Стольне, Менський район, Чернігівська область (продовження)
Утвердження соціалістичних форм господарювання проходило в умовах гострої класової боротьби. Куркулі чинили запеклий опір: вони розправлялися з активістами, знищували колгоспне майно. Темної осінньої ночі 1931 року куркульська банда напала на приміщення сільської Ради, іншим разом куркулі підпалили 20 скирт сіна, розбили колгоспну молотарку та інший реманент. Комуністи, комсомольці разом з активом виставили пости біля громадських будівель, вартували худобу, охороняли колгоспний хліб тощо. Двоє молодих колгоспників — комсомолець М. Борщ і О. Шлійко ціною власного життя врятували громадське майно.
З кожним роком ріс і міцнів колгосп «Праця». У господарстві появилися машини, стали до ладу ремонтні майстерні. В 1936 році колгосп побудував 3 корівники і свиноферму. Зростала врожайність зернових і технічних культур, більш вагомим ставав трудодень. Велику роль в організаційно-господарському зміцненні артілі відіграла Березнянська МТС.
За роки перших двох п’ятирічок колгосп «Праця» перетворився на багатогалузеве соціалістичне господарство. 1940 року земельні угіддя його становили 6560 га. Артіль мала 687 коней. На фермах було 456 голів великої рогатої худоби, 573 свині, 1580 овець. Колгосп одержував мільйонні доходи.
Сталися зміни також в галузі охорони здоров’я і освіти. В селі була лікарня, що обслуговувала не тільки жителів Стольного, а й навколишніх сіл. 1940 року семирічну школу реорганізовано в середню. Тут навчався 431 учень і працював 21 учитель.
Гнів і обурення викликав у трудящих Стольного віроломний напад фашистських орд на Радянський Союз. Близько тисячі жителів села пішли на фронт. Партійна організація, сільрада і правління колгоспу організували евакуацію техніки й худоби в східні області країни. 5 вересня 1941 року гітлерівці окупували Стольне. З допомогою своїх посіпак вони заарештували і розстріляли всіх радянських активістів, що залишилися в селі, та їхні сім’ї. Стольненці пригадують цей страшний день 12 березня 1942 року. З гордо піднятою головою попереду йшов ватажок сільських комуністів старий більшовик А. Н. Тарасенко. «Не мене, себе розстрілюєте, падлюки! Перемога буде за нами!»,— крикнув він перед смертю. Серед розстріляних були П. М. Молибог, Т. Ф. Тосенко, І. Я. Козачок, М. П. Головня, М. П. Журавель, С. В. Савченко, В. Д. Кравченко, М. Г. Моргун та ін. Тримісячного Вітю Головню, шестимісячного Володю В’ялька, дворічну Світлану В’ялько кати живими вкинули до ями. Та ні тортурами, ні розстрілами гітлерівці не змогли поставити радянських людей на коліна. Жителі Стольного саботували заходи й накази окупантів, ховали хліб, продукти харчування.
Гітлерівські загарбники повністю спустошили село. Вони зруйнували громадські приміщення, тваринницькі ферми, пограбували комори. Збитки, що їх заподіяли окупанти селу, становили близько 62 млн. крб. 78 юнаків і дівчат фашисти вивезли на каторгу до Німеччини.
19 вересня 1943 року бійці 215-го та 218-го гвардійських стрілецьких полків Червонопрапорної ордена Суворова 77-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир генерал-майор В. С. Аскалєпов) визволили Стольне від окупантів. Одразу відновили роботу сільська Рада, партійна та комсомольська організації. Відбудовувати зруйноване господарство доводилося в складних умовах. Все доросле чоловіче населення, здатне тримати зброю, перебувало в лавах Червоної Армії. Працювали, головним чином, жінки й підлітки. В колгоспі було тоді лише 125 голів великої рогатої худоби, з них 19 корів. Господарство не мало ні коней, ні волів, не вистачало інвентаря й насіння. Люди працювали не шкодуючи сил, завдяки цьому план сівби зернових, бобових і технічних культур у 1944 році виконано майже повністю. Успішно проведено і збирання врожаю. Через місяць після визволення в Стольному відкрито лікарню, клуб, сіли за парти учні перших — сьомих класів.
У справу перемоги над фашизмом внесли свою частку і стольненці. Вони здавали у фонд допомоги Червоній Армії продукти та гроші на будівництво танків і літаків. Так, педколектив школи вніс 40 тис. крб., колгоспниця Н. Д. Голівець — 4 тис. крб. Хоробро билися з ворогом жителі Стольного на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу 321 чоловіка нагороджено орденами й медалями, 471 — загинув V боях за Батьківщину. На честь загиблих у центрі села встановлено монумент Слави.
З великими труднощами хлібороби Стольного загоювали рани, яких завдала господарству війна. Держава допомогла колгоспу придбати 2 автомашини, 2 молотарки, вітродвигун. Прибували демобілізовані фронтовики, зростала партійна організація. Комуністи працювали на найвідповідальніших ділянках колгоспного виробництва. На керівні посади висували жінок. Так, бригади очолювали М. Л. Борщ, М. І. Черевко, Н. Г. Бойко. Широко розгорнулося соціалістичне змагання, виросли передовики виробництва. В 1949 році далеко за межі області пішла слава про видатний успіх машиніста молотарки М. Н. Бредюка. Машиніст-новатор став ініціатором запровадження погодинного графіка на молотьбі. Партійна організація підтримала цей почин. Бредюк намолочував більш як по 140 тонн зерна за добу. За цей успіх йому присуджено Державну премію 3-го ступеня. Він обирався депутатом Верховної Ради Союзу РСР третього і четвертого скликань. Закінчивши факультет механізації Української сільськогосподарської академії, М. Н. Бредюк працював головним інженером у рідному колгоспі.
Значні зрушення в економіці колгоспу «Праця» сталися після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, рішення якого сприяли зміцненню матеріально-технічної бази артілі. Вже в 1954 році колгосп побудував гараж на 12 автомашин. У 1957 році в господарстві працювало 65 електромоторів, на молочній фермі появилися електродоїльні апарати. Прибуток артілі становив 7960 тис. крб. (в тодішньому масштабі цін). Того року колгосп «Праця» був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки і одержав 4 медалі. За успіхи в розвитку колгоспного виробництва 1958 року трьох передовиків нагороджено орденами й медалями, в т. ч. голову колгоспу І. І. Василенка — орденом Леніна. У 1965 році ще 11 чоловік удостоєно урядових нагород, серед них ордена Леніна — бригадира тракторної бригади комуніста П. І. Шишигу.
Парторганізація, сільська Рада і правління колгоспу мобілізували трудівників села на виконання восьмого п’ятирічного плану. Вже в 1968 році вони зібрали по 18,5 цнт зернових з гектара, по 190 цнт картоплі, по 500 цнт цукрових буряків. А трудівники 3-ї і 4-ї рільничих бригад (бригадири Ф. В. Полотай та А. О. Присівок) виростили по 250 цнт картоплі на кожному гектарі. Садоводи, якими керує депутат обласної Ради депутатів трудящих Ф. П. Ганжа, дали колгоспу 160 тис. крб. прибутку, а овочівники — 49 тис. карбованців.
На кінець восьмої п’ятирічки колгосп «Праця» перетворився на передове, високотоварне господарство. За ним закріплено 6519 га земельних угідь, у т. ч. 4500 га орної землі. В 1971 році машинно-тракторний парк налічував 36 тракторів, 17 комбайнів різних типів, 31 вантажну автомашину, працювало 126 електромоторів. У колгоспі споруджено кормоцех, деревообробну і механічну майстерні з повним комплексом механічного обладнання, 19 цегляних корівників та свинарників, зерносклад, цех переробки овочів і фруктів та господарські приміщення.
Новими досягненнями зустріли трудівники колгоспу 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Незважаючи на несприятливі кліматичні умови, було зібрано з гектара зернових по 21,8 цнт, овочів — 287 цнт. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 101,9 цнт м’яса. Завдяки правильній розстановці кадрів, запровадженню передової агротехніки, організації соцзмагання, урожайність зернових підвищилась за п’ятиріччя на 3,2 цнт з гектара. Картоплі колгоспники виростили на 44 проц. більше, ніж у попередній п’ятирічці. Продуктивність праці зросла на 9,2 проц. Прибутки колгоспу в 1970 році становили близько 2 млн. карбованців.
За високі показники в соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна ЦК КПРС, Президія Верховної Ради СРСР, Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС нагородили колгосп «Праця» Ленінською ювілейною Почесною грамотою. 134 трудівників нагороджено ювілейними медалями. За успіхи у виконанні восьмого п’ятирічного плану 8 передовиків виробництва відзначено орденами й медалями. Почесного звання Героя Соціалістичної Праці і другого ордена Леніна удостоєний бригадир тракторної бригади П. І. Шишига, ордена Леніна — доярка О. А. Савчук, ордена Жовтневої Революції — завідуючий свинофермою В. С. Бредюк, ордена Трудового Червоного Прапора — голова колгоспу І. К. Берізко, секретар парторганізації П. І. Товстоног, свинарка О. Є. Бредюк.
З розвитком економіки змінювався і загальний вигляд села. Лише протягом 1961—1971 рр. збудовано або перебудовано близько 600 будинків. Гордістю хліборобів села є палац культури на 450 місць, приміщення середньої школи на 560 учнів. На острові річки Думниці в сільському парку відпочинку споруджено літній кінотеатр на 500 місць. Це чудове місце відпочинку стольненці називають маленькою Венецією.
У селі створено торговий комплекс, який об’єднує сільмаг, продмаг, магазини господарських товарів, культтоварів, книжковий, два ларки, чайну. З кожним роком зростає товарооборот торговельних підприємств. Якщо у 1961 році він становив 66,5 тис. крб., то в 1970 році — 1253 тис. карбованців.
Заможно і культурно живуть стольненці. Про зростання життєвого рівня колгоспників свідчать хоча б такі приклади: всі дорослі багатодітної сім’ї колгоспника І. Д. Чавилова трудяться в колгоспі — сам Ілля Дмитрович, його дружина і дочки Галина, Ольга і Валентина працюють на фермі, син Петро — механізатор, найменша дочка навчається в школі. Місячний бюджет сім’ї становить 700—800 крб. У колгоспника І. М. Шишиги старший син Петро — бригадир тракторної бригади, Герой Соціалістичної Праці, молодший Павло — закінчив фінансово-економічний інститут, дочка Марія — кооперативну школу, Валентина навчається в Карагандинському економічному інституті. Сім’я живе в повному достатку.
Значного розвитку набула охорона здоров’я населення. Село має лікарню й поліклініку. Медичну допомогу трудящим подають 22 медпрацівники, в т. ч. 2 лікарі. Вони ведуть велику профілактичну та пропагандистську роботу серед жителів Стольного і навколишніх сіл, завдяки чому значно скоротилася смертність, особливо серед дітей. Щорічно в санаторіях та будинках відпочинку лікуються і відпочивають 18—20 колгоспників.
У селі працює середня школа, створена в 1951 році на базі семирічної. 1959 року при ній відкрито інтернат на 20 учнів. Школа має добре обладнані класи, навчальні кабінети, актовий і спортивний зали, постійну кіноустановку, буфет. У ній навчається 630 учнів і працює 41 учитель. З 1961 року існує вечірня школа сільської молоді. Випускники Стольненської середньої школи М. Г. Курдюк — кандидат сільськогосподарських наук, П. С. Одерій — кандидат воєнних наук.
Центром культурно-масової роботи в селі став палац культури. Тут демонструються художні й документальні фільми, працюють гуртки художньої самодіяльності — вокально-хоровий, драматичний, духових інструментів. Особливо славиться своєю виконавською майстерністю вокально-хоровий колектив. У 1965 році Стольненському палацу культури надано звання культурно-освітнього закладу відмінної роботи. Рада палацу культури влаштовує тематичні вечори, лекції, зустрічі з ветеранами праці, громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Велику аудиторію завжди збирають лекції з образотворчого мистецтва, які читає заслужений вчитель Української РСР, нині пенсіонер, П. М. Воскобойников — великий любитель і знавець живопису. Частими гостями в Стольному є артисти обласного і столичних театрів.
За ініціативою партійної організації та ентузіастів-краєзнавців у 1960 році в селі на громадських засадах відкрито сільський краєзнавчий музей, якому 1968 року присвоєно звання народного музею. Серед його експонатів нумізматична колекція, металеві речі, етнографічна колекція побутових та господарських речей тощо.
Велику культурно-масову роботу провадять сільська й шкільна бібліотеки, у фондах яких понад 19 тис. книжок. При сільській бібліотеці створено кімнату юного читача. Працівники бібліотек організовують літературні ранки, читацькі конференції, виставки книжок до ювілейних дат та інше. З лютого 1957 року в колгоспі двічі на місяць виходить багатотиражна газета «Колгоспна правда».
Багатогранним трудовим і політичним життям Стольного керує партійна організація, яка у вересні 1969 року відзначила свій півстолітній ювілей. У 1971 році вона налічувала 100 членів і кандидатів у члени КПРС. Комуністи очолюють основні ділянки виробництва. Майже половина їх удостоєна урядових нагород. Висока оцінка роботі партійної організації Стольного була дана на урочистому Пленумі ЦК КП України, присвяченому 50-річчю Комуністичної партії України. У повсякденних ділах колгоспників живуть бойовий дух і творчий запал комуністів, завдяки їх невтомній енергії, зусиллям усіх колгоспників колгосп став високо-розвинутим передовим господарством, а Стольне — впорядкованим і заможним селом.
Вірним помічником комуністів на всіх етапах соціалістичного будівництва є комсомольська організація села. В 1971 році вона налічувала у своїх рядах 230 юнаків і дівчат. Багато колишніх вихованців комсомолу займають керівні посади в колгоспі і селі.
У складі Стольненської сільської Ради 38 депутатів, з них 18 комуністів і 4 комсомольці. Більшість депутатів — передовики колгоспного виробництва. Так, Ф. П. Ганжа 12 разів обирався депутатом сільської і районної Ради, 2 рази — депутатом обласної Ради. Сільрада всю свою діяльність підпорядковує успішному розв’язанню завдань господарського й культурного будівництва в селі.
Величні перспективи розвитку Стольного відкриває дев’ята п’ятирічка. Трудівники села зобов’язалися протягом наступного п’ятиріччя підвищити врожайність зернових до 26—27 цнт з гектара, картоплі — до 250—260 цнт, значно збільшити виробництво тваринницької продукції. У новій п’ятирічці буде побудовано відгодівельно-тваринницький комплекс на 12 тис. голів свиней, повністю механізовані трудомісткі роботи на фермах, завершено будівництво гідроспоруд на р. Думниці з трьома водоймищами, перебудовано лікарню, зведено житловий будинок для спеціалістів сільського господарства, розширено АТС.
За роки Радянської влади Стольне, колись глухе поліське село, перетворилося на чудове передове соціалістичне село. Вдячні Комуністичній партії і Радянській владі за повсякденне піклування про підвищення матеріального і культурного рівня, стольненці примножують славні трудові традиції старшого покоління, вносять свій вклад у будівництво нового життя.
Ю. І. ЛИСИЦЯ, Н. Я. МАРЦЕНЮК, Я. І. СИТИЙ