Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область (закінчення)
14 вересня 1941 року гітлерівці захопили Ічню. Почалися арешти, розстріли радянських людей. 357 юнаків і дівчат було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Окупанти зруйнували спиртзавод, парові млини, електростанцію, МТС, спалили адміністративні будинки, приміщення середньої школи, багато житлових будинків.
Населення не корилося ворогові. На боротьбу з окупантами його підняв підпільний райком партії, що діяв весь час, аж до визволення Ічні Червоною Армією від гітлерівців. У Ічні комуністів і комсомольців-підпільників очолював Ф. Д. Кичай. Вони вели антифашистську пропаганду серед населення, поповнювали новими бійцями партизанський загін, забезпечували його зброєю, продовольством. Влітку 1942 року фашисти вислідили й заарештували Ф. Д. Кичая та інших підпільників. Усі вони загинули у застінках гестапо.
У червні 1942 року під керівництвом підпільного райкому партії була створена комсомольська організація на чолі з М. С. Гринтасиком. Комсомольці активно допомагали комуністам. Вони псували телефонно-телеграфну лінію, збирали і передавали партизанам дані про війська противника. Гестапо знало про діяльність комсомольців, але схопити їх гітлерівцям не вдалося.
Ічнянський партизанський загін діяв рішуче. Народні месники на перегонах Ніжин—Бахмач, Бахмач—Прилуки пускали під укіс ешелони з ворожими солдатами і технікою, нападали на гітлерівські гарнізони, поліцію.
15 вересня 1943 року Ічню визволили війська Воронезького фронту. Безпосередньо бої за селище вели 12-й гвардійський повітряно-десантний полк (командир — підполковник Ф. Я. Якушенко) та один з підрозділів 2-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії під командуванням уродженця Ічні підполковника А. В. Сергієнка. Бойові операції наземних частин підтримували льотчики 271-ої бомбардувальної дивізії.
У боях за Ічню смертю героя загинув підполковник А. В. Сергієнко. Він похований у братській могилі на площі в центрі міста.
В роки Вітчизняної війни понад 4 тис. ічнянців у лавах Червоної Армії, Військово-Морського Флоту, партизанських загонах і з’єднаннях билися з фашистськими загарбниками. За мужність і відвагу близько двох тис. нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу. О. Г. Негоді та М. С. Шульженку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Понад 1,5 тис. жителів загинуло на фронті смертю хоробрих. Пам’ять про них безсмертна. У жовтні 1967 року відкрито пам’ятник вічної Слави воїнам і партизанам — уродженцям Ічні, що загинули в боях з фашистами. Авторами пам’ятника є заслужений діяч мистецтв УРСР І. М. Гончар і скульптор В. П. Луцак. Біля пам’ятника закладено парк вічної Слави площею З гектари.
Відразу ж після визволення Ічні трудящі під керівництвом партійної організації взялися за відбудову народного господарства. Вже у 1944—1945 рр. держава спрямувала на цю справу капіталовкладень на суму 378 тис. крб. З братніх радянських республік надходило обладнання, будівельні матеріали. МТС одержала 46 тракторів і 12 комбайнів з Куйбишевської області. Ще більшу допомогу трудящі Ічні одержували в наступні роки.
Це дозволило вже 1944 року частково відбудувати, пустити спиртовий завод, маслозавод, райпромхарчокомбінат. Того ж року стала до ладу МТС. Були відновлені колгоспи. Долаючи великі труднощі, вони виростили багатий урожай зерна, картоплі, тютюну і більшість його здали у фонд Червоної Армії.
Поновили роботу медичні, навчальні та культурно-освітні заклади. Почали працювати лікарня, поліклініка. Наприкінці 1943 року в двох середніх та трьох семирічних школах навчалося понад 3 тис. учнів. Розгорнули роботу будинок культури, бібліотека, кінотеатр.
Велику роль в мобілізації трудящих на відбудову народного господарства відігравала районна газета «Ленінський шлях», видання якої відновилося з квітня 1944 року.
Значний обсяг робіт щодо відбудови підприємств, МТС і колгоспів був виконаний у роки четвертої п’ятирічки. У 1949 році промисловість Ічні перевершила довоєнний рівень виробництва. 1950 року колгоспи повністю освоїли довоєнні площі посівів. Того ж року відбулося об’єднання колгоспів. Замість семи у селищі стало три колективні господарства. Повністю були відбудовані медичні, навчальні й культурно-освітні заклади. Ліквідувавши наслідки війни, трудящі під керівництвом партійної організації розгорнули боротьбу за дальше піднесення економіки й культури.
За післявоєнні роки в Ічні (з 1957 р. вона перетворилася на місто районного підпорядкування) зросла промисловість. Було здійснено реконструкцію спиртового заводу і молокозаводу, харчокомбінату, що збільшило їх виробничі потужності. Стали до ладу нові підприємства: тарний (1953 р.), лісопильний (1959 р.), плодоовочеконсервний (1967 р.) заводи, цегельний завод «Міжколгоспбуду» (1964 р.). У місті 1962 року відкрилася філія Прилуцької фабрики художніх виробів. Всього в промисловості зайнято понад 1 тис. робітників.
Завдяки широко розгорнутому соціалістичному змаганню колективи місцевих підприємств достроково виконали виробничі плани восьмої п’ятирічки і першого року дев’ятої п’ятирічки. На підприємствах є багато новаторів виробництва. За високопродуктивну працю урядовими нагородами відзначені робітниця харчокомбінату, секретар парторганізації Н. Ф. Сенько, бригадир «Міжколгоспбуду» К. І. Паляничко та інші.
Розвивалося й сільське господарство. До 1957 р. в Ічні було 3 колгоспи. Найкращих наслідків добився колгосп ім. Сталіна. Кращі його трудівники у 1957 році були відзначені урядовими нагородами, серед них голову колгоспу І. М. Юрченка нагороджено орденом Леніна. 1961 року всі колгоспи об’єдналися в одне господарство, яке дістало назву ім. XXII з’їзду КПРС.
Тепер колгосп має 5047 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4407 га орної землі. У його розпорядженні 42 трактори, 28 комбайнів, 23 автомашини, 16 електродвигунів. 1960 року було створено радгосп «Ічнянський». Він має 3362 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3082 га орної землі. В господарстві — 42 трактори, 12 комбайнів, 32 автомашини, 24 електродвигуни.
Велике значення для підвищення ефективності радгоспного й колгоспного виробництва має їх спеціалізація. З урахуванням природно-економічних умов у радгоспі й колгоспі вирощують зернові, картоплю, цукрові буряки, тютюн, розводять м’ясо-молочну худобу. Багато уваги також приділяється впровадженню в землеробство й тваринництво досягнень науки і передового досвіду. Радгосп і колгосп рік у рік вирощують високі врожаї, добиваються нових успіхів в інших галузях.
В процесі колективної праці, на основі соціалістичного змагання, зростають лави новаторів виробництва. За самовіддану працю удостоєно урядових нагород свинарку радгоспу «Ічнянський» М. В. Загребельну, ланкову колгоспу ім. XXII з’їзду КПРС Н. Ф. Шульженко, бригадира комплексної бригади цього ж колгоспу М. П. Денисенко, а всього 17 чоловік. Завідуючий птахофермою колгоспу ім. XXII з’їзду КПРС М. В. Наконечний нагороджений орденом Леніна.
Ічня — впорядковане місто. Центральні вулиці заасфальтовані, прокладено водопровід. Споруджуються двоповерхові будинки. Протягом восьмої п’ятирічки за кошти держави збудовано приміщення лікарні, філії Держбанку, 3 гуртожитки, понад 3,3 тис. кв. м житла. Триває також індивідуальне житлове будівництво за допомогою кредитів, що їх надає держава. Відкрито міський стадіон. На центральній площі встановлено пам’ятник В. І. Леніну (1967 р.). З 1956 року у місті курсують автобуси. Бюджет міста у 1971 році становив 307,7 тис. крб., у т. ч. на соціально-культурні заходи передбачалося витратити 154,8 тис. крб.
Торговельна мережа у місті налічує 30 магазинів і 10 підприємств громадського харчування, у т. ч. універмаг, ресторан. У 1971 році товарообіг становив 6952 тис. крб. До послуг трудящих комбінат побутового обслуговування.
Багато уваги приділяється охороні здоров’я. Населення обслуговує лікарня на 300 ліжок, поліклініка, 10 амбулаторій, пологовий будинок, аптека. В них працюють 46 лікарів та 99 чол. середнього медичного персоналу. Лікарню очолює заслужений лікар УРСР кавалер ордена Леніна Ф. Ф. Сидорук.
Невпинно розвивається народна освіта. У місті 2 середні, вечірня та заочна середні, 4 восьмирічні, 3 початкові школи, в яких працює 170 вчителів і навчається понад 2600 учнів. Середнім спеціальним навчальним закладом є автомобільно-дорожня школа. Вона готує водіїв автомашин, трактористів й машиністів дорожніх машин.
За організацію змістовної культурно-освітньої роботи серед населення Міністерство культури УРСР присвоїло районному будинку культури звання установи відмінної роботи.
Працюють 8 бібліотек з книжковим фондом 93 тис. томів. У бібліотеках створені літературно-меморіальні куточки, присвячені письменникам-землякам С. В. Васильченку та В. Г. Чумаку. В 1961 році на громадських засадах відкрито історико-краєзнавчий музей, є кінотеатр на 400 місць. При редакції районної газети «Трудова слава» працює літературне об’єднання.
У 1971 році на підприємствах, у радгоспі і колгоспі широко розгорнулося соціалістичне змагання за гідну зустріч 50-річчя утворення СРСР. Робітники, колгоспники, трудова інтелігенція прагнуть відзначити цю знаменну подію новими успіхами у праці.
Ічня здавна славиться майстрами художньої кераміки. Особливо високого рівня майстерності досяг М. Я. Піщенко. Його твори добре відомі не тільки на Україні, але й далеко за її межами, вони експонувалися на всесоюзних виставках і на Всесвітній виставці в Монреалі.
Справжніми організаторами й політичними вихователями трудящих є партійні організації підприємств, радгоспу, колгоспу, установ. У 37 первинних партійних організаціях налічується 900 членів і кандидатів у члени партії. Комуністи показують приклад у праці, виступають ініціаторами соціалістичного змагання, патріотичних починань. їх бойовими помічниками є 16 первинних комсомольських організацій, у яких нараховується 650 юнаків та дівчат. 46 профспілкових організацій об’єднують 6510 трудящих.
Велику роль у господарчому й культурному житті відіграє міська Рада депутатів трудящих. У її складі 50 депутатів, у т. ч. 27 робітників, 7 колгоспників і 16 службовців, 25 комуністів і 7 комсомольців, 28 чоловіків і 22 жінки. Спираючись на численний актив, міськрада проводить значну роботу у галузі господарчого і культурного будівництва.
Уродженцями Ічні є член-кореспондент АН УРСР, доктор філологічних наук, професор С. І. Маслов (1870—1957), доктори технічних наук, професори М.Г. Шульга, І. К. Половко, лауреат премії Ленінського комсомолу О. М. Гузь, геолог лауреат Ленінської премії Б. П. Паляничко, письменники Г. П. Коваль, А. П. Дрофань.
Натхнені рішеннями XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України трудящі Ічні розгортають боротьбу за дострокове виконання дев’ятого п’ятирічного плану.
В. І. БАЛАБАЙ, О. Л. МЄШКОВА