Новгород-Сіверський, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область (продовження)
Після перемоги Лютневої революції 16 березня у місті створено Раду робітничих і солдатських депутатів, але склад її був есеро-меншовицький. Більшовики викривали їх антинародну діяльність. У квітні на повітовому вчительському з’їзді виступив з промовою син робітника С. В. Ромченко, який вказав на необхідність об’єднання робітників і селянської бідноти для боротьби з буржуазією. На початку червня він зібрав у будинку на Поштовій вулиці близько десяти своїх однодумців і запропонував створити більшовицький осередок, до якого тут же вступили Л. Д. Печенко, І. Є. Мейтін, Т. Ф. Сергійчик, Ф. М. Гусак та ін. Секретарем було обрано С. В. Ромченка.
Члени партосередку на мітингах викривали угодовців, виступали проти імперіалістичної війни, роз’яснювали робітникам і селянам політику більшовицької партії, а в серпні зірвали спроби офіцерства послати на допомогу корніловцям кілька батарей з місцевого артдивізіону. Більшовики вели боротьбу, щоб завоювати більшість у Раді. На їх вимогу до неї обрано кількох членів партосередку. Однак основна маса членів залишалася есеро-меншовицькою. Тому на початку жовтня більшовики скликали робітничо-селянські збори для довиборів складу Ради. Спроби угодовців схилити присутніх на свій бік не мали успіху. Більшість у Раді завоювали прихильники більшовиків. Було створено загін Червоної гвардії в кількості 50 чоловік, командиром якого став М. В. Ромченко.
Звістку про Жовтневе збройне повстання в Петрограді трудящі міста зустріли з великим піднесенням. Відбувся мітинг. Більшовики сформували кілька бойових груп, до складу яких ввійшли члени партії, червоногвардійці та робітничий актив. Вони роззброїли контрреволюційно настроєних офіцерів, а деяких заарештували. Солдати гарнізону під впливом більшовицьких агітаторів відмовилися виступити проти робітників. Червоногвардійці визволили з тюрми всіх політичних в’язнів. 22—23 листопада 1917 року відбувся повітовий з’їзд селян (165 делегатів), який підтримав більшовиків.
Однак 30 листопада у місто ввійшов полк буржуазно-націоналістичної Центральної ради. 8—12 січня 1918 року червоногвардійці Другої колони революційних військ визволили місто від буржуазних націоналістів. У другій половині січня відбувся повітовий з’їзд Рад, який проголосив Радянську владу в усьому повіті. Трудящі міста приступили до втілення в життя декретів Радянської влади. Проте на перешкоді став наступ кайзерівських військ. 7 квітня 1918 року окупанти захопили місто.
Члени Новгород-Сіверської партійної організації і повітвиконкому разом з уповноваженим Радянського уряду України В. Н. Боженком зібралися в містечку Середині-Буді й створили Новгород-Сіверський військревком, який спочатку очолював В. Н. Боженко, а потім — С. В. Ромченко. Ревком організовував робітників і селян Новгорода-Сіверського та повіту на боротьбу проти німецьких загарбників. Було створено 30 партизанських загонів. Пізніше, в липні, дрібні загони об’єднали в три з’єднання, а командирами їх призначили В. Н. Боженка, Т. В. Черняка і М. Г. Салая. У вересні із загонів українських повстанців, що вийшли в «нейтральну зону», сформували дві українські радянські дивізії. До складу 1-ї увійшов і Новгород-Сіверський полк під командуванням Т. В. Черняка. Серед його бійців були жителі міста Т. Ф. Сергійчик, П. Г. Салай, М. М. Слюнько, І. Г. Салай та інші.
Частини 1-ї Української Радянської дивізії 9 грудня 1918 року визволили місто від німецько-гайдамацьких військ. Ревком, що вийшов з підпілля, відразу приступив до створення органів Радянської влади в місті й повіті. 25—26 грудня відбувся повітовий з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Він надіслав вітальну телеграму В. І. Леніну, потім приступив до обговорення питань про поточний момент, продовольство, землю, народне господарство, фінанси, організацію сільської бідноти, охорону здоров’я, народну освіту, про діяльність військ-ревкому тощо. На з’їзді виступив Т. В. Черняк, призначений комендантом міста. В грудні 1918 року створений Новгород-Сіверський повітком КП(б)У. Він об’єднував 40 членів партії й 100 співчуваючих. У березні 1919 року кількість членів партії зросла до 525. З їх ініціативи закладалися перші паростки соціалістичного сільського господарства. На міській садибі, відібраній у поміщика Гарбузова, створили трудову сільськогосподарську артіль, в якій об’єдналися понад три десятки дворів. За лютий—квітень 1919 року в місті було організовано 11 трудових сільськогосподарських артілей з кількістю працездатних 296 чоловік.
Коли у вересні 1919 року до Новгорода-Сіверського наближалися денікінці, з ініціативи повіткому партії і повітвиконкому створюється знову військревком. Він закликав усіх комуністів й актив влитися до загону при повітвиконкомі й стати на захист міста. Для партійної і радянської роботи було залишено тільки 9 комуністів. Денікінські війська на початку жовтня були відкинуті за Десну.
Комуністи вели повсякденну політичну й організаційну роботу в масах, залучали робітників і службовців до профспілок. З жовтня 1919 року повітпартком і повітвиконком почали видавати газету «Пламя». 10 жовтня відбулися перші масові збори молоді. Вони поклали початок створенню комсомольського осередку, який юридично почав існувати з січня 1920 року. 1 Травня комсомольці провели комуністичний суботник, під час якого забезпечили паливом дитбудинок, їдальні, пекарні тощо. У вересні в Міжнародний юнацький день посадили парк, спорудили літній кінотеатр.
У січні 1920 року було обрано комітет незаможних селян. Комнезам наділяв бідняків землею, відбирав лишки насіннєвого фонду у куркулів і передавав їх сім’ям червоноармійців та бідняків. З наступом військ буржуазно-поміщицької Польщі на Україну багато жителів пішло до лав Червоної Армії, для червоноармійців збиралася білизна. У жовтні Новгород-Сіверська парторганізація провела тиждень допомоги фронту, перевірялася робота підприємств, що випускали продукцію безпосередньо для потреб фронту. В той час налічувалося близько 20 дрібних заводів і майстерень, на більшості яких працювало від 2 до 10 чоловік. Вони виготовляли кераміку, цеглу, колісне мастило, шкіру, чоботи тощо, обслуговували населення. Частина робітників і службовців працювала в депо, друкарні, на водокачці, електростанції, очисно-спиртовому складі.
Незважаючи на тяжкі умови: паливний і продовольчий голод, епідемію тифу, повітовий комітет КП(б)У, міськрада велику увагу приділяли розвитку культури. В 1920 році в місті працювали 3 трудові школи першого та другого ступенів, вечірня школа. Діяли також загальноосвітні курси, школи ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Було відкрито три клуби: Червоноармійський, III Інтернаціоналу й працівників мистецтв. В березні 1919 року почала працювати міська бібліотека ім. Л. М. Толстого, у травні 1920 року засновано художньо-історичний музей.
Після закінчення громадянської війни трудящі Новгорода-Сіверського наполегливо відбудовували зруйноване господарство. В червні 1921 року стали до ладу електростанція, промартіль «Червоний харчовик». Усього в 1923 році налічувалося 8 підприємств, у т. ч. коноплепрядильня, слюсарно-механічна майстерня, ткацька артіль, артіль «Червоний коваль» та інші.
Зростав товарообмін між Новгородом-Сіверськом і селами повіту. В травні 1921 року відкрито товарообмінний пункт, де селянам відпускалися промислові вироби за зниженими цінами. В 1925 році створено міськробкооп, який відіграв важливу роль у забезпеченні населення продовольчими й промисловими товарами.
Жителі міста гаряче відгукнулися на заклик В. І. Леніна до селян України — допомогти голодуючим Поволжя. Вони збирали для них гроші, хліб, картоплю та інші продукти, а влітку 1921 року прийняли на утримання 125 дітей, які прибули з голодуючих губерній.
Трудящі різних національностей, які стали на шлях будівництва нового суспільства, маючи спільні інтереси, прагнули до об’єднання в один нерушимий союз. Активну участь в об’єднавчому русі брали й новгород-сіверці. У листопаді 1922 року на зборах робітників, селян та службовців, а потім на повітовому з’їзді Рад вони схвалили ленінську ідею об’єднання союзних республік. У грудні на VII Всеукраїнському з’їзді Рад за Декларацію про утворення СРСР, виконуючи волю трудящих Новгород-Сіверщини, проголосував їх посланець П. В. Дубок.
Новгород-Сіверський у 1923 році став центром району й округу. В травні зібрався І окружний з’їзд КНС, що представляв 36 тис. комнезамівців. Він надіслав В. І. Леніну вітальну телеграму, в якій говорилося: «Ми, незаможні селяни, зібравшись на перший окружний з’їзд Новгород-Сіверщини, шлемо тобі, дорогий Ілліч, свій гарячий привіт. Скоріше видужуй, ставай біля світового керма для повної перемоги над капіталом. Ми твердо стоїмо на варті робітничо-селянської держави, твердо пам’ятаємо твій заповіт і свято будемо його виконувати». З’їзд прийняв ряд важливих постанов, спрямованих на поліпшення роботи комнезамів.
У зв’язку з смертю В. І. Леніна 27 січня відбулися об’єднані міські збори партійної, комсомольської і профспілкової організацій. У резолюції їх говорилося: «Зараз, коли ми зазнали найтяжчої втрати, в цю хвилину більш ніж будь-коли необхідно пам’ятати заповіти Леніна і сприяти перетворенню їх у життя». В першій половині лютого 1924 року до партії вступило 15 робітників. За два місяці ленінського призову Новгород-Сіверська парторганізація зросла на 267 чоловік. Цього ж року в місті було споруджено пам’ятник любимому вождю. Партійний комітет приділяв постійну увагу зміцненню партосередків, політичному вихованню комуністів й активу. В місті діяли школа політграмоти, де навчалося 70 членів партії, комсомольців і комнезамівців, партклуб ім. Артема, клуб червоної молоді, при якому були гуртки вивчення творів класиків марксизму-ленінізму, бібліотека політичної літератури.
На кінець відбудовного періоду в місті жило понад 10 тис. чоловік населення. Було налагоджено роботу лікувальних закладів. Діяла лікарня на 25 ліжок, де працювало 8 лікарів, 6 чоловік середнього медперсоналу. 1924 року в колишньому поміщицькому маєтку відкрито будинок відпочинку «Десна».
Зростала кількість закладів освіти. 1925 року в 4 семирічних і професійній школах налічувалося 850 учнів і 52 учителі. З червня 1921 року почали діяти трирічні педагогічні курси з контингентом слухачів 200 чоловік. Продовжувалася робота щодо ліквідації неписьменності серед дорослого населення.
Швидкого розвитку набувала робота культурно-освітніх закладів. У вересні 1921 року було відкрито російський драматичний театр. На його сцені виступала також акторська українська трупа. У місті діяли народний будинок і 4 клуби, у яких працювали гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми. Зростали книжковий фонд і кількість читачів бібліотеки ім. Л. М. Толстого, у якій 1924 року налічувалося 20 тис. томів і 650 читачів.
У зв’язку із змінами в адміністративному поділі з 1925 по 1930 рік Новгород-Сіверський був районним центром Глухівського, з 1930 по 1932 рік—Конотопського округів, з 1932 року — Чернігівської області.
Після відбудови народного господарства кустарі об’єднувались у промислові артілі. В 1927 році засновано артіль ім. Куйбишева, де виготовляли вапно, крейду, цеглу. На її базі в 1930 році виник вапняний завод ім. Артема. 1928 року почав діяти маслозавод, у 1930 році — промартіль .«Червоний ткач», 1934 року — коноплезавод. Загальний обсяг промислового виробництва в 1940 році становив 2,5 млн. карбованців.
З ініціативи комнезаму заснована 1924 року комуна через три роки перетворена в артіль «Крестинтерн», якій виділили 142 га орної землі. В 1931 році населення міських околиць об’єдналося в колгоспи «Червоногвардієць» та ім. Шевченка. В користуванні їх було 950 га орної землі. Господарства вирощували зернові культури, картоплю, коноплі, з кожним роком підвищували урожайність їх. Так, в артілі «Крестинтерн» у 1934 році збирали з гектара по 19 цнт ячменю. Бригада І. Д. Радуса
з колгоспу «Червоногвардієць» одержала з гектара по 20 цнт зернових. Того ж року І. Д. Радусу присвоєно звання ударника, він брав участь у республіканській нараді знатних бригадирів, яка відбувалася в Харкові. У передвоєнному 1940 році в артілях налічувалося 586 чоловік. Хлібороби виростили хороші врожаї. Так, у колгоспі «Комінтерн» (колишній «Крестинтерн») одержали з гектара по 120 цнт картоплі. На полях артілей працювали трактори, комбайни створеної в 1932 році Новгород-Сіверської МТС. Напередодні війни її тракторний парк налічував близько 50 машин. Серед механізаторів розгортався стахановський рух. Першою звання стахановки удостоїлася бригадир тракторної бригади О. 1. Ляшенко. 14 чоловік в 1939—1940 рр. були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки, серед них М. М. Сич, Ф. П. Хоменко, Г. Т. Макаренко, Т. С. Боровик та інші.
За переписом 1939 року в місті жило 11 582 жителі. Набула дальшого розвитку охорона здоров’я. У лікарні налічувалося 150 ліжок і працювало 15 лікарів. Діяли також поліклініка, аптека, дитясла, будинок відпочинку «Десна».
Швидкими темпами розвивалася освіта. В 1933 році дві семирічні школи були реорганізовані в середні. Продовжувала працювати семирічка. В 1936 році відкрито середню школу робітничої молоді. У них навчалося 1940 року 2270 чоловік і працювало 110 учителів. 1931 року відкрився педагогічний технікум ім. Ушинського, в якому налічувалося 244 учні й 13 викладачів. 1937 року засновано медичне училище.
З культурно-освітніх закладів працювали драматичний театр, 2 кінотеатри, музей, бібліотека. З 1930 року виходила районна газета «Шлях колгоспника».
У перший день віроломного нападу німецько-фашистських полчищ на нашу країну військовозобов’язані та добровольці пішли до лав Червоної Армії. Населення, яке залишилось, активно допомагало в створенні лінії оборони навколо міста. З потроєною енергією трудилися люди на виробництві. Ткалі й прядильниці артілі «Червоний ткач» протягом доби випускали продукції на 16—17 тис. крб. замість 14 тис. крб. за планом. Бригади окремих цехів коноплезаводу виконували щоденні завдання на 200 і більше проц. Службовці й домогосподарки щодня працювали по кілька годин у міських колгоспах. Населення міста й району здало у фонд Червоної Армії понад 1,2 млн. карбованців.
26 серпня 1941 року німецько-фашистські війська захопили Новгород-Сіверський. 7 листопада гітлерівці розстріляли кілька сотень жителів міста. На території колишнього монастиря вони створили табір військовополонених, де від голоду, холоду, тортур загинуло понад 10 тис. радянських людей. Окупанти зруйнували пам’ятник В. І. Леніну.
На боротьбу проти ненависного ворога піднялися народні месники. На території району почав діяти партизанський загін ім. Чапаева на чолі з Г. С. Артозєєвим, нині Героєм Радянського Союзу. В 1942 році в місті створено підпільну комсомольську групу в складі 30 чоловік, керівником якої був комуніст Й. Г. Смолянський. Підпільники встановили зв’язок з партизанським загоном ім. Чапаева й виконували його завдання. У травні 1943 року гітлерівці схопили Й. Г. Смолянського й стратили.