Понорниця, Коропський район, Чернігівська область
ПОНОРНИЦЯ — селище міського типу, розташоване за 15 км від районного центру і за 65 км від залізничної станції Мена. Дворів — 1572. Населення — 4200 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Зелена Поляна й Рихли. З 1932 до 1962 року Понорниця була районним центром.
У селищі розташовані три колгоспи: ім. Леніна, ім. Жданова та ім. Мічуріна, за якими закріплено 7224 га землі, в т. ч. 3508 га орної. Господарства спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. За трудові досягнення в сільськогосподарському виробництві 14 передовиків нагороджено орденами й медалями, в т. ч. орденом Леніна — делегат III Всесоюзного з’їзду колгоспників, телятниця О. Т. Заєць, орденом Жовтневої Революції — голова колгоспу ім. Жданова П. І. Шаврицький, орденом Трудового Червоного Прапора — М. Т. Горох, В. Г. Латиш.
У Понорниці є середня й восьмирічна школи, в яких навчається 778 учнів і викладає 47 учителів, будинок культури на 450 місць, бібліотека, лікарня на 100 ліжок, поліклініка, медична амбулаторія.
Вперше згадується Понорниця в історичних документах 1654 року. Під час революції 1905—1907 рр. тут діяв революційний підпільний гурток.
У грудні 1917 року була встановлена Радянська влада. В січні 1920 року створено комсомольський осередок, а влітку того ж року — партійний.
У Великій Вітчизняній війні брав участь 1271 житель Понорниці, з них 462 — загинули. За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з загарбниками, 738 чоловік нагороджено орденами й медалями. За тимчасової німецько-фашистської окупації в урочищі Салотопці гітлерівці розстріляли 297 жителів села.
У Понорниці народилися відомий російський і український анатом П. А. Загорський (1764—1846) та український письменник П. С. Кузьменко (1831—1867).
Поблизу с. Понорниці виявлено городище та два курганні могильники періоду Київської Русі.