Тростянець, Ічнянський район, Чернігівська область (продовження)
1928 року за рішенням Раднаркому СРСР було змінено виробничий профіль радгоспу. Він став спеціалізуватися на вирощуванні молодняка симентальської породи для багатьох радгоспів країни. До цього основну масу молодняка симентальської породи завозили в СРСР із-за кордону. Господарство також вирощувало зернові.
Щоб налагодити селекційно-племінну справу, колективу радгоспу довелося добре попрацювати. У цьому йому багато допомагали науковці Москви, Києва, Харкова. Під керівництвом заслуженого ветлікаря УРСР Д. М. Желіба та старшого зоотехніка О. К. Булаха в господарстві набули кваліфікації і стали майстрами своєї справи багато доярок, телятниць, скотарів. Загальне поголів’я худоби в племрадгоспі на 1 січня 1939 р. складало 610 голів, у т. ч. 283 корови. Середній надій на кожну фуражну корову дорівнював 4314 кілограмам, що на той час було найвищим показником для племрадгоспів країни. В 1935 році дояр І. І. Соловей надоїв від кожної фуражної корови по 4848 кілограмів, а в 1938 році доярка У. С. Петенко — по 5876 кілограмів. За стахановську працю Радянський уряд нагородив І. І. Соловей та У. С. Петенко орденом Леніна. У 19^9 році племрадгосп «Тростянець» (директор 3. В. Асаулюк) був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Раднарком УРСР у березні 1938 року, враховуючи культурно-художню цінність Тростянецького парку, підпорядкував його безпосередньо Наркомзему УРСР3. У 1940 році парк був визнаний державним заповідником і переданий у відання Головного управління заповідників при Раднаркомі УРСР.
Напередодні війни завершилося будівництво селища Тростянець. У нових будинках жили сім’ї робітників, спеціалістів племрадгоспу. Селище мало електрику й радіо, в ньому працювали медпункт, семирічна школа, клуб, бібліотека. В 1939 році в Тростянці мешкало 462 чоловіка.
Віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянську країну перервав мирну творчу працю. У перші дні війни з селища пішли захищати Батьківщину 86 чоловік. З наближенням фронту племрадгосп евакуювали до Старополтавського району Сталінградської області. Робітники й спеціалісти доклали багато зусиль, щоб зберегти цінні породи худоби. На новому місці племрадгосп «Тростянець» влився до радгоспу № 10. Українці й росіяни працювали однією дружною сім’єю. Евакуйовані з України були оточені увагою й піклуванням колективу російського радгоспу. В період Сталінградської битви Старополтавський район був прифронтовим. Великі випробування випали тоді на долю робітників і спеціалістів радгоспу.
16 вересня 1941 року Тростянець захопили німецько-фашистські загарбники. Але селище виявилось майже безлюдним, бо його жителі билися проти ворога на фронті або в партизанських загонах, працювали в ім’я перемоги в тилу.
17 вересня 1943 року війська Воронезького фронту визволили Тростянець. Навесні 1944 року на згарища й руїни повернувся з Сталінградської області колектив племрадгоспу. Почалося відродження господарства. У 1944—1945 рр. на відбудову радгоспу й селища було асигновано 370 тис. крб. Це дозволило провести значну роботу щодо відновлення племінної худоби й організації племінної роботи.
Після переможного завершення Великої Вітчизняної війни до Тростянця повернулися не всі фронтовики й партизани. 27 чоловік загинули в боях з фашистами. 20 воїнів і партизанів за героїзм і мужність, виявлені в боротьбі з ворогом, удостоїлися урядових нагород.
Після війни у племрадгоспі й заповіднику розгорнулися великі роботи. 1946 року було розроблено перспективний план селекційно-племінної роботи. В результаті виконання його було досягнуто великих успіхів. На початку 50-х років тут було виведено новий тростянецький тип симентальської породи, яка відзначалася високою продуктивністю. Вже 1953 року середній надій на кожну корову тростянецької породної групи становив від 4938 до 8021 кілограмів. У радгоспі з року в рік також розвивались землеробство й тваринництво.
У 1955 році племрадгосп було перетворено в племзавод Міністерства сільського господарства СРСР. Основним його виробничим напрямом стало вирощування високопродуктивної породи молочної худоби для поповнення череди племрадгоспів. Тут також вирощують і передають господарствам молодняк свиней великої білої породи. У 1972 р. племзавод має понад 1,7 тис. голів великої рогатої худоби, у т. ч. 602 корови; понад 1,2 тис. свиней. У 1971 році на 100 га сільськогосподарських угідь тут виробили по 544,4 цнт молока й по 164,6 цнт м’яса. За підсумками Всесоюзного конкурсу на кращу організацію племінної справи у 1970 році Міністерство сільського господарства СРСР присудило племзаводу «Тростянець» (директор — В. Мінєвський) диплом другого ступеня.
Колектив племзаводу щедро ділиться своїм досвідом і запозичує й запроваджує у себе все цінне, що мають тваринники інших республік. Представники Тростянця, побувавши у підмосковному племзаводі «Заря коммунизма», створили у себе на 170 гектарах культурне поливне пасовище. Все це сприяє поліпшенню кормової бази і піднесенню продуктивності тваринництва.
У розпорядженні племзаводу є 4,3 тис. га землі, у т. ч. 3,4 тис. га орної. Завдяки високій культурі землеробства тут вирощують високі сталі врожаї. У 1971 році на круг одержано по 36,3 цнт зернових, а озимої пшениці по 44,4 цнт з гектара.
На племзаводі працюють представники 12 національностей. Усі вони об’єднані одним прагненням — самовідданою пращею примножувати багатства Радянської країни. В повоєнні роки 36 робітників і спеціалістів за трудові успіхи відзначені урядовими нагородами, у т. ч. 12 чоловік — орденом Леніна. Кращій доярці О. І. Олешко за високі надої молока присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
У післявоєнні роки відбулося, власне, друге народження парку. Вже 1946 року за постановою Чернігівського облвиконкому його територію збільшили за рахунок земель племрадгоспу на 128 гектарів. За постановою Ради Міністрів УРСР від 25 серпня 1951 року заповідник «Тростянець» перетворили у дендрологічний парк й передали у відання Академії наук УРСР. Було визначено, що науково-дослідницька робота дендропарку повинна полягати у введенні до його культур різноманітних дерево-чагарникових порід, у вивченні й використанні найбільш цінних з них у народному господарстві.
В дендрологічному парку постійно провадиться велика наукова робота з акліматизації і виведення нових рослин, вирощуються різноманітні деревні й чагарникові породи. У насадженнях парку поруч з місцевими — рослини з Північної Америки, Далекого Сходу, Китаю, Японії, Західної Європи, гірських районів Криму й Кавказу. Загальний асортимент деревно-чагарникових порід дендропарку зараз складає понад 1650 видів, різновидів і форм, або на 846 видів більше, ніж у 90-х роках XIX століття.
Дендрологічний парк «Тростянець» Академії наук УРСР — один з найбільших у Радянському Союзі. В основу його розвитку покладено принцип творчої переробки мотивів навколишньої природи. Рослинності тут належить провідна, а не підпорядкована роль. Територію парку поділено на 59 ділянок. Краєвидні маршрути для відвідувачів пролягають через Липову алею, Збірну площу, Вестибюльну поляну, поляну Кедрів і Беріз, Велику поляну, Великий ставок, Швейцарську ущелину, розвилку Максима Рильського, Першотравневу поляну, Богівщину, поляну Тараса, Лебединий ставок, дуби Ковпака.
Кожен з кутків парку неповторний, чарує багатством природи. Ім’ям Т. Г. Шевченка названо поляну, що прилягає до Центрального мосту. 1964 року, в день 150-річчя з дня його народження, тут встановлено бюст поета. Розвилку дороги поблизу ущелини, що біля Сторожової гірки, названо на честь видатного українського поета і вченого М. Рильського, який не раз тут убував. У 1961 році парк відвідав С. А. Ковпак. На ділянці № 16 його увагу привернули віковічні дуби. Під їх шатром уславлений партизанський командир розповідав про боротьбу з гітлерівцями, ділився враженнями про парк. Тепер народ називає ці велетенські рослини дубами Ковпака.
Академія наук СРСР у 1971 році у Тростянці провела Всесоюзну нараду співробітників ботанічних садів. На нараді відзначалося, що науковці дендропарку «Тростянець», очолювані кандидатом біологічних наук Г. Є. Мисником, домоглися певних успіхів у розв’язанні проблеми «Інтродукція й акліматизація рослин».
Працівники племзаводу і дендрологічного парку живуть у впорядкованому селищі, яке у повоєнний час майже заново відбудовано. До послуг трудящих 3 магазини, їдальня, хлібопекарня, майстерні побутового обслуговування, поштове відділення. Населення обслуговує медамбулаторія. Тут є клуб на 350 місць з кіноустановкою, бібліотека з книжковим фондом 9 тисяч томів, восьмирічна школа на 145 учнів.
Серед трудящих значну організаторську й масово-політичну роботу провадять первинні партійні організації племзаводу і дендрологічного парку. У їх лавах 65 членів і кандидатів у члени партії. Дві первинні організації ЛКСМУ об’єднують 96 юнаків та дівчат. Питаннями благоустрою селища, організації культурно-побутового й медичного обслуговування населення займається депутатська група. До неї входять 7 депутатів Бережівської сільської Ради депутатів трудящих.
Здалека й зблизька їдуть до Тростянця, щоб познайомитися на племзаводі з передовим досвідом господарювання, побувати в одному з найбільших у країні дендрологічних парків. Все, що є в Тростянці,— наслідок праці радянських людей, творіння їх розуму і працьовитих рук.