Мена, Менський район, Чернігівська область (закінчення)
Помітних успіхів досягли й промислові підприємства селища. Тютюново-ферментаційний завод уже в 1947 році виконав річний план на 112 проц.
Передові робітники заводу Петухов, Потапенко, Винниченко виконували виробничі норми на 160—170 проц. Збільшували випуск продукції держмлин, райхарчокомбінат, промартілі «Третя п’ятирічка», інвалідів ім. Чкалова, «Червоний швейник» та ін. Артіль, що виготовляла вироби з лози, переросла у фабрику.
На кінець 1950 року господарство селища було відбудоване. Всі колгоспи значно перевищили довоєнний рівень урожайності полів і продуктивності праці. Наприкінці вересня — на початку жовтня 1950 року в Мені відбулася районна сільськогосподарська виставка, яка стала оглядом колгоспних багатств, свідченням зростання могутності колгоспного ладу, самовідданої праці хліборобів. Виставка підсумовувала пройдений шлях боротьби трудящих за відбудову й розвиток народного господарства району.
Поряд з відродженням господарства відбудовувалося й селище. На кінець четвертої п’ятирічки відновлено й розширено довоєнний житловий фонд. У 1948 році почалася забудова вулиці Красіна. Споруджено кілька приміщень державних установ, кінотеатр. Повністю відбудовано торговельну мережу, відкрито книгарню.
Незабаром після визволення почали працювати середня й дві початкові школи. 1947 року на базі початкових шкіл створено семирічну. В 1950/51 навчальному році в школах налічувалося 1255 учнів і 70 учителів. Відновили роботу будинок культури, районна бібліотека, в 1948 році відкрито дитячу бібліотеку. 1950 року при середній школі створено краєзнавчий музей.
50—60-ті роки були для Мени роками дальшого зростання всіх галузей народного господарства й культури. Особливо швидко стало розвиватися колгоспне виробництво після об’єднання в 1960 році чотирьох колгоспів у два — «Червоний ударник» і «Перше травня». Це дало можливість розширити капітальне будівництво, поліпшити керівництво господарствами. Серед колгоспників розгорнувся рух за комуністичну працю, змагання за гідну зустріч 50-річчя Радянської влади, яке очолили комуністи. В 1967 році хлібороби колгоспу «Червоний ударник» виростили по 25 цнт зернових на кожному гектарі, 319 цнт буряків, 130 цнт картоплі, на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 464 цнт молока і 90 цнт м’яса. Механізована ланка О. Л. Кармазіна одержала з гектара по 153 цнт картоплі, а бригада Л. А. Іванько з колгоспу «Перше травня» — по 26,5 цнт зернових, 175 цнт картоплі і по 352 цнт цукрових буряків. Велика група передовиків виробництва була нагороджена орденами й медалями, зокрема орденом Леніна — голова колгоспу «Перше травня» М. X. Лось, доярка цього колгоспу Т. І. Пастушенко, голова колгоспу «Червоний ударник» І. П. Федорченко, п’ять чоловік нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, 10 — орденом «Знак Пошани».
З натхненням трудівники колгоспних полів, як і всі жителі Мени, працювали в ленінському ювілейному році та йдучи назустріч XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Значних успіхів добився колгосп «Червоний ударник». Протягом 1969—1971 рр. він збирав по 23—25 цнт зерна, 180—200 цнт картоплі, виробляв на 100 га угідь 570 цнт молока й близько 100 цнт м’яса. Колгосп та його голову І. П. Федорченка нагороджено орденом Жовтневої Революції, 12 колгоспників — орденами й медалями. В колгоспі «Перше травня» збирали по 25 цнт зернових, 231 цнт картоплі і по 250 цнт овочів. Голова цього колгоспу М. X. Лось і тракторист М. А. Кожедуб відзначені орденами Леніна і Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора — начальник райсільгоспуправління М. Г. Васильчук. Головному агроному управління М. В. Закалюжному присвоєно звання заслуженого агронома УРСР. 660 колгоспників нагороджено медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Протягом 50—60-х років відбувалася реконструкція й розширення старих підприємств, будувалися нові, зростала їх питома вага в економічному житті селища. В 1959—1965 рр. став до ладу плодоконсервний завод союзного значення. На кінець 60-х років у Мені діяло 15 промислових підприємств. Найбільші з них тютюново-ферментаційний, льоно-коноплиний і маслоробний заводи, фабрика лозових виробів, харчокомбінат, районне відділення «Сільгосптехніка». Валова продукція їх становила 20 мли. карбованців.
Підприємства міста включились у всенародне змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна й гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України. План 1971 року було завершено достроково. Зокрема, плодоконсервний завод виконав план на 128,8 проц., продуктивність праці зросла на 133,5 проц. Перед у соціалістичному змаганні вели Г. С. Ворона, А. І. Майстренко, П. У. Ілляшенко та ін. Завод випустив близько 6 млн. умовних банок консервів 56 найменувань. Його продукція відома не тільки в СРСР, а й за його межами. Вона експортується до Німецької Демократичної Республіки, Угорщини, Англії і Японії.
За роки післявоєнних п’ятирічок невпізнанною стала Мена. Наприкінці 50-х років почалася забудова селища. В 1966 році Мену віднесено до категорії міст районного підпорядкування. 1971 року житловий фонд її виріс до 100 тис. кв. метрів, з них близько 10 тис. кв. метрів припадало на комунальні квартири. В 1966 році розгорнулася реконструкція центральної частини. Тут споруджено приміщення райкому партії, будинок культури, головний зал якого розрахований на 600 місць, будинок зв’язку, друкарню, готель, триповерховий універмаг, п’ятиповерховий житловий будинок на 56 квартир та інші нові будови. Там, де зовсім недавно росли бур’яни, утворилась велика площа, на якій у 1967 році до 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції встановлено пам’ятник В. І. Леніну й монумент Слави на честь земляків, що віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини.
Міська Рада депутатів трудящих багато уваги приділяє благоустрою Мени. В 1962 році заасфальтовано перші метри тротуарів, а на перше січня 1971 року асфальтом було покрито 13 км вулиць. У 1961 році почалося будівництво водогону. Протягом десяти років його прокладено 20 км, що в основному задовольнило потреби міста. У 1965 році Мені дала струм Чернігівська ТЕЦ. На вулицях з’явилися комфортабельні автобуси й легкові автомашини (таксі). Питання внутрішнього транспорту й сполучення Мени з селами району було розв’язане. В південно-західній частині міста на річці Мені створено водоймище площею 310 га. Неподалік споруджується колгоспний будинок відпочинку санаторного типу.
Значні зміни сталися в галузі охорони здоров’я трудящих. У 1971 році в місті діяли районна лікарня з спеціальними відділеннями, оснащеними новітньою апаратурою, протитуберкульозний диспансер, санепідстанція та інші медичні заклади, де працювало 32 лікарі й 125 чоловік середнього медперсоналу. Серед медпрацівників загальну пошану заслужив лікар Ф. П. Лавров, активний учасник революційних подій 1905—1907 рр. За багаторічну й бездоганну роботу він нагороджений орденом Леніна.
Рік у рік міцніла матеріальна база шкіл, росли кадри вчителів, їх кваліфікація. В 1965 році побудовано нове приміщення середньої школи ім. В. І. Леніна, що дало змогу забезпечити однозмінне навчання й краще налагодити позакласну виховну роботу. У 1970/71 навчальному році в місті працювали середня й восьмирічна школи й школа робітничої молоді, в яких навчалося 2040 учнів і викладало 140 учителів. У 1965 році відкрито музичну школу, а в 1968 році — спортивну.
Серед великого колективу вчителів виросли чудові майстри своєї справи, їх робота високо оцінена урядом. Так, директорові восьмирічної школи О. І. Циборовській присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР, вчителі А. П. Борсук і М. В. Білошицька нагороджені орденом Леніна, завідуючий райвно О. Ф. Корінь — орденом Трудового Червоного Прапора, 6 чоловік — орденом «Знак Пошани», 18 учителів нагороджено Ленінськими ювілейними медалями.
Удосконалювалася культосвітня робота. В 1971 році в місті працювали районний будинок культури, кінотеатр, два колгоспні й профспілковий клуби, 18 бібліотек, книжковий фонд яких становив 50 тис. примірників. Заснований у 1950 році шкільний музей став згодом районним історико-краєзнавчим музеєм, одним з кращих у республіці. 1970 року 8 працівників культосвітніх установ нагороджено медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
При редакції районної газети «Колгоспна правда» в 1964 році створено літоб’єднання. Газета має «Літературний куточок», де друкують свої твори поети-початківці. В 1950 році створена районна організація товариства «Знання», яка в 1971 році налічувала 620 членів. Районна організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури й історико-краєзнавчий музей організовують цікаві екскурсії й молодіжні походи по місцях бойової і трудової слави, зустрічі з ветеранами громадянської та Великої Вітчизняної воєн, впорядковують пам’ятні історичні місця тощо. Асигнування держави на соціально-культурні заходи в 1971 році зросли до 125,3 тис. крб. проти 110,4 тис. крб. в 1966 році.
Значні здобутки Мени і району — результат наполегливої масово-організаційної та агітаційної діяльності комуністів і комсомольців. На підприємствах, в установах та колгоспах налічується 47 первинних партійних організацій, що об’єднують 857 комуністів, 32 комсомольські організації налічують 1095 членів ВЛКСМ.
Міська Рада депутатів трудящих так організувала свою роботу, щоб забезпечити успішне виконання державних завдань промисловими підприємствами й колгоспами, підвищити добробут і культурний рівень життя трудящих. У 1971 році до Менської міськради обрано 50 депутатів, з них 27 робітників, 7 колгоспників, 16 службовців. Серед обраних 25 комуністів, 7 комсомольців. У роботі Ради, її 8 постійних комісій безпосередню участь бере широкий громадський актив, що налічує понад 70 чоловік.
Роки восьмої і перший рік дев’ятої п’ятирічок були знаменними для хліборобів Менського району. Партійна організація і райвиконком мобілізували всі зусилля трудящих на підвищення продуктивності сільського господарства, виконання державних планів. У 1971 році трудівники колгоспних ланів виростили по 24 цнт зернових, 201 цнт картоплі. ЦК КП України і Рада Міністрів УРСР визнали Менський район переможцем у соціалістичному змаганні й присудили йому перехідний Червоний прапор. Перший секретар РК КП України П. К. Сич нагороджений орденом Леніна, голова райвиконкому Г. В. Олійник — орденом Жовтневої Революції.
Жителі Мени встановили міцні братерські зв’язки з трудящими чехословацького міста Ічина, обмінюються з ними досвідом господарського й культурного будівництва, партійної роботи. В 1968 році в Мені побувала чехословацька делегація, а в травні 1969 року менська делегація відвідала своїх чехословацьких друзів. Створено районне відділення Товариства радянсько-чехословацької дружби, про перші кроки його діяльності докладно розповідається в книжці «Хроніка дружби», що вийшла в Чехословаччині в 1970 році.
У Мені народилась І. М. Мельникова — доктор історичних наук.
Чудові перспективи для всього радянського народу, і зокрема для жителів Мени, відкрили рішення XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу. В Мені найближчим часом стане до ладу друга черга консервного заводу, буде споруджено будинок Рад, приміщення бібліотеки, широкоекранний кінотеатр та інші новобудови. Буде заасфальтовано всі вулиці, підприємства й житлові будинки одержать газ. Трудящі докладають усіх зусиль, щоб Мека стала містом зразкового порядку й високої культури праці.
Д. П. КАЛІБАВА, А. Г. КИЗЕВИЧ, Л. В. ОЛІЙНИК, В. Ф. ПОКОТИЛО