Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область (закінчення)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5
З великим ентузіазмом і натхненням трудящі міста працювали в період підготовки до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Яскравим проявом їх трудової активності, комуністичного ставлення до праці були комуністичні суботники й недільники. У ювілейному комуністичному суботнику 12 квітня 1970 року взяло участь 32 452 чоловіка. Цього дня робітники підприємств виробили промислової продукції на 288,4 тис. крб. та виконали будівельно-монтажних робіт на 13 тис. крб. Підготовка до ленінського ювілею ознаменувалася дальшим піднесенням ідейно-політичної і культурно-масової роботи серед населення. Робітники, службовці, молодь з особливим інтересом, глибоко вивчали Твори В. І. Леніна, рішення з’їздів і пленумів ЦК КПРС, знайомилися з героїчною історією нашої партії і радянського народу.
Трудящі Ніжина радісно відзначили 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. На підприємствах, в установах, навчальних закладах і школах відбулись урочисті збори робітників, службовців, молоді. 22 квітня трудящі, які вийшли на багатотисячну демонстрацію, рапортували партії й уряду про свої трудові досягнення. Так, колектив фабрики художніх виробів до 22 квітня 1970 року завершив виконання п’ятирічного плану. За високі показники в праці та активну участь у громадській роботі 2586 робітників, службовців нагороджено Ленінською ювілейною медаллю.
Значний вклад у розв’язання народногосподарських завдань внесли передовики виробництва. В 1970 році на 21 підприємстві працювало 105 бригад, 32 дільниці, 17 змін і 12 цехів комуністичної праці, колективи яких налічують близько 4 тис. чоловік.
Змагаючись за гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, робітники промислових підприємств, транспорту, будівельних організацій достроково виконали завдання восьмої п’ятирічки і виготовили продукції на суму 433,5 млн. крб., в т. ч. понад план на 14,5 млн. крб. За успіхи у виконанні п’ятирічного плану 140 робітників і службовців нагороджено орденами й медалями, в т. ч. ордена Леніна удостоєні заслужений машинобудівник УРСР М. А. Дудка, В. Д. Коваленко, Н. К. Поліщук, І. П. Одинцов, ордена Жовтневої Революції — О. О. Іванов, Г. П. Пронженко, Є. Г. Ткаченко, О. П. Меркулов, І. А. Філоненко, М. І. Тимчевко. Головному технологові консервного комбінату О. Т. Корпану присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Нові перспективи в розвитку промисловості міста відкриваються у дев’ятій п’ятирічці. Обсяг промислового виробництва зросте на 53,9 проц. На кінець 1975 року підприємства випускатимуть продукції на 667,4 млн. крб. У 1971 році розгорнулося будівництво ряду нових підприємств — лакофарбового, пивоварного та заводу гумових виробів. Реконструюватимуться заводи «Сільмашбуд», перейменований 1970 року в «Ніжинсільмаш», та механічний.
За післявоєнні роки змінився вигляд міста. На вулицях ім. Червоних партизанів, С. М. Кірова, О. В. Суворова, М. В. Гоголя, Т. Г. Шевченка зведені нові квартали трьох-п’ятиповерхових багатоквартирних будинків з усіма побутовими зручностями. Лише за 1960—1971 рр. у місті збудовано 3200 квартир, площа яких становить 112 тис. кв. м, новий готель на 104 місця та ряд гуртожитків. Третина міських вулиць покрита асфальтом і бруківкою. До 60 км розширилася мережа водопроводу, проведено 250 км електромережі. У 1966—1971 рр. збудовано два мости через ріку Остер.
Зростає міський транспорт. З 1960 року діє автотаксомоторний парк. До послуг населення в 1971 році було 32 автобуси, 30 легкових таксі.
Розширюється мережа закладів торгівлі й громадського харчування. Трудящих обслуговують 97 магазинів і 75 ларків, 3 ресторани, 22 їдальні, 3 кафе, 29 буфетів. Невпинно зростають побутові потреби трудящих. Щоб краще й повніше задовольнити їх, створено 2 комбінати побутового обслуговування, які мають понад 30 майстерень і ательє.
Значно підвищився добробут трудящих. За 1960—1970 рр. понад півтори тисячі сімей одержали комунальні квартири в нових будинках. За цей же час більш як 2 тис. сімей спорудили будинки за власні кошти. На 38—40 млн. крб. робітники і службовці щорічно купують різних товарів.
Завдяки повсякденним турботам партійних і радянських органів багато зроблено в справі дальшого поліпшення охорони здоров’я трудящих. У 1963 році збудовано новий триповерховий корпус міської лікарні на 300 ліжок, в 1968 році — водолікарню й поліклініку на заводі «Сільмашбуд», у 1960 році відкрито стоматологічну поліклініку. У місті діють пологовий будинок, два диспансери, санітарно-епідемічна станція, 7 аптек, 9 медпунктів, з дитячих медичних закладів — лікарня на 75 ліжок, консультація, санаторій, а також 4 ясел на 250 місць. Населення обслуговує 155 лікарів, 544 фельдшери й медсестри.
На підприємствах, у навчальних закладах створено 90 колективів фізкультури, що об’єднують понад 12 тис. любителів спорту. В їх розпорядженні стадіон, десятки спортивних майданчиків і залів.
За 1950—1971 рр. майже на одну третину зросла кількість учнів у загальноосвітніх школах і в 1971/72 навчальному році становила 8210 чоловік. У місті — 9 середніх і 4 восьмирічні школи, а також 2 вечірні середні школи робітничої молоді та середня заочна школа, у яких в 1972 році налічувалося 540 учителів. Любов і повагу серед педколективу й школярів завоювали А. С. Маиборода, А. Ф. Пігина, нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, та заслужена вчителька УРСР К. Г. Єременко. З середніх спеціальних навчальних закладів працюють технікум механізації сільського господарства, культосвітнє та медичне училища, 2 училища профтехосвіти. За заслуги в підготовці кадрів для сільського господарства і в зв’язку з 75-річчям з дня заснування технікум механізації сільського господарства в 1970 році нагороджено орденом «Знак Пошани».
Значний вклад у підготовку кадрів учителів у нашій країні вносить Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя. У вересні 1970 року, напередодні 150-річчя з дня його заснування, інститут нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. За роки Радянської влади вуз виховав майже 23 тис. вчителів. На 6 факультетах — фізико-математичному, природничому, англійської мови, музично-педагогічному, історичному та філологічному — навчається 4 тис. студентів. На 17 кафедрах трудиться понад 170 викладачів, 55 з яких мають вчені звання і ступені. З стін інституту вийшов ряд діячів науки й культури. Серед них — Герої Радянського Союзу письменник Ю. О. Збанацький і ректор Черкаського педінституту професор О. В. Тканко, а також член-кореспондент АН УРСР П. Г. Богач, професор У. Р. Фохт, заслужена вчителька УРСР, депутат Верховної Ради СРСР М. Я. Міхель, академік АН УРСР М. 3. Шамота.
Важливу роль у вихованні нової людини відіграють культосвітні заклади міста. Особливою повагою користується пересувний драматичний театр ім. М. Коцюбинського, директором якого в 1944—1960 рр. був заслужений артист УРСР В. Ф. Тось.
При міському будинку культури заслужений артист УРСР І. К. Бровченко створив драматичну студію, яка за 5 років перетворилася в самодіяльний театр. 1967 року цьому колективові присвоєно звання народного. Значну роботу в пропаганді музичного мистецтва проводять музична школа, відкрита в 1953 році, викладачі
музично-педагогічного факультету педінституту та культосвітнього училища. На підприємствах, в установах, школах і навчальних закладах міста працюють 60 самодіяльних колективів. Про рівень розвитку самодіяльного мистецтва свідчить, зокрема, той факт, що в міських фестивалях, присвячених 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції й 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, брало участь понад 5 тис. чоловік. 380 робітників і службовців підвищують свій загально-культурний рівень в народному університеті культури, який працює з 1964 року. Трудящих міста обслуговують три кінотеатри, шість клубів, 47 бібліотек, які мають близько 1 млн. книг. З 1967 року працює міський краєзнавчий музей.
Пропагандистом наукових і політичних знань серед населення є міська організація товариства «Знання», що налічує 970 кваліфікованих лекторів. За заслуги в поширенні знань лектор М. І. Проскура нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У 1966 році створено міську організацію Товариства охорони пам’ятників історії і культури, в якій на початок 1972 року було понад 13 тис. чоловік.
Міськком КП України й 100 первинних партійних організацій, які 1971 року об’єднували 3240 комуністів, значну увагу приділяють ідейно-політичній роботі серед трудящих. У школах, гуртках, проблемних семінарах системи політосвіти марксистсько-ленінську теорію вивчають понад 8 тис. чоловік. 12 років при міськкому партії працює вечірній університет марксизму-ленінізму,- в якому навчається 200 слухачів. Систематично проводять агітаційно-масову й пропагандистську роботу серед трудящих міста понад 3 тис. агітаторів, політінформаторів та пропагандистів.
У своїй повсякденній діяльності міська партійна організація спирається на профспілкові й комсомольські організації підприємств, установ, навчальних закладів, в яких об’єднано понад 25 тис. членів профспілок і 8300 членів ВЛКСМ. Вони проводять велику роботу серед трудящих, спрямовану на перетворення в життя накреслень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України.
Бойовим помічником міської та районної парторганізацій в їх повсякденній роботі з трудящими є газета «Під прапором Леніна», при якій працює літературне об’єднання. Співробітники редакції проводять заняття на факультеті журналістики народного університету культури. За плодотворну працю в комуністичному вихованні трудящих, мобілізації їх на виконання завдань господарського й культурного будівництва та в зв’язку з 50-річчям виходу першого номера газети 11 квітня 1969 року її нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Зросла роль міської Ради. В 1971 році до її складу обрано 190 депутатів. Серед них 123 робітники, 4 колгоспники, 63 службовці; 100 комуністів, 27 комсомольців, 63 безпартійних; 107 чоловіків, 83 жінки. 128 депутатів працюють безпосередньо на промислових підприємствах, будівництві, транспорті й у зв’язку, 9 — у сфері обслуговування.
У місті в єдиній дружній сім’ї живуть і трудяться люди сімнадцяти національностей. За післявоєнні роки все більше, розширюються та зміцнюються економічні й культурні зв’язки ніжинців з трудящими братніх республік Радянського Союзу, а також країн соціалістичної співдружності. Продукцію заводів «Ніжинсільмаш», механічного, консервного комбінату, фабрики художніх виробів добре знають в ЧССР, ПНР, УНР, НРБ та інших соціалістичних країнах. Ряд ніжинських робітників працював на промислових підприємствах Куби. Виробничі колективи міста підтримують тісний зв’язок з трудящими м. Пардубіце Чехословацької Соціалістичної Республіки. Щорічно обидва міста обмінюються делегаціями, запозичують кращий досвід. Студенти Ніжинського педінституту дружать з студентами чехословацьких педінститутів у містах Градец-Кралові й Банській-Бнетрищ. Багато ніжинців кожного року виїжджають на екскурсії до Болгарії, Польщі, Чехословаччини.
У Ніжині живуть і працюють Герої Радянського Союзу М. П. Тищенко, С. А. Харченко, В. І. Нечваль, Герої.Соціалістичної Праці Ф. О. Коровицький, В. Г. Кресан, В. П. Власенко. У місті народився і провів своє дитинство М. М. Борисенко — кандидат у члени Політбюро ЦК КП України, секретар ЦК КП України. Уродженцями Ніжина е російський радянський історик, академік АН СРСР, лауреат Державної премії СРСР М. В. Нєчкіна, академік АН УРСР, лауреат Державної премії СРСР, заслужений діяч науки й техніки УРСР М. В. Корноухов (1903—1958), академік АН УРСР, доктор технічних наук, професор Ф. П. Бєлянкін (1892—1972), академік АИ УРСР, російський і український радянський фольклорист Ю. М. Соколов (1889—1941), російський і український радянський фольклорист Б. М. Соколов (1889—1930), член-кореспондент АН СРСР і АН УРСР, російський і український радянський літературознавець В. П. Андріанова-Перетц (1888—1972), видатний український живописець-баталіст М. С. Самокиш (1860—1944), живописець В. М. Андрющенко.
Місто багате на пам’ятники історії й архітектури. У Ніжині є два пам’ятники В. ]. Леніну, великому російському письменнику М. В. Гоголю, Героям Радянського Союзу Я. П. Батюку, С.. П. Моховому, членам Ніжинської підпільної комсомольсько-молодіжної організації, які загинули в 1943 році, обеліск Слави визволителям міста, що віддали своє життя в боях проти німецько-фашистських загарбників. Серед архітектурних пам’яток — Миколаївський собор (1668 р.), Благовіщенський собор (1716 р.), будинок ліцею (1820 р.), грецька Всесвятська церква та інші.
За роки Радянської влади Ніжин перетворився на один з найбільших промислових і культурних центрів Чернігівщини. Широкі перспективи дальшого розвитку відкриваються перед ними у дев’ятій п’ятирічці. У місті буде споруджено понад З тис. квартир, гуртожитки для учнів культосвітнього й професійно-технічного училищ, школа на 964 місця, два дитячі садки, критий ринок, будинок побуту, відкрито сім їдалень, п’ять магазинів. На 20 км розшириться мережа водогінних ліній, стане до ладу шляхопровід через залізничні колії, розпочнеться газифікація міста.
Натхнені величними планами комуністичного будівництва, ніжинці самовіддано трудяться над втіленням їх у життя, вносять свій вклад у побудову комунізму в нашій країні.
Г. Т. ДОНЕЦЬ
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5