Грем’яч, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область
ГРЕМ’ЯЧ — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Судості, притоки Десни, за 45 км від районного центру і за 12 км від залізничної станції Вітемля. Дворів — 905. Населення — 2586 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Богданове, Веселе, Гай, Діброва, Колос, Мурав’ї, Новоселівка, Петрівське.
У селі розміщені колгоспи «Шлях нового життя» та «1 Мая», за якими закріплено 5097 га сільгоспугідь, у т. ч. 3637 га орної землі. У господарствах вирощують зернові культури, коноплі, льон, картоплю. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. Діє Грем’яцьке відділення «Сільгосптехніки», а також цегельний завод. За трудові досягнення в розвитку колгоспного виробництва 142 хлібороби, тваринники й механізатори нагороджені орденами й медалями, в т. ч. ордена Леніна удостоєна Т. О. Поштова, ордена Трудового Червоного Прапора — О. М. Синиця й П. В. Гуд.
Між хліборобами колгоспу «1 Мая» села Грем’яча і трудівниками колгоспу ім. Мічуріна села Случевська Погарського району Брянської області встановилися міцні дружні зв’язки. Колгоспи обмінюються сортовим насінням зернових, картоплі, під час посівних і збиральних кампаній допомагають один одному технікою, разом відзначають свята, учасники художньої самодіяльності обмінюються концертами.
На території Грем’яча працює дільнична лікарня на 50 ліжок, в середня школа та допоміжна школа-інтернат, де налічується 752 учні й 69 учителів. До послуг населення будинок культури на 350 місць, бібліотека з книжковим фондом близько 30 тис. томів. У 1967 році відкрито філіал Новгород-Сіверської музичної школи.
Вперше село згадується в історичних джерелах під 1604 роком. За народними переказами, назва його походить від невеличкої річки Грем’ячки, що протікає через населений пункт.
Селяни, незадоволені грабіжницькою реформою 1861 року, в квітні організували виступ проти поміщиці Голіциної, який був придушений каральним загоном. Під час першої російської революції в Грем’ячі відбулися мітинги й сутички селян з поліцією. У ніч на 5 вересня 1907 року селяни зробили потраву поміщицьких посівів, а через кілька днів підпалили сарай з хлібом і копиці сіна. Коли до села прибули карателі, розгнівані селяни напали на пристава. В сутичці двоє чоловік загинуло.
У січні 1918 року в селі було встановлено Радянську владу, 1919 — виник партійний осередок. 1923 року засновано комсомольську організацію. Тоді ж створено першу сільськогосподарську артіль «Колос». В 1935—1959 рр. село було районним центром.
Німецько-фашистські загарбники 23 вересня 1941 року окупували село. Вже в перші дні вони розстріляли 200 мирних жителів, жорстоко знущалися,-а потім убили колгоспницю Ю. А. Бондар, яка відмовилася здати окупантам теплий одяг. У Грем’ячі з серпня 1941 року по січень 1942 року діяв підпільний райком партії під керівництвом С. Ю. Хановича, який виконував також обов’язки командира Грем’яцького партизанського загону. В січні 1942 року він був схоплений гестапівцями і страчений. Від їх рук загинули також секретар підпільної парторганізації І. П. Роев, партизанський зв’язківець А. М. Листопад, який розповсюджував серед населення листівки. У квітні підпільний райком партії знову відновив свою діяльність і існував до кінця окупації. Секретарем його й командиром партизанського загону був С. К. Клименко.
В ніч з 9 на 10 липня 1942 року месники з’єднання О. М. Сабурова з участю Грем’яцького партизанського загону, підпільників при підтримці артилерії дали бій окупантам і захопили село. У цій операції було знищено 98 солдатів і 5 офіцерів ворога, взято багато бойових трофеїв. За роки окупації Грем’яцький партизанський загін завдав загарбникам великих утрат. Зокрема, месники знищили 602 гітлерівців, 221 поліцая, висадили в повітря 55 автомашин, 22 бронетранспортери, 8 шосейних мостів і 8 складів боєприпасів, пустили під укіс 5 ешелонів, зруйнували 2,5 км залізничних колій і 66 км ліній зв’язку, захопили 17 кулеметів, 9 мінометів, 233 гвинтівки. Населенню було повернуто 155 тонн награбованого окупантами продовольства. Партизани подавали велику допомогу частинам Червоної Армії, доставляли через розвід-групу Центрального фронту відомості про дислокацію й переміщення сил противника.
Бійці підрозділів Центрального фронту 21 вересня 1943 року визволили Грем’яч від німецько-фашистських загарбників.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало проти окупантів близько 700 жителів. 397 колишніх воїнів і партизанів за героїзм, виявлений у боях з ворогом, нагороджено орденами й медалями. 382 чоловіка полягло за Радянську Вітчизну. В сільському парку червоноармійцям споруджено обеліск, ще чотири обеліски збудовано воїнам-односельцям, які віддали життя у роки Великої Вітчизняної та громадянської воєн.
Поблизу сіл Грем’яча й Мурав’їв виявлено поселення доби неоліту, бронзи, юхнівської культури, слов’янське перших ст. н. е. та давньоруське.