Козелець, Козелецький район, Чернігівська область (закінчення)
Гітлерівські недолюдки за час окупації закатували 451 жителя Козельця, в т. ч. 33 дітей, 70 чоловік закопали живими, вивезли до Німеччини понад 100 юнаків і дівчат. Окупанти зруйнували 56 проц. житлового фонду, МТС, радіовузол, електростанцію, кінотеатр, пошкодили цегельний завод, приміщення шкіл і технікуму, пограбували медичні заклади, міську бібліотеку.
Гідний вклад внесли трудящі селища у всенародну боротьбу проти німецького фашизму. 851 чоловік захищав свободу й незалежність Батьківщини на різних фронтах. Всіх їх відзначено орденами й медалями. За героїчну боротьбу в тилу окупантів нагороджено 30 чоловік, з них двічі О. І. Рудича, Д. А. Білика, Г. І. Барана, В. С. Іванину, В. О. Ніколаєва, Ф. І. Плотникова, Д. М. Санченка, Л. М. Ковалівського та ін. 3 595 чоловік полягли смертю хоробрих у боях з загарбниками.
Ще точилися запеклі бої з ворогом, а жителі Козельця почали відбудовувати зруйноване фашистами господарство. В перший же день визволення відновили роботу райком партії, райвиконком, райком комсомолу, селищна Рада й вуличні комітети. Героїчна праця робітників забезпечила високі темпи відбудови промисловості. Першою стала до ладу електростанція. На кінець 1943 року введено в дію близько 30 проц. довоєнних виробничих потужностей. Відновила роботу МТС. З прихованих на час окупації запасних частин робітники МТС склали перші трактори, 10 тракторів дала держава. В 1945 році почали працювати заводи шкірообробний (1959 року переобладнаний на деревообробний комбінат) і клінкерний. Під час ремонту останнього були реконструйовані обпалювальні печі, встановлено нові машини для формування цегли, завдяки чому потужність підприємства порівняно з 1941 роком подвоїлась. Крім цегли, завод виготовляв черепицю та бетонні плити для замощування тротуарів. 1946 року відновив роботу Козелецький автопарк. Того ж року підприємство одержало 5 автомашин. У 1947 році його вантажооборот перевищив довоєнний рівень.
Багато труднощів довелося переборювати колгоспникам у процесі відбудови артільного господарства. Відчувалася гостра нестача робочих рук, тяглової сили. Виконання основної маси робіт лягло на плечі жінок, підлітків та стариків. Все ж у 1944 році колгоспники виконали план сівби ярих культур, а восени того року освоїли 76 проц. довоєнних посівних площ. Відродити господарство артілі допомогла держава. З 1943 року до 1950 колгосп одержував щороку 20 тонн насіння зернових; крім того, були надані довгострокові кредити. В 1951 році Козелецький приміський колгосп об’єднався з артіллю ім. Фрунзе, центральна садиба якої розташована в с. Олексіївщині.
Партійні й радянські організації поряд з відбудовою народного господарства багато уваги приділяли питанням культури та освіти. В Козельці розгорнувся всенародний рух допомоги школі. 1946 року методом народної будови відремонтовано З шкільні приміщення, виготовлено близько 300 шкільних парт, столів, дощок. Якщо в 1945/46 навчальному році в селищі працювала одна середня школа, в якій було 248 учнів, то в 1950/51 діяли вже дві середні школи, а число учнів у них досягло 677. У 1950 році відкрито школу робітничої молоді. У зооветеринарному технікумі з 1946 до 1950 року кількість учнів збільшилася з 197 до 210 чоловік.
У 1950 році у віданні профспілок селища налічувалося 29 клубів і червоних кутків. Бібліотеки мали близько 10 тис. примірників книжок. При клубах і палаці культури працювали гуртки: політичні, технічні, художньої самодіяльності. Для показу досягнень самодіяльного мистецтва й виявлення народних талантів, як і до війни, організовувались огляди художньої самодіяльності, виставки народного мистецтва.
Успішна відбудова господарства селища створила передумови для дальшого його розвитку. В 1954 році на околиці Козельця побудовано льонозавод потужністю 6,5 тис. тонн трести на рік. Сировину для нього постачають колгоспи району. Колектив на підприємстві в основному молодіжний. Щоб розширити будівництво в районі, в Козельці 1958 року створено районну міжколгоспну будівельну організацію, яка забезпечує колгоспи основними видами будівельних матеріалів. У 1959 році «Міжколгоспбуд» спорудив цегельний завод у с. Часнівцях потужністю З млн. штук цегли на рік. На 1972 рік заплановано будівництво тунельних сушарок на Козелецькому цегельному заводі, що дасть можливість значно підвищити потужність підприємства. 1960 року організовано харчокомбінат, всі цехи його обладнано новим сучасним устаткуванням. Продукція виробляється майже без затрат ручної праці. Комбінат повністю забезпечує потреби жителів селища і району. В 1970 році став до ладу маслозавод, продукція якого реалізується не тільки в області, а й експортується на Кубу, в НДР та інші країни. 1960 року в Козельці організовано побутовий комбінат, що об’єднує цехи швейний, взуттєвий, меблевий, створений на базі деревообробного комбінату, а також майстерні ремонту годинників, музичних інструментів, радіоприймачів і телевізорів.
На велике механізоване підприємство перетворилася Козелецька МТС. На кінець 1955 року вона мала 159 тракторів (у 15-сильному обчисленні) і 50 зернових комбайнів. У 1958 році на базі МТС створено РТС, а 1961 року — районне об’єднання «Сільгосптехніки». Це одне з найбільших підприємств Козельця. Для майстерень споруджено нові приміщення площею З тис. кв. метрів, обладнані найновішими верстатами.
Об’єднання має 104 автомашини різних марок, 68 тракторів. Тут працює 304 робітники.
Вагомий вклад у розвиток економіки району вносить пересувна механізована колона, створена в 1971 році на базі лукомеліоративної станції. Протягом 1951—1971 рр. було проведено механізовані роботи на площі 256 тис. умовних гектарів, освоєно 46 365 га цілинних земель. Важливою подією в житті Козельця було підключення його до державної енергосистеми через Дарницьку ДРЕС, завдяки чому селище і район повністю електрифіковані.
Провідну роль у виробничому й громадському житті селища, мобілізації трудящих на успішне виконання п’ятирічних завдань відіграють 37 первинних партійних організацій, які об’єднують 956 членів КПРС. Під керівництвом комуністів у роки семирічки на підприємствах широко розгорнувся рух за комуністичну працю.
Високих показників, зокрема, добилися робітники льонозаводу В. Проніна, М. Павлова, К. Приз, М. Йовенко. 40 працівників заводу занесено до Книги пошани й на Дошку пошани. Трьом бригадам присвоєно звання комуністичних. Звання колективу комуністичної праці завоювала також бригада цеху масового пошиття одягу побутового комбінату, яку очолює комуністка О. Д. Тимошенко.
Трудівники селища активно включились у всесоюзне соціалістичне змагання за гідну зустріч визначних дат у житті, країни — 50-річчя Радянської влади і 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Завдяки самовідданій творчій праці робітники підприємств успішно завершили виробничі завдання восьмої п’ятирічки, зокрема, колектив цегельного заводу виконав п’ятирічний план випуску продукції на 105 проц., льонозаводу — на 103 проц., на 106 проц. виконало план перевезення вантажів автопідприємство. За успіхи в роботі 12 передовиків підприємств нагороджено орденами й медалям, 555 — медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Творчо й натхненно працювали козельчани в дні підготовки до ХХІУ з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Колективи підприємств брали підвищені зобов’язання й успішно виконували їх. Так, колектив цегельного заводу зобов’язався дати за 1971 рік 5,75 млн. штук цегли при плані 5,6 млн., а виробив 6,1 млн. штук; працівники пересувної механізованої колони зобов’язалися виконати робіт на суму 1050 тис. крб. при плані 1024 тис. крб., а виконали на 1079 тис. карбованців.
З розвитком економіки розбудовувалось і упорядковувалося селище. За післявоєнні роки тут споруджено 685 нових житлових будинків загальною площею 22 264 кв. метри. Тільки за роки восьмої п’ятирічки зведено 4-поверховий гуртожиток для студентів зоотехнікуму, новий широкоекранний кінотеатр «Ювілейний», приміщення банку, кафе, два магазини, контрольно-насіннєву станцію. Було заасфальтовано 172,2 кв. км вулиць. Силами учнів і комсомольців у центрі Козельця на площі 4 га вирощено парк відпочинку, а на березі річки Остра закладено комсомольський парк площею 10 га. Значно розширилася мережа торговельних підприємств. У селищі працюють 23 промтоварні й продовольчі магазини, ресторан, кафе, 4 їдальні. Протягом 1960—1970 рр. товарооборот їх зріс на 70 процентів.
Піклування про охорону здоров’я населення — одне з першорядних завдань органів Радянської влади й профспілок. 1960 року на околиці Козельця в мальовничому урочищі почалося спорудження медичного містечка, яке зараз має 150 стаціонарних ліжок, амбулаторію. Медперсонал налічує 109 чоловік, у т. ч. 38 лікарів. За визначні заслуги в справі медичного обслуговування трудящих головному лікареві Ф. Ф. Сидоруку в 1965 році присвоєно звання заслуженого лікаря УРСР. Для наймолодших громадян відкрито два дитячі комбінати на 340 місць і дитячий садок. Державні асигнування на охорону здоров’я в 1972 році зросли до 682 тис. крб. проти 403 тис. крб. у 1966 році.
Помітні зміни сталися в галузі освіти. В селищі працюють дві середні загальноосвітні школи, середня школа робітничої молоді, заочна середня школа, в яких навчається 3 тис. учнів і працює 108 учителів. У школах є добре обладнані виробничі майстерні, кабінети, лабораторія. Козелецькі школи стали базовими загальноосвітніми закладами для підвищення фахового рівня вчителів району, поширення передового досвіду у вихованні дітей. За високу педагогічну майстерність, багаторічну роботу на ниві народної освіти вчительки 3. М. Тимошенко і Т. П. Лахно нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора. Вчителям О. А. Ренській та О. А. Шаму присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР.
У зооветтехнікумі вчиться понад 500 чоловік. Цей заклад має міцну матеріальну базу. Його садиба розмістилась майже на семи гектарах. Зведено навчальний корпус на 600 місць, два чотириповерхові гуртожитки, спортзал, будується двоповерхове приміщення їдальні, триповерховий житловий будинок для викладачів. Добре обладнані навчальні кабінети й лабораторії. Бібліотека налічує 30 тис. книжок. Навчальну практику учні частково проходять у своєму господарстві, яке має 280 га землі, ферму великої рогатої худоби та свиноферму. Для виробничих та навчальних цілей є 11 тракторів різних систем, комбайни та інші машини. За час існування технікум підготував 3200 спеціалістів. На стенді «Вони закінчили наш технікум» можна побачити фото члена-кореспондента АН УРСР П. О. Дмитренка, кандидатів сільськогосподарських наук М. І. Шура, В. Т. Нагорного, І. Д. Святовця.
У 1965 році в Козельці почала працювати дитяча музична школа з класами фортепіано, баяна й духових інструментів. Рік у рік зростають державні асигнування на розвиток народної освіти. Якщо в 1966 році вони становили 241,5 тис. крб., то в 1972 — 315,5 тис. карбованців.
Центром культурного життя селища є будинок культури. Тут працюють гуртки художньої самодіяльності, читаються лекції на різноманітні теми, влаштовуються вечори відпочинку, урочисті збори, присвячені видатним подіям у житті нашої країни тощо. Значну культурно-масову роботу провадять бібліотеки для дорослих і дитяча.
Почесне доручення партії озброювати народ сучасними науковими знаннями виконує місцева організація товариства «Знання», яка налічує 179 лекторів: інженерів, лікарів, учителів, партійних та радянських працівників. З 1931 року в Козельці виходить газета «Ленінський шлях» (з 1931 р. до 1962 р. вона мала назву «Розгорнутим фронтом»). Зараз її тираж перевищує 10 тис. примірників.
У 1966 році в Козельці створено районну організацію товариства охорони пам’ятників історії та культури, яка налічує 6910 чоловік. Члени товариства охороняють архітектурні пам’ятки, вивчають історію краю, визначають місця, пов’язані з важливими історичними подіями. Так, за їх ініціативою в 1972 році будуть встановлені меморіальні дошки на будинках, де відбувся перший повітовий з’їзд Рад і де в 1919 році містився штаб Богунського полку.
Піднесення суспільно політичного життя яскраво виявляється, насамперед, у широкому залученні трудящих до участі в роботі селищної Ради, до якої обрано 114 депутатів, з них 78 робітників — передовиків виробництва. 55 депутатів — комуністи. У своїй роботі Рада спирається на широкий актив — у дев’яти постійних комісіях її беруть участь понад 100 чоловік.
Профспілки селища об’єднують близько 2500 чоловік. Вони проводять велику роботу щодо підвищення кваліфікації робітників, поліпшення організації праці, охорони здоров’я, задоволення побутових потреб людей.
З кожним роком збільшує свій вклад у твор’чі здобутки трудівників Козельця комсомольська організація. Всього в селищі 1468 комсомольців. Вони допомагають партії виховувати молодь у комуністичному дусі, залучати її до будівництва нового суспільства. Зокрема, багато допомагає в роботі партійним організаціям та селищній Раді «Комсомольський прожектор», штаб якого налічує 75 чоловік.
По праву пишаються жителі Козельця своїми земляками. Тут народилися: Б. М. Маньківський — дійсний член Академії медичних наук СРСР, видатний радянський невропатолог; К. І. Ващенко — професор, заслужений діяч науки й техніки УРСР; В. М. Ващенко — кандидат геологічних наук; В. О. Неговський — доктор медичних наук, лауреат Державної премії СРСР.
Широкі перспективи розвитку Козельця відкрив план дев’ятої п’ятирічки. До 1975 року буде споруджено двоагрегатний льонозавод, який матиме цех підготовки промислової сировини, хлібозавод, готель, автовокзал, будинок побуту, вузол зв’язку, дитячий комбінат, кілька магазинів тощо. Селище стане більш упорядкованим. Трудящі Козельця, як і весь радянський народ, наполегливо борються за дострокове виконання завдань п’ятирічки.
Л. Н. ВАКУЛЕНКО, В. С. НОСЕНКО, О. А. ШАМ