Післявоєнне відновлення народного господарства на Чернігівщини
Німецько-фашистські окупанти заподіяли великих збитків. Вони повністю спалили села Корюківку, Рейментарівку, Єліне, Ведильці, а всього 51 населений пункт, у руїни й згарища перетворили обласний центр Чернігів з його унікальними пам’ятками архітектури. Всього на території області було спалено або зруйновано 35 625 державних і кооперативних приміщень, майже всі промислові підприємства, залізничні станції, МТС, радгоспи, колгоспи, 1177 медичних установ, шкіл, будинків культури, клубів, бібліотек. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами, становила 21,8 млрд. крб. Чернігівщина була однією з найбільш потерпілих під час війни областей. За роки війни значно зменшилося населення. В 1944 році в області нараховувалося 1237 тис. чоловік, або майже на 30 проц. менше у порівнянні з 1939 роком.
Трудящі області під керівництвом партійної організації з величезним ентузіазмом взялися за відбудову народного господарства. Виняткове значення мала постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 21 серпня 1943 р. «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від німецької окупації». Вже в 1944 році союзний уряд виділив на відбудову народного господарства області 160 млн. крб. З Уралу й Сибіру на промислові підприємства надходило обладнання. Це дозволило в 1944 році налагодити виробництво на 168 промислових підприємствах. Щоб відбудувати заводи й фабрики, трудящі влаштовували комуністичні суботники. На підприємствах ширилося змагання фронтових бригад.
Великі труднощі довелось подолати і під час відбудови МТС, радгоспів, колгоспів. Трудящі Алтайського краю й Астраханської області передали безплатно Чернігівській області 275 тракторів, 160 комбайнів, посівний матеріал. Це була значна допомога російських братів трудівникам сільського господарства Чернігівщини. Проте і цієї техніки виявилося недостатньо. Доводилося використовувати живе тягло і навіть корів. У радгоспах і колгоспах відчувалася також гостра нестача робочої сили. З 395 тисяч працездатних колгоспників лише 61 тис. становили чоловіки. Виконання основних робіт лягло на плечі жінок, підлітків і стариків. Незважаючи на це, трудівники сільського господарства в 1944 році зібрали врожай і значну частину його здали в фонд оборони.
Радгоспне й колгоспне виробництво поступово налагоджувалося. В 1945 році посівна площа вже становила близько 80 проц. довоєнної. Зростали лави передовиків. Трактористи бригади І. Півня з Котівської МТС Чернігівського району виробили в 1945 році кожним трактором ХТЗ по 1018 га умовної оранки. Бригада завоювала третє місце в змаганні фронтових тракторних бригад МТС України.
У містах і селах відновлювались медичні, навчальні, культосвітні заклади. Вже у 1944 році працювали 22 міські і 74 сільські лікарні на 3100 ліжок, 410 амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів, 12 диспансерів тощо. В них налічувалося 446 лікарів і 2412 чоловік середнього медперсоналу. В 1196 школах, у т. ч. 116 середніх, навчалося 224,9 тис. учнів і викладало 9,5 тис. учителів. Розпочалися заняття в Чернігівському учительському й Ніжинському педагогічному інститутах і 8 технікумах, профтехучилищах. Культурно-освітню роботу проводили 744 будинки культури й клуби, 544 бібліотеки, населення обслуговували 412 кіноустановок. У січні 1944 року показав свої перші вистави обласний музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка.
Разом з усім радянським народом трудящі Чернігівщини відсвяткували 9 травня 1945 року — День Перемоги. Вони славили героїв війни і вшановували пам’ять про тих, хто загинув у боях з фашизмом. Груди багатьох уродженців області — воїнів Червоної Армії і Військово-Морського Флоту, партизанів, підпільників заслужено прикрашали бойові ордени і медалі. Серед них 153 наймужнішим, найхоробрішим воїнам і партизанам присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Завжди пам’ятатимуть люди подвиг матроса І. Красносільського, уродженця с. Євлашівки Борзнянського району. Під час оборони Севастополя він кинувся з в’язкою гранат під фашистські танки і не пропустив ворога. Тепер Євлашівка називається іменем Героя Радянського Союзу Красносільського. Прикладом мужності й героїзму для поколінь завжди будуть бойові діла відважних партизан. Двічі Героями Радянського Союзу стали партизанський генерал О. Ф. Федоров і льотчик В. В. Сенько (уродженець м. Семенівки).
Першим з чернігівців і одним із перших серед воїнів Червоної Армії на початку Великої Вітчизняної війни був удостоєний звання Героя Радянського Союзу генерал-майор К. О. Семенченко (уродженець с. Мартинівки Ічнянського району). Багато чернігівців брало участь у завершальних боях Червоної Армії за Берлін.
Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни лави трудівників поповнювались демобілізованими з Радянської Армії. У 1946 році повернулись до мирної праці близько 90 тисяч колишніх воїнів, серед них 10 тисяч комуністів. Це майже вдвічі збільшило склад обласної партійної організації. На 1 січня 1947 р. в ній налічувалося 19 685 членів і кандидатів у члени партії.
Комуністи, комсомольці і безпартійні — робітники, колгоспники, інтелігенція сприйняли як свою рідну справу перший післявоєнний п’ятирічний план. Не шкодуючи сил і часу, вони працювали над відбудовою промисловості, сільського господарства, культури. У цьому їм неоціненну допомогу подав союзний уряд і трудящі Росії, Білорусії і дружба народів СРСР.
У 1946—1950 рр. державні капіталовкладення в промисловість та будівництво області становили 416 млн. крб. Це дозволило здійснити відбудову й реконструкцію на новій технічній основі 413 промислових підприємств і 200 артілей промкооперації. Так, на базі колишнього Прилуцького механічного заводу майже заново споруджено завод будівельних машин, реконструйовано Чернігівську фабрику первинної обробки вовни; були збільшені виробничі потужності цукрових заводів та інших підприємств. На кінець п’ятирічки обсяг промислового виробництва області досяг 86,4 проц. довоєнного рівня. Кількість робітників у промисловості становила 41,7 тис. чоловік.
Область була в риштованнях будов. Поруч з промисловими об’єктами споруджувалися житлові приміщення й культурно-побутові заклади. У 1946—1950 рр. за кошти держави збудовано 176,7 тис. кв. метрів житлової площі. Крім того, робітники й службовці з допомогою державного кредиту побудували 263,4 тис.кв. метрів житла. Швидко відроджувалися села. Тут було споруджено 47 597 житлових будинків і 1501 культурно-побутовий заклад. Із землянок переселено в нові приміщення 27 тис. сімей.
Успіхи у відбудові промисловості були результатом самовідданої праці трудящих. У 1948 році понад 90 проц. робітників підприємств області були учасниками Всесоюзного соціалістичного змагання за дострокове виконання п’ятирічки. 60 передовиків підприємств Чернігова в 1948 році вже працювали в рахунок 1951 — 1952 рр. По три річні норми виконали в 1950 році слюсарі Чернігівського заводу «Жовтневий молот» комуніст С. Д. Полегенько і комсомолець А. А. Яковлев. Токар залізничного депо ст. Щорс комуніст Г. Дугель за 4,5 року виконав майже 12 річних норм. Близько 7 тисяч робітників області достроково завершили свої п’ятирічні плани. Масове соціалістичне змагання, впровадження передової технології і нової техніки стали вирішальним фактором зростання продуктивності праці. В 1950 році вона досягла 99,3 проц. довоєнного рівня.
Надаючи першочергового значення відбудові й розвитку промисловості, Комуністична партія і Радянський уряд водночас приділяли велику увагу сільському господарству. Насамперед посилювалась його технічна озброєність. В 1947 році радгоспи і МТС області одержали 533 трактори ХТЗ. У наступні три роки тракторний парк поповнився ще 2523 машинами (у 15-сильному обчисленні). В 1950 році на полях Чернігівщини працювало 3056 тракторів, або 5383 машини в 15-сильному обчисленні. Потужність тракторного парку на 24 проц. перевищила довоєнний рівень. Механізація всіх сільськогосподарських робіт становила на оранці — 94 проц., сівбі—73 проц., збиранні — 84 проц. Протягом 1944—1947 рр. колгоспи й радгоспи області одержали з РРФСР та інших братніх республік 7,8 тис. голів великої рогатої худоби, близько 28 тисяч овець. Це допомогло організувати в господарствах тваринницькі ферми. Колгоспам були виділені будівельні матеріали, надано кредити.
Партійні і радянські організації вжили ряд заходів щодо зміцнення радгоспів, колгоспів, поліпшення культури землеробства, збільшення продуктивності громадського тваринництва. Важливим заходом у зміцненні колгоспів було їх укрупнення, після чого в 1951 році замість 1901 господарства стало 884. Кількість орної землі в середньому на один колгосп зросла з 757 до 1423 гектарів.
У радгоспах і колгоспах області масового характеру набуло соціалістичне змагання, в якому брало участь 6200 тракторних і рільничих бригад, понад 29 тисяч ланок. 1949 року на Чернігівщині народився рух за впровадження погодинного графіка роботи в сільському господарстві. Його ініціатором був машиніст молотарки колгоспу «Праця» с. Стольного Менського району комуніст М. Н. Бредюк. Цей новаторський почин схвалив ЦК КП України. Невдовзі він став надбанням усієї республіки. М. Н. Бредюк був удостоєний звання лауреата Державної премії, обраний депутатом Верховної Ради СРСР. За трудові успіхи в 1947—1949 рр. 1260 працівників радгоспів і колгоспів одержали ордени й медалі СРСР, а 18 чоловік удостоїлися звання Героя Соціалістичної Праці. Першими в області його заслужили в 1948 році ланковий колгоспу ім. Кірова Ніжинського району Ф. О. Коровицький, ланкова Бахмацького бурякорадгоспу В. І. Романь, бригадир Носівського бурякорадгоспу С. І. Динник та ланкова цього радгоспу Є. М. Карацюба.
Завдяки зміцненню матеріально-технічної бази, запровадженню досягнень науки й передового досвіду, самовідданій праці робітників і колгоспників колгоспи і радгоспи у 1950 році повністю освоїли довоєнні площі посівів, одержували високі врожаї зернових і технічних культур. Значних успіхів досягнуто і в розвитку тваринництва. В 1950 році поголів’я худоби в колгоспах перевищило довоєнний рівень, зокрема поголів’я свиней — на 35 проц., овець — на 24 проц. Птахівництво зросло більш як у 3 рази.
За роки післявоєнної п’ятирічки підвищився матеріальний добробут трудящих. Це знаходило вияв у збільшенні купівельної спроможності. Товарообіг за п’ятирічку зріс більш як у два рази. Продаж населенню одягу, взуття, тканин збільшився у 2, культтоварів і книг — у 3—4 рази.
Партійні, радянські організації, громадськість багато дбали про допомогу сім’ям загиблих воїнів, інвалідів війни, дітям-сиротам. У 1946—1950 рр. їм видано допомогу на суму 1,2 млн. карбованців. Для дітей-сиріт відкривалися спеціальні будинки.
У містах і селах побільшало медичних закладів.
У них працювало 1205 лікарів, 5200 чоловік середнього медичного персоналу. Повністю відновилась мережа шкіл і культурно-освітніх закладів. У 1950/1951 навчальному році налічувалось 1259 загальноосвітніх шкіл, 12,1 тис. учителів і 290,3 тис. учнів. У Ніжинському й Чернігівському педагогічних інститутах та 19 технікумах набували знань 9,2 тис. чол. Центрами культурно-освітньої роботи стали 1384 будинки культури і клуби, 1604 масові бібліотеки. Книжковий фонд бібліотек становив 1586,6 тис. томів. При будинках культури і клубах працювало 3812 колективів художньої самодіяльності. В них брали участь 65,6 тис. чол. Трудящих обслуговували 245 кіноустановок. В області видавалось 40 газет — обласна «Деснянська правда» і 39 районних,, загальним тиражем 106,5 тис. примірників.
Трудящі Чернігівської області швидко відбудували народне господарство, міста і села завдяки великій допомозі Радянської держави, братніх радянських народів. Поруч з чернігівцями на заводах та будовах, у радгоспах і колгоспах працювали сини й дочки багатьох національностей. їх єднала дружба народів СРСР, вихована в радянських людей Комуністичною партією.
Досягнуті успіхи у відбудові народного господарства створили міцну базу для дальшого економічного й культурного піднесення Чернігівщини в наступні роки. В роки п’ятої і шостої п’ятирічок стали до ладу десятки підприємств, серед них Корюківська фабрика технічних паперів, Мньовський торфобрикетний завод, Бахмацький молококонсервний комбінат, Чернігівський овочесушильний завод, десять цегельних заводів та інші. Водночас багато підприємств реконструювали і розширили. В 1951 році на Чернігівській фабриці музичних інструментів освоїли випуск піаніно «Україна». В 1951—1958 рр. обсяг промислової продукції, що її випускали підприємства області, зріс у 2,3 раза.
Під керівництвом партійних організацій масовим стало соціалістичне змагання за дострокове виконання виробничих завдань, дальше піднесення продуктивності праці. У 1958 році 28 тисяч передовиків промисловості області перевиконували виробничі норми, багато з них достроково виконали свої виробничі плани. З 1951 по 1958 рік продуктивність праці в промисловості області зросла на 46 проц.