Холми, Корюківський район, Чернігівська область (продовження)
Мирну працю радянських людей 22 червня 1941 року порушив віроломний напад німецько-фашистських загарбників. Уже на другий день 105 чоловік пішло в Червону Армію. Жінки й чоловіки, які залишилися, з подвоєними зусиллями працювали в колгоспах, на заводах, в установах, 240 чоловік записалось у винищувальний батальйон. Ще в липні, коли фронт тільки наближався до села, обком партії створив Холминський підпільний райком КП України. Заготовлялася зброя, в навколишніх лісах закладалися продовольчі бази, було створено три партизанські загони з 90 чоловік під командуванням І. І. Водоп’яна, О. П. Балабая, Б. С. Туника. До них увійшли партійні організації райкому партії, райвиконкому, спиртового заводу, більше половини комуністів Холмів, багато комсомольців, активістів. Підпільний райком партії у складі І. М. Курочки (перший секретар), І. І. Водоп’яна, Ф. К. Гузяра, П. П. Леоненка, С. С. Ярошенка, М. Д. Олійника, А. П. Михайленка, Г. Б. Биховського визначив явочні квартири у Н. О. Єременка, П. Д. Рудяк та Т. А. Єременко.
23 серпня 1941 року гітлерівці захопили село. З самого початку окупації Холминський район став партизанським краєм. Населення всіляко підтримувало партизанів, підпільників, щодня випікало й доставляло їм хліб, інші продукти. Щоночі в Холми приходили комуністи, партизани.-Вони зустрічалися з місцевими жителями, діставали у них відомості про сили ворога, радили, як шкодити окупантам, саботувати їх накази. У Холминських лісах розгорнув свою діяльність підпільний обком партії. Тут склався кістяк партизанського з’єднання двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова. До нього влилося три Холминські загони месників. 16 вересня в Холмах відбулася сесія районної Ради депутатів трудящих. Її відкрив член райвиконкому, один з секретарів підпільного райкому партії І. І. Водоп’ян. Він розповів про хід війни й заходи, яких потрібно вжити, щоб народне добро не дісталося ворогові. Одностайно було прийнято рішення: колгоспну худобу й інвентар роздати по дворах, а коней передати партизанським загонам. Частину провіанту й фуражу виділити партизанам, а решту взяти населенню на збереження.
Потім депутати провели збори колгоспників і практично допомогли впровадити у життя рішення сесії, яка зміцнила й загартувала віру людей в Радянську владу, що діяла навіть на території, тимчасово зайнятій ворогом. Протягом всієї війни ця віра була твердою й непохитною.
В середині вересня в хаті К. Г. Дяченко відбулися перші збори підпільної комсомольської організації під назвою «Так починалося життя». На них були присутні секретарі підпільного райкому комсомолу П. С. Шутько і П. Н. Денисенко. Тут комсомольці дали урочисту клятву, в якій говорилося: «Вступаючи в ряди підпільної комсомольської організації «Так починалося життя», я перед лицем своїх товаришів, перед Батьківщиною, перед усім моїм багатостраждальним народом даю клятву: вести смертельну боротьбу проти лютих ворогів, не шкодуючи свого життя, поки земля наша не буде вільною від фашистської погані. Клянуся чесно виконувати всі доручення, покладені на мене підпільною організацією, і краще вмерти, ніж зрадити своїх товаришів». Був обраний комсомольський комітет у складі М. П. Єременка, О. Т. Омеляненка, К. Г. Дяченко. Секретарем обрали М. П. Єременка, який до війни працював інспектором райвідділу народної освіти. Згодом з окупованого Києва до села повернувся студент індустріального інституту Ф. Ф. Резніченко. Довідавшись про підпільну комсомольську організацію, він став активним її членом. Комсомольці-підпільники (а їх стало вже дев’ять) були першими помічниками партизанів. Вони добували зброю, ходили на зв’язок, у розвідку, виявляли розміщення ворожих частин, знешкоджували зрадників, розповсюджували листівки, в яких інформувалося населення про події на фронтах. Члени організації «Так починалося життя» зібрали 4 револьвери, 10 гвинтівок, 5000 патронів, 68 гранат, 36 пар лиж і все це передали партизанам, а також розповсюдили 15 тис. листівок.
Трудящі Холмів урочисто відзначили 24 роковини Великого Жовтня. Ранком 7 листопада центр села, як і раніше в такі свята, був прикрашений лозунгами, кумачем, портретами керівників Комуністичної партії й уряду. На пожежній вишці майорів червоний прапор, встановлений за дорученням підпільного комсомольського штабу піонером В. Т. Омеляненком. На трибуні вивісили лозунг «Хай живе Великий Жовтень!», а на парканах та стовпах розклеїли листівки.
Гестапівці й поліція посилили репресії, шукали сміливців. За цих умов комітет комсомолу дав наказ підпільникам іти в ліс. Але до партизанів дісталися лише К. Г. Дяченко і Ф. І. Шевцова, яка згодом загинула смертю хоробрих. Решту затримала поліція. Два дні їх катували. Та, не маючи точних доказів, випустили під суворий нагляд поліції. Комсомольці знову почали діяти, але їх вистежили й 2 березня майже всіх заарештували. Гестапівці піддали молодих підпільників страшним катуванням і 4 березня 1942 року М. П. Єременка, О. Т. Омеляненка, Ф. Г. Внукову, Л. Н. Ткаченка й Ф, Ф. Резніченка розстріляли. Разом з ними стратили й 70-літню бабусю Каті — Д. 3. Дяченко, яка допомагала комсомольській організації, стояла на варті під час засідань молодих підпільників, ходила по селах, збирала відомості тощо. Через кілька днів заарештували Н. В. Голяницьку, яку також убили. У центрі села, куди в 1943 році перенесли їх тіла, споруджено пам’ятник, на якому викарбувані слова: «Вічна слава героям!». На стіні школи, де вчилися відважні патріоти, встановлено меморіальну дошку. Про їх подвиги тепер знає вся Батьківщина. В день 20-річчя перемоги над німецько-фашистськими загарбниками відбулося урочисте відкриття меморіального комплексу холминським молодогвардійцям.
Партизани й підпільники Холмів завдавали ворогові великої шкоди, відволікали від фронту живу силу й техніку, перешкоджали постачанню. Гітлерівці посилали в Холминські ліси великі каральні загони, вбивали й грабували мирне населення. Але окупанти не зламали віру в перемогу. Вони довго не могли навіть призначити старосту і завербувати хоча б кількох поліцаїв у селі. Лише на початку 1942 року німецьке командування, стягнувши в село великі військові сили, створило тут свою адміністрацію. Від кривавих рук окупантів у Холмах загинуло 125 чоловік, з них 34 дітей. За будь-яку підозру в зв’язках з партизанами фашисти розстрілювали цілими сім’ями. Так загинули П. Г. Шеремет, його дружина Марія Григорівна, дочка Галя восьми років і син Анатолій шести років, а також Л. О. Омеляненко, його дружина Євдокія Степанівна з маленьким Вітею на руках і шестирічна донька Валя. Окупанти вивезли до Німеччини близько 120 юнаків та дівчат, спалили сотні будинків і господарських приміщень.
Пам’ятним на все життя буде для багатьох холминців 15 вересня 1943 року. У цей день частини Червоної Армії визволили село від німецько-фашистських загарбників.
На фронтах Великої Вітчизняної війни хоробро билися з ворогом 539 жителів села, з них 311 нагороджено орденами й медалями. 90 — воювали в партизанських загонах. М. Д. Єременко, П. Д. Мусієнко командували взводами народних месників. Разом з чоловіками славний, але тяжкий партизанський шлях пройшли жінки К. С. Моложон, Н. М. Мальчик, Н. І. Самокиш, Г. І. Іскевич, О. І. Прохоренко, кулеметниця М. М. Зозуля. 168 чоловік полягли в боях за Батьківщину, в т. ч. 12 партизанів.
Уже з перших днів трудящі дружно взялися за відбудову зруйнованого господарства. Було відновлено всі колгоспи. Механізатори-жінки склали з прихованих частин перші 7 тракторів для Холминської МТС, яка, починаючи з 1 листопада, обслуговувала колгоспи. Але тягла все ж не вистачало. В плуги доводилося впрягати корів. Наприкінці 1943 року дали продукцію спиртовий та лісопильний заводи, маслозавод. З 15 жовтня була відбудована друкарня, де набиралася районна газета «Червоний партизан», перейменована 23 січня 1944 року в. «Соціалістичний шлях». Велику допомогу у відбудові господарства подала держава, народи братніх республік. 1944 року в колгоспи з Саратовської області прибуло 27 корів, з Челябінська до МТС надійшло 13 тракторів, 5 автомашин передали спиртовому заводу частини Червоної Армії.
Жителі Холмів, щоб прискорити перемогу над ворогом, не шкодували ні сил, ні коштів. На будівництво танкової колони вони зібрали й передали 970 тис. крб. Хлібороби артілі «Червоний маяк» взяли шефство над військовим госпіталем.
Як у тилу, так і на фронтах, холминці разом з усім радянським народом кували перемогу над ворогом. І вона прийшла. В листі до ЦК КП(б)У та РНК УРСР 9 травня 1945 року трудящі села писали: «Немає слів, щоб висловити почуття вдячності Червоній Армії. На цю історичну перемогу ми відповімо новими трудовими успіхами, ще ширше розгорнемо соціалістичне змагання в боротьбі за врожай, за гідну зустріч воїнів-переможців. Не пошкодуємо сил, щоб відбудувати колгоспи, МТС і промислові підприємства, зробимо все для того, щоб ще більше зміцнити воєнно-економічну могутність нашої країни».
Свого слова вони дотримали. У колгоспах будувалися тваринницькі приміщення, збільшувалося поголів’я худоби. Тільки в 1949—1950 рр. було споруджено два нові телятники, два свинарники, кормокухню та інші громадські приміщення. Між Холминським і Корюківським районами розгорнулося соціалістичне змагання за вирощування високих урожаїв усіх сільськогосподарських культур і піднесення громадського тваринництва. Більшість механізаторів МТС систематично перевиконувала свої завдання. Промислові підприємства в 1950 році давали вже більше продукції, ніж до війни.
Значна увага приділялася медичному обслуговуванню населення. Одразу після визволення села відновила роботу лікарня. В 1950 році у ній налічувалося 50 ліжок й працювало 3 лікарі та 13 працівників середнього медперсоналу. До послуг населення була аптека, дитячі ясла.
Зростала культура села. У середній школі, яка в жовтні 1943 року прийняла учнів, на 1950 рік налічувалося 614 школярів і 28 учителів. З культурно-освітніх закладів діяли районний будинок культури, кінотеатр, два клуби. Жителів з 1944 року обслуговувала районна бібліотека.
Після відбудови почався дальший розвиток колгоспного господарства. За 1953—1960 рр. було споруджено: 9 тваринницьких приміщень, зерносховище, 2 вітряні водокачки, автомайстерня. У 1957 році всі три артілі об’єдналися в колгосп «Червоний маяк». За ним було закріплено 3251 га землі, в т. ч. 2085 га орної. Зміцніла технічна озброєність господарства, в 1959 році тут налічувалося 17 тракторів, 12 автомашин, 10 різних комбайнів та ін. У 1965 році проведено електрифікацію артілі.
Велику роль у піднесенні колгоспного виробництва відіграла партійна організація артілі, створена в 1954 році. На 1 січня-1971 року в ній налічувалося 68 чоловік. Завдяки роботі комуністів, спрямованій на розгортання соціалістичного змагання хліборобів, піднесення культури землеробства, запровадження агрономічної науки в практику, рік у рік підвищувалася врожайність сільськогосподарських культур і в 1971 році становила: пшениці — 18 цнт, картоплі — 120, овочів — 183, льоноволокна — 5,9 цнт з гектара. На кожну корову надоєно 2607 кг молока, вироблено на 100 га угідь 98,3 цнт м’яса.
За вирощування високих урожаїв овочів — 500 цнт капусти, 287 цнт помідорів і 172 цнт огірків — бригадира садово-городньої бригади О. М. Лося в 1966 році відзначено орденом «Знак Пошани». Такої нагороди удостоєна також свинарка М. Й. Єремишина, яка одержала по 21 поросяті від свиноматки. Неухильно зростають грошові доходи колгоспників. Якщо в 1967 році оплата трудодня становила 2 крб. 57 коп., то в 1971 році — 3 крб. 50 коп.
У дев’ятій п’ятирічці колгосп має стати високопродуктивним спеціалізованим господарством де в основному вирощуватиметься й відгодовуватиметься велика рогата худоба. Якщо в 1971 році тут було вироблено 2950 цнт м’яса, то в 1975 році планується одержати приросту 4615 цнт. Нині в колгоспі налічується 1570 голів худоби. За п’ятирічку буде побудовано чотири тваринницькі приміщення ще на 700 голів.
З січня 1959 року МТС була реорганізована в РТС, а з лютого 1963 року на її базі створено Холминське відділення «Сільгосптехніки». 1970 року в відділенні побудовано приміщення для проведення профілактики автомашин, майстерню ремонту комбайнів, для якої надійшло обладнання з Грузії й Казахстану.
Швидкими темпами розвивається промисловість. З кожним роком збільшує потужність спиртовий завод. 1960 року тут вироблялось 69 тис. декалітрів спирту, в 1971 році — 214 тис.
На кінець дев’ятої п’ятирічки планується виробити 275 тис. декалітрів. На підприємстві широкого розмаху набрав рух за комуністичну працю. Звання колективів комуністичної праці удостоєні один цех і чотири бригади, які очолюють члени КПРС В. О. Дементов, І. І. Силенко, К. О. Ремесло, Г. П. Федоренко Л. М. Піджара.
В 1958 році побудовано цегельний завод, де працює 75 чоловік. 1970 року тут виготовлено 3 млн. штук цегли. В січні 1962 року засновано лісгоспзаг. У 1970 році на підприємстві збудовано три нові цехи: деревообробний, виготовлення хвойно-вітамінного борошна та плит з дерев’яних стружок. За високі показники у виконанні восьмого п’ятирічного плану лісгоспзагом його директора М. М. Мисника нагороджено орденом Жовтневої Революції. Колектив господарства високопродуктивно трудиться над здійсненням завдань дев’ятої п’ятирічки., В першому кварталі 1971 року за дострокове виконання зобов’язань, узятих на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, він був удостоєний перехідного Червоного прапора Ради Міністрів СРСРЛ ВЦРПС та грошової премії. До кінця року господарство видало продукції на суму 1210 тис. карбованців.
Після відбудови Холми весь час зростають. У травні 1958 року вони були віднесені до категорії селищ міського типу. 30 листопада 1960 року Холминський район було ліквідовано, селище відійшло до Семенівського, з 1968 року — до Сосницького, а з 1969 року — до Корюківського районів. Однак це не затримало розвитку Холмів. Крім промислових, будувалися підприємства побутового обслуговування населення, які в 1967 році об’єдналися в комбінат. За 1966—1971 рр. тут споруджено 181 будинок загальною площею 7787 кв. метрів. З’явилися вулиці Нова, Дачна. Виконком селищної Ради разом з промисловими підприємствами й колгоспом багато уваги приділяють благоустрою Холмів. Центральні вулиці їх забруковані. Тільки в 1970 році замощено понад 2 км доріг. З 1965 року електросітка селища підключена до ліній передач Чернігівської ТЕЦ. Добре розвинута торговельна мережа. Населення обслуговує 15 магазинів, 2 їдальні.
У селищі широка сітка лікувальних закладів. Діє лікарня на 75 ліжок, де працює 12 лікарів і 40 чоловік середнього медперсоналу. 1972 року побудовано нове лікарняне приміщення на 50 ліжок. Є також амбулаторія, жіноча та дитяча консультації, медлабораторія, рентген-кабінет, аптека. У 1970 році за рахунок колгоспу збудована поліклініка.
Весь час зростає кількість учнів, які навчаються в середній школі, в 1971 році у ній налічувалося 881 школяр і 50 учителів. Створені всі умови для задоволення культурних потреб населення. У 1961 році споруджено новий будинок культури, де демонструються кінофільми, читаються лекції, відбуваються тематичні вечори, працюють гуртки художньої самодіяльності, університет культури. Крім того, діють клуби на спиртовому заводі, в колгоспі. На 1971 рік у селищній, шкільній та бібліотеці «Сільгосптехніки» налічувалося близько 50 тис. книг і понад дві тисячі читачів. Проводиться значна робота, спрямована на патріотичне виховання молоді. В 1968 році на честь 50-річчя ВЛКСМ відкрито музей комсомольської слави, який користується великою популярністю на Чернігівщині. В 1969 році засновано музей колгоспної слави. Лише з неподільних фондів колгоспу на культурно-освітню роботу серед хліборобів у 1970 році асигновано близько 20 тис. карбованців.
Велику роль відіграє селищна Рада, в складі якої 61 депутат, з них колгоспників — 25, робітників — 16, службовців — 20, комуністів — 31, комсомольців — 7, жінок — 27. Створено 8 постійних комісій, які розв’язують питання роботи колгоспу, підприємств, медичних та культурно-освітніх закладів тощо.
Щасливим життям живуть жителі селища. Взяти хоча б сім’ю колгоспника С. К. Рудяка, що складається з восьми чоловік. Усі його шестеро дітей з допомогою держави, колгоспу стали на широку дорогу щасливого життя. Дочка Ольга працює в колгоспі, Марія й Галя закінчили фінансовий технікум, Олександра — технікум механізації, Валя — педагогічний інститут, син Василь — офіцер Радянської Армії. Майже всі вони трудяться в рідному селищі.
Разючі зміни сталися в Холмах за роки Радянської влади. Холминці люблять свій край і нічого не шкодують для дальшого його розквіту.
В. К. ЗБОЛЬ, М. Г. ХОРИЦЬКИЙ