Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область (частина четверта)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5
З наближенням фронту міськком партії й виконком міськради в липні створили винищувальний батальйон у складі 240 чоловік, підібрали кадри для підпільної роботи, сформували партизанські групи й заклали для них бази. 16 липня до трудящих через газету «Більшовик Ніжинщини» звернулася група партизанів громадянської війни з закликом «Відновити бойові традиції, допомогти доблесній Червоній Армії розгромити фашистських варварів!» Багато ніжинців підтримали ветеранів, пішли в партизанські загони й під час окупації хоробро билися з загарбниками.
13 вересня 1941 року німецько-фашистські війська захопили Ніжин. Ужн в перші дні окупанти розстріляли 11 активістів, приступили до масового знищення населення. Лише на території цегельного заводу гітлерівцями було вбито 5 тис. чоловік. Але радянські люди не скорилися ворогові. У 1941 —1943 рр. в Ніжині діяли підпільна комсомольсько-молодіжна організація та три підпільні патріотичні групи. Комсомольсько-молодіжну організацію очолив комуніст Я. П. Батюк. Він народився в 1918 році в селі Рижанах на Житомирщині. У два роки через хворобу втратив зір. У 1940 році закінчив юридичний факультет Київського університету, де і вступив у кандидати в члени ВКП(б). Працював адвокатом у Києві, а з 1941 року —в Ніжині. За завданням Ніжинського міськкому партії Я. П. Батюк залишився на окупованій території для підпільної роботи. На початку 1942 року він влаштувався завідуючим артілі, де сліпі виготовляли вірьовки, й створив тут патріотичну групу. Підпільники виводили з ладу устаткування, знищили 9 тис. комплектів мотузяної збруї для коней, виготовленої за наказом гітлерівців. У червні 1942 року Я. П. Батюк створив комсомольсько-молодіжну підпільну організацію яка на кінець 1942 року налічувала близько 30 чоловік. Серед них були його сестра
Євгенія, комуніст П. А. Афонін, комсомольці В. Т. Смолянчук, Г. Ю. Борисова, Г. Ф. Солодовник, І. А. Могильний, В. Т. Нелеп та ін. Штаб знаходився на квартирі його батька. Патріоти виконували завдання Чернігівського підпільного обкому партії, командування партизанського загону «За Батьківщину» й Київської підпільної організації «Смерть німецьким окупантам!». Вони друкували й розповсюджували в місті та навколишніх селах листівки, в яких інформували про становище на фронті й закликали радянських людей до боротьби з окупантами. Підпільники зібрали й передали партизанам 150 гвинтівок, кілька тисяч патронів, гранат, велику кількість медикаментів і перев’язочних матеріалів, радіоприймач, одяг, продукти, влаштували втечу 15 полонених бійців Червоної Армії з німецького госпіталю й відправили їх до партизанського загону. Крім того, до партизанів надіслали 50 жителів міста, систематично передавали відомості про рух поїздів на лініях Ніжин—Київ, Ніжин—Бахмач, про дислокацію німецьких військ і місцезнаходження військових об’єктів. За розвідданими підпільників радянська авіація знищила на ніжинському аеродромі 20 німецьких літаків.
У липні 1943 року гестапівці заарештували Я. П. Батюка, Є. П. Батюк, 24 члени організації. Після багатоденних тортур в ніч з 6 на 7 вересня карателі розстріляли патріотів.
Значну роботу в 1941—1943 рр. в місті проводили й підпільні групи машиніста залізничного вузла О. Я. Кузьменка, офіцера військкомату М. Ф. Шешені й робітника депо А. Ф. Бандисика, що діяли на станції й залізничній лінії Ніжин—Київ. Виконуючи завдання Київської організації «Смерть німецьким окупантам!», патріоти розповсюджували листівки серед населення, вели розвідку на залізниці, виводили з ладу паровози, передали партизанам 3 ручні кулемети, 30 тисяч набоїв, медикаменти, відрядили до партизанського загону 20 місцевих жителів.
Радянський уряд високо оцінив заслуги ніжинських підпільників. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, керівникові Ніжинської підпільної організації Я. П. Батюку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а 10 членів організації нагороджено медалями. На могилі підпільників трудящі Ніжина спорудили пам’ятник. У центрі міста в 1965 році встановлено погруддя Я. П. Батюка. Ніжинським патріотам присвячені книга Є. Шатрова «Подвиг у пітьмі», п’єса П. Лубенського і М. Шуста «Яків Батюк» та ряд інших літературних творів.
У вересні 1943 року війська Центрального фронту прорвали оборону гітлерівців і стрімко просувалися до Десни. Щоб закрити прорив і утримати Ніжин, фашистське командування перекинуло сюди підкріплення. Однак навальний наступ радянських військ зірвав наміри ворога. 15 вересня 7-й гвардійський механізований корпус 60-ї армії заволодів Ніжином. 7-у гвардійському механізованому корпусу, 24-й і 25-й гвардійським механізованим бригадам, 57-й гвардійській танковій бригаді, 299-й штурмовій і 286-й винищувальній авіаційним дивізіям присвоєно звання «Ніжинських», а 280-а і 132-а стрілецькі дивізії й 26-а гвардійська механізована
бригада були нагороджені орденом Червоного Прапора. У запеклих боях за місто загинуло понад 500 чоловік — представників 29 національностей Радянського Союзу. Трудящі міста увічнили пам’ять про них — встановили на братських могилах обеліски, висікли на камені імена героїв.
Понад 9 тисяч ніжинців героїчно билися з фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах. За бойові заслуги удостоєні звання Героя Радянського Союзу А. К. Галецький і В. І. Нечваль, 1600 чоловік нагороджено орденами й медалями, в т. ч. орденом Леніна 31, орденом Червоного Прапора 45 чоловік.
Відступаючи, німецько-фашистські загарбники вивели з ладу 7 заводів, електростанцію, вузол зв’язку, мости через річку Остер; зруйнували 15 магазинів, 5 шкіл, три аптеки, гуртожиток студентів, 223 житлові будинки; розорили й пограбували лабораторії та бібліотеку інституту. Фашисти знищили понад 5 тис. жителів і військовополонених, понад 500 ніжинців відправили на рабську працю до Німеччини.
Відразу після визволення міста розгорнули свою діяльність міськком КП(б)У, виконком міськради ти інші установи. Відновлювали роботу підприємства. Вже 15 січня 1944 року почав випускати продукцію механічний завод. На всю потужність працювали паровозне й вагонне депо, майстерні залізничного вузла. Ніжинській дистанції колії в серпні було вручено перехідний Червоний прапор Міністерства шляхів сполучення СРСР. Успішно виконували план робітники Ніжинського засолзаводу. На 8 серпня вони відправили 3500 тонн маринованих і солоних ніжинських огірків.
Поряд з відбудовою промисловості відновлювали роботу заклади освіти й культури. Уже у вересні 1944 року в місті працювало 9 шкіл, педагогічний інститут, 4 технікуми, республіканська школа піонервожатих. Було відкрито кінотеатр. З квітня цього ж року почала виходити газета «Радянський Ніжин».
З почуттям глибокої вдячності за визволення від окупантів трудящі Ніжина збирали подарунки воїнам Червоної Армії, допомагали сім’ям військовослужбовців та інвалідам війни. Понад 4 млн. крб. вони внесли на побудову танкової колони «Колгоспник Чернігівщини», а студенти й викладачі педінституту зібрали 100 тис. крб. на будівництво літака «Смерть фашизму».
Організатором і керівником мас у відбудові й дальшому розвитку господарства була міська партійна організація. У 1945 році її поповнили комуністи-фронтовики, які зразу ж пішли працювати на заводи, в артілі промкооперації, навчальні заклади й установи. Якщо в січні 1944 року в складі парторганізації налічувалося 276 членів і кандидатів у члени партії, то в січні 1945 року кількість їх зросла до 448 чоловік. У місті було 400 членів ВЛКСМ. Комуністи й комсомольці очолили змагання трудящих за якнайшвидшу відбудову господарства. У 1945 році ніжинці завоювали першість серед трудящих міст області у виконанні завдань відбудови. Стали до ладу всі цехи механічного, засолювального та обозобудівного заводів, розпочали роботу 7 промартілей. На кінець 1945 року підприємства міста виробили продукції на 12 млн. крб. Велику братерську допомогу подали ніжинцям трудящі РРФСР, усього Радянського Союзу. Вони надіслали устаткування, будматеріали механічному, обозобудівному та іншим заводам, паровозному й вагонному депо. Приміські колгоспи одержали з братніх республік сільськогосподарські машини, 200 голів худоби, посівний матеріал, 3 тис. кубометрів будівельного лісу.
На підприємствах розгорнулося соціалістичне змагання за підвищення продуктивності праці й збільшення випуску продукції, у ході якого широкого роз-
маху набрав рух раціоналізаторів та винахідників. Лише на обозобудівному й механічному заводах в 1947 році від робітників та інженерів надійшло близько 100 раціоналізаторських пропозицій. Тільки впровадження пропозиції інженера П. М. Костирєва дало механічному заводу понад 38 тис. крб. економії. За період 1946—1950 рр. трудящі добилися значних успіхів у розвитку всіх галузей народного господарства. Промисловість міста досягла довоєнного рівня. 1950 року стала до ладу швейна фабрика. На цей час уже . діяло 29 промислових підприємств і промартілей. За п’ятирічку випуск продукції зріс майже в три рази і становив 32,6 млн. крб. Удвічі збільшилася чисельність робітників (2405 чоловік).
Повністю відновлено вісім колгоспів, у користуванні яких було 5,1 тис. га землі. Завдяки поліпшенню культури землеробства, застосуванню досягнень агрономічної науки підвищилася врожайність усіх культур. Якщо в 1946 році з кожного гектара збирали по 8,8 цнт зернових, 78 цнт огірків, то в 1950 році — відповідно 18,4 і 90 цнт. Крок уперед зроблено в галузі тваринництва. У колгоспах бу.тт 570 коней, 2 тис. голів великої рогатої худоби, понад 2 тис. свиней, близько 8 тис. овець. Зміцнення економіки дало змогу підвищити оплату праці. В 1950 році хлібороби одержали на трудодень по 3 кг зерна, 2,6 кг картоплі, 2,2 карбованця.
Швидко відроджувалося зруйноване війною місто. Протягом 1946—1950 рр. за рахунок бюджету міськради відбудовано 46 комунальних житлових будинків, 448 нових жител звели індивідуальні забудовники. Було відремонтовано понад 20 км вулиць і тротуарів, посаджено 40 тис декоративних дерев і чагарників. Міськвиконком велику увагу приділяв побутовим підприємствам: майстерням пошиття та ремонту одягу, взуття.
З кожним роком розширювалася торговельна мережа. Якщо в 1946 році в Ніжині працювало 57 магазинів, то в 1950 кількість їх зросла до 87. Крім того, налагоджено роботу підприємств громадського харчування — діяло 7 їдалень. У 1950 році міський товарооборот досяг 60 млн. карбованців.
На кінець періоду відбудови й дальшого розвитку народного господарства відновили роботу всі довоєнні медичні заклади. В 1950 році в місті налічувалося 69 лікарів і 205 середніх медпрацівників. Відкрито медичні пункти на механічному й обозобудівному заводах.
Особливо значних досягнень здобуто в галузі освіти й культури. За період з 1946 по 1950 рік у Ніжині добудовано 45 класів. Усього в 14 школах, у т. ч. в семи середніх, навчалося 6,1 тис. учнів і працювало 256 учителів. 1200 студентів здобували вищу освіту в педінституті. Спеціалістів середньої ланки готували технікуми механізації й електрифікації сільського господарства, ветеринарний, бібліотечний та медичний.
В 1944 році відновив свою діяльність пересувний драматичний театр ім. М. Коцюбинського, працювали літній і зимовий кінотеатри, вісім клубів, у яких діяло 88 гуртків художньої самодіяльності із загальною кількістю учасників понад дві тис. чоловік. Цікаву роботу з читачами проводила міська й 40 відомчих (на підприємствах і в навчальних закладах) бібліотек. Тут влаштовувалися читацькі конференції, літературні диспути, вечори, книжкові тематичні виставки.
Після завершення відбудови народного господарства міськком партії і міська Рада зосередили увагу партійних організацій і керівників підприємств на поліпшенні організаційно-технічного керівництва промисловим
виробництвом, застосуванні передових методів праці. Цими питаннями глибоко займалася створена в 1952 році при міському комітеті партії технічна рада, до складу якої увійшли інженерно-технічні працівники, раціоналізатори й винахідники підприємств.
Зміцнювалися зв’язки ніжинських робітників з трудівниками споріднених підприємств міст України, РРФСР та інших братніх республік. У 1954 році група інженерно-технічних працівників і передовиків виробництва міста виїжджала до Барнаула вивчати досвід машинобудівників. Ніжинські токарі-швидкісники М. Ю. Кокош і М. Я. Шепель кілька місяців працювали на одному з мурманських заводів, виготовляли обладнання для рибної промисловості, передавали свій досвід російським друзям.
В результаті самовідданої праці трудящі достроково, до 20 листопада 1955 року, виконали п’ятирічний план розвитку промисловості міста. За 1951 —1955 рр. обсяг виробництва зріс на 58 проц., а продуктивність праці робітників — на 60 проц. Швидкими темпами підвищувався рівень промислового виробництва в наступні роки.
В період підготовки до XXI з’їзду КПРС у місті розгорнувся патріотичний рух трудящих за комуністичну працю. Почин московських і ленінградських робітників першими в місті підтримали на механічному заводі. У листопаді 1958 року бригада слюсарів, очолювана комуністом О. П. Меркуловим, включилася в змагання за звання колективу комуністичної праці і наступного року завоювала його. В 1961 році звання ударників і колективів комуністичної праці виборювали вже 3570 робітників. На кінець 1962 року це звання одержала 61 бригада, на кінець 1965 року — 245. В їх складі працювало 3500 чоловік. 1800 робітникам було присвоєно звання ударника комуністичної праці, у т. ч. робітниці фабрики художніх виробів Л. С. Третяк, швачці В. М. Кузьмук, звання колективів комуністичної праці удостоєні бригади, очолювані І. А. Івжичем, М. І. Сипливцем, В. П. Ткаченком.
Самовіддана творча праця сприяла успішному здійсненню виробничих завдань 1959—1965 рр. Порівняно з 1958 роком валова продукція промисловості зросла в два рази й досягла 57 млн. крб. Здійснювалася реконструкція підприємств. На базі невеличкого обозобудівного заводу в 1964 році створено завод «Сільмашбуд», де почали випускати інкубатори, доїльні установки та інші агрегати, механізми для сільського господарства. Нові цехи стали до ладу на механічному заводі, засолзавод перетворено в консервний комбінат. На базі артілей промкооперації виникли фабрики — меблева та художніх виробів, заводи гумових виробів і лакофарбовий. Влітку 1959 року засновано Ніжинську нафтогазорозвідну експедицію глибокого буріння тресту «Чернігівнафтогазорозвідка». Тут працює близько тисячі робітників та інженерно-технічних працівників. Експедиція веде буріння нафто-газових скважин у багатьох районах області.
Включившись у всенародний рух за гідну зустріч 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, трудящі Ніжина достроково виконали виробничі завдання 1967 року. На підприємствах міста було вироблено надпланової продукції на 3,4млн. крб.1 2. За визначні досягнення в змаганні на честь ювілею 27 робітників і службовців відзначено орденами й медалями, в т. ч. ордена Трудового Червоного Прапора удостоєно О. П. Меркулова, І. П. Чорного, Т. П. Рідзеля.
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5