Носівка, Носівський район, Чернігівська область (закінчення)
Рік у рік зміцнювалися колгоспи. У 1950 році їх неподільні фонди становили 7895 тис. крб. Протягом 1950—1953 рр. відбулося об’єднання колгоспів: з 16 стало 5 — ім. Кірова, ім. Енгельса, ім. Фрунзе, ім. Мічуріна та ім. Паризької комуни. Вони спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. Найбільшим господарством Носівки є колгосп ім. Кірова, за яким закріплено 5584 га землі, в т. ч. 4835 га орної. Висока організація праці, впровадження передового досвіду дають можливість щорічно продавати державі 1750—1800 тонн зерна, виробляти на 100 га сільськогосподарських угідь по 450— 500 цнт молока та 115—120 цнт м’яса. Колгоспники Носівки здобули значних успіхів у змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Найкращих показників добилася доярка колгоспу ім. Кірова М. Ф. Зла. 1970 року вона надоїла більш як 5 тис. кг молока від кожної корови, за що була удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці. За дострокове виконання восьмого п’ятирічного плану й високі виробничі показники артіль ім. Кірова нагороджено Дипломом ВДНГ, премією Міністерства сільського господарства УРСР. По 42,4 цнт зернових зібрали з кожного гектара трудівники колгоспу ім. Фрунзе в 1971 році. Такої ж високої врожайності зернових планують добитися в дев’ятій п’ятирічці й інші господарства Носівки. Порівняно з попереднім п’ятиріччям на 34 проц. збільшиться виробництво м’яса, на 26 проц.— молока, на 14 проц.— вовни. В колгоспі ім. Кірова буде введена в дію птахофабрика, яка даватиме 1000 цнт пташиного м’яса на рік.
Велику допомогу в розвитку сільськогосподарського виробництва подає Носівське відділення Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції (з 1956 року). Тут працюють відділи селекції зернових та круп’яних культур, тваринництва, садівництва, овочівництва, рільництва та механізації; за післявоєнні роки виведено й запроваджено у виробництво нові сорти ячменю, гречки, цибулі, столових буряків. Щорічно відділення продає колгоспам 9—10 тис. цнт елітного насіння зернових та 4—5 тис. цнт картоплі, а також вирощує понад 5 тис. саджанців плодових дерев. Елітне насіння цибулі сорту Стригунівська-Носівська та столових буряків Носівські-плоскі одержують усі колгоспи й радгоспи України.
Значний крок уперед зробили й промислові підприємства, яких у місті 11. Цукровий завод, де працює понад 1500 робітників, оснащений новітньою апаратурою. Тут широко впроваджується механізація та автоматизація. Це дало можливість значно підвищити продуктивність праці. За сезон 1970/71 року завод переробив 1667 тис. цнт буряків і виробив 245 тис. цнт цукру, тобто в два рази більше, ніж у 1940/41 році. Розгорнувши змагання за гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, підприємство виконало восьмий п’ятирічний план за 4 роки й один місяць і виробило додатково 9834 тонни цукру. 276 працівників були удостоєні звання ударників комуністичної праці, а дві зміни, 7 цехів та 27 бригад — звання колективів комуністичної праці. Апаратниця П. К. Зеленяк нагороджена орденом Леніна.
В 1968 році на базі побутового комбінату була створена меблева фабрика. В 1969 та в 1970 рр. за перевиконання виробничих завдань колективу фабрики вручено перехідний Червоний прапор облвиконкому та облпрофради. План першого року дев’ятої п’ятирічки підприємство виконало на 122,5 проц. У місті діють також харчокомбінат, маслозавод, хлібозавод, цегельний завод, інкубаторно-птахівнича фабрика, механічно-ремонтні майстерні відділення «Сільгосптехніки», Ніжинського засол заводу та інші підприємства.
Робітники, колгоспники, інтелігенція на честь 50-річчя утворення СРСР розгорнули соціалістичне змагання за дострокове виконання плану другого року 9-ї п’ятирічки.
У 1960 році Носівку віднесено до категорії міст районного підпорядкування. З того часу почалася планова забудова Носівки. В центрі споруджено приміщення райвиконкому, середньої школи № 1, будинок культури, кінотеатр, побуткомбінат, готель, універмаг. У районі цукрозаводу — нове приміщення середньої школи № 2, будинок культури, промтоварний магазин, книгарня. У північній частині міста зведено нові приміщення середньої школи № 3, дитсадка, магазинів. Лише з 1966 по 1971 рік здано в експлуатацію 100 комунальних квартир і понад 30 будинків різних установ. У місті курсують 22 автобуси.
Добре розвинута торговельна мережа. Працюють універмаг, продуктові й господарські магазини, їдальні, павільйони тощо. Тільки протягом 1968—1970 рр. населенню продано 29 легкових автомашин, 248 мотоциклів та моторолерів, 1143 телевізори, 634 пральні машини та багато інших товарів. До послуг трудящих — новий будинок побуту «Колос».
Докорінно поліпшилося медичне обслуговування населення. Працюють 2 лікарні на 225 ліжок, поліклініка, жіноча й дитяча консультації, санітарно-епідеміологічна станція і лабораторія, 2 аптеки. Медичну допомогу трудящим подають 39 лікарів та 167 чоловік середнього медперсоналу. Велика увага приділяється фізичному вихованню. Створено 19 фізкультурних колективів, спортивні секції. Для любителів спорту збудовано 2 стадіони, 7 майданчиків.
Понад 4 тис. дітей шкільного віку набувають знань у 3 середніх, 4 восьмирічних та 4 початкових школах. Навчають їх 257 учителів. При середніх школах № 2 та № 3 створено інтернати. Є також заочна середня та музична школи. Цікаво й змістовно організовано тут роботу щодо виховання молоді на революційних, бойових і трудових традиціях старшого покоління. В ході підготовки до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна піонери середньої школи № 1 зібрали багато матеріалів з історії міста й оформили краєзнавчу кімнату. Тут розміщені експонати про бойові подвиги партизанського з’єднання «За Батьківщину», матеріали про його командира, секретаря райкому КП(б)У, колишнього учителя цієї школи М. І. Стратілата та революційну боротьбу жителів вулиці, що носить ім’я славного партизана С. П. Покиньбороди. 1952 року в місті відкрито міський будинок піонерів, при якому працюють 11 гуртків технічної творчості та художньої самодіяльності. За досягнуті успіхи в справі комуністичного виховання учитель А. Т. Гоба нагороджений орденом Леніна, Т. П. Кравець присвоєно почесне звання заслуженого вчителя УРСР, 34 вчителі удостоєні медалі «За трудову відзнаку».
Трудящих міста обслуговують 7 міських та 11 відомчих бібліотек. Тільки в центральній міській бібліотеці налічується понад 29 тис. примірників книжок. За ініціативою комуністів створено історико-краєзнавчий музей, в якому зібрано більш як 2 тис. експонатів, що висвітлюють історію Носівки.
Велику культосвітню роботу ведуть будинок культури і 7 клубів. Тут працюють батьківський і комсомольсько-молодіжний лекторій, різні гуртки художньої самодіяльності, університет культури. Перед жителями Носівки часто виступають професіональні театральні колективи Києва, Чернігова, Ніжина, Черкас, Брянська та інших міст.
На різних ділянках господарського й культурного життя попереду йдуть комуністи й комсомольці. В місті 40 первинних партійних організацій, що об’єднують 993 члени й кандидати у члени КПРС, і 26 комсомольських організацій, в яких налічується 778 членів ВЛКСМ.
Важливу роль у житті Носівки відіграє міська Рада. До неї обрано 70 депутатів, з них 25 робітників, 19 колгоспників і 26 службовців. Серед депутатів 36 комуністів і 12 комсомольців. 5 постійних комісій міськради проводять велику роботу щодо дальшого розвитку господарства й культури міста. Бюджет міської Ради в 1971 році порівняно з 1966 роком зріс з 242,6 тис. крб. до 352,4 тис. крб., зокрема асигнування на соціально-культурні заходи збільшилися з 92,9 тис. крб. до 134,5 тис. карбованців.
Чимало уродженців Носівки стали гордістю міста. Тут народилися Генеральний прокурор Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці Р. А. Руденко, видатний український радянський драматург І. А. Кочерга, народний художник УРСР С. Ф. Шишко, генерал-майор В. М. Сербін, професор Ф. А. Руденко, поет І. К. Авраменко, письменник-перекладач І. К. Чирко. Головою колгоспу ім. Фрунзе працює заслужений агроном УРСР М. І. Сичова.
Трудящі Носівки, перетворюючи в життя рішення XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України, докладають усіх зусиль, щоб зробити своє місто ще красивішим, а життя — ще заможнішим.
І. Я. БУНЯК, Г. Г. РОГОЗА