Монастирище, Ічнянський район, Чернігівська область (продовження)
На першому засіданні волвиконкому ухвалено рішення облікувати все майно поміщиків і куркулів, що повтікали з денікінцями, націоналізувати паровий млин. 3000 десятин землі, відібраної у поміщиків у 1917 році, знову стали власністю трудящих села. Були організовані споживча й сільськогосподарська кооперація.
Важливою подією в селі стало утворення весною 1920 року комуністичного осередку, до якого входило шість чоловік. Секретарем був В. П. Аверкін. За пропозицією комуністів 29 серпня 1920 року створено комітет незаможних селян. Головою комнезаму обрали М. В. Сидорця. Надійним помічником комуністів став комсомольський осередок, організований 1921 року (секретар П. І. Єременко). Комсомольці активно допомагали партійній організації навесні 1921 року створити перше колективне господарство — комуну ім. Першого травня. Майже всі вони входили до її складу, а секретар партійного осередку В. П. Аверкін був її головою. Спочатку комуна об’єднувала 23 особи. Вона мала всього 32 десятини землі, 2 коней, 3 корови, 2 плуги, 2 дерев’яні сохи. Але з часом господарство міцніло. Якщо в 1921 році річний бюджет комуни становив 7 тис. крб., то вже на кінець 1923 року він досяг 27 тис. крб. До неї входило в цей час 36 осіб.
З перших же днів Радянської влади налагоджувалося культурне життя села. Восени 1920 року тут почали роботу три школи, в яких працювало 12 учителів і навчалось 383 учні. Для дорослих відкрили три школи ліквідації неписьменності. Фонд місцевої бібліотеки поповнився новою літературою. При хаті-читальні організувалися культурно-освітні гуртки: малювання, хоровий, музичний і драматичний. За ініціативою комсомольців у 1921 році було відкрито молодіжний клуб. Тут працювали суспільно-політична, літературна, бібліотечна секції, сільськогосподарський гурток.
Але будівництву нового життя перешкоджали напади контрреволюційних банд. До їх складу входили залишки петлюрівців, які користувалися активною підтримкою куркулів села. В грудні 1920 року банда в кількості 30 чоловік в нічний час розгромила приміщення волвиконкому, захопила друкарську машинку, телефонний апарат, різний інвентар і підводи. Селян, які намагалися чинити опір, побили. Такі наскоки банд здійснювались неодноразово. Але вороги не змогли загальмувати радянське будівництво. Незабаром вони були знешкоджені.
Після XV з’їзду партії партосередок, сільська Рада, комнезам усі свої зусилля спрямували на підготовку селянства до масової колективізації. Прикладом успішного колективного господарювання була комуна, яка на той час досягла вже певних успіхів. 1924 року на полях появився трактор. За період з 1928 року по 1931 рік в Моцастирищі було створено 5 сільськогосподарських артілей: «Червоний шлях», «Веселий край», «Червона зірка», «Червоний плугатар» та «Вільний шлях». За темпами колективізації Монастирище йшло в числі передових сіл Чернігівщини. У 1935 році комуна об’єдналася з артіллю «Червона зірка», колгосп став називатися ім. Орджонікідзе.
Соціалістичні перетворення на селі супроводилися гострою класовою боротьбою. Куркулі вели злісну антирадянську агітацію, підпалювали колгоспні будівлі, чинили диверсії. В одну з січневий: ночей 1930 року вони підпалили 16 дворів колгоспників. Це викликало в селі загальне обурення і послужило переконливою підставою для переселення куркульських сімей у віддалені райони країни.
Великою подією в житті села стало створення машинно-тракторної станції у 1935 році. МТС мала 15 тракторів, 7 комбайнів та інші сільськогосподарські машини, які обробляли поля 26 колгоспів її зони.
Колективне господарство докорінно змінювало економіку, добробут і культуру трудівників села. На колгоспних полях вирощували пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, картоплю, буряки. Вміле використання сільськогосподарських машин та агротехніки сприяло підвищенню врожайності. У передвоєнні роки зернових культур стали вирощувати по 13—14 цнт на кожному га. Зросла продуктивність тваринництва. Поліпшився матеріальний добробут трудівників села. На трудодень колгоспники одержували по 3—4 кг зерна. 15 кооперативних і державних магазинів забезпечували колгоспників різними промисловими товарами.
Напередодні Великої Вітчизняної війни в селі працювали лікарня на 15 ліжок, поліклініка, аптека, дитячі ясла. У 1937 році побудували нову середню школу на 500 місць та початкову. Працювали будинок культури, бібліотека та ін. культосвітні заклади. Неписьменність серед дорослого населення була повністю ліквідована.
Досягнуті успіхи в будівництві нового життя радували людей, підносили їх трудову активність. Зросло число передовиків колгоспного виробництва. В авангарді трудівників села йшли 26 комуністів й 72 комсомольці.
Але мирна праця радянських людей була перервана нападом фашистських загарбників на нашу Вітчизну. Разом з усім радянським народом трудящі Монастирища пішли захищати свою Батьківщину. Вони йшли до лав Червоної Армії, організовували загони народного ополчення для охорони колгоспного і державного майна.
15 вересня 1941 року село захопили фашистські загарбники. З перших днів вони грабували населення, примушували людей працювати на них. Того, хто ухилявся від роботи, били і відправляли на каторгу. У фашистську неволю з села потрапило 54 юнаки й дівчини. Непокірних ловили, катували, страчували. День у день чинились арешти і розправи над населенням. Фашисти замучили У. Н. Мульовану — дружину старого партизана-комуніста І. І. Мульованого. Заарештували і розстріляли комуністів П. С. Фурсу, Г. Ф. Сиротенка, Ф. О. Кривоноса, Н. Ф. Костюченка, С. М. Журавля.
Жорстокі розправи не зламали волі трудящих Монастирища. В лютому 1942 року в селі була створена підпільна комсомольська організація, до складу якої входили М. Л. Кривенко (секретар), В. А. Гадзинський, О. А. Руденко, Я. М. Козел. Комсомольська організація діяла під керівництвом підпільного Ічнянського райкому КП України. Підпільники розповсюджували листівки й звернення до населення, газети, проводили роз’яснювальну роботу, зривали різні заходи німецької влади.
16 вересня 1943 року 143 дивізія 60-ї армії під командуванням генерал-полковника І. Д. Черняховського визволила Монастирище. Тут загинуло 75 бійців та офіцерів Червоної Армії. В центрі села — їх братська могила. Всього на фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 850 жителів села. З них 498 чоловік загинуло, зокрема, льотчик-офіцер М. С. Кікоть, який мав високі нагороди — орден Леніна і орден Червоного Прапора.
Після визволення села від німецько-фашистських окупантів трудящі взялися за відбудову зруйнованого господарства, за подання допомоги Червоній Армії в її боротьбі проти фашизму. Вже в перші дні трудівники передали в фонд оборони 1000 цнт зерна, 3 тис. цнт картоплі і понад 900 тис. крб. грішми. В тяжких умовах доводилося відроджувати господарство. Фашисти зруйнували колгоспні будівлі, школи, лікарню, аптеку, пошту, магазини, паровий млин. Збитки, завдані господарству, становили понад 16 млн. крб. — Не вистачало робочих рук, техніки. У колгоспі ім С. Орджонікідзе в 1944 році працювало 170 жінок, 26 підлітків і тільки 40 чоловіків, здебільшого стариків та інвалідів.
Велику допомогу селу подавала держава. У грудні 1943 року відновилася робота Монастирищенської МТС. Їй було виділено 25 тракторів, комбайн та інші сільськогосподарські машини.
Люди працювали не покладаючи рук, перевиконували виробничі норми. Тракторист М. О. Братель восени 1944 року зорав 792 га землі замість 400 га за нормою. Активну участь у відродженні зруйнованого господарства взяли комсомольці села. Вони працювали на колгоспних полях, проводили роз’яснювальну роботу серед населення, надсилали посилки фронтовикам. На початку 1945 року відновила свою роботу партійна організація.
На кінець четвертої п’ятирічки трудящі села під керівництвом партійної організації завершили відбудову господарства. Діяли всі 5 колгоспів, МТС та її майстерня. Працювали школи, бібліотека. Подавали допомогу хворим лікарня, аптека.
У 1950 році п’ять артілей об’єднались у дві — ім. Орджонікідзе та «Україна». Розширились посівні площі колгоспів. Була введена нова культура кок-сагиз. За успішне освоєння її в 1952 році 15 колгоспників одержали урядові нагороди, серед них О. Д. Басанько, В. В. Папуша, П. Т. Темна і Г. І. Федорець удостоєні почесного звання Героя Соціалістичної Праці. На цей час посилилася потужність МТС. В її розпорядженні було 40 тракторів, 27 комбайнів, 20 автомашин.
1958 року відбулося об’єднання двох колгоспів в один, який дістав назву «Україна» (1967 року був перейменований на «Родину»). Після реорганізації МТС колгосп придбав різні сільськогосподарські машини. Нині він має 30 тракторів, 28 комбайнів, 30 автомашин, ремонтну майстерню, дві пилорами, різні верстати та електромотори. У колгоспі — 5325 га земельних угідь, у т. ч. 4540 га орної. Вирощуються зернові культури, цукрові буряки, м’ята, картопля. Розвинуте тваринництво. Налічується 1103 голови великої рогатої худоби (в т. ч. 803 корови), 1800 свиней, 650 овець, 2 тис. штук птиці. У сільськогосподарському виробництві широко застосовується електроенергія, механізовано всі трудомісткі процеси на фермах.
Новими трудовими успіхами відзначили трудівники колгоспу 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. В 1970 році вони одержали зернових по 16,8 цнт з га, вирощено по 220 цнт цукрових буряків, по 110 цнт картоплі. Надоєно на кожну корову по 2200 кг молока. Прибуток за 1970 рік від рільництва становив 352,5 тис. крб., від тваринництва — 822,2 тис. карбованців. За успішне виконання завдань 8-ї п’ятирічки групу передовиків нагороджено орденами та медалями: орденом Жовтневої Революції — бригадира тракторної бригади О. П. Панаська, орденом Трудового Червоного Прапора — тракториста Д. Ф. Івасенка та доярку М. 3. Перистик.
Більш високі врожаї зобов’язались виростити колгоспники у дев’ятій п’ятирічці. Ці зобов’язання успішно виконуються. У 1971 році зібрано по 23 цнт зернових, 143 цнт картоплі з га.
Біля села розробляються поклади нафти. Вперше фонтани чорного золота вдарили в березні 1970 року. Нині діє вже 18 свердловин.
Все заможнішим стає життя колгоспників. У 1970 році фонд соціального забезпечення артілі «Родина» становив 35 682 крб. 719 колгоспників одержують пенсію. Зростав оплата праці трудівників села. Якщо 1966 року на один людино-день вони одержували 2 крб. 68 коп., то у 1971 році — 3 крб. Крім того, артіль щорічно виділяє кошти на утримання дитячих ясел, бригадних клубів, бібліотек.
За роки Радянської влади докорінно змінився зовнішній вигляд села. Замість старих, покритих соломою хатин з’явились нові під залізними або черепичними дахами будинки. Щорічно колгоспники Монастирища будують 30 — 35 добротних трикімнатних будинків. Село має автобусне сполучення з сусідніми селами, з містами Черніговом, Ніжином, Прилуками.
У селі є 11 продуктових та промтоварних магазинів, 2 шкільні кіоски, будинок комунальних послуг, швейна майстерня, пекарня та дві їдальні. Торговельний товарооборот у 1970 році становив 1100 тис. карбованців.
Добре налагоджена охорона здоров’я. Працює лікарня на 25 ліжок з дитячим відділенням, при ній — фізіотерапевтичний кабінет, клінічна лабораторія, рентгенкабінет. Є пологовий будинок, поліклініка, аптека. Тут працюють три лікарі й 13 чоловік середнього медичного персоналу.
В середній, восьмирічній та початковій школах Монастириша навчається 560 учнів і працює 50 учителів. У шкільних їдальнях учні одержують безкоштовні обіди. Організовано групи подовженого дня, які охоплюють 240 учнів І—VIII класів. Велика увага в школах приділяється трудовому вихованню молоді. Понад 15 років працюють учнівські виробничі бригади. Вони обробляють 30 га колгоспної землі, мають навчально-дослідні ділянки по 2,5 га. В їх розпорядженні — три трактори. Учительському колективу належить провідне місце в громадському житті села. Вчителька біології восьмирічної школи М. Я. Міхель обрана депутатом Верховної Ради СРСР восьмого скликання. Колишні вихованці школи працюють учителями, агрономами, інженерами, лікарями, механізаторами, тваринниками. На різних посадах у господарстві зайнято 90 спеціалістів з середньою та вищою освітою.
До 100-річчя з дня народження В. І. Леніна в селі збудовано новий будинок культури на 500 місць. Тут систематично читаються лекції й доповіді, працюють гуртки художньої самодіяльності, чотири рази на тиждень демонструються кінофільми. Крім того, є чотири бригадні клуби. У чотирьох бібліотеках села налічується до 20 тис. книг.
Всі ці досягнення — наслідок великої організаторської і виховної роботи партійної, профспілкової та комсомольської організацій. Нині в селі понад 100 членів партії, 212 комсомольців, 130 членів профспілки. Велику роботу проводить сільська Рада, в складі якої 44 депутати (32 колгоспники та 12 службовців). Серед них 22 комуністи і 6 комсомольців.
Трудівники Монастирища докладають усіх зусиль, щоб успішно виконати завдання дев’ятого п’ятирічного плану, зробити своє село ще багатшим і заможнішим.
А. А. ТАМБОВЦЕВА, В. С. ЯСЬ