Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область (продовження)
Перша світова імперіалістична війна ще більше погіршила становище трудящих мас. Майже все чоловіче населення призвали до армії. Багато сімей залишилося без годувальників. Постійно зростали ціни на продукти харчування. Страшним тягарем для трудящих були податки.
Коли на початку березня 1917 року в Ічні стало відомо про повалення самодержавства в Росії, селяни роззброїли поліцію і створили Раду селянських депутатів. Після повернення з фронту солдатів у квітні засновано організацію РСДРП. Більшовики очолили Раду селянських депутатів. Вона прийняла рішення про конфіскацію частини хліба в поміщицьких економіях і роздачу його сім’ям фронтовиків та бідним селянам. Та здійснити своє рішення Раді не вдалося. За наказом повітового комісара Тимчасового уряду до Ічні була введена рота солдат, яка стала охороняти поміщицьку власність.
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції в історії Ічні відкрилася яскрава сторінка. Всередині січня 1918 року Ічню від військ Центральної ради визволив червоногвардійський загін московських робітників під командуванням Бабенка, що наступав вздовж залізниці Бахмач—Бобринська. Населення радісно вітало російських братів, які надали йому допомогу. Було утворено ревком. 20 січня він проголосив встановлення Радянської влади в Ічні й волості. Керуючись ленінським Декретом про землю, ревком конфіскував і роздав селянам землю, посівний матеріал, реманент, худобу, що раніше належали поміщикові.
Але не відразу утвердилася Радянська влада в Ічні. У березні село захопили німецькі окупанти. Спираючись на допомогу українських буржуазних націоналістів, вони запровадили режим терору й грабежів. Були розстріляні активісти Радянської влади. Окупанти відновили поміщицьке землеволодіння. Награбований хліб, худобу, майно вони вивозили до Німеччини. Населення не корилося ворогові. Воно саботувало розпорядження окупаційних властей. Наприкінці листопада загін робітників і селян роззброїв і заарештував гетьманців. Але до містечка вступили петлюрівці і захопили владу.
25 січня 1919 року підрозділи Ніжинського полку вибили петлюрівців з Ічні. Почав працювати ревком, який очолив учасник революції 1905—1907 рр. Й. І. Винниченко. Через кілька днів ревком було реорганізовано в волосний виконком.
14 лютого відбувся перший волосний з’їзд Рад. Він приділив особливу увагу втіленню в життя декретів Радянської влади.
Навесні 1919 року група бідняків об’єдналася в сільськогосподарську артіль. Останній було виділено 100 десятин землі, сільськогосподарський інвентар, посівний матеріал. Члени артілі прийняли Статут, в основу якого поклали принцип колективного господарювання.
Зміцненню Радянської влади чинили шалений опір контрреволюційні сили. На містечко нападали куркульсько-націоналістичні банди. Вони по-звірячому закатували військкома П. Ф. Кирія, начальника волосної міліції В. С. Мірошниченка та інших радянських працівників. Щоб охороняти містечко, була сформована частина особливого призначення.
Влітку 1919 року під тиском переважаючих сил денікінців Червона Армія змушена була тимчасово відступити. Ічню захопили білогвардійці. Вони без суду розстрілювали полонених червоноармійців, активістів. Грабували населення. Все це викликало у трудящих ще більшу ненависть до денікінців. 26 листопада 1919 року війська Червоної Армії визволили Ічню від ворожих військ.
В роки Жовтневої революції і громадянської війни розвивався талант українського радянського поета уродженця Ічні В. Г. Чумака (1901—1919). Почав він писати у 1917 році. Його вірші були пройняті пафосом революційної боротьби. Поет брав також безпосередню участь у боротьбі за Радянську владу. Під час денікінщини він працював у Києві в підпіллі. Денікінська контррозвідка вислідила патріота й закатувала.
Після визволення Ічні від денікінців почав діяти ревком. Його очолював політ-працівник 12 радянської армії І. Макаров. У складі ревкому були відділи: земельно-лісний, продовольчий, праці, охорони здоров’я, народної освіти, соцзабезпечення тощо. Партійний осередок і ревком спрямовували зусилля трудящих, щоб подолати розруху, голод, епідемії. Оточувалися увагою сім’ї червоноармійців. їм додатково виділили близько двох тисяч десятин землі, подавалася матеріальна допомога.
У червні 1920 року було утворено комнезам. Першим його головою обрана бідняка Г. Овдієнка. Комнезам під керівництвом партосередку згуртовував селян навколо Радянської влади, допомагав бідняцьким і середняцьким господарствам землею, реманентом, обмежував розвиток куркульських господарств. Велике значення для залучення молоді до активного громадсько-політичного життя мала утворення за ініціативою комуністів у серпні 1920 року комсомольського осередку. Першим секретарем його став П. Я. Руденко.
Після громадянської війни трудящі приступили до відбудови народного господарства, до краю зруйнованого імперіалістичною і громадянською війнами. У дуже складних умовах вирішувалося це завдання. В містечку не вистачало продовольства, промислових товарів, лютували епідемії. Населення раз у раз тероризували рештки недобитих куркульсько-петлюрівських банд. Боротьбу з бандитами вела частина особливого призначення, до якої у повному складі входили партійний та комсомольський осередки. Захищаючи Ічню, героїчно загинув комсомолець-чоповець Й. Ушарев. Оточений з усіх боків, він відбивався до кінця. Коли важка пораненого героя захопили бандити, вони вчинили над ним криваву розправу.
У 1921 році була відновлена сільськогосподарська артіль. Її назвали «Селянин». Господарство поступово міцніло. За добрі успіхи воно в 1923 році на повітовій сільськогосподарській виставці було премійоване двома сівалками. Своїм успіхом артіль справляла вплив на всіх селян. 1922 року заснувалося споживче товариство, яке об’єднувало близько 350 селян. Кооперація забезпечувала селянські господарства машинами, промисловими товарами й допомагала їм збувати на вигідних умовах свою продукцію. Індивідуальним бідняцьким і середняцьким господарствам держава через комнезами надавала кредити. З 1923 року діяв прокатний пункт сільськогосподарських машин. Все це сприяло поліпшенню становища трудящих селян.
Відновлювали роботу невеликі підприємства по переробці сільськогосподарської сировини. В 1924 р. працювали маслозавод і паровий млин.
У березні 1923 року Ічня стала центром однойменного району. 1924 року в селищі проживало 11 795 чоловік.
Велика увага приділялася поліпшенню медичного обслуговування населення. На 60 ліжок розширили лікарню. У селищі відкрили аптеку.
Розгорталося культурне будівництво. Восени 1920 року розпочалися заняття в семирічній школі. На початку відбудовного періоду в селищі було 2 семирічні і 2 початкові школи. Влітку 1921 року в Ічні заснували товариство «Геть неписьменність». Воно розгорнуло роботу серед дорослого населення. Щороку у 12 школах лікнепу навчалося понад 200 чоловік. З 1920 року кадри робітників-будівельників і механіків готувала профтехшкола. У селищі працювали клуб і бібліотека. Трудящі брали участь у клубних наукових, сільськогосподарських та інших гуртках. Успіхом користувалися вистави самодіяльного драматичного театру. У 1923 році в Ічні створюється літературний гурток.
Докорінні зміни сталися в Ічні за роки соціалістичної індустріалізації й колективізації сільського господарства.
Після XV з’їзду ВКП(б), що проголосив курс на колективізацію сільського господарства, партійна, комсомольська організації, сільрада, комнезам розгорнули велику масово-політичну роботу. На початку 1929 року комнезамівці на базі артілі «Селянин» заснували колгосп ім. 1-го Травня. Головою колгоспу обрали комуніста Т. І. Пелюхова. В другій половині 1929 року було організовано ще два колективних господарства — «Переможець» та «Наймит».
Колективізація сільського господарства викликала шалений опір з боку куркульству. Використовуючи тимчасові труднощі в становленні перших колгоспів, вони веди антирадянську агітацію, залякували селян, підпалювали колгоспні будівлі. Але ніщо не могло похитнути віру селян у колгоспний лад. Наприкінці 1934 року колективізація в Ічні в основному була завершена. На цей час тут налічувалося 7 колгоспів, які мали у своєму користуванні понад 10 тис. га землі.
В організаційно-господарському зміцненні колгоспів велику допомогу подавала Ічнянська МТС, створена в 1931 році. Постійну допомогу також подавали промислові підприємства. Бригади робітників ремонтували в колгоспах сільськогосподарську техніку, брали участь у сівбі й збиранні врожаю.
Вільна творча праця викликала до життя соціалістичне змагання й ударництво серед колгоспників, яке знаменувалося виконанням і перевиконанням виробничих планів. Колгоспи з року в рік міцніли, підвищувався матеріальний добробут селян. У 1939 році колгоспи «1-ше Травня» та ім. Шевченка були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
У довоєнні роки в Ічні були створені підприємства харчової промисловості: спиртовий завод та маслозавод, райпромхарчокомбінат. Вони працювали на місцевій сільськогосподарській сировині. Цегельний завод випускав будівельні матеріали.
Неухильно поліпшувався добробут, зростав культурно-освітній рівень трудящих. У 1941 році населення районного центру обслуговували лікарня, поліклініка, амбулаторія, дитяча консультація, аптека. Напередодні війни було завершено ліквідацію неписьменності серед дорослих. Тепер освіта, культура ставали надбанням усіх робітників, колгоспників. 1937 року відбувся перший випуск середньої ніколи. У 1940—1941 навчальному році у 3 середніх, 3 семирічних і 3 початкових школах навчалося більше двох тисяч дітей. Вчитель семирічної школи № 4 А. П. Титнкало за багаторічну плодотворну педагогічну діяльність у 1939 році був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У 1932 році агротехнічну школу реорганізували в зоотехнікум. Центрами культурно-освітньої роботи стали районний будинок культури, бібліотека, кінотеатр.
Бурхливо розквітали народні таланти. Значно зросла кількість майстрів художньої кераміки, різьби по дереву. У 1940 році відбулася виставка творів народних умільців. Масовою стала художня самодіяльність. З 1926 р. працював народний хор під керівництвом М. Камінського. Силами хору та драмгуртка на сцені будинку культури були поставлені опери М. Аркаса «Катерина» та М. Лисенка «Наталка Полтавка». Одним з кращих колективів художньої самодіяльності був хор колгоспу «Переможець», заснований на початку 30-х років.
Велику роль у мобілізації трудящих на виконання завдань соціалістичного будівництва відігравала районна газета «За більшовицькі темпи», яка виходила з 1 лютого 1932 року. При редакції газети працювало літературне об’єднання ім. В. Чумака.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз порушив мирну працю. Вже у перші дні війни в Ічні організовано пройшла мобілізація до Червоної Армії і Військово-Морського Флоту. Багато було добровольців. А ті, що залишилися на місці, своєю самовідданою працею допомагали Червоній Армії в її боротьбі з ворогом. З наближенням фронту почалася організація партійного підпілля та партизанського руху. Було утворено підпільний райком партії (секретар І. Ю. Попко), партизанський загін (командир П. П. Сичов), закладені в лісах склади зброї, продовольства, медикаментів.
- Пеліхов Ігор Олександрович: Шановні працівники цього сайту.Дозвольте внести деяки поправки.Справа в тім що це стосується особисто моєї родини.У споминах про м.Ічню Чернігівської області а саме майстрів художньої кераміки є неточність у прізвищі моїх прадідів по маминій лінії.Прізвище не Ліщенки а Піщенки Хома та Яків.А також у прізвищі діда по батьковій лінії що був першим головою колгоспу у прізвищі Пелюхов Тимофій Іванович замість літери Ю треба писати літеру І, Пеліхов Т.І. До речі так як ця історія писалася в радянськи часи то звісно нічого не було сказано, що мій дід Пеліхов Т.І. був реприсованим в часи голодомору за відмову наказу Сталіна здати увесь урожай державі.В супереч він частину зерна роздав робітникам колгоспу чим врятував їхні сімї від голодної смерті .