, а також на пенсійне забезпечення. Все це свідчить про невпинне піднесення добробуту трудівників.
Змінилося обличчя Вихвостова. Протягом післявоєнного часу збудовано або перебудовано 583 будинки. Село електрифіковане і підключене до державної енергосистеми. У селі — 5 магазинів, товарооборот яких у 1971 році становив 824 227 крб. Колгоспники мають 497 телевізорів, 289 мотоциклів, 1468 велосипедів, 6 легкових автомашин.
Медичну допомогу трудящим подають медпункт і пологовий будинок, в яких налічується 4 медпрацівники. Діють дитячі ясла. Є також стадіон, при якому створено різні спортивні секції. У селі працюють восьмирічна школа з вечірнім відділенням середньої школи та 2 початкові школи. В них щороку навчається до 250 учнів і викладає 18 учителів. З колишніх вихованців восьмирічної школи 134 здобули вищу освіту. Серед них кандидати наук Г. П. Федорченко, М. М. Гумен, Т. П. Федорченко, 97 вчителів, 15 інженерів, 10 агрономів, 7 лікарів. Культурно-освітню роботу проводять 2 клуби з стаціонарними кіноустановками. Хоровому колективу села присвоєно звання народного. До послуг жителів 2 бібліотеки з книжковим фондом 13,5 тис. примірників. Активно працює первинна організація товариства «Знання», яка об’єднує 39 лекторів.
В цих успіхах — велика заслуга партійної і комсомольської організацій, які спрямовують трудящих на дальше піднесення колгоспного господарства і успішне виконання накреслень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. У 1971 році партійна організація колгоспу об’єднувала 52 члени і кандидати у члени партії, комсомольська — 47 юнаків і дівчат. Значну роль у господарському і культурному будівництві відіграє сільська Рада депутатів трудящих, яка складається з 45 депутатів. Серед них 40 колгоспників і 5 представників інтелігенції, 24 члени КПРС і 7 комсомольців, 18 жінок. Сільрада має 3 постійні комісії: виробничу, фінансову і культурно-побутову.
Дальші перспективи відкриваються перед Вихвостовом на майбутнє. Прийнято план реконструкції села і перетворення його на соціалістичне містечко. За роки дев’ятої п’ятирічки передбачено заасфальтувати всі вулиці, збудувати будинок культури, універмаг, бібліотеку, відкрити музей бойової і трудової слави.
У 1969 році в центрі села встановлено пам’ятник класику української літератури, автору повісті «Фата моргана» М. М. Коцюбинському, герої якої мріяли про нове життя, і воно прийшло та розквітло в достатку і натхненній творчій праці на вільній, оновленій землі.
М. П. ТАРАТИН