Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область (частина третя)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5
29 серпня 1919 року денікінські війська захопили Ніжин. Вони відновили діяльність міської управи та інших органів буржуазної влади. Білогвардійцям вдалося вистежити підпільний партком і заарештувати його членів. Керівництво боротьбою здійснював підпільний ревком, який узяв на себе функції Центрального штабу воєнно-підпільної організації Ніжинсько-Козелецького району. На території повіту широко розгорнувся партизанський рух. Загони народних месників розгромили підрозділи білогвардійців під Мрином і Хотинівкою. Неодноразово виводили з ладу залізничну колію на дільниці Ніжин—Носівка, пустили під укіс бронепоїзд ворога та здійснили ряд інших бойових операцій. 20 листопада Богунський полк разом з ніжинськими партизанами вщент розгромив денікінський офіцерський полк під с. Кукшином і в ніч на 21 листопада визволив місто від білогвардійців.
Відновили роботу партійно-радянські органи. 27 листопада 1919 року обрано партійний комітет із 7 чоловік. Протягом грудня створено міські профспілкові організації робітників-металістів та шкільних працівників. 15 січня 1920 року обрано повітвиконком. У результаті політичної роботи серед молодих робітників і службовців у січні 1920 року було засновано міську комсомольську організацію, яка об’єднувала в своїх рядах 60 юнаків та дівчат.
Ніжинський повітовий комітет КП(б)У й повітовий виконком спрямували зусилля трудящих на розв’язання першочергових завдань: відродження підприємств, подання допомоги Червоній Армії, організацію населення на боротьбу з бандитизмом. За лютий—квітень 1920 року було створено дві взуттєві артілі, відновлено випуск возів та інших виробів на заводі землеобробних машин і знарядь. Творча ініціатива мас у відбудові господарства яскраво виявилася в комуністичних суботниках, що проводилися в місті. У січні трудящі заготовляли дрова для залізничної станції Ніжин. 29 лютого у суботнику взяло участь 117 комуністів, понад 50 комсомольців, багато безпартійних. Вони навантажували і розвантажували вагони, виконували інші роботи на станції, робітники депо ремонтували паровози. З січня почала виходити газета «Червоне слово», в школах та інших навчальних закладах запроваджено обов’язкове викладання української мови, історії і географії України. Ці заходи спростовували наклепницькі вигадки українських буржуазних націоналістів про національну політику Радянської влади, сприяли зміцненню дружби українського й російського народів. 18 лютого делегати повітової парт-конференції обговорили тези ЦК КП(б)У «Про державні відносини Радянської України і Радянської Росії» й прийняли резолюцію, в якій говорилося: …в теперішній важкий період боротьби з міжнародним капіталом необхідно створити єдину могутню силу в особі єдиної регулярної Червоної Армії, керованої єдиною комуністичною волею і спрямованої єдиним військовим командуванням… Обставини нам ясно диктують необхідність об’єднати й господарські органи обох радянських республік — Росії і України, бо правильно налагоджене і централізоване господарство є міцною запорукою успіху обох радянських республік в їх боротьбі за завоювання соціальної революції.
У зв’язку з наближенням польських інтервентів Ніжинський повітовий комітет КП(б)У в травні створив ревком, який провів мобілізацію комуністів і комсомольців на фронт. Оскільки виникла можливість тимчасового захоплення міста, в Ніжині організували партизанський загін. Та незабаром ворога було зупинено й розгромлено.
Після закінчення громадянської війни, долаючи великі економічні труднощі, трудящі приступили до мирного будівництва. Завод землеобробних машин і знарядь почав більше виробляти продукції для потреб сільського господарства. З 1921 року працювали шоста й сьома тютюнові фабрики, олійний завод, пивзавод, механічний млин.
Подією величезного історичного значення було добровільне об’єднання радянських республік в єдину багатонаціональну державу в грудні 1922 року. Секретар Ніжинського повітового комітету КП(б)У Г. М. Шолох і голова повітового КНС А. В. Довгопол брали участь у роботі VII Всеукраїнського з’їзду Рад, який 13 грудня схвалив рішення про створення СРСР. Повернувшись до Ніжина, делегати виступали на зборах трудящих, розповідали їм про цю визначну подію, засуджували українських буржуазних націоналістів, які намагалися внести розлад між братніми народами. Населення міста гаряче вітало створення Союзу РСР.
З допомогою усіх народів-братів, і насамперед російського, прискореними темпами розвивалася промисловість міста. 1925 року стали до ладу держмлин № 24, електростанція та чотири промислові артілі. На всіх державних підприємствах працювало 500 чоловік і вироблялося продукції на суму понад 2 млн. крб. У листопаді відкрився рух на залізничній лінії Ніжин—Чернігів.
1923 року місто стало центром району й округу. У ньому проживало 36 032 чоловіка.
Населення околиць Ніжина в січні 1921 року об’єдналося в комуну «Червоні партизани». Організаторами її були незаможники, колишні партизани. Земельні угіддя колективного господарства становили 172 га землі. Якщо з своїх нив селяни-одноосібники одержували по 20—24 пуди зернових з гектара, то комунари — по 40 пудів. Селяни околиць міста й навколишніх сіл часто приходили до них, щоб ознайомитися з їх працею й життям, ставали прихильниками колективного господарювання. 1925 року тут з’явився перший на Ніжинщині трактор.
На кінець відбудовного періоду досягнути успіхів у зростанні соціалістичної торгівлі. В місті працювали 4 державні, 24 кооперативні та 623 приватні крамниці. Товарооборот державних і кооперативних магазинів 1925 року становив 27,7 млн. крб., а приватних — 2,3 млн. крб. Отже, у торгівлі була здобута перемога соціалістичного сектору над приватним.
Партійна організація й органи Радянської влади постійно дбали про поліпшення матеріально-побутових умов життя та охорони здоров’я трудящих. Було націоналізовано 293 будинки, в них поселили робітників і службовців, які раніше не мали своїх квартир. На 1925 рік у Ніжині було дві лікарні на 130 ліжок, пологовий будинок на 30 місць, поліклініка, дитяча консультація, два диспансери, 6 аптек. Допомогу хворим подавали 30 лікарів і 62 чоловіка середнього медичного персоналу. В місті 1924 року відкрито перший дитячий садок на 42 місця, два дитячі будинки для сиріт і безпритульних дітей.
У відбудовний період великі зрушення сталися у галузі освіти. У 1925 році працювало 7 початкових і 6 семирічних загальноосвітніх трудових шкіл, у них 132 вчителі навчали 2998 учнів. Значна робота проводилася в справі ліквідації неписьменності серед .дорослого населення. Лише в 1925 році в 21 пункті лікнепу навчалося 500 чоловік. У 1920 році Ніжинський історико-філологічний інститут було реорганізовано в інститут народної освіти (ІНО). Він став кузнею педагогічних кадрів Чернігівщини. З листопада тут почав працювати робітфак. Було запроваджено вивчення соціально-економічних дисциплін, створено факультети соцвиховання й профосвіти. Партійний тон в усій роботі інституту задавали комуністи й комсомольці. У 1923 році партосередок вузу налічував 14 комуністів, а комсомольський — 22 чоловіка. Студенти й викладачі проводили значну роботу, спрямовану на ліквідацію неписьменності серед трудящих. 1921 року при інституті були відкриті шестимісячні курси працівників соціального виховання, на яких проходили перепідготовку вчителі, що здобули освіту до революції. 1925 року у вузі навчалося 203 студенти й працювало 29 викладачів.
З культурно-освітніх закладів у місті на кінець відбудовного періоду діяли кінотеатр, драмтеатр, 3 хати-читальні, 6 бібліотек з книжковим фондом 18 тис. томів. З осені 1925 року в Ніжині видавалася газета «Нове село».
Виконуючи накреслення партії, трудящі міста активно включились у соціалістичну перебудову господарства. Уже в 1929 році державні та кооперативні підприємства випускали майже 99 проц. валової продукції. В порівнянні з 1925 роком продуктивність праці зросла на 25 проц., а собівартість продукції знизилася на 8 проц. З приватного сектора були вилучені пивзавод, механічний млин і ряд дрібних підприємств. Кустарі міста в 1926—1928 рр. об’єдналися в 12 промислових артілей («Текстильник», «Швейник», «Транспортник», «Ударник», «Промтекстиль», «Червоний металіст» та ін.), які на кінець 1928 року виробляли продукції на 2 млн. крб. Цього ж року збудовано нову електростанцію, а завод землеобробних машин перетворено на обозобудівний.
У 1930 році засновано завод шкільних наочних посібників, на базі якого пізніше виникло підприємство, що виготовляло машини для рибної промисловості. Проведена реконструкція виробничих цехів олійного заводу, засолзаводу й промартілей. Напередодні війни у Ніжині працювали 7 заводів, 17 промартілей, залізничний вузол, електростанція.
Завдяки самовідданій праці трудящих, широкому розмаху стахановського руху успішно розв’язувалися господарські завдання. В перших рядах йшли робітничі колективи залізничного вузла, обозобудівного, засолювального та олійного заводів, промартілей «Червоний металіст» і «Промтекстиль», які виконували виробничий план на 150—200 проц. За високі показники в соціалістичному змаганні 1938 року залізничникам ст. Ніжин було присуджено перехідний Червоний прапор управління, політвідділу й профспілки Південно-Західної залізниці. Завдання 1940 року промислові підприємства міста виконали достроково.
На околицях міста в 1927 році з ініціативи комуністів було організовано ТСОЗ «Косар» і трудову сільськогосподарську артіль, на базі яких у 1930 році засновано колгоспи. На 1931 рік їх налічувалося вже шість. У користуванні сільгоспартілей було близько 6 тис. га орної землі. У колгоспах вирощували зернові культури, картоплю, овочі, зокрема огірки, цибулю. Колективна праця, впровадження передової агротехніки, використання сільськогосподарських машин дали добрі наслідки. Так, у 1939 році в артілях ім. Фрунзе та ім. Кірова хлібороби зібрали по 17 цнт зернових з га. Ланка П. Я. Шпак виростила з кожного гектара по 380 цнт огірків.
Значних успіхів 1939 року домоглися й тваринники. По 2500—3200 літрів молока надоїли від корови доярки В. Кресан, К. Падалка, К. Вершняк. Свинарки Г. М. Слинько, І. В. Пойда, У. Ф. Назаренко одержали від кожної свиноматки по 18—20 поросят. Колгоспи ім. Кірова, «Червоні партизани», «Червоний Жовтень», ім. Фрунзе та названі передовики сільськогосподарського виробництва демонстрували свої досягнення на ВСГВ.
Велику допомогу колгоспам у боротьбі за врожай подавала Ніжинська МТС, створена в 1934 році. Напередодні Великої Вітчизняної війни у ній налічувалося близько 40 тракторів і 15 комбайнів.
Рясні врожаї сільськогосподарських культур, успіхи в тваринництві забезпечили високу оплату праці колгоспників. У 1936—1940 рр. хлібороби одержували на трудодень до 3 кг зернових та по 3—4 карбованці.
Нова Радянська Конституція, підготовка до виборів у Верховну Раду СРСР викликали серед населення велику трудову й політичну активність. Понад 2 тис. лекторів, доповідачів й агітаторів роз’яснювали трудящим Основний закон Союзу РСР, суть нової виборчої системи. 12 грудня 1937 року — день виборів до Верховної Ради СРСР —перетворився на всенародне свято. Виборці одностайно проголосували за кандидатів блоку комуністів і безпартійних. 26 червня 1938 року 99,4 проц. виборців Ніжина віддали свої голоси за лікаря міської дитячої лікарні П. Г. Радченко, обравши її депутатом вищого органу Радянської влади на Україні.
Партійна організація, міська Рада багато уваги приділяли поліпшенню побуту трудящих. За рахунок бюджету Ради зростав комунальний житловий фонд. Так, якщо в 1926 році у Ніжині налічувалося 230 комунальних будинків, то напередодні війни їх було близько 400. Лише в 1940 році здано в експлуатацію понад 40 нових жител, банно-пральний комбінат. Місцеві промартілі виробляли для населення взуття, одяг, посуд та інші побутові вироби. В місті працювало 35 магазинів і 38 ларків. Розвивалася мережа підприємств громадського харчування, яка 1941 року налічувала 11 їдалень, ресторан, 16 буфетів.
Невпинно зростала мережа медичних закладів. У 1940 році трудящих обслуговували міська лікарня на 150 ліжок, поліклініка, протитуберкульозний диспансер, санепідемстанція, 4 аптеки. Порівняно з 1925 роком удвічі збільшилася кількість місць у пологовому будинку. Велика увага приділялася охороні здоров’я дітей. Працювали дитяча лікарня на 35 ліжок, дитяча консультація. 140 малюків відвідувало двоє дитясел. У медичних закладах Ніжина працювало понад 30 лікарів та 70 чоловік середнього медперсоналу. Лише в 1939 році з міського бюджету на охорону здоров’я трудящих було виділено 907 тис. карбованців.
В роки соціалістичної перебудови народного господарства повсякчасно зростала культура. На початок 1938 року серед населення міста вже не було неписьменних. В 1939/40 навчальному році в 13 загальноосвітніх школах налічувалося близько 5 тис. учнів і понад 200 вчителів. За заслуги в педагогічній діяльності вчительці середньої школи № 1 М. О. Березюк присвоєно звання заслуженої вчительки УРСР. Значного розвитку досягла спеціальна освіта. В 1933 році Ніжинський інститут народної освіти реорганізовано в інститут соціального виховання, в 1934 — перетворено в педагогічний, якому 1939 року присвоєно ім’я М. В. Гоголя. 1940 року на стаціонарному й заочному відділеннях навчалося 2989 студентів. Якщо за 97 дореволюційних років свого існування вуз підготував 1500 фахівців, то за період з 1923 по 1940 рік — близько 4000 учителів. Тут працювали професори М. Н. Петровський, В. І. Резанов, Д. М. Введенський, М. Ф. Даденков та ін. їх перу належить ряд праць в галузі філології, історії, педагогіки, що мають велике наукове значення. Працівників культосвітніх закладів, механіків сільськогосподарських машин, медичних сестер і ветеринарних фельдшерів готували чотири технікуми.
Широкого розвитку набула культосвітня робота. У 1941 році в місті діяли драматичний театр імені М. Коцюбинського, два кінотеатри, 9 клубів, дві міські і кілька заводських бібліотек. На підприємствах, у промартілях, навчальних закладах, колгоспах було створено понад 150 гуртків художньої самодіяльності. 1937 року було радіофіковано понад 2 тис. квартир трудящих. Кожна сім’я передплачувала газети й журнали. З 1938 року в місті видавалася газета «Більшовик Ніжинщини». 1939 року Ніжин було віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
В авангарді боротьби за розвиток соціалістичного господарства й культури міста йшла партійна організація. 1940 року створено окремо міський комітет КП(б)У.
3—4 березня відбулася перша міська партконференція, яка представляла 505 комуністів. Тоді ж було створено й міський комітет ЛКСМУ. Комсомольські організації підприємств, установ і навчальних закладів об’єднували близько 3 тис. членів ВЛКСМ.
Під керівництвом партійної організації трудящі самовіддано працювали над виконанням завдань четвертого року третьої п’ятирічки. Але їх мирну працю порушив бандитський напад німецько-фашистських загарбників. У перші ж дні війни від робітників, інженерно-технічних працівників, службовців і молоді до військкомату, партійних і комсомольських організацій міста надійшло близько 3 тисяч заяв, у яких патріоти просили надіслати їх на фронт добровольцями. На підприємствах робітники працювали під лозунгом «Все для фронту!». Механічний і обозо-будівний заводи налагодили випуск зброї й військового спорядження. Усі підприємства переведено на двозмінну й тризмінну роботу. Героїчно трудилися залізничники, яким часто доводилося працювати під бомбами ворожої авіації. 21 липня на станції Ніжин після нальоту гітлерівських стерв’ятників виникла пожежа. Ризикуючи життям, секретар комсомольської організації Н. П. Кохан, машиніст П. П. Жигун, його помічник А. Л. Кошовий з допомогою червоноармійців вивели кілька составів з боєприпасами й пальним, яким загрожувала небезпека.
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5