Холми, Корюківський район, Чернігівська область
Холми — селище міського типу, розташоване на правому березі річки Убеді, за 35 км від районного центру та залізничної станції Корюківка Південно-Західної залізниці. Через селище проходить автошлях Чернігів—Холми—Семенівка. Населення — 4000 чоловік. Селищній Раді підпорядковано також села Кучугури, Олешня, Ченчики.
Населений пункт засновано в середині XVI ст. Напередодні визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького він належав Каспару Борковському — «комісару й комірнику литовському», вбитому повстанцями в 1648 році. Після возз’єднання України з Росією село входило до складу Понорницької сотні Чернігівського полку. За гетьманським універсалом І. Самойловича 1672 року воно було закріплено за військовим товаришем, згодом полковником В. К. Борковським, нащадки якого володіли Холмами до 30-х років XIX століття.
Селяни займалися хліборобством. Але піщані грунти були малородючими, тому основним джерелом існування стало ремесло. Посполиті виготовляли колеса, вози, сани, різний дерев’яний посуд і продавали їх у Понорниці, Коропі, Воронежі. 1674 року на річці Убеді біля села поміщик загатив греблю й поставив млин, а також побудував рудню для виробництва заліза, наприкінці XVII ст. заснував винокурню. У 1730 році в Холмах налічувалося 58 дворів. Це були селянські й козацькі господарства. Але з часом козаки бідніли й перетворилися на кріпаків. Так, якщо в 1746 році тут ще жило 96 козаків, то на кінець XVIII ст. село повністю вважалося кріпацьким.
З ліквідацією полкового устрою Холми в 1797 році стали центром однойменної волості Сосницького повіту. 1810 року тут жило 768 чоловік, у т. ч. селян — 763 (чоловіків — 380 і жінок — 383)3. Життя їх з кожним роком погіршувалося. Якщо раніше вони відробляли на тиждень 3 дні панщини, то тепер працювали — 4—5 днів. Земля погано оброблялася, бо більш як у половини селян не було робочої худоби. Урожайність зернових становила 20—25 пудів з десятини.
Під час Вітчизняної війни 1812 року населення Холмів допомагало, чим могло, російській армії вигнати з країни наполеонівські полчища. 30 чоловіків пішло в народне ополчення, багато кріпаків були погоничами в обозі, доставляли продовольство, фураж.
Наприкінці 30-х років XIX ст. селяни Холмів ще більш обідніли. За даними 1839 року тут налічувалося 189 селянських дворів, з них у 59 не було робочої худоби, 41 господар мав по одному волу чи коню, а близько десяти вдів та бобилів не мали навіть хати. Лише 25 сімей могли обійтися своїм хлібом, 36, щоб прожити до нового врожаю, займалися виготовленням виробів з дерева, решта просто голодувала. Поміщик нещадно експлуатував кріпаків, примушував їх два тижні із трьох відбувати панщину й виконувати грошові та інші повинності, непокірних карав. За рахунок жорстокої експлуатації кріпаків у 1853 році власник села заснував цукровий завод, де працювало 188 чоловік. У селі також діяли чинбарня, винокурня, ливарня і каретна фабрика. Тут застосовувався переважно труд кріпаків. Тяжкі умови праці, злидні викликали у них незадоволення. 21 серпня 1859 року понад 1200 селян Холмів і сусідніх сіл підняли заворушення проти поміщиці Максимової. Вони вимагали, як писала газета О. І. Герцена «Колокол», полегшення панщини, щоб один, а не два тижні працювати на поміщицю і один на себе. Але Максимова відмовила їм і викликала поліцію. Так розпочався один із значних селянських виступів на Україні проти поміщицького гніту напередодні скасування кріпосного права. Селяни Холмів відмовилися виходити на панщину, вимагали її скасування. Ні погрози земельного справника й пристава Сосницького повіту суворо покарати бунтівників, ні прибуття в село 4-го резервного батальйону Кременчуцького полку не залякали їх. Тоді за наказом губернатора 22 серпня 1859 року сюди приїхали штаб-офіцер жандармського корпусу з жандармами й чиновник надзвичайних доручень. Коли о 14 годині на майдані вишикувалося 275 солдатів і зібрали всіх кріпаків Холмів та навколишніх сіл, штаб-офіцер зачитав витяги із законів про суворе покарання за непокору. Але селяни одностайно заявляли, що воліють краще вмерти, ніж виконувати панщину. їх дії були такими рішучими, що жандарми не наважилися вдатися до сили. Про стійкість кріпаків повідомили губернатора, який через два дні наказав відрядити в Холми ще два батальйони.
1 вересня о 8-й годині ранку солдати знову зігнали на майдан усіх селян маєтку й оточили їх. Кріпаків ще раз закликали скоритися, щоб заслужити помилування і прощення. Але вони відповіли, що не вважають себе винуватими й панщину відбувати не будуть. Карателі люто розправилися з селянами. Вони заарештували й віддали до військового суду вісім чоловік, з яких Андрія Корха і його дружину Зіновію, Пантелеймона Андрійчика, Івана Шевчика, Гордія Савруя, Павла Корха, Федора Кириченка було засуджено на каторжні роботи, а Василя Мелашенка — на довічне заслання у Сибір. Після винесення вироку їх відправили з Сосниці в Холми. Тут, на майдані, в присутності селян арештантів потаврували гарячим залізом, побили різками, закували в кайдани й вислали в Іркутську губернію. Письмове прохання до Олександра II про помилування в 1860 році було відхилено. І навіть після відбуття строку покарання царський уряд відмовив Зіновії Корх повернутися в рідне село. Витрати на каральну експедицію в розмірі 6958 крб. було вирішено стягнути з кріпаків, але селяни жили так бідно, що не спроможні були сплатити цю суму, й сенат мусив списати її за рахунок казни.
Не поліпшилось економічне становище селян і після скасування кріпосного права. За уставною грамотою вони одержали 1959 десятин землі, або по 4 десятини на ревізьку душу, за що повинні були сплатити викуп 64 586 крб. 16 коп. Внести таку суму холминці не могли навіть за кілька десятків років. Багато з них не викупили своїх наділів до самої революції 1905 року. У селян не тільки грошей, а й хліба не вистачало, щоб прогодувати сім’ю до нового врожаю. Земля вимагала доброго обробітку, а в 1872 році на 1199 чоловік населення припадало лише 220 коней. До того ж розподілялися вони нерівномірно. Багато селян продавали свої наділи і йшли на заробітки до поміщика в економію чи на цукровий завод. Оскільки в Холмах було вдосталь робочої сили, а закупівельні ціни на сільськогосподарську сировину лишалися низькими, незабаром тут виникло ще 4 підприємства, що виробляли крохмаль, спирт, вичинювали шкіри, круподерка.
Підприємці наживалися коштом робітників. На цукровому заводі робочий день тривав 12—14 годин, а заробітна плата становила 7 крб. 50 коп. на місяць. Протестуючи проти нещадної експлуатації, робітники підприємства 18 жовтня 1898 року оголосили страйк. Однак адміністрація відмовилася підвищити заробітну плату, й частина робітників залишила завод.
На початку XX ст. суперечності між підприємцями й поміщиком з одного боку, й робітниками та селянами з другого, ще більше загострилися. У 1905—1907 рр. в селі розгорнула активну діяльність соціал-демократична група. Вона організовувала маївки, піднімала робітників і селян на революційні виступи. 1907 року в лісі, неподалік хутора Ченчиків, сталася збройна сутичка з поліцією, під час якої було вбито одного з активних учасників революційних подій Г. В. Моторного.
Столипінська реформа, яка сприяла зміцненню заможних господарств, примусила селян за безцінь продавати землю куркулям, йти до них у найми або на підприємства, яких все більшало. 1910 року в селі працювали цукровий, винокурний, цегельний, лісопильний заводи, паровий млин та крупорушка.
З розвитком промисловості розширювалося село, зростала кількість населення. На 1910 рік тут жило понад 2 тис. чоловік, а медичне обслуговування залишалося незадовільним. У 1909 році в Холмах діяв медпункт, де працював один фельдшер. Низьким був і освітній рівень трудящих мас. У 1878 році відкрито парафіяльну школу, і тільки через 21 рік земство створило двокласну школу.
Повалення самодержавства жителі зустріли з піднесенням. Але Тимчасовий уряд не виправдав їх сподівань, не дав ні землі, ні миру. Тому звістка про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, ленінські Декрети про мир і землю викликали у трудящих велику радість. Уже в листопаді 1917 року селяни самочинно відібрали землю й майно поміщика й розподілили їх між собою. Однак у грудні владу в селі захопили ставленики Центральної ради. 27 січня 1918 року 1-й Мінський революційний загін визволив Холми від буржуазно-націоналістичних військ. Обрана тут Рада почала втілювати в життя ленінський Декрет про землю, інші соціалістичні завоювання.
У лютому 1918 року війська німецьких загарбників розпочали похід на Україну. Наприкінці березня, коли кайзерівці підходили до Холмів, партизанський загін з 75 колишніх солдатів, матросів, робітників і селян Корюківки і Холмів завдав окупантам біля села Сядриного несподіваного удару і примусив їх відступити. Але сили були нерівні, й партизани пішли на з’єднання з частинами Червоної Армії. Разом з німецькими військами повернувся й поміщик, який відібрав у селян землю, майно.
Червоноармійці Ніжинського полку 25 грудня 1918 року визволили Холми від петлюрівців, які захопили владу після краху кайзерівської окупації. На третій день було обрано ревком. Він очолив боротьбу проти контрреволюційних елементів, провів мобілізацію населення до лав Червоної Армії, подавав допомогу сім’ям червоноармійців. У січні 1919 року відкрито початкову 4-класну й вищу 2-класну школи, де навчалося 209 школярів. 18 березня відбулися вибори волосного виконкому та Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. 19 березня створено партійний осередок, до якого входило 9 членів партії і 3 співчуваючі. Його очолив А. М. Турас. Великі труднощі довелося долати першим комуністам. У Холмах не вистачало продовольства, палива, понад три місяці вчителі не одержували заробітної плати. Посилився бандитизм. Потрібні були рішучі заходи. Партосередок разом з сільрадою, комітетом бідноти в середині червня конфіскували поміщицьке майно, худобу, відібрали в куркулів лишки землі й хліба й розподілили їх серед малоземельних і безземельних селян. З наближенням дені-кінського фронту проведено мобілізацію чоловіків до лав Червоної Армії.
На початку 1920 року на землях, які до революції належали поміщику й винокурному заводу, організовано винний радгосп, за яким закріпили 206 га землі, в т. ч. 144 га орної. Господарству належало 32 житлові й виробничі приміщення, З жатки, 2’сінокосарки, 4 молотарки, 7 сівалок, 74 плуги й лише 7 коней та 1 віл. Нестача тяглової сили негативно позначилася на проведенні сівби. У 1920 році було посіяно лише 49 га озимини. На винокурному заводі, який входив до винрадгоспу, працювало 12 робітників, діяли смолокурня, слюсарня й кузня.
Партійна організація велику увагу приділяла молоді, проводила серед неї політико-виховну роботу, завдяки чому в січні 1920 року створено комсомольську організацію. В листопаді вона об’єднувала 28 чоловік. Комсомольці відкрили свій клуб *і бібліотеку політичної літератури, організовували лекції, бесіди, проводили суботники й загальне військове навчання.
Після закінчення громадянської війни партосередок, сільська Рада мобілізували трудящих на відбудову господарства. В 1921 році на заводі винрадгоспу вже працював 51 чоловік. Підприємство дало першу свою продукцію — спирт. Але через рік його довелося закрити, бо обладнання виявилося застарілим, малопродуктивним. Внаслідок цього 1923 року припинив своє існування винрадгосп. За рішенням комітету незаможних селян, створеного в липні 1920 року, на землях радгоспу в січні 1924 року засновано трудову сільськогосподарську артіль «Ілліч», у якій об’єдналося 30 сімей (146 чоловік, з них працездатних 81). За господарством закріпили 280 гектарів орної і 35 — присадибної землі. Артілі передано також радгоспівський сільськогосподарський інвентар. На кінець 1925 року артіль уже об’єднувала 817 чоловік. Тут вирощували зернові, картоплю, льон і коноплі.
Поступово ставали до ладу промислові підприємства. У червні 1921 року відновив роботу крохмальний завод, а в 1925 році — спиртовий та лісопильний.
У зв’язку із змінами в адміністративно-територіальному поділі в березні 1923 року Холми стали центром однойменного району. В цей час у селі налічувалося понад 3 тис. жителів. Було поліпшено охорону здоров’я трудящих. З 1924 року діяла лікарня й аптека. У двох початкових школах навчалося близько 300 учнів і працювало 11 учителів. Велася велика робота щодо ліквідації неписьменності серед дорослих, створено школу лікнепу. На початку 1922 року в селі відкрито народний будинок на 250 місць, бібліотеку для дорослих.
З 1929 року в Холмах розпочалася масова колективізація. Вона проводилася під керівництвом партійної організації, яка на 1 січня налічувала 46 комуністів. Активну участь у цій роботі брали комсомольці та комнезам. У квітні 26 господарств об’єдналися в ТСОЗ, який у 1930 році перетворено в сільгоспартіль «Червоний маяк».
На перешкоді зміцненню господарства стали куркулі. Вони підпалювали будинки тих, хто вступав до колгоспу, стріляли в активістів. Так, було тяжко поранено 25-тисячника робітника Конотопського паровозоремонтного заводу комуніста Бурденка. Проте вже ніщо не могло стримати впевнену ходу колективізації. У 1930 і 1931 рр. виникло ще дві сільгоспартілі: «Іскра» й «Червона зірка». На 1 квітня 1935 року було колективізовано 92 проц. селянських дворів і 94 проц. посівної площі (2711 га). Восени 1935 року створено Холминську машинно-тракторну станцію, яка мала 31 трактор.
Міцніла економіка колгоспів, підвищувалася врожайність, з’явилися перші вантажні автомашини. Артіль «Червоний маяк» у 1938 році одержала з кожного гектара по 7,4 цнт волокна коноплі й була затверджена учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. По 7,7 цнт коноплеволокна одержала з гектара бригада І. Г. Кириченка. В 1939 році вона зібрала з кожного гектара по 350 цнт овочів й також була учасником ВСГВ. Добрих успіхів добилися хлібороби колгоспу «Іскра». Напередодні війни вони виростили по 23,6 цнт ячменю, 14,5 цнт проса з га. Щоб досягти ще кращих показників, в артілях створювалися агрогуртки, де здобували агрономічні знання й переймали передовий досвід 16 ланкових і 45 рільників. У січні 1941 року діяла агрошкола. При Холминській МТС працювали курси трактористів, комбайнерів, шоферів, які відвідувало багато жінок, що відгукнулися на заклик знатного бригадира тракторної бригади Старобешівської МТС Донецької області П. М. Ангеліної — «Дівчата — за кермо!».
Нарощував потужності спиртовий завод. У 1935 році він виробив 115,4 тис. декалітрів спирту. Серед робітників підприємства широкого розмаху набрав стахановський рух. 1938 року тут налічувалося 40 стахановців. Завдяки наполегливій праці їх, усього колективу план 1939 року був перевиконаний на 28 проц. У 1940 році кількість стахановців зросла до 69 чоловік, цього звання були удостоєні всі комуністи-виробничники. Систематично перевершував свої плани лісопильний завод, на якому 1940 року працювало 50 робітників.
Зростала торговельна мережа. В селі в 1941 році працювало 6 магазинів, їдальня, ресторан. Рік у рік підвищувався добробут трудящих. У 1939 році 1054 чоловіка були вкладниками ощадкаси. Сума їх збережень становила 238,5 тис. карбованців.
Жителів Холмів 1940 року обслуговувала лікарня на 50 ліжок, де працювало З лікарі й 12 медпрацівників з середньою спеціальною освітою. Діяла також аптека, на спиртовому заводі — медпункт. Особливо великі зміни сталися в розвитку освіти. 1926 року відкрито семирічну школу, 1936 року збудовано двоповерхове приміщення для школи-десятирічки, яка того ж року гостинно відкрила двері учням. Напередодні війни у ній навчалося 733 школярі й налічувалося 30 учителів. Тривала робота, спрямована на ліквідацію неписьменності серед дорослого населення: до 1938 року діяли школи лікнепу. В 1939 році створено вечірню школу.
В районному будинку культури, спорудженому в 1936 році, в двох колгоспних клубах і клубі спиртового заводу працювали гуртки художньої самодіяльності, в яких 1940 року брали участь 300 чоловік. 1936 року відкрито кінотеатр. Діяли також районні бібліотеки для дорослих і для дітей. Виходила районна газета «За більшовицькі кадри».
Напередодні Великої Вітчизняної війни в Холмах було 4 первинні парторганізації: на спиртовому заводі, в МТС, рай-споживспілці та в райвиконкомі, у яких налічувалося понад 60 комуністів. Вони йшли в авангарді соціалістичного змагання в колгоспах, на підприємствах, очолювали найвідповідальніші ділянки роботи. Міцною була комсомольська організація. Вона об’єднувала 200 членів ВЛКСМ. Разом з комуністами комсомольці багато уваги приділяли оборонній роботі. В 1940—1941 рр. проводилося військове навчання партактиву. Молодь складала норми на оборонні значки.